про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
04 лютого 2025 року м. Київ № 320/5343/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої судді Шевченко А.В., суддів Дудіна С.О., Лисенко В.І., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та нечинним розпорядження,
ОСОБА_1 29.10.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (зареєстровано судом 04.02.2024), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нездійснення розгляду заяви від 08 серпня 2024 про бажання бути членом конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України на відкритому засіданні щодо призначення членів конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України;
визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нездійснення розгляду заяви від 20 вересня 2024 про бажання бути членом конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України на відкритому засіданні щодо призначення членів конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України;
визнати протиправним та нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2024 р. № 941-р «Про затвердження складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки»;
зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути заяву від 08 серпня 2024 про бажання бути членом конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України на відкритому засіданні щодо призначення членів конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 29.10.2024 (зареєстрована судом 04.02.2024), в якій він просить суд постановити ухвалу, якою зупинити дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2024 р. № 941-р «Про затвердження складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки» до набуття законної сили рішенням по справі за моїм позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2024 р. № 941-р «Про затвердження складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки».
Станом на день розгляду заяви питання про відкриття провадження у справі не вирішено.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що всупереч положенням частини третьої статті 15 Закону України «Про бюро економічної безпеки України», його кандидатуру не було розглянуто на відкритому засіданні щодо призначення членів конкурсної комісії з проведення конкурсу на призначення Директора Бюро економічної безпеки України, що призвело на думку позивача до порушення його прав, за захистом яких він звернувся із вказаним позовом до суду.
Зазначає, що така бездіяльність відповідача призвела до прийняття ним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2024 № 941-р «Про затвердження складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Бюро економічної безпеки», яке, на думку заявника, є очевидно протиправним. ОСОБА_1 зазначає, що «це призведе до порушення гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України, до порушення порядку обрання Директора Бюро економічної безпеки України, оскільки його кандидатура буде обрана комісією, яка сформована Кабінетом Міністрів України без дотримання норм законодавства».
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що необхідно зупинити дію вищевказаного нормативно-правового акта, оскільки у разі його дії буде обрано Директора Бюро економічної безпеки комісією, створеною оскаржуваним Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2024№ 941-р, що спричинить потенційні труднощі у подальшому виконання судового рішення, у разі задоволення судом позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову врегульований статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При розгляді та вирішенні такої заяви суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб в тому числі й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватись судом із підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною п'ятою вказаної статті, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, суд звертає увагу заявника, що положеннями пункту 1 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Відповідно до частин першої та третьої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
З огляду на вищенаведені норми, суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, а тому в силу вимог статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову у спосіб зупинення його дії не допускається.
Установлена наведеною нормою заборона є імперативною і будь-яких винятків із встановленого нею правила чинними нормативно-правовими актами не передбачено.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий суддя Шевченко А.В.
Судді: Дудін С.О.
Лисенко В.І.