05 лютого 2025 р. № 400/11327/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання відмови протиправною, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною відмову відповідача у продовженні військової служби позивачу з 09.09.2024, дати винесення постанови слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську щодо закриття кримінального провадження за №42024052210002018 від 11.06.2024;
зобов'язання відповідача продовжити військову службу позивачу з 09.09.2024, дати винесення постанови слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську щодо закриття кримінального провадження за №42024052210002018 від 11.06.2024;
визнання протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу недоотриманого грошового забезпечення за період з 08.03.2024 до дати ухвалення судового рішення по даній справі;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 08.03.2024 до дати ухвалення судового рішення по даній справі;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не звільненні з військової служби позивача у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби);
зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при проходженні військової служби у відповідача 30.05.2023 він отримав при безпосередній участі у бойових діях поранення. В подальшому позивач проходив неодноразове стаціонарне лікування та перебував у відпустках за станом здоров'я з огляду на тяжкість травми. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 369, виданого військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) військової частини НОМЕР_2 його визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Водночас відповідно до наказа відповідача (по стройовій частині) від 08.03.2024 № 74 позивача вирішено вважати таким, що самовільно залишив військову частину 08.03.2024. Згідно з наказом відповідача (по стройовій частині) від 13.06.2024 № 181 призупинено військову службу позивача та виключено його з усіх видів забезпечення з 08.03.2024. Постановою слідчого від 09.09.2024 кримінальне провадження було закрите у зв'язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України (далі - КА України) в діяннях поизвача. 10.09.2024 на адресу відповідача було направлено заяву щодо поновлення на військовій службі, нарахування та виплати недоотриманого грошового забезпечення. Листом № 0666/35/7024 від 05.10.2024 відповідач просив надати додаткові документи, проте без згадки щодо видання наказу про продовження військової служби позивачу. 10.10.2024 було подано нову заяву з документами щодо перебування позивача на лікуванні та з проханням про поновлення на військовій службі. Листом від 25.10.2024 № 0666/35/7690 відповідач відмовив у задоволенні заяви щодо поновлення позивача на військовій службі та виплаті недоотриманого грошового забезпечення. Окрім того, позивача свідоцтвом про хворобу від 04.10.2024 № 1670 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. З огляду на це, рапортом від 07.10.2024 позивач через військову частину НОМЕР_2 подав рапорт на звільнення. Листом від 12.10.2024 № 0666/35/7267 відповідач сповістив про неможливість звільнення з огляду на призупинення його військової служби. 24.10.2024 позивач подав до військової частини рапорт про звільнення повторно через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповіді на вказаний рапорт станом на дату подання позову не було. На переконання позивача, такі дії та бездіяльність відповідача є протиправними.
У відзиві на позовну заяву від 18.12.2024 відповідач заперечив проти позовних вимог і просив повністю відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що у зв'язку із самовільним залишенням позивачем військової частини 08.03.2024 наказом відповідача від 13.06.2024 № 127-РС позивачу призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, та виключений зі всіх видів забезпечення з 08.03.2024. Відповідно до Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1889 встановлено, що 08.10.2024 позивач був виписаний зі стаціонару. Однак, станом на теперішній час, він до військової частини НОМЕР_1 не прибував та його місце знаходження відповідачу невідомо, що з об'єктивних підстав виключає можливість поновлення його на військовій службі без фактичного прибуття до відповідача. Крім цього, на переконання відповідача, для звільнення військовослужбовця з військової служби законодавством вимагається особиста присутність військовослужбовця у військовій частині, де він проходить військову службу.
У відповіді на відзив від 23.12.2024 позивач закцентував увагу на тому, що:
на дату першого звернення до військової частини з проханням продовжити військову службу позивач перебував на стаціонарному лікуванні про що подав довідку військової частини НОМЕР_2 від 10.09.2024 № 1186/4916; у матеріалах справи також знаходиться копія виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1889 за якою позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 09.09.2024 по 08.10.2024 року включно;
продовження військової служби позивачу має здійснитись на загальних підставах встановлених у пункті 1446 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання заперечення не скористався.
09.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про витребування у відповідача доказів, а також про рекомендування позивачу надати докази.
На виконання ухвали суду від 09.12.2024 сторони подали до суду відповідні докази.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно з даних військового квитка позивача він з 04.10.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У Довідці відповідача від 04.07.2023 № 3391п зазначено, що позивач одержав 30.05.2023 під час виконання бойового завдання поранення.
Відповідно до виписки (форма № 027/о) КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» від 07.06.2023 № Е8863, виписки (форма № 027/о) КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 06.07.2023 № 14514, виписки (форма № 027/о) КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 09.08.2023 № 19594, виписки (форма № 027/о) КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради» від 24.10.2023 № 21087, виписного епікризу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 10.01.2024 № 5538, виписки (форма № 027/о) військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2024 № 289, виписки (форма № 027/о) КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 16.04.2024 № 9196, виписного епікризу військової частини НОМЕР_2 від 08.10.2024 № 1889 позивач проходив стаціонарне лікування у періоди 31.05.2023 по 06.07.2023, з 04.08.2023 по 09.08.2023, з 06.10.2023 по 10.01.2024, з 12.02.2024 по 07.03.2024, з 09.04.2024 по 16.04.2024, з 09.09.2024 по 08.10.2024.
Згідно з постановою Регіональної військово-лікарської комісії від 05.03.2024 № 1732 позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців (свідоцтво про хворобу № 369).
08.03.2024 командир батальйону, де проходив військову службу позивач, подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач 08.03.2024 не повернувся з лікувального закладу військової частини НОМЕР_2 , з якої його було виписано 07.03.2024.
Відповідач подав до військової частини НОМЕР_3 , Військової служби правопорядку та Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Доповідь від 08.03.2024 № 0666/116/727 за фактом неповернення 08.03.2024 з лікувального закладу позивача.
Згідно з пунктом 22 наказа відповідача (по стройовій частині) від 08.03.2024 № 74 позивача, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, який знаходився на лікуванні та був виписаний із військової частини НОМЕР_2 07.03.2024, вважається таким, що самовільно залишив військову частину 08.03.2024. З 08.03.2024 знятий з грошового та речового забезпечення військової частини.
На виконання наказа відповідача від 10.03.2024 № 1054 «Про призначення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу до місця служби солдатом ОСОБА_2 » було проведено службове розслідування, за результатами якого відповідними посадовими особами відповідача було складено 12.03.2024 Акт службового розслідування (вхідний від 16.03.2024 № 740).
Відповідно до наказа відповідача від 16.03.2024 № 846 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу до місця служби солдатом ОСОБА_3 » за неприбуття з лікувального закладу військової частини НОМЕР_2 до місця розташування підрозділу на позивача накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана», він вважається таким, що не прибув з лікувального закладу та відсутній на військовій службі без поважних причин з 08.03.2024, а також його знято з усіх видів забезпечення.
11.04.2024 позивач надіслав ОСОБА_4 через мобільний додаток «Вацап» («WatsApp») довідку КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 11.09.2024 № 831 про те, що він з 09.04.2024 по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі, а 17.04.2024 - Назару Коруду через мобільний додаток «Сигнал» («Signal») довідку ВЛК КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 16.04.2024 № 590, згідно з якою позивач потребує відпустку для лікування після поранення на 30 днів, що підтверджується знімками з екрану з листування позивача.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024 за фактом самовільного залишення позивачем військової частини відкрито кримінальне провадження № 42024052210002018 за частиною четвертою статті 408 КК України.
Наказом відповідача (по стройовій частині) від 13.06.2024 № 181 призупинено строк військової служби з 08.03.2024, а облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
09.09.2024 слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 11.06.2024 № 42024052210002018 у зв'язку зі встановленням відсутності в діяннях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України.
10.09.2024 представник позивача подав до відповідача заяву з проханням видати наказ по особовому складу щодо продовження військової служби позивачем, а також нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення за весь час необґрунтованого призупинення військової служби.
У листі від 05.10.2024 № 0666/35/7024 відповідач повідомив представника позивача, що для вжиття заходів щодо поновлення позивача на військовій службі, виплати йому грошового забезпечення за спірний період необхідно надати відповідачу належним чином завірені копії медичних документів щодо проходження позивачем лікування з 08.03.2024 тощо.
10.10.2024 представник позивача повторно звернувся із заявою щодо поновлення позивача на військовій службі, нарахування та виплати недоотриманого грошового забезпечення, до якого були додано ряд документів щодо його стаціонарного лікування.
Листом від 25.10.2024 № 0666/35/7690 відповідач повідомив адвоката позивача, що враховуючи статтю 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, після фактичного прибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 буде прийнято рішення щодо видання наказу по особовому складу щодо продовження йому військової служби.
Постановою Регіональної військово-лікарської комісії від 04.10.2024 № 10675 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (свідоцтво про хворобу № 1670).
07.10.2024 позивач подав через військову частину НОМЕР_2 командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про його звільнення з військової служби на підставі висновку ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2024 № 1670.
Листом від 12.10.2024 № 0666/35/7267 відповідач повідомив позивача про неможливість його звільнення, оскільки його військову службу призупинено з 08.03.2024.
24.10.2024 позивач повторно подав через ІНФОРМАЦІЯ_3 командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про його звільнення з військової служби.
У листі від 26.10.2024 № 0666/35/7776 відповідач проінформував ІНФОРМАЦІЯ_3 , що позивач самовільно залишив військову частину, а його військову службу призупинень.
Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024 і від 14.01.2025 № 26/2025 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, та Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб та з 08.02.2025 на діб.
Отже, воєнний стан в Україні діє, а загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 09.05.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з абзацом другим підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинні з 18.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Відповідно до пункту 1441 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з абзацами першим-шостим частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Отже, військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, і військову службу якого призупинено, вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, і може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану виключно на підставі підпункту «в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання).
Така особа може бути звільнений з військової служби з інших підстав лише після продовження його військової служби у порядку, встановленому законодавством.
Порядок продовження військової служби визначений Положенням № 1153/2008.
Абзацом першим пункту 1444 Положення № 1153/2008 встановлено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку організації з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі - Порядок № 531), з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до абзацу двадцять першого підпункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройний Сил України від 31.01.2024 № 40, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує:
найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;
заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
суть порушеного питання;
перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);
найменування займаної посади;
військове звання, власне ім'я та прізвище;
дату;
особистий підпис.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 1446 Положення № 1153/2008).
Отже, обов'язковими умовами для продовження військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, військову службу якого призупинено, та стосовно якого закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, є:
його прибуття до місця служби;
подання ним рапорта на ім'я командира військової частини, де він проходить військову службу, яка повинна містити усі реквізити, встановлені пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 531.
Суд встановив, що позивач з 04.10.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до виписки (форма № 027/о) військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2024 № 289 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з 12.02.2024 по 07.03.2024.
08.03.2024 командир батальйону, де проходив військову службу позивач, подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач 08.03.2024 не повернувся з лікувального закладу військової частини НОМЕР_2 , з якої його було виписано 07.03.2024.
Згідно з пунктом 22 наказа відповідача (по стройовій частині) від 08.03.2024 № 74 позивача, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, який знаходився на лікуванні та був виписаний із військової частини НОМЕР_2 07.03.2024, вважається таким, що самовільно залишив військову частину 08.03.2024. З 08.03.2024 знятий з грошового та речового забезпечення військової частини.
Відповідач подав до військової частини НОМЕР_3 , Військової служби правопорядку та Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Доповідь від 08.03.2024 № 0666/116/727 за фактом неповернення 08.03.2024 з лікувального закладу військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024 за фактом самовільного залишення позивачем військової частини відкрито кримінальне провадження № 42024052210002018 за частиною четвертою статті 408 КК України.
Наказом відповідача (по стройовій частині) від 13.06.2024 № 181 призупинено строк військової служби з 08.03.2024, а облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, з 08.03.2024 призупинена військова служба позивача, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Як наслідок, враховуючи частину другу статті 24 Закону № 2232-ХІІ і пункт 1441 Положення № 1153/2008, він міг бути звільнений з військової служби після 13.06.2024:
або за підпунктом «в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі);
або з інших підстав після продовження його військової служби у порядку, встановленому законодавством.
Оскільки 07.10.2024 і 24.10.2024, тобто у дні подання позивачем через військову частину НОМЕР_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 рапортів командиру військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби, його військова служба була призупинена, відповідач не мав права звільняти позивача з військово служби за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Тому відповідач правомірно вчинив, не звільнивши його на підставі вищенаведених рапортів.
Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву від 18.12.2024 відповідач стверджував, а позивач у своїх заявах по суті спору не заперечував, що позивач після 08.03.2024 до місця проходження свого проходження військової служби (до військової частини НОМЕР_1 ) не прибував, що відповідно до абзацу першого пункту 1444 Положення № 1153/2008 є обов'язковою умовою для продовження військової служби.
Він особисто, зокрема рапортом, що відповідає вимогам пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 531, до командира військової частини НОМЕР_1 щодо продовження його військової служби не звертався.
Натомість його представник двічі подавав 10.09.2024 і 10.10.2024 відповідачу заяву з проханням видати наказ по особовому складу щодо продовження військової служби позивачу, а також нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення за весь час необґрунтованого призупинення військової служби.
Оскільки такі заяви представника не є рапортом позивача, який ним особисто підписаний, відповідач не мав права їх розглядати згідно з Порядком № 531 та приймати на їх підставі рішення по суті про продовження військової служби позивачу.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяв представника позивача від 10.09.2024 і від 10.10.2024 про продовження військової служби позивачу.
Відтак задоволенню не підлягає позовна вимога про визнання протиправною відмову відповідача у продовженні військової служби позивачу з 09.09.2024, дати винесення постанови слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську щодо закриття кримінального провадження за №42024052210002018 від 11.06.2024.
Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вищенаведеної, тому в їх задоволені також слід відмовити.
Водночас суд врахував, що:
по-перше, прийняття 09.09.2024 слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 11.06.2024 № 42024052210002018 у зв'язку зі встановленням відсутності в діяннях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, не свідчить про відсутність самого факту самовільного залишення позивачем військової частини НОМЕР_1 ; закриття кримінального провадження не є самостійною та / або безумовною підставою для продовження військової служби;
по-друге, відповідно до наказа відповідача від 16.03.2024 № 846 «Про результати службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу до місця служби солдатом ОСОБА_3 » за неприбуття з лікувального закладу військової частини НОМЕР_2 до місця розташування підрозділу на позивача накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана»;
по-третє, позивач не надав жодних пояснень щодо того, чому в період з 08.03.2024 по 11.04.2024 він не проінформував відповідача про своє місцезнаходження, і чому він не повернувся 08.03.2024 до місця розташування відповідача;
по-четверте, у відповіді на відзив від 23.12.2024 позивач вказав на те, що у період з 09.04.2024 по 16.04.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні; однак, де він перебував у період з 08.03.2024 по 08.04.2024, тобто цілий місяць, він нічого не зазначив.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 05 лютого 2025 року