Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 лютого 2025 року Справа№200/9096/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач -1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач - 2, Краматорське міське відділення УВД ФСС України в Донецькій області) в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 10.11.2022 за №14018/247154/10462/63 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.11.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.11.2022 на рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України";
В обґрунтування позову вказано, що відповідно довідки МСЕК від 31.01.2008 серії Дон 04 № 080121 позивач є інвалідом третьої групи ступінь втрати працездатності встановлена - 40% безстроково.
Щомісячні страхові виплати отримував по жовтень 2022 року включно, але з 01.11.2022 виплати були припинені без будь-яких пояснень.
На адвокатський запит від 29.11.2024 за №144 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у Краматорському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В квітні 2015 року ОСОБА_1 була виплачена заборгованість зі страхових виплат за період з 01.07.2014 по 31.10.2014.
Згідно з постановою відділення від 10.11.2022 №14018/247154/10462/63 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати ОСОБА_1 припиненні з 01.11.2022, зазначена причина припинення п.6 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105.
З 01.11.2022 по теперішній час нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не здійснювалось. Надана копія постанови від 10.11.2022 №14018/247154/10462/63.
Позивач вважаючи припинення страхових виплат протиправним, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 31.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим для вирішення під час розгляду справи по суті.
Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Краматорський міський відділ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити з огляду наступне.
За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України з 01.11.2014 ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа у Краматорському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
З 01 листопада 2022 року Краматорським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було припинено (затримано) у зв'язку з відсутністю інформації про місце мешкання потерпілого.
У зв'язку з тим, що телефонний зв'язок з Позивачем відсутній та триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до гибелі значної кількості людей у Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області були відсутні можливості ідентифікувати Позивача та дізнатися жив ОСОБА_1 чи ні.
Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи для продовження (відновлення) щомісячної страхової виплати не надав, тому постановою Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 10.11.2022 № 14018/247154/10462/63 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати Позивачу з 01.11.2022.
На переконання відповідача -1 підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач змінив місце фактичного проживання (перебування) та не повідомив про це у встановлений Порядком №27 строк відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яке розташоване на підконтрольній українській владі території.
Одночасно відповідач -1 у відзиві посилався на пропуск звернення до суду із даним позовом.
Відзиву на позовну заяву відповідачем-2 не надано, що розгляду справи не перешкоджає. Справа розглянута на підставі наявних матеріалів. (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Згідно довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2014 № 1426/3681 перемістився в м. Краматорськ, Красноярська б.14.
Відповідно довідки МСЕК від 31.01.2008 року серії ДОН 04 № 080121 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40 % з 24.09.2007 р. безстроково, група інвалідності третя.
Згідно листа відповідача 03.12.2024 №0500-0220-8/116054 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у Краматорському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В квітні 2015 року ОСОБА_1 була виплачена заборгованість зі страхових виплат за період з 01.07.2014 по 31.10.2014.
Згідно з постановою відділення від 10.11.2022 №14018/247154/10462/63 Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати ОСОБА_1 припиненні з 01.11.2022, зазначена причина припинення п.6 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105.
З 01.11.2022 по теперішній час нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не здійснювалось.
Постановою Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 10.11.2022 №14018/247154/10462/63 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV затримано щомісячні страхові виплати позивачу з 01.11.2022.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірним питанням у справі є правомірність не виплати щомісячних страхових виплат.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Щодо питання поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 5, 6 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Водночас, відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34Закону України "Про оплату праці".
Виходячи з системного аналізу викладених норм в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачу страхові виплати призначено безстроково, при цьому, згідно положень ч.ч. 4, 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, потерпілий у будь якому разі має право на поновлення таких виплат, однак у випадку якщо їх припинення відбулось з вини потерпілого, то за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням, а у випадку наявності вини Фонду - без обмеження протягом будь-якого строку.
Отже, не залежно від підстав припинення страхових виплат потерпілий може звернутись за їх поновленням у будь-який час.
Оскільки страхову виплату призначено позивачу безстроково, позивач мав обґрунтовані правомірні очікування на отримання страхових виплат протягом всього строку, на який вони були призначені, тобто з дати первісного призначення та пожиттєво.
Процесуальний закон обмежує лише строк звернення до суду з позовом, та не може обмежувати строк захисту порушеного права, якщо нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлені більші або необмежені строки для такого захисту.
Поряд із цим, слід урахувати, що у цій категорії спорів строк захисту порушеного права безпосередньо залежить від встановлення/невстановлення судом вини органу Фонду у припиненні страхових, а тому на стадії відкриття провадження у справі об'єктивна оцінка строку звернення до суду надана бути не може, а передчасне вирішення питання строків звернення до суду може створити необґрунтовані перешкоди позивачу у доступі до правосуддя.
Також слід урахувати, що заявлені позивачем позовні вимоги охоплені трирічним строком, встановленим ч. 4 ст. 47 Закону № 1105-XIV.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду, а також про відсутність підстав вирішувати клопотання позивача такий строк не пропущений.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом № 1105-XIV (надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже було зазначено судом, приписами ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно приписам ч.ч. 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства).
З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.п. 3.7, 3.8, 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі Порядок №27), щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок до теперішнього часу не прийнято.
Щодо доводів відповідача-1 відносно відсутності відомостей про місце перебування позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство» від 09 липня 1998 року № 12-рп/98, Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов'язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).
Разом з тим за змістом пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, виходячи з Конституції України Закон України Про Рахункову палату Верховної Ради України від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
У межах своєї компетенції КМУ видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти КМУ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 117 Конституції України). Нормативно-правові акти КМУ належать до категорії підзаконних.
З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.
Проте на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо обмеження прав на отримання страхових виплат особами, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади або на якій ведуться активні бойові дії, не вносилися.
Навпаки, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Також, у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 200/619/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.
Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної, де визначена адреса її фактичного місця проживання.
Відтак, Верховний Суд виснував, що припинення позивачу страхових виплат через зміну місця проживання в межах Донецької області протиправно обмежує реалізацію конституційних прав позивача.
Доводи відповідача, що позивач впродовж спірного періоду для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа судом не приймаються, оскільки саме позивачу надано право вирішувати про необхідність звернення до відповідача щодо продовження страхових виплат, тож відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Така позиція суду кореспондує, правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV, на який також посилається відповідач як на підставу припинення страхових виплат, застраховані особи зобов'язані:
1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;
2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг;
3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті;
4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;
5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності;
6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідачем - 1 не доведено суду, що відносно позивача існують обставини, які одночасно визначені п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV та передбачені ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.
Крім того, матеріали справи не містять заперечень стосовно права позивача на отримання соціальних виплат.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Нормами ч.2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч.5 ст.77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачами не надано суду переконливих доказів правомірності ухвалення постанови про зупинення страхових виплат.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення у повному обсязі у спосіб обраний позивачем.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ пл. Соборна б.3, ЄДРПОУ 13486010) Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84313, Донецька обл. м. Краматорськ, вул. Машинобудівників, 37, ЄДРПОУ 41419261) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 10.11.2022 №14018/247154/10462/63 про припинення (затримання) щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.11.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.11.2022 на рахунок, відкритий на ім'я позивача у АТ "Державний ощадний банк України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Краматорського міського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84313, Донецька обл. м. Краматорськ, вул. Машинобудівників, 37, ЄДРПОУ 41419261) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 05.02.2025.
Суддя І.В. Буряк