03 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14277/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/14277/24 за позовом ОСОБА_1 до Обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" про визнання протиправною та скасування довідки, зобов'язання вчинити дії,
25.11.2024 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" (надалі - Комісія), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати довідку відповідача про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №047213 від 03.06.2024, а також зобов'язати Комісію провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти нову постанову відповідно до чинного законодавства України за результатами проходження повного медичного обстеження.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який під час проведення огляду всупереч Положенню про медико-соціальну експертизу не взяв до уваги медичну документацію ОСОБА_1 , не провів необхідні лабораторні, функціональні та інші медичні дослідження у відповідності до діагнозів позивача та не врахував його скарги на стан здоров'я. Крім того, під час огляду Комісією не було об'єктивно оцінено професійного, трудового прогнозу, результатів отриманого лікування та реабілітації за наслідками травми та захворювань, набутих ОСОБА_1 під час захисту Батьківщини. Зауважив, що внаслідок незадовільного стану здоров'я він позбавлений можливості здійснювати повноцінну трудову діяльність, а тому існують об'єктивні підстави для встановлення йому інвалідності.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості другого відповідача Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради (надалі - КП "ПОЦМСЕ").
Відповідач позов не визнав. У відзиві представник вказує, що ОСОБА_1 оглянутий вперше 03.06.2004 обласною транспортно-радіологічною медико-соціальної експертної комісії КП «ПОЦМСЕ», на підставі направлення на МСЕК (ф. № 088/о) від «Хорольська міська лікарня», в якому лікарі встановили функціональні порушення, стан організму на основі об'єктивних даних медичного обстеження, проведених досліджень, лабораторних аналізів, результатів відповідного лікування, встановили основний клініко-функціональний діагноз хворого. Рішенням обласної транспортно-радіологічної комісії ОСОБА_1 особою з інвалідністю не визнаний, натомість йому визначено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Обґрунтовуючи експертне рішення, обласна транспортно-радіологічна комісія КП "ПОЦМСЕ", як колегіальний орган у складі 4-х лікарів-спеціалістів, у п. 34 акту огляду вказала на відсутність критеріїв для встановлення інвалідності, ступеню функціональних порушень, обмеженню здатності до: самообслуговування 0 ступеня, орієнтації 0 ступеня; самостійного пересування 0 ступеня, спілкування 0 ступеня, трудової діяльності 0 ступеня; навчання 0 ступеня. Звертає увагу на те, що відповідно до чинних нормативно-правових актів підстав для встановлення позивачу групи інвалідності не було. У свою чергу за особистою заявою ОСОБА_1 від 03.06.2024 у зв'язку з незгодою з рішенням Комісії справу було направлено до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія» для розгляду, яка своїм рішенням підтвердила рішення Комісії про невизнання особою з інвалідністю та встановлення втрати працездатності у відсотках: 20% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. Рекомендовано Комісії повернутися до розгляду порушеного питання при погіршенні стану здоров'я і надання нового направлення на МСЕК (Ф. №088/0). Направлення на МСЕК (форма № 088/о, затверджена наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110) та інша медична документація, що надійшли до Комісії, не містили в собі критеріїв встановлення інвалідності, тому не було підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності (а.с. 46-48).
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат за призовом, водій військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, призваний у Збройні Сили України Кременчуцьким РТЦКСП з липня 2022 року, як про це свідчать дані військового квитка серії НОМЕР_2 від 03.05.2000 (а.с. 11-15).
Як видно з довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.06.2023 №1/37/6137, солдат ОСОБА_1 25.01.2023 одержав мінно-вибухову травму. Закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Акубаротравму. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої кисті. За обставин 25.01.2023 з 06 години 00 хвилин до 24 січня 00 хвилин в ході виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Вугледар Донецької області в результаті штурмових дій, стрілецького, мінометного, танкового та артилерійського обстрілу зі сторони противника отримав поранення. Під час виконання бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту (бронежилет та шолом). Ознак алкогольного чи токсичного сп'яніння виявлено не було (а.с. 16).
