Справа № 420/1109/25
04 лютого 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви заявника ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
14 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 03.06.2020 року №2 о/с про скасування наказу від 29.12.2017 №12о/с в частині сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року у розмірі 5821, 80 грн.;
- визнати незаконним та скасувати наказ №4 о/с від 02.03.2017, яким ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 299 138,4 грн.;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- роздрукованих додатків до позовної заяви;
- доказів сплати судового збору у сумі 5531,02 грн;
- обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наведенням інших підстав пропуску такого строку та з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
30 січня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, додатком до якої є платіжна інструкція про сплату судового збору у сумі 5531,02 грн., клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а також позовна заява з додатками.
У клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивач наводить аналогічні підстави про порушення строку звернення до адміністративного суду, які містяться у первісній позовній заяві.
Так, представником позивача, зокрема зазначено, що:
- позивач неодноразово в телефонному режимі звертався з приводу виконання рішення Одеського окружного суду від 20.12.2016 у справі №815/4162/16 як до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, так і у наступному до Міністерства внутрішніх справ України, але не отримав жодних конкретних пояснень (повідомлень) щодо наявності рішень (наказу) про поновлення на роботі та нарахування за вимушений прогул;
- за заявою ОСОБА_1 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №59549517 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі №815/4162/19 з Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на Міністерство внутрішніх справ України;
- з 24.02.2022 в державі введено воєнний стан через військову агресію російської федерації і усі державні органи в т. ч. Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) фактично припинили роботу, тому у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про стан виконання рішення суду, позивач не отримав навіть повідомлення про закінчення виконавчого провадження і тому мав сподіватися, що виконавче провадження триває і рішення суду виконується в примусовому порядку у законний спосіб, остаточну та повну інформацію позивач отримав лише з листа старшого державного виконавця від 08.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №74149067 на електронному ресурсі Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження», до якого позивач має доступ як сторона виконавчого провадження, офіційне повідомлення через засоби поштового зв'язку позивач отримав лише у листопаді 2024 року;
- 28.09.2023 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволені заяви представника Міністерства Внутрішніх справ України щодо роз'яснення порядку виконання рішення суду по справі №815/4162/16. У своєму зверненні відповідач також не вказав, що рішення суду виконане;
- через відсутність інформації та зв'язку з державною виконавчою службою, позивач не міг дізнатися про те, що виконавчий лист повернуто до Одеського окружного адміністративного суду, вважаючи що виконавчий лист загублено, тому у грудні 2023 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Під час розгляду заяви було з'ясовано що виконавчий лист перебуває в матеріалах справи в Одеському окружному суді і тому на звернення представника позивача від 15.12.2023, він був виданий судом повторно;
- у січні 2024 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській' області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Одеського окружного суду від 20.12.2016, 15.02.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №74149067 про примусове виконання виконавчого листа № 815/4162/16 виданого 19.06.2019 та супровідним листом за № 74149067/20.1/3 направлено постанову про відкриття боржнику - Міністерству внутрішніх справ України для виконання рішення протягом 10 робочих днів;
- враховуючи, що рішення суду не виконується, бездіяльність з цього приводу боржника і навпаки створення ним навмисних перешкод у виконанні рішення суду, 28.06.2024 представником позивача було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 382 КАСУ про встановлення судового контролю та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк надати до суду звіт про виконання рішення суду Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі №815/4162/16, проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у задоволені заяви представника позивача відмовлено. Суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не був стороною при розгляді справи №815/4162/16, а виконавче провадження №59549517, в якому здійснено заміну сторони - завершено, підстав для встановлення судового контролю не має;
- у листопаді 2023 року представником позивача було направлено адвокатський запит до Міністерства внутрішніх справ України про порядок та строк виконання постанови Одеського, окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16 в частині зобов'язання МВС України здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , а також надання розрахунку суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 із зазначенням періоду, середнього заробітку, з якої вона складається. Згідно відповіді на адвокатський запит заступник директора департаменту юридичного забезпечення МВС України повідомив, що міністерство вважає, що оскільки виконавче провадження №59549517 закінчено, підстав для виконання рішення суду не має. У той же час інформації про те, що рішення суду виконане, а також про існування спірних наказів, відповідач не надав;
- остаточну та повну інформацію позивач отримав лише з листа старшого державного виконавця від 08.10.2024 про закінчення виконавчого провадження №74149067 на електронному ресурсі Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження», до якого позивач має доступ як сторона виконавчого провадження за допомогою ідентифікатору доступу 2Г0Б0567Б462. Офіційне повідомлення через засоби поштового зв'язку позивач отримав лише у листопаді 2024 року;
- враховуючи обставини, які стали відомі та отримання доступу через електронне виконавче провадження до копій документів, позивач в порядку ст. 383 КАС України звернувся до Одеського адміністративного суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду Міністерством внутрішніх справи України, визнання протиправними дій, вчинених при виконанні постанови по справі №815/4162/16, скасування наказів і зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою суду від 14.11.2024 року у задоволені заяви відмовлено через те, що вказані спірні накази та дії відповідача не були предметом судового розгляду у справі № 815/4162/16. Разом з тим, зазначене не позбавляє права позивача звернутися до суду з адміністративним позовом у передбаченому КАС України порядку;
як слідує зі звернення представника МВС України до державного виконавця з приводу закінчення виконавчого провадження від 04.09.2024 року №12/6-1497, Міністерство внутрішніх справ України лише 08.08.2024 року отримало від Головного управління МВС України в Одеській області інформацію та копії наказів УМВС України на Одеській залізниці про поновлення позивача на посаді, звільнення його та нарахування середнього заробітку за вимушений прогул у сумі 5821,80 грн.
У поданому клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача покликається постанову Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
На переконання представника позивача, зазначені у заяві про поновлення строку обставини про те, що відповідач не сповістив належним чином позивача про наявність наказів щодо поновлення на роботі та звільнення, а також про дії щодо нарахування заробітку за вимушений прогул, які не відповідають Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, можуть бути достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Інших обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, представником позивача у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 30.01.2025 не зазначено, та відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суддя вказує про таке.
Як вже зазначалось судом в ухвалі від 20.01.2025 про залишення позовної заяви без руху, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно -правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю роботодавця порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Отже, враховуючи правову природу спірних правовідносин, для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом процесуальним законом встановлено місячний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо проходження публічної служби, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Як вбачається зі змісту клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, представником позивача наведені обставини справи, які зазначені безпосередньо у змісті самої позовної заяви. Фактично, заява про поновлення строку звернення до суду дублює зміст позовної заяви.
При цьому, оцінка доводів позивача щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду вже надавалась судом в ухвалі від 20.01.2020.
Суд зазначає, що наведені обставини поважності пропуску строку зводяться до неможливості своєчасно зібрати письмові докази для належного обґрунтування заявлених позовних вимог (подання відповідних запитів та очікування відповіді і матеріалів).
Водночас, позивачем не надано жодних доказів про вжиття заходів захисту свого порушеного права до листопада 2024 року.
При цьому, з цією позовною заявою позивач звернувся 14 січня 2025 року.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 30.04.2021 року у справі №520/15510/19, питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як вже зазначалось судом в ухвалі від 20.01.2025, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16, яке набрало законної сили 18.04.2019, допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.
Відповідно до приписів ч.4 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинного на час ухвалення Одеським окружним адміністративним судом постанови від 20.12.2016 у справі №815/4162/16), у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП «ДСС»), виконавчий лист від 27.12.2016 у справі №815/4162/16 щодо поновлення на посаді та допущення негайного виконання постанови суду в цій частині вручений представнику ОСОБА_1 27 грудня 2016 року.
Водночас, ані позивачем, ані його представником не надано доказів вжиття реальних заходів щодо негайного виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №815/4162/16 з поновлення позивача на посаді.
З урахуванням зазначених обставин, слід дійти висновку, що позивач не здійснював фактичних дій щодо реального поновлення на посаді та подальшого проходження публічної служби, а покликання представника позивача на неналежне здійснення виконавчого провадження з примусового виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №815/4162/16 суд оцінює критично, адже позивач не позбавлений права оскаржувати дії державного виконавця на будь-якій стадії виконавчого провадження.
Суд зауважує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Як вбачається з клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, з моменту введення воєнного стану у 2022 році до моменту отримання інформації про виконавче провадження у 2024 році, позивач мав сподівання, що виконавче провадження триває і рішення суду виконується в примусовому порядку у законний спосіб. Тобто, представник позивача зазначає про відсутність активний дій зі сторони позивача щодо з'ясування обставин виконання рішення суду.
В той же час, у самій позовній заяві представником позивача вказується про те, що ухвалою суду від 04.02.2022 заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника задоволено та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №59549517 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі №815/4162/19 з Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684). Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2022 року у задоволені касаційної скарги відмовлено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №815/4162/16 залишено без змін.
Тобто, позивач у 2022 році також мав можливість дізнатись про оскаржувані ним накази від 02.03.2017 №4 о/с та від 03.06.2020 №2 о/с.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що з жодним із зазначених наказів позивача не було ознайомлено у будь-який спосіб, а про їх існування йому стало відомо лише з інформації старшого державного виконавця від 08.10.2024 про закінчення виконавчого провадження №74149067 та повернення виконавчого листа, оскільки позивачем не наведено жодних доводів щодо неможливості ознайомлюватись з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, не лише через виконавче провадження, але й самостійно дізнаватись у боржника про хід виконання рішення суду.
Суд також зауважує, що згідно з даними КП «ДСС», позивач 23 грудня 2024 року звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (адміністративна справа №420/39815/24). При цьому, ухвалою суду від 30.12.2024 у справі №420/39815/24, позовну заяву залишено без руху, зокрема з таких підстав: «…Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач дізнався про рішення відповідача у жовтні 2024 року з інформації від старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, позивач був обізнаний про порушення своїх прав починаючи з жовтня 2024 року, а з вказаним позовом звернувся лише 23.12.2024 року, тобто із порушенням місячного строку, передбаченого для звернення до суду із вказаним позовом.».
При цьому, в означеній ухвалі суд вказав позивачу про необхідність подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Натомість, ухвалою суду від 10.01.2025 у справі №420/39815/24 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України - у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зокрема через ненадання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Суд зауважує, ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду від 10.01.2025 у справі №420/39815/24 позивач не оскаржував в апеляційному порядку, а вирішив подати новий позов до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд звертає увагу, що представник позивача (адвокат) має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаний про строк звернення до суду та шлях захисту порушених прав, передбачений ст. 5 КАС України, в тому числі щодо порядку оскарження судових рішень.
Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №9901/118/19.
Суд нагадує, що відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За приписами ч.1 ст.45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Неодноразове звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо оскарження свого звільнення, у зв'язку з обранням ним неефективного способу захисту, не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки, звертаючись до суду з вказаними вимогами вперше позивач вже пропустив строк звернення до суду, що підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.20225 у справі №420/39815/24 про повернення позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє як безпідставні твердження представника позивача про те, що відповідач не сповістив належним чином позивача про наявність наказів щодо поновлення на роботі та звільнення, а також про дії щодо нарахування заробітку за вимушений прогул, які не відповідають Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, а тому це є достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У вимірі описаних обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися поновлення його на посаду, подальшого звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Більше того, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16, в тому числі в частині негайного виконання щодо поновлення позивача на відповідній посаді.
Отже, доводи клопотання про поновлення процесуального строку не пояснюють та не підтверджують факту неможливості з об'єктивних причин звернутися до суду у встановлений строк, як і не доводять поважність причин істотного пропуску позивачем строку звернення до суду.
При цьому, стосовно доводів позивача щодо введення на території України воєнного стану, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
Суд також відхиляє покликання представника позивача на постанову Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, оскільки обставин зазначеної справи не є релевантними до обставин цієї справи. Так, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, стосуються незастосування положень статті 122 КАС України до спорів, які виникли у зв'язку з перерахунком та виплатою недоплаченої суми пенсії.
З урахуванням наведеного, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 30.01.2025.
Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із наведенням підстав для поновлення процесуального строку, а наведені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що зазначені в клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними, позовна заява підлягаю поверненню на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 30.01.2025 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО