04 лютого 2025 року справа № 340/6884/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.
Водночас просить суд зобов'язати відповідача вчинити такі дії.
Також подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Стверджує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
28 жовтня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.21-22).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України, з таких підстав.
Так, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині до 22 листопада 2023 року (а.с.25).
Позов подано до суду 24 жовтня 2024 року (а.с.19).
Висновок про пропущення строку звернення до суду.
Перш за все, спір стосується питань проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Подання позовної заяви - процесуальна дія.
Приписами частини 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тому суд застосовує норму права стосовно строку звернення до суду чинну на день подання позовної заяви.
Приписами частини 4 статті 3 КАС України встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Ця норма права стосується змін до процесуального адміністративного законодавства, що вступили в дію після звернення до суду.
У цьому випадку такого не відбулось.
Позов подано до суду 24 жовтня 2024 року.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції з 19 липня 2022 року) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, на день звернення до суду до правовідносин стосовно виплати коштів при звільненні поширюється строк звернення до суду.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні зі служби досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
“ 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду стосовно 3 місячного строку звернення до суду.
Отже, якщо право на звернення до суду виникло до 19 липня 2022 року, а позов подано після 18 липня 2022 року, то строк звернення до суду становить 3 місяці з дня встановлення строку звернення до суду (3 місяці з 19 липня 2022 року).
З 19 липня 2022 року законодавець встановив нове правило обчислення строку звернення до суду, яке стосується процесуальних правил вирішення спорів, які виникли до і після 19 липня 2022 року, а звернення до суду мало місце після 18 липня 2022 року.
Законодавець не позбавив права на кошти, яке виникло до 19 липня 2022 року, а лише встановив конкретний строк права на захист у суді у разі їх невиплати.
У випадку звільнення зі служби після 19 липня 2022 року строк звернення до суду у 3 місяці обчислюють з дня звільнення, якщо у наказі про припинення трудових відносин зазначено про кошти, що належать при звільненні.
Отже, строк звернення до суду становить 3 місяці з дня ознайомлення з наказом про звільнення.
ОСОБА_1 звільнений з військової служби 22 листопада 2023 року (а.с.25).
Строк звернення до суду почав відлік з 23 листопада 2023 року.
Позов подано до суду 24 жовтня 2024 року.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач пропустив трьох місячний строк звернення до суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду не містить причин, які заважали звернутися до суду у строк до 23 лютого 2024 року.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2023 року у подібній справі №160/5468/23.
Верховний Суд зробив такий висновок.
“Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На момент звільнення позивача зі служби цивільного захисту та виключення його з кадрів Державної служби України надзвичайних ситуацій (13.01.2021) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.»
Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.
Верховний Суд не аналізував приписи частини 3 статті 3 КАС України, якими встановлено правило застосування норми права на час вчинення процесуальної дії.
Рішення Конституційного Суду України, на які посилається касаційний суд, не дають відповіді на правове питання, що постало у цій справі.
Доводиться і тим, що Верховний Суд не процитував правові висновки Конституційного Суду України.
Встановлення строку звернення до суду відноситься до компетенції держави.
Встановлюючи нові строки звернення до суду, держава має врахувати, щоб нового часу вистачило громадянам для вчасного звернення до суду.
Держава дотрималась цих правил, про що вже зазначив суд.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям “суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним (частини 3 статті 3 КАС України), суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач пропустив строк звернення до суду, а заява про його поновлення не містить поважності причин цього.
Отже, суд відкрив провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України.
Приписами пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Таким чином суд зобов'язаний надати позивачу строк для усунення недоліків позову.
Керуючись ст.161 і пунктом 7 частини 1 ст.240 КАС України, суд
Надати ОСОБА_1 строк у 10 днів з дня отримання ухвали суду для зазначення інших підстав пропуску строку звернення до суду. Ухвала не може бути оскаржена.
Ухвала набирає законної сили після підписання суддею.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