про залишення позовної заяви без руху
05 лютого 2025 року справа № 580/1122/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/1122/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
03.02.2025 вх.№5052/25 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян №1, №2, №3) щодо визначення 54% розміру суддівської винагороди під час призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням від 21.01.2025 №232730026950;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян №1, №2, №3) здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% суддівської винагороди з 10.12.2024.
Додатково позивач просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968.96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб'єкта владних повноважень, вказати суб'єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не зазначив зміст і характер порушеного права обраним відповідачем (відповідачами) після припинення публічної служби щодо оплати праці.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Усупереч вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України позивач одночасно визначає різних суб'єктів владних повноважень, проте не враховує зміст п.4 ч.5 ст.160 КАС України.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Під час тлумачення термінопоняття «вимога» має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача необхідно визначати окремо (висновки ВС у справі № 758/5118/21).
Усупереч ч.1 ст.161 КАС України позивач не надав власного звернення до відповідача про відновлення порушеного права. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з частиною 1 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
У переліку додатків не наданий індивідуальний акт у формі рішення від 21.01.2025 №232730026950, у позовних вимогах не йдеться про його протиправність у контексті п.2 ч.1 ст.5 КАС України з урахуванням ч.7 ст.161 КАС України.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20ЄДРСР 96833075 щодо індивідуального акта-роз'яснення зазначив: відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб'єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача. Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.
Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073). Особа має право у порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу (ч.1 ст.38 Закону № 2073).
Матеріали позовної заяви не містять обгрунтування вимоги зобов'язального характеру щодо компетенції відповідача у спірних правовідносинах.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Обираючи спосіб захисту щодо протиправності дій відповідача, позивач не врахував наслідки відповідно до п.3 ч.1 ст.5 КАС України у контексті повноважень суду згідно із ст.245 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Згідно з ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, що не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов'язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов'язків.
Можливість залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, обумовлена рішенням суду, яке може вплинути на її права, інтереси та обов'язки, тому сприяє підвищенню результативності процедури доказування та забезпечує об'єктивний розгляд адміністративної справи.
Матеріали справи не містять клопотання про залучення учасником колишнього роботодавця та/або ВРП.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
В адміністративному процесі під судовою доктриною розуміються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Важливо, щоб висновки Верховного Суду про застосування норм права були сформульовані експліцитно за формулою квазінорми щодо того, як варто застосовувати відповідну норму права. Про це, зокрема, ідеться в науковій статті судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова «Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов'язковість та механізм відступу» (http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf; https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1485763/).
Позивач покликається на позиції ВС у справах №607/8578/17, №592/5433/17, №308/6953/17, №243/4458/17, №592/2737/17, №П/9901/382/18, №541/503/17, №428/3117/17, проте не зазначає про релевантність висновків за подібних/інших правовідносин саме щодо спірних правовідносин у справі № 580/1122/25.
Позивач стверджує, що належить зарахуванню: період навчання, стаж роботи на посадах слідчого, індивідуальна адвокатська діяльність, однак вказує про правовий висновок у справі №9901/805/18 щодо тлумачення ч.2 ст.137 Закону №1402 у редакції, що діє з 05.08.2018 про досвід судді у сфері права як мінімальний для набуття права на призначення, проте у додатках до позовної заяви не надає копію наказу про зарахування на посаду і Указу про призначення суддею та інші документи для підтвердження власних доводів.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах - ВП ВС у справі № 522/1528/15-ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 5, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем; надання копії звернення до відповідача; надання копії рішення відповідача від 21.01.2025 №232730026950; доказів на підтвердження нарахування позивачеві суддівської винагороди у 2024 році та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; обрання способу захисту порушеного права з урахуванням ст.5, ст.245 КАС України; обгрунтування релевантності висновків та позиції ВС у зазначених справах в адміністративному позові до спірних правовідносин у цій справі; формування позовних вимог до належного відповідача з урахуванням п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали направити позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА