04 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/10718/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки такої виплати, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні; стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 230400,00 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплат по день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з жовтня 2007 року по 5 грудня 2023 року проходив службу в органах прокуратури України. Наказом №242к від 05.12.2023 року його звільнено з адміністративної посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області, яка відповідно до п.9 ч.5 ст.81 ЗУ “Про прокуратуру» відповідає керівнику підрозділу обласної прокуратури. Цим же наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Кіровоградської обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні. З метою одержання повної інформації про складові виплат сплачених мені роботодавцем при звільненні, в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації», а саме 15.12.2023 він звернувся до Кіровоградської обласної прокуратури із інформаційним запитом щодо розміру та складових виплат проведених при остаточному розрахунку. З відповіді ним встановлено, що при проведенні розрахунку, йому не виплачено вихідну допомогу при звільненні та навіть не проведено її нарахування, а також не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене, вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І. від 09.01.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.1, а.с.35).
Представником Кіровоградської обласної прокуратури подано до суду відзив на позовну заяву (т.1, а.с.39-49, 109-121), згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 05.12.2023 № 242к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури відповідно до п. п. 2 п. 19 розд. II Закону № 113-ІХ з 05.12.2023. Підстава прийняття вказаного наказу - рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.11.2023 № 6. Таке формулювання причин звільнення позивача з посади та органів прокуратури жодним чином не вказує на підстави звільнення, визначені п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, а саме: прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Відтак підстави, за яких звільнено позивача з посади та органів прокуратури, жодним чином не пов'язуються з підставами, за яких можлива виплата вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України. Отже, на думку представника відповідача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Кіровоградської обласної прокуратури щодо ненарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 та похідних від позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні по день ухвалення судового рішення. Також зауважив, що на даний час ОСОБА_1 поновлений на посаді. Таким чином, позовна вимога про виплату вихідної допомоги є взаємовиключною.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/106/24 (т.1 а.с.95).
Згідно розпорядження керівника апарату суду №57 від 29.11.2024 та на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 року, справу передано на розгляд судді Кармазиній Т.М. (т.1 а.с.98).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року справу прийнято до провадження судді Кармазиної Т.М., провадження у справі поновлено та зобов'язано відповідача подати докази (т.1 а.с.105-106).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 17 жовтня 2007 року по 5 грудня 2023 року проходив службу в органах прокуратури України (т.1 а.с.13-14).
Наказом №242к від 05.12.2023 року позивача звільнено з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу ІІ «прикінцеві та пнерехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 05.12.2023.
Цим же наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Кіровоградської обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні.
15.12.2023 позивач звернувся до Кіровоградської обласної прокуратури із інформаційним запитом щодо розміру та складових виплат проведених при остаточному розрахунку (т.1 а.с.18).
Згідно відповіді, позивачу при звільненні нараховано заробітну плату за період з 01.12.2023 року по 05.12.2023 року в сумі 6857,14 грн., та компенсацію за 110 календарних днів невикористаної відпустки, що склало 114457,20 грн. (т.1 а.с.19-20).
Вважаючи протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо ненарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури" (далі - Закон № 113) установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Судом встановлено, що позивача звільнено з посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019.
Водночас, Законом України “Про прокуратуру» та Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, або в разі неуспішного проходження атестації.
За приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Так, суд зазначає, що внесені зміни Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 в Закон України “Про прокуратуру» та Кодекс законів про працю України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019.
Закон України “Про прокуратуру» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у зв'язку із звільненням прокурорів, проте Кодекс законів про працю регулює трудові правовідносини, що виникли між працівником і роботодавцем в тій частині, що не врегульовано спеціальним законом.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав.
Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №823/244/16 та від 17.10.2018 у справі № 823/276/16 міститься правовий висновок, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України “Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 26.10.2023 у справі №480/12359/21, зроблено аналогічні висновки та зазначено, що “…метою запровадження законодавцем такої виплати, як вихідна допомога, є захист працівника (службовця) у разі втрати ним роботи не за власним бажанням та не у зв'язку з неналежним її виконанням (дисциплінарним проступком). Однією з підстав надання такого захисту є невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.
Суд наголосив, що метою запровадження Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» інституту атестації, було саме підтвердження здатності прокурорами виконувати повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
У постанові від 22.08.2023 у справі № 420/25920/21 Верховний Суд зробив висновок, що пункт 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» і пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачають однакові за своїм змістом підстави звільнення - невідповідність займаній посаді, що свідчить про застосовність приписів статті 44 Кодексу законів про працю України до правовідносин щодо виплати вихідної допомоги прокурору звільненому у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.
Крім того, Верховним Судом зауважено, що зміни, внесені до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Законом № 1554-IX від 15.06.2021, виключили з пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» вказівку, що звільнення відбувається “на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру»». Проте така зміна нормативного акту в частині виключення посилання на правову підставу звільнення не змінила її фактичної підстави, якою є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
За урахуванням правової позиції, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі №420/25920/21, Верховний Суд прийшов до висновку що і за підстави звільнення за підпунктом 2 пункт 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прокурор набуває право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України…».
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що оскільки позивача було звільнено на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органі прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, то позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі № 340/106/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та Кіровоградської обласної прокуратури про визнання неправомірними дій, скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправними та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.11.2023 № 6 про неуспішне проходження прокурором атестації, наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 05.12.2023 № 242к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру» з 05.12.2023. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області або на рівнозначній (аналогічній) посаді в Кіровоградській обласній прокуратурі. Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2023 року по 08 травня 2024 року у розмірі без вирахування податків і зборів - 194955,96 грн
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 абзац четвертий резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 скасовано та прийнято в наступній новій редакції: “Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області з 06.12.2023.» В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду залишено без змін (т.1 а.с.100-104).
На виконання постанови Третього апеляційного суду від 17.10.2024 у справі №340/106/24 наказом керівника обласної прокуратури від 24.10.2024 № 308к скасовано наказ від 05.12.2023 № 242к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області з 05.12.2023. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області з 06.12.2023 року (т.1 а.с.129).
Відтак, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади скасовано та поновлено позивача на посаді з моменту звільнення, у відповідача відсутній обов'язок, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги.
Щодо середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
За приписами частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Крім того, Конституційний Суд України вказав, що за змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника йому виплачуються "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, визначені статтею 117 КЗпП України.
В ході розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги, тому відсутні підстави для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, не допустив порушення прав позивача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, та відсутністю витрат відповідача, які належить стягнути, розподіл судових витрат судом не проводиться.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 4, ЄДРПОУ 02910025) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки такої виплати - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА