м. Миколаїв
05 лютого 2025 р.справа № 400/11945/21
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Яременко В.Ю.,
представника позивача: Бєлоущенко А.Ж.,
представника відповідача: Рижикова Д.В.,
у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.19 р. № 0046457-5406-1427, від 08.05.20 р. № 0066660-5405-1427
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0046457-5406-1427 від 14.05.19 р., № 0066660-5405-1427 від 08.05.20 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач пояснив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення носять протиправний характер, так як він їх не отримував, а підпис на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення виконаний іншою особою. Відповідно до підпункту 266.10.2. пункту 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і ділі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_1 у відповідності до вимог ПК України на податкову адресу, яка містилась в інформаційній базі контролюючого органу, та отримані ним особисто 15.08.19 р. і 23.07.202 р. відповідно.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
При розгляді справи судом неодноразово вирішувалось клопотання позивача про витребування доказів.
06.05.24 р. суд прийняв ухвалу, якою за клопотанням позивача призначив почеркознавчу експертизу та зупинив провадження у справі до отримання висновку експерта.
30.12.24 р. суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання.
Справу розглянуто в судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представників сторін.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0046457-5406-1427 від 14.05.19 р., яким позивачу визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (податковий період 2018 р.) в сумі 28 940,74 грн.;
- № 0066660-5405-1427 від 08.05.20 р., яким позивачу визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (податковий період 2019 р.) в сумі 32 438,82 грн.
Перелічені податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачем на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .
Відповідно до поштових повідомлень про вручення поштового відправлення податкові-повідомлення-рішення отримані позивачем 15.08.19 р. і 23.07.2020 р. відповідно.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в том числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно. Обчислення суми податку на нерухомість здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості та надсилається (вручається) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
При цьому, відповідно до підпункту 266.10.2. пункту 266.10 статті 266 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Основною тезою позивача, на якій ґрунтуються його вимоги, є те, що він податкові повідомлення-рішення не отримував, підтвердженням чого слугують повідомлення про вручення поштового відправлення, на яких міститься не його підпис. У зв'язку з цими обставинами, позивач наполягав на проведенні почеркознавчої експертизи.
Згідно з висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 14.11.24 р. № СЕ-19/115-24/18745-ПЧ, напис «Терещенко» в рекомендованому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08.09.19 р. з штрих кодом «Первомайськ-02 55002 0104929 8», врученого 15.08.19 р., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; напис « ОСОБА_2 » в рекомендованому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення від 20.07.20 р. з штрих кодом «Первомайськ-02 55002 0118922 7», врученого 23.07.20 р., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Оцінюючи висновок експерта, суд зазначає наступне.
Визначення порядку надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними регламентовані Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила № 270) (тут і далі в редакції на час надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень).
Відповідно до п. 99 Правил № 270, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Згідно з п. 106 Правил № 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.
З наведених норм Правил № 270 можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв'язку.
Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв'язку).
У справі є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.09.19 р. з штрих кодом «Первомайськ-02 55002 0104929 8» і від 20.07.20 р. з штрих кодом «Первомайськ-02 55002 0118922 7», на яких проставлено прізвище " ОСОБА_2 ".
Зазначені повідомлення про вручення поштового відправлення не містять позначки «Судова повістка» або «Вручити особисто», а тому особистого підпису та прізвища одержувача (позивача) на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагалось.
За приписами ст. 242 ч. % КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі №222/1402/16-а міститься такий висновок: "Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано." (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/80606979).
За таких обставин, суд знаходить висновок експерта неналежним доказом та до уваги не приймається.
Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача надав пояснення, згідно яких ОСОБА_1 за адресою, на яку були надіслані податкові повідомлення-рішення - АДРЕСА_2 , не проживав та не проживає, а вірною адресою позивача є та, яка зазначена в позовній заяві - АДРЕСА_3 .
Представник відповідача з цього приводу пояснив, що податкові повідомлення-рішення були надіслані на податкову адресу позивача, яка містилась в інформаційній базі контролюючого органу, а саме АДРЕСА_2 .
Відповідно до відмітки в паспорті громадянина України, зареєстрованим місцем проживання позивача з 20 листопада 2018 р. є АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 45 п. 45.1. ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Стаття 70 п. 70.2. пп. 70.2.4. ПК України передбачає, що до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 70 п. 70.7. ПК України).
Таким чином, при зміні місця проживання, фізична особа, яка є платником податків, зобов'язана подати контролюючому органу інформацію про нове місце проживання, яке є її податковою адресою.
Суд звертає увагу на наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, в якому адресою мешкання ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 .
Ця адреса в частині населеного пункту, номера будинку та квартири збігається з адресою, на яку відповідач надіслав податкові повідомлення-рішення, різниться тільки назва вулиці - в вищенаведеному договорі назва вулиці вказана як "Медведєва", а в повідомленнях про вручення поштового відправлення назва вулиці вказана як "Металістів".
Відповідно до ст. 77 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач під час розгляду справи не подав доказів того, що податковою адресою позивача, яка була внесена до облікової картки ОСОБА_1 була АДРЕСА_2 , тобто та адреса, на яку відповідач направив податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 266 п. 266.7. пп. 266.7.2. ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд констатує, що у справі відсутні докази того, що відповідач належним чином виконав свій обов'язок щодо надіслання позивачу спірних податкових повідомлень-рішень, адже відповідачем не доведено, що такі повідомлення-рішення надсилались позивачу на дійсну податкову адресу.
На думку суду, надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень на невірну (помилкову) адресу платника податків за своїми правовими наслідками дорівнює ненадісланню таких рішень, адже в обох випадках платник податків з незалежних від нього причин позбавляється обізнаності та можливості своєчасного оскарження.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0046457-5406-1427 від 14.05.19 р. і № 0066660-5405-1427 від 08.05.20 р. не набули статусу узгоджених.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовим витратами у справі є судовий збір, з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 908 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витраті на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 6 000 грн. та витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Понесення позивачем витрат, пов?язаних з експертизою підтверджується рахунком-фактурою Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС № 2024-275 від 14.10.24 р. на суму 5 730,48 грн. та копією квитанції № 348Т005HL0 від 24.10.24 р. на суму 5 730,50 грн.
Разом з тим, оскільки суд відхилив як доказ висновок експерта за критерієм належності та прийняв рішення з інших підстав, ніж ті, на яких наполягав позивач, ці судові витрати не можуть бути стягнуті з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду ордер серії КР № 126148 від 22.11.21 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Разом з тим, ані позивачем, ані представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, а саме не надано акта виконаних робіт, банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи касового ордера).
Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729), задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0046457-5406-1427 від 14.05.2019, № 0066660-5405-1427 від 08.05.20 р.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 908 грн. (дев?ятсот вісім гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз