Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 лютого 2025 року Справа№200/7354/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
21 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 18 жовтня 2024 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-2 про відмову у перерахунку щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) ОСОБА_1 із застосуванням його середньої заробітної плати, визначеної довідкою державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 25 червня 2024 року № 57 за період з травня 2021 року по лютий 2022 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
22 жовтня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Як на час відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою ГУ ПФУ у Київській області від 03 липня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 йому призначена щомісячна страхова виплата у зв'язку з професійним захворюванням.
Розмір щомісячної страхової виплати обчислений, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на день настання права на страхову виплату на підставі п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, (далі - Порядок № 1266).
Позивач вказує на те, що разом з заявою про призначення щомісячної страхової виплати надав не всі документи, а тому 20 серпня 2024 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок страхової виплати, до якої долучив медичну документацію, яка підтверджувала тривалість його професійного захворювання.
28 серпня 2024 року ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення № 10001-65388083-2024-2, яким відмовило у проведення перерахунку, обґрунтувавши це тим, що щомісячна страхова виплата розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати на момент настання права на таку виплату.
Вважаючи це рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач покликався на п. 14 Порядку № 1266 і наголошував на тому, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України.
Зауважив, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 25 серпня 2004 року № 1112, (далі - Перелік № 1112) однією з таких обставин визначено вплив на здоров'я працівника шкідливих виробничих факторів, унаслідок якого у нього встановлено професійне захворювання.
При цьому такий вплив на здоров'я може бути моментальним або триваючим, а, відтак, і захворювання може мати характер раптовий або хронічний.
Позивач вказував на те, що актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30 січня 2024 року (далі - Акт (форма П-4)) встановлені його хронічні захворювання: 1) хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами та 2) хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.).
Однак при зверненні за призначенням страхової виплати він не надав медичні документи, які підтверджують, що вказані хронічні захворювання виникли і були діагностовані задовго до складання Акта (форма П-4) та до встановлення йому інвалідності внаслідок професійного захворювання за наслідками огляду медико-соціальною експертною комісією, що мало місце 30 травня 2024 року.
На переконання позивача, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за 2022-2023 роки підтверджують, що з 18 квітня 2020 року він вже проходив лікування хронічного бронхіту 2 стадії, а з 18 листопада 2020 року - хронічної попереково-крижової радикулопатії.
Позивач вважає, що ці медичні документи підтверджують, що професійні захворювання існували у нього ще з 2020 року і тоді ж були діагностовані.
Позивач доводив, що оскільки вказані професійні захворювання є хронічними, можна констатувати, що для нього страховий випадок є триваючим явищем, яке триває з 2020 року. Актом (форма П-4) лише встановлена належність цих захворювань до професійних, тобто встановлений причинно-наслідковий зв'язок між захворюваннями і впливом негативних факторів, яким він піддавався під час виконання трудових обов'язків.
Виходячи з того, що інвалідність встановлена 30 травня 2024 року, позивач вважає, що з моменту встановлення діагнозу про професійне захворювання до настання права на страхові виплати минуло більше року.
З огляду на це, на переконання позивача, середня заробітна плата для обчислення розміру щомісячної страхової виплати може бути обчислена за правилами, визначеними п. 14 Порядку № 1266, тобто за 12 місяців перед звільненням з роботи.
Позивач зауважив, що 20 травня 2022 року його роботодавець видав наказ про зупинення дії трудових договорів з працівниками, а тому позивач вважає, що з цієї дати він не перебуває в трудових відносинах і, як наслідок, має право на обчислення страхової виплати, виходячи з середньої заробітної за 12 місяців перед 20 травня 2022 року.
Позивач вказував на те, що довідкою державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 25 червня 2024 року № 57 підтверджена його заробітна плата за період з січня 2021 року по лютий 2022 року, а тому вона має бути врахована відповідачем для визначення середньої заробітної плати для обчислення розміру щомісячної страхової виплати.
Незважаючи на це, ГУ ПФУ у Київській області, виходячи з того, що після 20 травня 2022 року позивач не перебував у трудових відносинах і заробітну плату не отримував, провело розрахунок щомісячної страхової виплати, виходячи з мінімальної заробітної плати відповідно до п. 12 Порядку № 1266.
Позивач доводив, що оскільки документами, доданими до заяви про перерахунок щомісячної страхової виплати, підтвердив, що страховий випадок бере початок у 2020 році, що медико-соціальною експертною комісією встановлено ступінь втрати професійної працездатності більше ніж через рік після початку триваючого страхового випадку, а довідкою від 25 червня 2024 року № 57 підтверджена його заробітна плата за період з травня 2021 року по лютий 2022 року, тобто за 10 місяців перед припиненням трудових відносин, рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку щомісячної страхової виплати є протиправним.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує щомісячну страхову виплату у зв'язку з професійним захворюванням, яке спричинило втрату професійної працездатності, яка йому призначена з 16 травня 2024 року.
Страхові виплати - це кошти, що виплачуються застрахованим особам у разі настання страхового випадку.
Перелік обставин та професійних захворювань, за яких настає страховий випадок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві».
Відповідач покликався на норми ч. 1 ст. 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) та Порядку № 1266 і доводив, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я; щомісячна страхова виплата розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати на момент настання права на вищевказані виплати.
Оскільки за останні 12 місяців перед настанням права на отримання страхової виплати позивач не отримував заробітну плату, щомісячна страхова виплата розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати.
Відповідач зауважив, що підстави для перерахунку щомісячної страхової виплати визначені ст. 31 Закону № 1105.
Такий перерахунок може бути як індивідуальним, пов'язаним з обставинами конкретної людини, так і масовим.
Індивідуальний перерахунок щомісячних страхових виплат проводиться у зв'язку зі зміною ступеня втрати професійної працездатності або зміною складу сім'ї померлого. Такий перерахунок проводиться за відповідним зверненням потерпілого або члена його сім'ї.
Крім того, перерахунок сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначив, що на підставі наданих позивачем документів щомісячна страхова виплата розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати на момент настання права на такі виплати згідно з Порядком № 1266.
З огляду на викладене відповідач вважає, що правомірно відмовив позивачу в перерахунку щомісячної страхової виплати.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою від 22 жовтня 2024 року суд витребував у відповідача справу про страхові виплати потерпілого ОСОБА_1 з усіма наявними в ній матеріалами.
Витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 01 листопада 2002 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
На підставі записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 суд встановив таке:
[…]
Запис 4 - 19 жовтня 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на шахту «Південнодонбаська № 1» електрогазозварювальником 4 розряду.
Запис 5 - 03 січня 1994 року переведений електрогазозварювальником 5 розряду.
Запис 6 - 22 січня 1999 року переведений учнем гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті.
Запис 7 - 19 травня 1999 року переведений гірничим робочим по ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.
Запис 8 - 05 жовтня 2006 року переведений гірничим робочим по ремонту гірничих виробок 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.
Будь-яких інших записів про трудову діяльність позивача (переведення на іншу роботу, звільнення тощо) після запису 8 трудова книжка серії НОМЕР_3 не містить.
Разом з цим суд встановив, що 20 травня 2022 року державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1») видало наказ № 222 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками».
Згідно з п. 1 наказу від 20 травня 2022 року № 222 на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, керуючись ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136), з 01 червня 2022 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» призупинило дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу працівниками цього підприємства, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, крім трудових договорів з працівниками, які за необхідністю задіяні у забезпеченні життєдіяльності підприємства на підставі наказу, який видається щомісяця.
П. 2 наказу від 20 травня 2022 року № 222 передбачено, що працівникам, з якими призупинено трудові відносини, на час призупинення дії трудового договору має проводитись нарахування заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу законів про працю України, п. 9.10 Галузевої угоди, п. 1.3 розділу 6 додатка 13 «Положення про оплату праці» Колективного договору з розрахунку встановленої тарифної ставки (окладу) та фіксування розмірів ЄСВ, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати, відшкодування якої здійснюватиметься відповідно до ст. 15 Закону № 2136.
25 червня 2024 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» надало довідку № 57 «Інформація щодо заробітку працівника підприємства».
Згідно з цією довідкою за збереженими даними розрахункових листків працівника ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» ОСОБА_1 , т. № 4662, який працював гірником з ремонту гірничих виробок дільниці ремонтно-відновлювальних робіт, його заробітна плата з січня 2021 року по лютий 2022 року становила: в січні 2021 року - 16 737,98 грн, в лютому 2021 року - 17 395,25 грн, в березні 2021 року - 19 833,05 грн, в квітні 2021 року - 17 538,16 грн, в травні 2021 року - 21 013,37 грн, в червні 2021 року - 16 650,60 грн, в липні 2021 року - 19 341,71 грн, в серпні 2021 року - 17 624,34 грн, у вересні 2021 року - 18 760,61 грн, в жовтні 2021 року - 18 665,83 грн, в листопаді 2021 року - 20 941,19 грн, в грудні 2021 року - 24 165,54 грн, в січні 2022 року - 19 505,60 грн, в лютому 2022 року - 17 783,92 грн.
В довідці від 25 червня 2024 року № 57 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» також вказало, що згідно з наказом від 24 лютого 2022 року № 187/1 підприємство перебуває у вимушеному простої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України; а з 01 червня 2022 року наказом по підприємству від 20 травня 2022 року № 222 з працівниками тимчасово припинені трудові відносини.
На підставі медичних документів, наданих позивачем (виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (ф. № 027/о) за 2022-2023 роки), суд встановив такі обставини про перебіг його захворювань.
Виписка із медичної карти амбулаторного хворого, видана КНП «Лікувально-профілактична установа Центральна міська лікарня Вугледарської міської ради» 09 листопада 2023 року, з-поміж іншого, містить таку інформацію:
[…]
6. Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення):
- хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія зі стійким вираженим больовим, м'язово-тонічним та корінцевим (більш праворуч) синдромами, вираженими статико-динамічними порушеннями функції хребта та ходи, часто рецидивуючий перебіг; остеохондроз хребта, кила L5-S1, протрузії L4-L5; хронічна в/г шийно-грудна радикулопатія з больовим, м'язово-тонічним синдромом, вегетативно-судинним синдромом; остеохондроз, протрузії С4-С5, С6-С7, С7-Тh1, конкресценція тіл С3, С4 хребців;
- хронічний бронхіт, ІІ ст.; ускладнення: ЛН ІІ ст., прикореневий та базальний пневмофіброз;
- гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст., ризик 3 (високий); гіпертензивне серце; СН 1, ФК ІІ;
- посттромботична (19 січня 2023 року) ретинопатія; атрофія зорового нерву лівого ока.
7. Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці: під наглядом знаходиться з 1995 року; звертався в заклад за медичною допомогою та отримував лікування:
профогляд 2003 року - придатний до роботи;
02 травня 2005 року - 11 травня 2005 року - амбулаторне лікування - гострий бронхіт;
профогляд 2006-2014 років - придатний;
01 грудня 2014 року - 09 грудня 2014 року - амбулаторне лікування - люмбаго;
29 січня 2015 року - 07 лютого 2015 року - амбулаторне лікування - люмбоішіалгія […];
12 травня 2015 року - 19 травня 2015 року - амбулаторне лікування - ГРЗ […];
10 серпня 2015 року - 21 серпня 2015 року - амбулаторне лікування - остеохондроз попереково-крижового відділу хребта […];
01 жовтня 2016 року - 10 жовтня 2016 року - амбулаторне лікування - остеохондроз попереково-крижового відділу хребта […];
18 листопада 2016 року - 28 листопада 2016 року - амбулаторне лікування - гострий бронхіт […];
22 березня 2017 року - 31 березня 2017 року - лікування у сімейного лікаря - гострий бронхіт […];
14 квітня 2018 року - 25 квітня 2018 року - стаціонарне лікування - остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим синдромом […];
07 серпня 2018 року - МРТ попереково-крижового відділу хребта: ознаки остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу, протрузії міжхребцевих дисків L4-L5, S4-T1, кила МХД L5-S1;
22 листопада 2018 року - 03 грудня 2018 року - амбулаторне лікування - гострий бронхіт […];
09 вересня 2019 року - 19 вересня 2019 року - амбулаторне лікування - загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії […];
18 квітня 2020 року - 28 квітня 2020 року - амбулаторне лікування - загострення хронічного бронхіту, 2 ст. […];
13 листопада 2019 року - 22 листопада 2019 року - стаціонарне лікування - хр. вертеброгенна п/к радикулопатія, фаза загострення з вираженим больовим, м'язово-тонічним, корінцевим правобічним синдромами […];
04 грудня 2019 року - 17 грудня 2019 року - лікування у сімейного лікаря - хронічний бронхіт, І ст., фаза загострення; ЛН 1, нижньо-базальний пневмофіброз […];
18 листопада 2020 року - 30 листопада 2020 року - стаціонарне лікування - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, стадія загострення з вираженим больовим, м'язово-тонічним, правобічним корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями функції хребта, ходи […];
01 вересня 2021 року - 15 вересня 2021 року - стаціонарне лікування - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, стадія загострення з вираженим больовим, м'язово-тонічним, правобічним корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями функції хребта, ходи […];
10 січня 2022 року - 21 січня 2022 року - стаціонарне лікування - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, стадія загострення з вираженим больовим, м'язово-тонічним, корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями функції хребта, ходи; супутній ДЗ: хронічний бронхіт, ІІ ст., фаза субремісії; ЛН 1-2, нижньо-базальний пневмофіброз; ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, СН 1; гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст., ризик помірний […];
27 лютого 2022 року - 09 березня 2022 року - стаціонарне лікування - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, ЛН 1-2, нижньо-базальний пневмофіброз; супутній ДЗ: ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, СН 1; гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ступеня, ризик помірний […];
05 вересня 2022 року - 19 травня 2022 року - амбулаторне лікування - загострення хронічного бронхіту […];
09 січня 2023 року - 18 січня 2023 року - стаціонарне лікування - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, ЛН І-ІІ […];
06 лютого 2023 року - 14 лютого 2023 року - стаціонарне лікування - тромбоз гілки центральної вени сітківки (нижньо-темпоральної гілки), макулярний набряк лівого ока;
06 березня 2023 року - оглянутий офтальмологом - посттравматична ретинопатія лівого ока;
23 березня 2023 року - 14 квітня 2023 року - стаціонарне лікування - загострення хронічної попереково-крижового радикуліту зі стійким вираженим больовим, м'язово-тонічним та корінцевим синдромами на тлі розповсюдження остеохондрозу хребта, кила МХД L5-S1, безліч протрузії L4-L5, C4-Th1, Th1-Th9; хронічна вертеброгенна шийно-грудна радикулопатія з больовим та вегетативно-ірітативним синдромом, стадія загострення […];
24 березня 2023 року - Rо-грама ОКГ - прикореневий та базальний пневмофіброз;
15 квітня 2023 року - МРТ шийного відділу хребта - МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта, ускладнений протрузіями МХД: С4-С5, С6-С7, С7-Th1;
15 квітня 2023 року - МРТ грудного відділу хребта - МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін, ускладнених протрузіями МХД: Th1-Th2, Th2-Th3, Th7-Th8, Th8-Th9, субхондріальні зміни тіл Th6-Th9 за типом Modic I;
05 травня 2023 року - 06 травня 2023 року - стаціонарне лікування - посттромботична ретинопатія, атрофія зорового нерву лівого ока;
07 серпня 2023 року - консультований неврологом: м. 51.1 ураження МХД поперекового відділу хребта; загострення вертеброгенного попереково-крижового радикуліту зі стійким вираженим больовим, м'язово-тонічним та корінцевим (більш праворуч) синдромами, вираженими статико-динамічними порушеннями функціями хребта та ходи, часто рецидивуючий перебіг; остеохондроз хребта, кила L5-S1, протрузії L4-L5; хронічна в/г шийно-грудна радикулопатія з больовим, м'язово-тонічним синдромами, вегетативно-судинним синдромом; остеохондроз, протрузії С4-С5, С6-С7, С7-Th1, конкресценція тіл С3, С4 хребців; гіпертонічна хвороба ІІ ст.;
08 серпня 2023 року - консультований нейрохірургом - діагноз той же;
22 серпня 2023 року - 30 серпня 2023 року - стаціонарне лікування - загострення в/г попереково-крижового радикуліту; супутній ДЗ: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст. ризик 4 (високий), криз 22 серпня 2023 року; шлуночкова екстрасистолія, СН ІІ; амавроз лівого ока на тіл перенесеного тромбозу центральної вени сітки […];
21 вересня 2023 року - велоергометрія - проба на ІХС позитивна, толерантність до фізичного навантаження знижена; реакція АТ на навантаження гіпертонічна, реституція ЧСС та АТ - 6 хв.;
03 жовтня 2023 року - 06 жовтня 2023 року - стаціонарне лікування в ДУ ННЦ «Інститут кардіології ім. Стражеска» НАМН - гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступень ІІІ, ризик 3, гіпертензивне серце, коронарографія 04 жовтня 2023 року (без гемодинамічно значних стенозів); СН І, ФК ІІ; тромбоз центральної вени сітки лівого ока 19 січня 2023 року; посттромботична ретинопатія; атрофія зорового нерву лівого ока […];
12 жовтня 2023 року - 20 жовтня 2023 року - стаціонарне лікування - ХОЛЗ ІІ ст., ст. загострення, нижньо-базальний пневмофіброз; ЛН І-ІІ; гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ступеню, ризик 3; гіпертензивне серце СН 1, ФК ІІ […].
8. Лікувальні і трудові рекомендації:
[…]
профмаршрут - підземний стаж - 25 років (ГРП по ГРВ).
Показана консультація профпатолога з метою уточнення наявності професійних захворювань.
30 січня 2024 року начальник Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В.І. затвердив акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання (отруєння) (форма П-4) (далі - Акт (форма П-4)), в якому комісія навела такі відомості:
1. Дата складення - 29 січня 2024 року.
[…]
3. Найменування підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ - ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», 34032208.
4. Реєстраційні відомості підприємства (установи, організації) (страхувальника) як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
[…]
найменування основного виду діяльності та його код згідно з КВЕД - добування кам'яного вугілля, код згідно з КВЕД 05.10;
5. Найменування цеху, дільниці, відділу - дільниця ремонтно-відновлювальних робіт.
[…]
7. Комісія у складі:
[…]
провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння):
1. хронічна ридкулопатія, L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами;
2. хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прискорений та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.);
захворювання професійні, встановлені вперше.
[…]
9. Дата встановлення остаточного діагнозу - 17 січня 2024 року.
10. Найменування закладу охорони здоров'я, який встановив діагноз - Клініка професійних захворювань державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».
11. Захворювання виявлено під час медичного огляду, звернення - при зверненні до КНП «Лікувально-профілактична установа Центральна міська лікарня Вугледарської міської ради».