Після тривалого лікування з метою встановлення інвалідності ОСОБА_1 звернувся до Комісії, де за наслідками огляду з 10.05.2024 йому встановлено втрату професійної працездатності за ступенем 20% із визначенням причини - травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА№047213 від 03.06.2024 (а.с. 33).
У зв'язку з незгодою позивача з мотивами рішення, Комісія супровідним листом від 05.06.2024 №817 направила медико-експертну справу ОСОБА_1 до ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України" (а.с. 57).
За результатами розгляду медичної експертної справи ОСОБА_1 з питання встановлення групи інвалідності ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України" дійшла висновку про те, що на момент огляду обласною МСЕК підстав для встановлення групи інвалідності не було. Рішення МСЕК прийняте у відповідності до вимог п. 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМ від 03.12.2009 №1317, наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, наказу МОЗ України від 05.06.2012 №420. В разі погіршення стану здоров'я заявнику рекомендовано звернутися до ЛКК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я для оформлення направлення на МСЕК (форма 088/о). Після цього буде проведено огляд МСЕК (а.с. 58).
Не погоджуючись із правомірністю висновку Комісії щодо встановлення лише ступеня втрати професійної працездатності замість групи інвалідності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон №875-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 2 Закону №875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону №875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктами 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Згідно з пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Згідно з п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (надалі - Інструкція №561 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1.3 Інструкції №561, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №561, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п. 1.9 Інструкції №561, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.
Відповідно до п. 1.10 Інструкції №561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Згідно з п. 1.13 Інструкції №561, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Пунктом 2.2 Інструкції №561 передбачені критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №561, причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.
Згідно з п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Згідно з п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що ступінь втрати його професійної працездатності становить 20% та встановлено обмеження здатності до трудової діяльності І ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків), з огляду на що, як на думку заявника, наявні підстави для встановлення йому групи інвалідності.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до вищенаведеного правового регулювання, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У разі незгоди з висновком МСЕК його можна оскаржити (за обставин цієї справи) до ДЗ Центральна МСЕК МОЗ України.
У спірних правовідносинах Комісією було дотримано процедуру прийняття рішення, проведено вивчення та аналіз наявних документів поданих заявником, складено акт огляду №1405 від 03.06.2024 та видано довідку про встановлення відсотку втрати працездатності серії 12 ААА №047213.
Таке рішення вмотивоване обставинами того, що на момент огляду ОСОБА_1 захворювання (наслідки травми) не призвело до такого ступеню порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності, що дає підстави для встановлення будь-якої з груп інвалідності у відповідності до вимог наказу МОЗ України від 05.06.2012 №420, Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561.
Об'єктивних даних, які б засвідчували дефекти/вади/недоліки у реалізації Комісією повноважень під час складання вказаних документів судом з наданих до справи доказів не виявлено.
Доказів неврахування Комісією документів наданих заявником та наявних медичних документів матеріали справи не містять.
До того ж ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" підтвердила висновок щодо відсутності на момент огляду Комісією підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності, підсумувавши, що рішення прийняте у відповідності до вимог п. 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМ від 03.12.2009 №1317, наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, наказу МОЗ України від 05.06.2012 №420.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №280/4820/19, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16, від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а.
Тож визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, як критеріїв встановлення інвалідності, є дискреційними повноваженнями МСЕК, з огляду на що суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
У спірних правовідносинах в межах дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, судом порушень не встановлено.
Відсутність факту порушеного права позивача є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
За таких обставин суд визнає заявлений позов необґрунтованим, у зв'язку з чим залишає такий без задоволення у повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, які складаються лише із сум сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/14277/24 - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; с. Веселий Поділ, Кременчуцький район, Полтавська область, 38250).
Відповідач: Обласна транспортно-радіологічна медико-соціальна експертна комісія Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" (вул. М.Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36000).
Відповідач: Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 41467163; вул. М. Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун