05 лютого 2025 р. № 400/10958/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 9 914,06 грн,
20 листопада 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок погашення податкового боргу в сумі 9914,06 грн, а саме з податку на доходи фізичних осіб (11010500) на користь змішаного бюджету Миколаївської ТГ.
В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, зазначив, що у відповідача є податковий борг. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 917243 від 21.11.2024 ) та з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (відповідь № 922714 від 25.11.2024) на запити суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вищезазначених реєстрах не зареєстрований.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк позивачу для усунення недоліків позову шляхом зазначення підстав, за якими визначено адресу реєстрації відповідача та підсудніть адміністративної справи Миколаївському окружному адміністративному суду.
На виконання вищезазначеної ухвали суду 27 листопада 2024 року позивачем надано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що згідно відомостей з ДРФО чинною податковою адресою фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.
В зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого кабінету у підсистемі «Електронний суд» ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу за допомогою поштового зв'язку.
На адресу суду повернулась судова кореспонденція, яка направлялась відповідачу за місцем реєстрації, з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи зазначені приписи справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Податковий борг в сумі 9914,06 грн. виник з податку на доходи фізичних осіб (11010500).
Податковою декларацією №7189 від 14.03.2024 (термін сплати 31.07.2024) відповідач задекларуввав свої зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за період 2023 року у сумі 9914,06 грн, проте не сплатив цей податок.
Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу з відповідача у встановленому законодавством порядку, а саме на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога від 13.08.2024 року №0011785-1302-1429, яка була направлена відповідачу 22.08.2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернута за закінченням терміну зберігання 12.09.2024 року.
У зв'язку з несплатою відповідачем протягом граничних строків податкового боргу, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось з даним позовом до суду на виконання наданих Податковим кодексом України повноважень.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
У силу п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідачем не надано доказів сплати грошового зобов'язання, визначеного платником податків самостійно в податковій декларації.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено у встановлені законодавством строки суми податків, за ним рахується податкове зобов'язання, яке перетворилось на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючим органом була сформована податкова вимога форми «Ф» від 13.08.2024 року №0011785-1302-1429, яка направлена на адресу відповідача.
Позивач стверджує, що податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 13.08.2024 не переривався і не був погашений повністю. Відповідач це твердження не спростував.
Відповідно до п.59 ст.59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, суд доходить висновку, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми
грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
За приписами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, судом з'ясовано, що відповідач на час розгляду справи має узгоджений податковий борг з мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, земельного податку і податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 15 224,76 грн. У зв'язку з цим, суд доходить до висновку, що вказана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 9914,06 (дев'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 06 коп.) грн, а саме з податку на доходи фізичних осіб (11010500) на користь змішаного бюджету Миколаївської ТГ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко