05 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № 360/105/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
17 січня 2025 року до Луганського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 21 січня 2025 року вказані позивачем в заяві, доданої до позовної заяви, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою; позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі суду.
На виконання зазначеної ухвали суду представником позивача надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.
Згідно з уточненою позовною заявою позивачем заявлені вимоги щодо періоду служби з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року.
Розглянувши надані позивачем матеріали в сукупності з позовною заявою, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням уточненої позовної заяви правовідносини щодо цього адміністративного позову виникли до 18.07.2022, отже застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених Законом № 2352-IX, відповідно до якої працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Крім того, керуючись приписами частини другої статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Щодо посилань в клопотанні на застосування частини другої статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022, суд повторно зазначає, що до спірних правовідносин суд застосовує положення статті 3 КАС України, а саме: частину третю, згідно якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На виконання вимог частини третьої статті 3 КАС України суд першої інстанції при вчиненні окремої процесуальної дії - вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, застосовує норми КЗпП України чинні саме станом на момент подання позову - 17.01.2025.
Крім того, суд зауважує, що згідно до частини четвертої статті 3 КАС України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Таким чином до строків звернення до суду позивача відповідно до частини четвертої статті 3 КАС України не можуть бути застосовані положення статті 233 КЗпП України чинні станом до 19.07.2022.
Отже, суд, не застосовуючи до спірних правовідносин положення КЗпП України до 19.07.2022, застосовує положення частини третьої та четвертої статті 3 КАС України.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Суд повторно зазначає, що позивачем не надано та не зазначено жодних об'єктивних причин пропуску і підстав, з яких він вважає ці причини поважними, а самі лише посилання на судову практику чи зазначення про очікування щодо права на звернення до суду з даною категорією позову без обмеження будь-яким строком не є належними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд повторно звертає увагу позивача, що заявлені вимоги стосуються сум, нарахованих та виплачених позивачу під час проходження військової служби, а не пов'язних з його звільненням, а тому посилання на положення частини другої статті 233 КЗпП України є безпідставними.
Крім того, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові, та своєчасно звернутися з цим позовом, однак позивач не навів жодної об'єктивної підстави стосовно неможливості його звернення до відповідача для з'ясування складових отриманих сум грошового забезпечення під час періоду проходження ним служби.
Беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23), надаючи оцінку доводам позивача, суд зауважує, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі (в даному випадку пасивність поведінки позивача полягала в тому, що останній ще під час проходження служби достовірно знав про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення, а також протягом значного періоду часу не вчиняв дій щодо звернення до відповідача) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.
У зв'язку з викладеним, вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на 3 календарних дні з дня отримання ухвали про продовження строку.
Керуючись статтями 121, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Продовжити адвокату Єрьоміній Вікторії Анатоліївні в інтересах ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 (три) календарних дні з дня отримання даної ухвали суду.
Запропонувати позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця