Справа № 420/35384/24
05 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Депертаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову ОСОБА_1 у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якке оформлено повідомленням № 19.08-15/423 від 07.05.2024 р., листами від 11.07.2024 р № 04-В-22803-0, та від 12.08.2024 р. № 04-B-22803/2-11;
зобов'язати Управління соціального політики Депертаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати звернення.
Ухвалою суду від 19.11.2024 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду представником позивача подано уточнений адміністративний позов, в якому відповідачами визначено - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, та, відповідно, позовні вимоги викладено в такій редакції:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову ОСОБА_1 у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яке оформлено повідомленням №19.08-15/423 від 07.05.2024 р., листами від 11.07.2024 р № 04-B- 22803-0, та від 12.08.2024 р. № 04-В-22803/2-11;
зобов'язати Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати звернення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та 27 березня 2024 року звернулась до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі яке є структурним підрозділом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, із заявою про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Позивач вказує, що 20 травня 2024 року вона отримала повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми за № 19.08-15/423 від 07.05.2024 р. Відповідно до зазначеного повідомлення Позивачу не призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв'язку із тим, що вона не відповідає умовам визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 р. № 332. З зазначеної відповіді не зрозуміло яким саме умовам позивач не відповідає для призначення допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку із чим 04.07.2024 р. звернулась із заявою про надання більш детального рішення відмови із зазначенням детальних підстав для відмови, а також конкретних пунктів та статей нормативно правових актів.
Позивач також вказує, що на зазначений запит засобами електронного зв'язку отримала відповідь від 11.07.2024p. 3 04-B-22803-0., в якій знову було зазначено, що допомога призначається з 01.03.2024 р. окремим категоріям громадянам зазначеним в пп. 13-1-13-4 Порядку. Оскільки ви за статусом не відповідаєте зазначеним умовам, права на отримання допомоги не маєте. З зазначеної відповіді знову ж таки не зрозуміло яка конкретно норма законодавства стала підставою для відмови у призначенні допомоги на проживання.
Позивач у позовній заяві зазначає, що знову звернулась до відповідача, на яку отримала відповідь від 12.08.2024 р. № 01-в-22803/2-11, відповідно до якої позивачу повторно відмовлено у призначенні допомоги на. проживання для внутрішньо переміщених осіб з посиланням на п. п. 13-1-13-4 Порядку.
Позивач вважає такі дії Управління такими, що не відповідають нормам чинного, законодавства та порушують її права.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідачів до суду надійшов відзив на позов, в якому представником відповідачів зазначено, що допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 отримувала по лютий 2024 року включно. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №94 від 26.01.2024 «Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій населення», яким внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, позивач 27.03.2024 звернулася до Управління із заявою про продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний період.
Представник відповідача вказує, що оскільки позивач на момент подання заяви від 27.03.2024 була непрацюючою працездатною особою, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна але у складі її сім'ї відсутні діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої та вищої освіти, як це вимагає підпункт 2 пункту 13-2 Порядку №332, Управлінням було прийняте рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси від 31.07.2023 року №5138-5002886826 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
27.03.2024 року позивачем до Управління соціального захисту населення в Пересипськом районі м. Одеси було подано заяву №334/1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
За результатами розгляду вказаної заяви Управлінням соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси було прийнято рішення 2932536065-2024-1 Про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 27.03.2024 року, відповідно до якого позивач не має права на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, постанова 332, у зв'язку із тим, що особа не відповідає умовам визначеними Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Про вказане рішення позивачу направлено повідомлення від 07.05.2024 року №19.08-15/423.
Позивач звернулась до відповідача із заявою, у відповідь на яку отримала лист від 12.8.2024 року №04-В-22803/2-п, відповідно якої: "...Згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб (далі ЄІБД ВПО) Ви, особа працездатного віку, як внутрішньо переміщена особа перебуваєте на обліку в управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з 31.07.2023 року та Вам щомісяця нараховувалася грошова допомога у розмірі 2000,00 грн по лютий 2024 року включно.
27.03.2024 року Ви звернулися до управління з заявою на призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім'ю.
Допомога призначається з 01.03.2024 року окремим категоріям громадян зазначеним в пп. 131-134 Порядку.
Відповідно до підп. 2 пункту 13-2 допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб, якщо у складі сім'ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Оскільки Ви не відповідаєте зазначеним умовам, права на отримання допомоги не маєте".
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У силу абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частинами 2, 3 статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" було затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332), відповідно до п.1 якого допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Так, відповідно до довідки Новокаховської філії Херсонського обласного центру зайнятості від 11.03.2024 року №21/04/0167/24 позивач перебуває на обліку як безробітна з 04.03.2024.
В подальшому Новокаховською філією Херсонського обласного центру зайнятості було видано направлення на працевлаштування позивача в громадську організацію "Південь разом", з якою позивачем 01.04.2024 року укладено строковий трудовий договір на участь у громадських роботах.
Згідно з п.2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
Відповідно до п.3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
До складу сім'ї уповноваженої особи не включаються:
особа, яка перебуває на повному державному утриманні;
особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;
особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;
особа, у сім'ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);
особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов'язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України;
законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника).
З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики.
Так, відповідно до п.13-2 Порядку №332 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:
2) у складі сім'ї є:
непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася;
діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти, які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім'ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;
Відповідно до п.13 Порядку №332 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї та/або яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1 - 13-4 цього Порядку.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" установлено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період.
Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивачу відмовлено у продовженні виплатис пірної допомоги з тих підстав, що вона була непрацюючою працездатною особою, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна але у складі її сім'ї відсутні діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійнотехнічної), фахової передвищої та вищої освіти, як це вимагає підпункт 2 пункту 13-2 Порядку №332.
Водночас, ознайомившись з рішенням відповідача № 2932536065-2024-1 від 27.03.2024 року та повідомленням від 07.05.2024 року № 19.08-15/423 судом встановлено, що крім посилання на те, що позивач не відповідає умовам, визначеним Порядком №332 відсутнє жодне обґрунтування вказаного рішення щодо того, про які саме умови веде мову відповідач.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що пунктами 13, 13-1-13-4 Порядку № 332, визначено критерії, за умови відповідності яким, може бути продовжена ще на один шестимісячний період виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та проаналізувавши рішення № 2932536065-2024-1 від 27.03.2024 року та повідомлення від 07.05.2024 року № 19.08-15/423 про відмову в продовженні виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, суд дійшов висновку, що така відмова відповідача є формальною та неконкретизованою, оскільки у ній абстрактно зроблено посилання на умови Порядку № 332, яким передбачено критерії, за умови відповідності яким, може бути продовжена ще на один шестимісячний період виплата спірної допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом (ч.1, 5 ст.72 Закону України "Про адміністративну процедуру").
Згідно з ч.3 ст.85 Закону України "Про адміністративну процедуру" у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов'язковою, такий акт скасовується.
Тобто, рішення Управління соціального захисту населення Пересипського району м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 2932536065-2024-1 від 27.03.2024 року та повідомлення цього ж Управління від 07.05.2024 року № 19.08-15/423 не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема є необґрунтованими, а відтак вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 2932536065-2024-1 від 27.03.2024 року.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, то суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Так, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги ст. ст. 9 КАС України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, а для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача, з урахуванням висновків викладених судом, розглянути повторно заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 2932536065-2024-1 від 27.03.2024 року.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 року №334/1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням висновків, викладених судом даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
- Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (просп. Добровольського, 120А, м. Одеса, 65111);
- Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160, адреса: вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022).
Суддя П.П. Марин