Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
05 лютого 2025 року Справа №200/778/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, -
04.02.2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) із заявою про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №132/5 від 16.01.2025 року та пункту 7 протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 09.01.2025 року щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та направлення матеріалів перевірки до органів Національної поліції;
- забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акту - наказу Міністерства юстиції України №132/5 від 16.01.2025 року;
- забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акту - пункту 7 протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 09.01.2025 року щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та направлення матеріалів перевірки до органів Національної поліції.
В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що наказом Міністерства юстиції України №132/5 від 16.01.2025 року було застосовано до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинення діяльності арбітражного керуючого та припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 07 березня 2013 року № 461.
Прийняття відповідачем спірного Наказу та дія цього Наказу на час розгляду адміністративним судом позову про скасування Наказу та п. 7 Протоколу призведе до відсторонення арбітражного керуючого по всіх судових справах згідно з пунктом 5 частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому сам процес відсторонення позивача зумовлює пошук нової кандидатури, що потребуватиме додаткових зусиль з боку комітету кредиторів (зборів кредиторів) згідно зі статтею 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, відсторонення позивача від виконання повноважень арбітражного керуючого по вже відкритих справах призведе лише до затягування судового процесу та фактичного зупинення проваджень по цих справах, яке юридично, відповідно до частини 17 статті 39, статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, не може бути зупинено - і це, в свою чергу, призведе до додаткового нарахування новим арбітражним керуючим за такий період грошової винагороди за кожен місяць виконання ним повноважень (стаття 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Разом з цим, ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.01.2025 року по справі №906/1101/24 позивача вже відсторонено від виконання повноважень керуючого реструктуризацією по даній справі, але не призначено нового арбітражного керуючого, що вже призвело до фактичного зупинення провадження по справі.
Водночас, у разі задоволення адміністративним судом позовних вимог позивач не зможе поновити свій статус арбітражного керуючого по судових справах, в яких відбулось або відсторонення, або заміна арбітражного керуючого, адже це не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Більше того, як вбачається з ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.01.2025 року по справі №902/887/24, відповідач вже надав вказівку Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) надіслати по усіх справа позивача повідомлення про те, що позивача позбавлено права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що стало підставою для винесення ухвали по відсторонення позивача від виконання повноважень керуючого реструктуризацією. В той же час нова кандидатура має надати свою згоду на призначення арбітражним керуючим, що можливо лише за умови вирішення питання про авансування його грошової винагороди. І позивач впевнений, що саме це фінансове питання не буде вирішено на користь нової кандидатури арбітражного керуючого, адже угода про виплату винагороди вже укладена між боржником по справі №902/887/24 та позивачем, а укладення нової угоди з іншим арбітражним керуючим, до того ж ПІСЛЯ відкриття провадження у справі Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Таким чином, питання про забезпечення адміністративного позову про скасування Наказу відповідача та Протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих наразі є нагальним, адже зупинення дії Наказу та Протоколу забезпечить зупинення процесу відсторонення позивача від виконання повноважень арбітражного керуючого по справах, по яких факт відсторонення наразі не відбувся. В іншому випадку, навіть у разі задоволення адміністративного позову поновлення позивача у справах про банкрутство (неплатоспроможність) буде неможливим.
Додатково позивач зазначає, що крім рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих прийнято додаткове рішення - про направлення матеріалів перевірки діяльності позивача до органів Національної поліції у зв'язку з тим, що начебто дії позивача містять ознаки кримінального правопорушення. Враховуючи, що після отримання органами Національної поліції матеріалів перевірки від відповідача правоохоронні органи розпочнуть відповідне розслідування відносно позивача, вірогідним є те, що відносно позивача такими органами можуть бути застосовані запобіжні заходи, такі як затримання, арешт, обмеження права пересування позивача тощо. Тобто позивач буде підданий незаконному кримінальному переслідуванню.
05 лютого 2025 року до суду надійшли заперечення Міністерства юстиції України на заяву про забезпечення позову, в яких зазначено, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Навіть у разі задоволення позовних вимог щодо скасування наказу, таке рішення не потребує особливого виконання, а відповідно і в застосуванні заходів щодо забезпечення такого позову не має необхідності.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, у відповідності до положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Посилання позивача на протиправність оскаржуваного наказу та пункту 7 протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, суд в межах розгляду заяви про забезпечення позову не бере до уваги, оскільки протиправність чи правомірність оскаржуваних наказів будуть встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.
У межах розгляду даної заяви судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного наказу, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності чи правомірності без розгляду справи по суті є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Також суд зазначає, що в даній адміністративній справі кінцева мета позивача за результатом розгляду справи по суті - це скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинення діяльності арбітражного керуючого та припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, та пункту 7 протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так, забезпечивши цей позов шляхом зупинення дії спірного наказу правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову в даній справі.
Тобто, задоволення заяви позивача фактично призведе до розгляду судом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист прав позивача та якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом таких обставин також не встановлено.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 05 лютого 2025 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя В.М. Чучко