22 січня 2025 року
справа № 756/12445/23
провадження № 22-ц/824/1304/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року, постановлене під головуванням судді Белоконної І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений 08 жовтня 1999 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 689, посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачем не склалося і шлюбні відносини між ними фактично припинені, сімейного бюджету не ведуть. Збереження шлюбу вважає неможливим.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_4 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 08 жовтня 1999 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 689 - розірвано.
Не погодившись із таким судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було дотримано законних прав апелянта, як відповідача у справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд формально надав строк на примирення, адже зважаючи на обмеження цього строку в часі, в порівняні з тим, про який просив апелянт, по суті позбавив останнього як одного з учасників справи здатності усунути обставини, що стали підставою для виникнення спору. Звертає увагу на те, що в якості мотивів ухвалення рішення суд зазначив, що між подружжям не підтримуються сімейно-шлюбні стосунки, сторони не ведуть спільного господарства, суд не звернув уваги на те, що ці обставини виникли не самі по собі або як наслідок вільного волевиявлення подружжя, а існують з початку повномасштабної агресії в силу вимушеного виїзду позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає необґрунтованими, зазначила, що ні апеляційна скарга, ні заява про примирення сторін не містять доказів позиції апелянта, відсутнє жодне з підтверджень його намірів зберегти сім'ю та шлюб, на чому він наполягає у текстах процесуальних документів. Звертає увагу, що з 2013 року апелянт має іншу сім'ю та сина. Таким чином, шлюб між сторонами носить формальний характер, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між подружжям не підтримуються сімейно-шлюбні стосунки, сторони не ведуть спільного господарства, тому збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача та її вільній згоді на шлюб, оскільки позивач хоче даний шлюб розірвати, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задовольнити.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу 08 жовтня 1999 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 689.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_4 .
Шлюбні відносини між сторонами припинено, сторони не ведуть спільного господарства, не мають сімейного бюджету та не проживають разом.
Крім того, наданий ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року сторонам строк на примирення позитивних результатів не дав.
Згідно з положеннями статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Приписами статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36, ст. 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Частиною першою статті 112 СК України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків, і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши, що сторони, сімейні стосунки не підтримують, тобто, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для розірвання шлюбу в порядку, передбаченому статтею 112 СК України.
Колегія суддів вважає такі висновки суду правильними, оскільки при апеляційному перегляді справи представник позивачки підтримала позицію, викладену у позовній заяві, вказала, що примушування до збереження шлюбу є порушенням прав позивачки.
Отже, при апеляційному перегляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Крім того, будь-які докази, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні.
За таких обставин, колегія суддів ураховує, що примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує буде порушувати його законні права та інтереси і суперечить вимогам закону та інституту сім'ї. Намагання відповідача примиритися з позивачем є виключно його бажанням, яке не підтримується позивачкою.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було встановлено усі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді