Справа № 420/36115/24
05 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 3 суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №420/6098/23;
зобов'язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №420/6098/23.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 червня 2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 420/6098/23, залишеним без змін 27 вересня 2023 року П'ятим апеляційним адміністративним судом, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і вплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Позивач вказує, що 30 вересня 2023 року НОМЕР_1 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року на виконання судового рішення у справі № 420/6098/23 від 07 червня 2023 року в розмірі 65092,17 гривень.
Позивач вважає, що при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення йому не проведено нарахування і виплату грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб, що є протиправним і таким, що не відповідає вимогам Закону.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року адміністративний позов залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність усунути недоліки у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою по справі №420/36115/24, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що військова частина НОМЕР_2 не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , так як вони безпідставні та необґрунтовані.
Представник відповідача вказує, що після набрання законної сили судового рішення по адміністративній справі № 420/6098/23, військовою частиною НОМЕР_2 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у адміністративній справі № 420/6098/23 було нараховано 80921,95 грн., з яких утримано 1213,83 (1,5%) військового збору, 14565,95 грн. (18%) податку на доходи фізичних осіб, та виплачено ОСОБА_1 65142,17 грн. Військовою частиною НОМЕР_2 проводився перерахунок та виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №420/6098/23, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року в адміністративній справі № 420/6098/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і вплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року по справі № 420/6098/23 відповідачем було нараховано 80921,95 грн., з яких утримавши 1213,83 (1,5%) військового збору та 14565,95 грн. (18%) податку на доходи фізичних осіб, виплачено позивачу 65142,17 грн.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 05.11.2024 року, в якій просив нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за утриманий податок з доходів фізичних осіб при виконанні судового рішення про виплату індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 14.11.2024 року №09/35564-24-Вих/309 зазначено, що враховуючи те, що виплата за рішеннями суду проведена за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за яким згідно вимог наказу №333 здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі в частині виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, компенсація суми податку з доходів осіб фізичних не передбачена.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З урахуванням встановлених судом обставин та наявного нормативного регулювання суд вважає, що позивач мав право на отримання компенсації податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті вищезазначених сум грошового забезпечення позивача відповідно до Порядку № 44.
При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги ст. ст. 9 КАС України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, а для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача, з урахуванням висновків викладених судом, розглянути повторно заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №420/6098/23.
Зобов'язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №420/6098/23.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя П.П. Марин