Справа № 420/24473/24
05 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2882 від 05 квітня 2024 року "Про порушення військової дисципліни та покарання винних", яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що отримавши 03 липня 2024 року копію витягу із наказу від 05 квітня 2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2882 »Про порушення військової дисципліни та покарання винних», стало відомо про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА". Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, вже вкотре, стало одне із звернень. Таким чином, командування в/ч НОМЕР_1 вкотре проігнорувало та грубо порушило ст. 113 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, де зазначено: «Ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав пропозицію, заяву чи скаргу.»
Позивач зазначає, що пояснення у нього не відбиралось і просить задовольнити позовні вимоги, оскільки подання звернення не є підставою для притягнення до відповідальності.
Відповідач по справі Військова частина НОМЕР_1 подали відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що 05.04.2024 року, солдат ОСОБА_1 порушив військову дисципліну, за що на нього було накладено дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА», що повністю відповідає вчиненому дисциплінарному проступку. Вина Позивача встановлена та підтверджується належними доказами, а саме рапортом, численними зверненнями поза встановленим законом порядком. Накладення дисциплінарного стягнення є правомірним, а відтак наказ військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 року №2882 скасуванню не підлягає. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що лист від ТУ ДБР у м. Мелітополі - представник в/ч НОМЕР_1 зазначає як підставу видання наказу № 2882 від 05 квітня 2024 року, тоді як цей лист датується 03 травня 2024 року, тобто його було написано через місяць після видання наказу № 2882. У відзиві не зазначено нічого стосовно конкретної суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2023 року №297 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом начальника Генерального штабу (по особовому складу) від 06 жовтня 2023 року №435,-PC, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та наказано вважати таким, що з 11 жовтня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків. Військовослужбовця наказано рахувати таким, що залучається до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Запорізькій області.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.06.2024 року №167, солдата ОСОБА_3 , призначеного на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу), призначено на посаду номер обслуги розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , наказано вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби - АДРЕСА_1 .
19.03.2024 року до військової частини НОМЕР_1 засобами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшов супровідний лист від оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина НОМЕР_5 ) вих. №501/23/589 від 19.03.2024 року щодо опрацювання звернення ОСОБА_3 , у додатках до якого містилась скарга на дії керівництва військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 року, без підпису скаржника.
Відповідно до цієї не підписаної скарги, поданої від імені ОСОБА_1 , її автор, звертаючись до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗСУ вказує на факти морально-психологічного тиску зі сторони заступника командира військової частини з морально- психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 у зв'язку зі зверненнями до ДБР, прокуратури щодо тих чи інших подій.
Згідно з рапортом заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 вх. №3/20/2/10591 від 05.04.2024 року поданого командиру в/ч НОМЕР_1 зазначено наступне (далі мовою оригіналу): « В своєму зверненні до МО України від … (дата нерозбірливо), солдат ОСОБА_1 посилається на мене заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 без зазначення військового звання та без приставки «пан», чим висловлює неповагу до мене як до офіцера та посадової особи. Також використовує слова «погодився вислужитися», та навмисно їх виділяє. Так саме, у зверненні, він згадує заступника командира мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ст. лейтенанта ОСОБА_5 і також зазначає його «пан ОСОБА_6 », без зазначення його військового звання.»
У рапорті зазначено, що в цьому вбачається порушення п.11, 128 Статуту внутрішньої служби та п.4 Дисциплінарного статуту.
5.04.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2882 від 05 квітня 2024 року »Про порушення військової дисципліни та покарання винних», на ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог п.11, 128 Статуту внутрішньої служби, п.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ накладено дисциплінарне стягнення передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - сувора догана.
Зазначений наказ є предметом оскарження у цій справі.
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив не заперечує і не спростовує факту подання ним скарги до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗСУ і зазначає, що відповідно до абзацу 1 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» - письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Відповідно позивач вважає, що відповідач взагалі не повинен був давати оцінку фактам викладеним у цьому не підписаному зверненні.
Спірні правовідносини врегульовані наступними приписами діючого законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 24.03.1999 №551 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 4 Статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст.5 Статуту).
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України серед загальних обов'язків військовослужбовців зазначено про необхідність виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 50 Статуту передбачено, що відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви".
Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово "пане (пані)". Наприклад: "Солдат ОСОБА_7 ", "Пане (пані) солдат"; " ОСОБА_8 ", "Пане (пані) сержанте"; " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", "Пане (пані) лейтенанте".
Статтею 128 цього Статуту, серед іншого, передбачено, що солдат зобов'язаний знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання … .
Наказом Міністерства оборони України від21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно положень Розділу II Порядку службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало житло і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Воно проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; тощо.
Розділом II Порядку визначено, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Дисциплінарного статуту).
Згідно ч. 1 ст. 113 Статуту ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав пропозицію, заяву чи скаргу.
Як встановлено судом у цій справі, службове розслідування за рапортом заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 від 05.04.2024 року командиром військової частини не призначалось, а спірний наказ прийнятий в день подання рапорту без отримання пояснень позивача.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, оцінивши надані сторонами докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що дійсно вищенаведені приписи Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України від 24.03.1999 №551 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» вимагають від солдата знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно) та виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Вирішуючи питання чи є дисциплінарним проступком не зазначення у скарзі солдата звання свого безпосереднього та прямого начальника та без приставки «пан» дисциплінарним проступком, суд вважає, що таке звернення у скарзі яка є анонімною не є дисциплінарним порушенням, що тягне за собою накладення дисциплінарного стягнення.
Судом досліджено звернення, яке стало підставою для подання рапорту незважаючи на те, що воно є анонімним, і як зазначає позивач не підлягає розгляду в силу приписів 8 Закону України «Про звернення громадян». При цьому, з його змісту встановлено, що незважаючи на «саркастичний» стиль викладення, без зазначення військового звання осіб у ньому зазначених та без приставки «пан» - воно не є образливим чи таким. що свідчить про порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ достатніх для накладення стягнення.
Суд звертає увагу на ті обставини, що командир військової частини не вжив заходів щодо об'єктивного та всебічного встановлення всіх обставин зазначених у рапорті, оскільки не було опитано позивача, не дано оцінки скарзі як анонімної, про що відповідачі зазначають у відзиві на позовну заяву.
Крім того, статтею 87-1 Дисциплінарного Статуту передбачено, що військовослужбовець, який повідомив про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншими особами, не може бути звільнений зі служби чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу.
За таких обставин оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України відповідачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2882 від 05 квітня 2024 року »Про порушення військової дисципліни та покарання винних».
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.