05 лютого 2025 року справа №320/50164/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві (вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в м. Києві (ЄДРПОУ 40108583), що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2017 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2019 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2020 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2021 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2022 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2023 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2024 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в м. Києві (ЄДРПОУ 40108583) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Позовні вимоги мотивує тим, що при звільнені не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 по 2014 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/50164/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/50164/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти вимог позову, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають у зв'язку з ненабуттям права позивача на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , підполковник поліції, проходив службу в Дніпровському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ГУ МВС України в м. Києві 06.11.2015.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №1563 о/с від 16.08.2024 по особовому складу позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
З метою нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки як учасника бойових дій у 2015-2024 роках представник позивача 09.09.2024 звернувся з адвокатським запитом до Національної поліції України.
За результатами розгляду запиту, відповідач у своєму листі від 17.09.2024 №174553-2024 повідомив, що законодавством не передбачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Вважаючи безпідставною невиплату грошової компенсації за невикористані дні основної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.
Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
А тому, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2017 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2019 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2020 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2021 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2022 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2023 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2024 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача буде зобов'язання Головного управління Національної поліції в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що такі необхідно задовольнити.
Оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в м. Києві, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2017 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2018 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2019 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2020 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2021 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2022 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2023 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, за 2024 рік у кількості 14 діб відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.