12. Відомості про хворого - ОСОБА_1 ; вік (повних років) - 49 років; професія (посада) - гірник з ремонту гірничих виробок (7111); стаж роботи загальний - 32 роки 06 місяців 02 дні; стаж роботи за професією - 23 роки 04 місяці 09 днів; стаж роботи в цеху в умовах виливу шкідливих факторів - 28 років 11 місяців 28 днів.
13. Висновок про наявність шкідливих умов праці - умови праці гірника з ремонту гірничих виробок відносяться за важкістю праці до третього класу другого ступеню; за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу другого ступеню; за рівнем шуму - до третього класу другого ступеню; за параметрами мікроклімату - до третього кладу першого ступеню.
14. Діагноз:
Основний:
1. хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1);
2. хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прискорений та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J41.0);
Супутній: хронічна вертеброгенна цервікотарокалгія; гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, ризик 3; гіпертензивне серце; коронографія (04 жовтня 2023 року без гемоденамічно значимих стенозов); СН 1 ст., ФК ІІ; герметропія слабкого ступеня правого ока; стан після перенесеного тромбозу центральної гижі вени сітківки лівого ока, 19 березня 2023 року; атрофія здорового нерва лівого ока; посттромботична ретинопатія лівого ока; себорейний дерматит.
15. Чи було раніше у особи виявлено хронічне професійне захворювання (отруєння) (якщо «так», вказати діагноз, рік його виявлення, а також усі супутні захворювання загального профілю) - ні.
16. На момент розслідування хворий - ОСОБА_1 припинив контакт із шкідливими умовами праці з 01 червня 2023 року, дію трудового договору призупинено наказом по ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 20 травня 2022 року № 222 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками».
17. Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин - у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерації виробничого шуму), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів, засобами шумопридушення), виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу, обмивання гірничих виробок проводилась з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками).
Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливість механізації та автоматизації певних видів робіт, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, (під час роботи з відбійним молотком), у зв'язку з незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від локальної вібрації, протирадикулітним поясом ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри, а також в умовах впливу локальної вібрації, еквівалентний рівень якої перевищував гранично допустимий.
Недоліки забезпечення засобами індивідуального захисту.
18. Причина виникнення хронічного професійного захворювання - пил переважно фіброгенної дії - вуглепородний пил, виробничий шум, несприятливий мікроклімат, важкість праці.
[…]
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 861048 від 30 травня 2024 року, за наслідками первинного огляду, який відбувся 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 з 16 травня 2024 року безстроково встановлена інвалідність третьої групи внаслідок професійного захворювання.
Як свідчить виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12ААА № 150063 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 первісно встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок професійного захворювання та визначений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 65% з 16 травня 2024 року безстроково, (в тому числі 35% - хронічний радикуліт, 30% - хронічний бронхіт (профзахворювання)).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Ідентифікаційний код 22933548) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області і отримує щомісячну страхову виплату.
Так, 03 липня 2024 року ГУ ПФУ у Київській області прийняло постанову № 10001-65388083-2021-1 «Про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого».
Як свідчить зміст цієї постанови, при призначенні позивачеві щомісячної страхової виплати відповідач виходив з такого:
вид страхової виплати - щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати потерпілого;
умови призначення - ст. 36 Закону № 1105;
застрахована особа:
дата звернення - 27 червня 2024 року;
ознака роботи - «-»;
дата звільнення - «-»;
страховий випадок:
страхувальник - ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»;
вид страхового випадку - професійне захворювання;
номер акту - б/н;
дата складання акту - 29 січня 2024 року;
дата страхового випадку - 29 січня 2024 року;
висновок МСЕК:
серія та номер - 12ААА № 150063;
дата висновку - 30 травня 2024 року;
період встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності - з 16 травня 2024 року безстроково;
відсоток втрати працездатності - 65;
страховий випадок - професійне захворювання;
дані для розрахунку:
розмір щомісячної страхової виплати - 8000*65%;
максимальний розмір щомісячної страхової виплати, що не перевищує чотири мінімальні заробітні плати, на момент настання права на страхову виплату - 32 000,00;
постановлено - призначити щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати потерпілого;
розмір щомісячної страхової виплати - 5 200,00 грн;
виплати провадити з - 16 травня 2024 року;
виплати провадити - безстроково.
20 серпня 2024 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати.
До цієї заяви позивач долучив супровідний лист, який по суті є заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати довільної форми, в якій зазначив, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку; при професійному захворюванні страховий випадок є поняттям продовжуваним, яке виникає і триває певну кількість часу; просив звернути увагу на медичну документацію, що додається та підтверджує наявність у нього професійного захворювання у період до фактичного припинення ним трудових відносин, тобто до 01 червня 2022 року, і що з такого захворювання до встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року, що є підставою для обчислення середньої заробітної плати виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи (фактичним припиненням трудових відносин); просив вважати цю заяву заявою про перерахунок виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку зі зміною періоду, за який визначається середня заробітна плата, а саме за 12 місяців до 01 червня 2022 року.
Як свідчить скріншот з електронного кабінету користувача електронних послуг Пенсійного фонду України - ОСОБА_1 , разом з заявою від 20 серпня 2024 року, яка зареєстрована за № 618393, він надав такі документи: паспорт.pdf, РНОКПП.pdf, трудова книжка.pdf, БАНК (1).pdf, Виписка з медичної карти амбулаторного хворого.pdf, Виписка но 11.pdf, Довідка про заробітну плату.pdf (Інший документ); Супровідний лист.pdf (Інший документ); Виписка но 43.pdf (Інший документ); Довідка до акту огляду МСЕК.pdf (Інший документ); Довідка про результати визначення ступеня проф. працездатності.pdf (Інший документ); Наказ про зупинення трудових відносин.pdf (Інший документ); unfWork.pdf (Заява); Акт розслідування.pdf (Акт П-4 (акт розслідування професійного захворювання)).
28 серпня 2024 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 серпня 2024 року № 618393 про перерахунок страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві (професійного захворювання) ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)» (вихідний від 29 серпня 2024 року № 48721/03-16).
Цим рішенням позивачу відмовлено в перерахунку страхової виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві (професійного захворювання) з таким обґрунтуванням:
- ОСОБА_1 , згідно з поданими документами, призначено щомісячну страхову виплату як потерпілому внаслідок професійного захворювання з 16 травня 2024 року;
- відповідно до наданих документів щомісячна страхова виплата розраховувалася виходячи з мінімальної заробітної плати на момент настання права на вищевказані виплати (згідно з Порядком № 1266);
- перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
На час прийняття ГУ ПФУ у Київській області постанови від 03 липня 2024 року № 10001-65388083-2021-1 «Про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого» Закон № 1105 діяв в редакції від 01 січня 2024 року; на час прийняття рішення від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)» - в редакції від 24 серпня 2024 року.
За визначенням, наведеним в п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105, загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку).
Об'єктом соціального страхування є страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їхніх сімей, інших осіб) виникає право на страхові виплати та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105).
За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105, професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасного випадку є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1105 законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Принципи соціального страхування визначені ст. 3 Закону № 1105.
Згідно з п. п. 1, 3 ст. 3 Закону № 1105 соціальне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб визначає ст. 9 Закону № 1105.
Відповідно до п. п. 2, 8, 9 ч. 1 ст. 9 Закону № 1105 застрахована особа, серед іншого, має право на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг; судовий захист своїх прав.
За правилами, наведеними у ч. 1 ст. 10 Закону № 1105 спори, що виникають із правовідносин, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)».
Фактично ж суть спору між позивачем і відповідачем полягає у правильності визначення розміру щомісячної страхової виплати.
Правовідносини щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, регламентовані розділом V Закону № 1105.
Особи, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, визначені ст. 29 Закону № 1105.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 29 Закону № 1105 страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 29 Закону № 1105 усі особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, вважаються застрахованими з дня набрання чинності цим Законом, незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Страхові виплати визначає ст. 30 Закону № 1105.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
За правилами ч. 2 ст. 30 Закону № 1105 факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Законом України «Про охорону праці».
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону № 1105 перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
П. 1 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105 визначено, що страхові виплати складаються, з-поміж іншого, з щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим регламентовано нормами ст. 32 Закону № 1105.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1105 медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я.
За правилами ч. 2 ст. 32 Закону № 1105 ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.
Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди регламентовані нормами ст. 36 Закону № 1105.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
[…]
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Ч. 8 ст. 36 Закону № 1105 установлено, що середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 9 ст. 36 Закону № 1105 під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
Документи для розгляду справ про страхові виплати визначає ст. 37 Закону № 1105.
Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 1105 територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону № 1105 потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Розгляд справи про страхові виплати регламентований нормами ст. 38 Закону № 1105.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1105 територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 1105 рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, (далі - Порядок № 1266).
На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 1266 діяв в редакції від 07 червня 2023 року.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку № 1266 цей Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат […], у разі настання страхового випадку, […].
Згідно з п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, […]) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). […].
Згідно з п. 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).
Абз. 1 п. 6 Порядку № 1266 визначено, що у разі коли страхові виплати призначаються виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати (доходу), середньомісячна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати (доходу) за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) визначені нормами п. п. 11-24 Порядку № 1266.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Згідно з п. 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Згідно з п. 14 Порядку № 1266 в разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де
З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де
З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 1266 зумовлює такі висновки:
- за загальним правилом розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266); середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності (п. 13 Порядку № 1266);
- якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату; а у разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату (п. 12 Порядку № 1266);
- в разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України (п. 14 Порядку № 1266).
Позивач доводить, що має право на обчислення щомісячної страхової виплати відповідно до п. 14 Порядку № 1266 із середньої заробітної плати, яку він отримував в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» з травня 2021 року по лютий 2022 року.
Відповідач заперечує проти доводів позивача, стверджуючи, що щомісячна страхова виплата має обчислюватися з мінімальної заробітної плати «згідно з Порядком № 1266», не вказуючи при цьому, якою саме нормою Порядку № 1266 він при цьому керується і які фактичні обставини враховує.
Оцінюючи ці доводи і заперечення сторін, суд виходить з такого.
Зважаючи на розбіжності в розумінні сторонами поняття «страховий випадок», передусім суд вважає за необхідне надати відповідь на питання, що саме є страховим випадком у спірних правовідносинах.
Спираючись на визначення, закріплене в п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105, суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин страховим випадком є професійне захворювання, яке спричинило втрату працездатності.
Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/2403/20 навів висновок щодо моменту виникнення права на отримання щомісячних страхових виплат, а саме:
«[…]
30. Тобто, щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності та одноразова страхова виплата у зв'язку із втратою професійної працездатності є двома самостійними видами соціальних виплат, які особа отримує у разі втрати професійної працездатності.
31. Дата виникнення права на отримання зазначених виплат визначена ст. 47 Закону № 1105, відповідно до ч. ч. 1 та 2 якої:
1. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.
32. Аналіз зазначених правових норм, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить, що право на отримання потерпілим щомісячних страхових виплат настає з дати встановлення професійного захворювання, а право на отримання одноразової допомоги - з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
33. У цій справі суди встановили, що датою встановлення професійного захворювання позивача є 08.02.2017 (відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювань від 08.02.2017 № 5/98 та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.02.2019).
34. Таким чином, саме з 08.02.2017 позивач має право на отримання щомісячних страхових виплат.
35. Оскільки розмір щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, то нарахування таких виплат Фондом можливе лише після встановлення МСЕК відповідного відсотку втрати працездатності особі, але виплата коштів здійснюється саме з дати встановлення професійного захворювання.
[…]».
На час виникнення спірних правовідносин строки здійснення страхових виплат були визначені ст. 41 Закону № 1105, яка в ч. ч. 1 і 2 містить правові норми, аналогічні тим, що містились в ч. ч. 1 і 2 ст. 47 Закону № 1105 в його попередній редакції.
Суд встановив, що датою встановлення ОСОБА_1 професійних захворювань - 1. хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1) та 2. хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прискорений та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J41.0), є 17 січня 2024 року (п. п. 6, 9, 14 Акта (форма П-4)).
Згідно з п. п. 6, 14 Акта (форма П-4) датою встановлення остаточного діагнозу - 1. хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1) та 2. хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прискорений та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J41.0) - є 17 січня 2024 року.
Зміст п. п. 3, 12 Акта (форма П-4) свідчить, що розслідування проводилось в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», за професією - гірник з ремонту гірничих виробок (7111); ОСОБА_1 має стаж роботи - 32 роки 06 місяців 02 дні; за професією - 23 роки 04 місяці 09 днів; в умовах впливу шкідливих факторів - 28 років 11 місяців 28 днів.
Згідно з п. 16 Акта (форма П-4) на момент розслідування хворий ОСОБА_1 «припинив контакт зі шкідливими умовами праці з 01 червня 2023 року дію трудового договору призупинено наказом ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 20 травня 2022 року № 222».
При цьому згідно з п. 1 наказу ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 20 травня 2022 року № 222 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками» дія трудових договорів призупинена не з 01 червня 2023 року, (як про це вказано в Акті (форма П-4)), а з 01 червня 2022 року.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 861048 від 30 травня 2024 року ОСОБА_1 з 16 травня 2024 року безстроково встановлена інвалідність третьої групи внаслідок професійного захворювання.
Як свідчить виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12ААА № 150063 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 первісно встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок професійного захворювання та визначений ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 65% з 16 травня 2024 року безстроково.
Таким чином, датою встановлення позивачеві професійного захворювання та, як наслідок, датою настання страхового випадку є 17 січня 2024 року.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1105 страхові виплати провадяться потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Тобто право на отримання щомісячної страхової виплати Закон № 1105 пов'язує, не з датою складання та/або затвердження акта розслідування притичини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (форма П-4) і не з датою встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати працездатності, а з датою встановлення професійного захворювання, (на чому акцентував увагу Верховний Суд увагу в п. 35 постанови від 25 листопада 2021 року у справі № 280/2403/20).
Ч. 1 ст. 36 Закону № 1105 визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
При цьому аналіз п. 13 Порядку № 1266 зумовлює висновок, що середня заробітна плата для встановлення суми щомісячної страхової виплати обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою: 1) застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я; 2) за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Тобто, для обчислення середньої заробітної плати за певною професією (посадою, розрядом, роботою) необхідна наявність в сукупності обох наведених вище умов.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 520/1020/2020.
Як було зазначено судом вище, за загальним правилом розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Відтак, для правильного вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить відповісти на питання, отримував ОСОБА_1 заробітну плату за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи місцю настання страхового випадку; якщо ні, то з якої причини і чи є ця причина поважною.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136), який набрав чинності 24 березня 2022 року.
П. 3 Прикінцевих положень Закону № 2136 визначено, що цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім ч. 3 ст. 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2136 цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2136 на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.
Ч. 3 ст. 1 Закону № 2136 установлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Ст. 13 Закону № 2136 врегульовані питання призупинення дії трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Ч. 3 ст. 13 Закону № 2136 установлено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Суд встановив, що 20 травня 2022 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» видало наказ № 222 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками».
Згідно з п. 1 наказу від 20 травня 2022 року № 222 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, керуючись ст. 13 Закону № 2136, з 01 червня 2022 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» призупинило дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу працівниками цього підприємства, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
При цьому п. 2 наказу від 20 травня 2022 року № 222 передбачено, що працівникам, з якими призупинено трудові відносини, на час призупинення дії трудового договору має проводитись нарахування заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу законів про працю України, п. 9.10 Галузевої угоди, п. 1.3 розділу 6 додатка 13 «Положення про оплату праці» Колективного договору з розрахунку встановленої тарифної ставки (окладу).
В довідці від 25 червня 2024 року № 57 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» разом з інформацією про заробітну плату ОСОБА_1 вказало, що з 01 червня 2022 року наказом по підприємству від 20 травня 2022 року № 222 з працівниками «тимчасово припинені трудові відносини».
Тобто з 01 червня 2022 року трудовий договір з ОСОБА_1 був призупинений.
Суд відзначає, що належні докази, які б свідчили, що на момент виникнення права на страхову виплату позивач припинив трудові відносини з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (був звільнений), суду не надані.
При цьому в силу положень ч. 1 ст. 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору між ОСОБА_1 та ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» з 01 червня 2022 року на підставі ст. 13 Закону № 2136 згідно з наказом від 20 травня 2022 року № 222 не тягне за собою припинення трудових відносин.
Законодавством (ч. 1 ст. 36 Закону № 1105, п. 13 Порядку № 1266) чітко визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я, за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою медико-соціальною експертною комісією йому встановлено стійку втрату працездатності.
Відтак, та обставина, що з 01 червня 2022 року дія трудового договору між ОСОБА_1 та ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» призупинена, жодним чином не випливає на висновки суду про те, що в контексті спірних правовідносин:
- страховим випадком є хронічні професійні захворювання ОСОБА_1 - 1. хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1) та 2. хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прискорений та базальний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J41.0), які призвели до втрати ним професійної працездатності;
- датою настання страхового випадку є дата встановлення хронічного професійного захворювання позивача, тобто 17 січня 2024 року;
- професією, за якою ОСОБА_1 працював до ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією йому встановлена стійка втрата професійної працездатності, є гірник з ремонту гірничих виробок ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»;
- датою, з якої ОСОБА_1 набув право на щомісячну страхову виплату, є дата встановлення професійного захворювання, тобто 17 січня 2024 року.
З огляду на дату встановлення професійного захворювання, яка є датою настання страхового випадку, (17 січня 2024 року), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, тобто починаючи з грудня 2023 року (абз. 1 п. 11 Порядку № 1266).
Відтак, таким періодом є період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно.
В абз. 1 п. 11 Порядку № 1266 йдеться, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок.
Місцем роботи, де стався страховий випадок, за результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача визначено ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1».
Однак у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку (з січня 2023 року по грудень 2023 року включно) ОСОБА_1 не мав заробітку, що підтверджено довідкою ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 25 червня 2024 року № 57.
П. 12 Порядку № 1266 установлено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
При цьому відповідно до п. 3 Порядку № 1266 призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України є поважною причиною відсутності заробітку у застрахованої особи.
З огляду на те, що в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку за місцем роботи, де стався страховий випадок, тобто в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», ОСОБА_1 не мав заробітку з поважних причин (призупинення трудового договору з 01 червня 2022 року на підставі наказу від 20 травня 2022 року № 222 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором), в силу положень п. 12 Порядку № 1266 середня заробітна плата має визначатися виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на день настання права на страхову виплату.
Суд встановив, що ГУ ПФУ у Київській області провело розрахунок щомісячної страхової виплати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, тобто застосувало норму п. 12 Порядку № 1266.
Однак поза увагою відповідача залишився той факт, що відповідно до п. 12 Порядку № 1266 розрахунок щомісячної страхової виплати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати проводиться лише в тому випадку, коли не встановлена тарифна ставка (посадовий оклад) та відповідні дані відсутні.
Між тим, будь-яких доказів, які б свідчили, що на день настання страхового випадку не були встановлені тарифна ставка (посадовий оклад) гірника з ремонту гірничих виробок дільниці ремонтно-відновлювальних робіт ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», відповідач суду не надав.
З наведених вище міркувань суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність визначення розміру щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Разом з цим суд відхиляє аргументи позивача, які зводяться до того, що розрахунок щомісячної страхової виплати має проводитись із середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до п. 14 Порядку № 1266, з мотивів, які викладені нижче.
П. 14 Порядку № 1266 визначено, в разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за відповідною формулою.
Отже, норми п. 14 Порядку № 1266 підлягають застосуванню в тому випадку, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку.
В ситуації ОСОБА_1 датою встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності є 16 травня 2024 року, а датою настання страхового випадку, (датою встановлення професійного захворювання), є 17 січня 2024 року.
З огляду на те, що на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1 минуло м е н ш е року з дня настання страхового випадку, підстави для обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру щомісячної страхової виплати із застосуванням норм п. 14 Порядку № 1266 відсутні.
Суд відзначає, що аргументація позивача щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин норм п. 14 Порядку № 1266 ґрунтується на помилковому тлумаченні ним норм Закону № 1105 і Порядку № 1266 і є наслідком неправильного розуміння того, що є страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасного випадку.
Позивач вважає, що датою встановлення професійного захворювання слід вважати дату, коли у нього виникло захворювання, яке належить до професійних, однак таке розуміння не має правового підґрунтя.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 в контексті спірних правовідносин страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасного випадку є професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму.
Страхова виплата, з приводу якої виник спір, являє собою щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105).
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, (далі - Порядок № 337) на час проведення розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання діяв в редакції від 07 лютого 2023 року.
Відповідно до п. 89 Порядку № 337 усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню.
При цьому п. 90 Порядку № 337 визначено, що хронічне професійне захворювання […] не завжди супроводжується втратою працездатності. […]
Згідно з абз. 1 п. 91 Порядку № 337 віднесення захворювання до хронічного професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662.
Відповідно до п. 92 Порядку № 337 у разі підозри на хронічне професійне захворювання […] заклад охорони здоров'я направляє працівника на консультацію до лікаря-профпатолога області або міста з документами, перелік яких визначено у п. 99 цього Порядку.
П. 93 Порядку № 337 передбачено, що для встановлення остаточного діагнозу та зв'язку захворювання з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу лікар-профпатолог області або міста направляє хворого до спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я, якому МОЗ надало право встановлювати остаточний зв'язок захворювання з умовами праці, з відповідними документами. […]
Згідно з п. 94 Порядку № 337 спеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров'я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання […].
Діагноз хронічного професійного захворювання […] може бути змінений або відмінений спеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров'я, який його встановив раніше, на підставі результатів додатково поданих відомостей або проведених досліджень і повторної експертизи. […] Рішення про підтвердження або відміну раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) оформляється висновком лікарсько-експертної комісії.
Відповідно до п. 95 Порядку № 337 у спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання […] приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», […].
П. 96 Порядку № 337 передбачено, що за наявності ознак стійкої втрати професійної працездатності внаслідок хронічного професійного захворювання […] заклад охорони здоров'я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або заклад охорони здоров'я за місцем його проживання направляє хворого на огляд до медико-соціальної експертної комісії для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.
Порядок встановлення зв'язку захворювання з умовами праці регламентований нормами п. п. 97-100 Порядку № 337.
Згідно з п. 97 Порядку № 337 професійний характер хронічного захворювання […] встановлюється лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (далі - лікарсько-експертна комісія), […].
Відповідно до п. 99 Порядку № 337 рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання […]; висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння).
П. 100 Порядку № 337 передбачено, що висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання […] видається працівникові, а його копія надсилається головному спеціалістові з професійної патології області або міста за місцем роботи або проживання працівника та територіальному органові Пенсійного фонду України.
[…]
У зазначеному висновку, крім діагнозу, обов'язково зазначаються відомості про наявність (відсутність) професійного захворювання та придатність (непридатність) до роботи за професією у несприятливих (шкідливих) умовах праці.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 337 зумовлює такі висновки:
- хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності; як наслідок, сам лише факт захворювання особи на захворювання, віднесене до професійних, не є страховим випадком за соціальним страхуванням від нещасного випадку та не призводить до виникнення у такої особи на страхові виплати;
- повноваженнями встановлювати діагноз хронічного професійного захворювання наділений не будь-який медичний заклад, а лише спеціалізований профпатологічний заклад охорони здоров'я (у спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України»);
- професійний характер хронічного захворювання встановлюється лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я;
- встановлення остаточного діагнозу хронічного професійного захворювання також недостатньо для виникнення права на страхові виплати, оскільки таке право виникає лише за наявності стійкої втрати працездатності внаслідок хронічного професійного захворювання, а тому для встановлення ступеню стійкої втрати працездатності хворий направляється на огляд до медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 101 Порядку № 337 спеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров'я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання […] за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я.
[…]
Згідно з п. 105 Порядку № 337 після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), […].
[…]
Відповідно до п. 107 Порядку № 337 розслідування випадку хронічного професійного захворювання […] проводиться протягом 10 робочих днів після утворення комісії з розслідування. […]
Згідно з п. 109 Порядку № 337 розслідування причин виникнення двох і більше хронічних професійних захворювань, на які страждає одна особа, проводиться з урахуванням фактів встановлення професійного характеру таких захворювань за наявності повідомлення за формою П-3. В акті розслідування зазначаються відомості щодо виявлення раніше у такої особи хронічного професійного захворювання […], діагноз, рік його виявлення, а також усі супутні захворювання загального профілю.
П. 117 Порядку № 337 передбачено, що за результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі - акт за формою П-4) згідно з додатком 21. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання […], заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання […] та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства.
Відповідно до п. 118 Порядку № 337 акт підписується головою та всіма членами комісії з розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії з розслідування підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово, підписує та додає до акта як його невід'ємну частину.
Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, протягом доби затверджується керівником територіального органу Держпраці та завіряється печаткою.
Суд встановив, що 29 січня 2024 року комісія склала Акт (форма П-4), який затверджений 30 січня 2024 року.
В п. 9 Акта (форма П-4) вказано, що датою встановлення остаточного діагнозу ОСОБА_1 є 17 січня 2024 року; а в п. 15 цього акту «Чи було раніше у особи виявлено хронічне професійне захворювання (отруєння)» зазначено, що «ні».
Докази, які б свідчили, що будучи незгодним з висновками розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, зокрема в частині дати встановлення остаточного діагнозу та/або наявності раніше виявлених хронічних професійних захворювань, позивач їх оскаржував, суду не надані.
Застосувавши до спірних правовідносин наведені вище норми Закону № 1105 і Порядку № 337, суд дійшов висновку, про безпідставність твердження позивача про те, що його страховий випадок бере початок у 2020 році, оскільки «з 18 квітня 2020 року він вже проходив лікування хронічного бронхіту 2 стадії, а з 18 листопада 2020 року - хронічної попереково-крижової радикулопатії».
Суд звертає увагу позивача на те, що надана ним медична документація не є належним доказом того, що станом на 2020 рік спеціалізований профпатологічний заклад охорони здоров'я встановив йому остаточний діагноз хронічного професійного захворювання, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності.
Також суд зауважує, що право на щомісячну страхову виплату виникає не внаслідок хронічного професійного захворювання як такого, а лише тоді, коли таке захворювання призводить до стійкої втрати професійної працездатності.
Сутність щомісячної страхової виплати полягає у тому, що ця виплата покликана компенсувати застрахованій особі втрачену заробітну плату (або відповідну її частину) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, (а не за фактом встановлення йому хронічного професійного захворювання), про що свідчить зміст п. 1 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105.
З міркувань, викладених вище, суд відхиляє доводи позивача про те, що його страховий випадок бере початок у 2020 році, що медико-соціальною експертною комісією встановлено ступень втрати ним професійної працездатності більше ніж через рік після початку триваючого страхового випадку, а тому на підставі п. 14 Порядку № 1266 для обчислення розміру його щомісячної страхової виплати належить враховувати його середню заробітну плату згідно з довідкою від 25 червня 2024 року № 57 за період з травня 2021 року по лютий 2022 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)».
При цьому постанову ГУ ПФУ у Київській області від 03 липня 2024 року № 10001-65388083-2021-1 «Про призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого» ні в цілому, ні в частині визначення розміру щомісячної страхової виплати позивач не оскаржує.
Відтак, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання ГУ ПФУ у Київській області вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073), а прийняте ним рішення від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)» - на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
З огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-1 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи позивачу в перерахунку щомісячної страхової виплати, ГУ ПФУ у Київській області не забезпечило всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих ним документів.
Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 серпня 2024 року, зареєстрованої за № 618393, і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2073 цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:
1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб);
4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
[…].
У спірних правовідносинах ГУ ПФУ у Київській області є адміністративним органом, а прийняте ним рішення про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) - адміністративним актом.
В ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 наведені принципи адміністративної процедури, до них належать: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Суд відзначає, що в процесі адміністративного провадження ГУ ПФУ у Київській області не забезпечило дотримання принципів адміністративної процедури, зокрема тих, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5, 11, 12 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).
Всупереч приписам ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 ГУ ПФУ у Київській області при вирішенні питання про наявність підстав для перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 не забезпечило дотримання вимог Закону № 1105 та Порядку № 1266 в частині обчислення розміру такої виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ у Київській області не забезпечило належність і повноту з'ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на перерахунок щомісячної страхової виплати; не з'ясувало, чи були припинені трудові відносини між позивачем та ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»; чи отримував позивач заробітну плату впродовж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку; якщо ні, то з якої причини і чи була така причина поважною; чи була встановлена тарифна ставка (посадовий оклад) на день настання права на страхову виплату і яка саме тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.
Суд відзначає, що не може вважатися добросовісною і розсудливою поведінка ГУ ПФУ у Київській області, яка знайшла прояв у тому, що останнє при розгляді питання про наявність/відсутність підстав для перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 формально виходило з відсутності підстав для перерахунку, визначених ст. 31 Закону № 1105.
При цьому зі змісту заяви від 20 серпня 2024 року та поданих разом з нею документів, зокрема «супровідного листа», чітко зрозуміло, що, звертаючись з заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати, ОСОБА_1 прагнув відновити своє право на щомісячну страхову виплату в розмірі, визначеному з дотриманням вимог законодавства, яке було порушено відповідачем при призначенні цієї виплати.
Однак відповідач проігнорував ці обставини, обмежившись формальною вказівкою на те, що «перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України».
Ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 передбачено, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.
В силу приписів ч. 2 ст. 15 Закону № 2073 сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.
Позивач наполягає на тому, що розмір його щомісячної страхової виплати має визначатися на підставі п. 14 Порядку № 1266 з середньої заробітної плати, яку він отримував в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1».
В контексті спірних правовідносин саме відповідач мав довести і належним чином обґрунтувати, чому такі вимоги позивача не можуть бути задоволені, однак всупереч приписам ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 він цього не зробив.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями (ч. 2 ст. 52 Закону № 2073).
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов'язок збирання доказів покладений на адміністративний орган (ч. 4 ст. 52 Закону № 2073).
П. 33 Порядку № 1266 передбачено, у разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Сутність принципу офіційності в адміністративній процедурі розкривають норми ст. 16 Закону № 2073.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом.
За правилами, наведеними у ч. 3 ст. 16 Закону № 2073, адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є державним підприємством, засновником якого є Міністерство енергетики України, про що свідчать відомості про цю юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відтак, в силу положень ч. 3 ст. 16 Закону № 1266 та п. 33 Порядку № 1266 саме ГУ ПФУ у Київській області, виходячи з принципу офіційності, мало звернутися до цього підприємства із запитом про надання даних про заробітну плату ОСОБА_1 за розрахунковий період, а якщо оплата праці не проводилась - з'ясувати причини цього і отримати дані про встановлену тарифну ставку (посадовий оклад) на дату виникнення у позивача права на страхову виплату.
Відповідач таких дій не вчинив, чим порушив приписи ст. ст. 16, 52 Закону № 2073.
При цьому суд наголошує на тому, що в силу положень ч. 2 ст. 52 Закону № 2073 ГУ ПФУ у Київській області для цілей дослідження обставин, що мають значення для вирішення справи, не було обмежено доводами заявника, викладеними в заяві від 20 серпня 2024 року, зокрема в частині необхідності застосування п. 14 Порядку № 1266 для визначення середнього заробітку, з якого належить обчислити розмір щомісячної страхової виплати, а також наданими ним доказами.
Крім порушення принципу офіційності, ГУ ПФУ у Київській області не забезпечило дотримання принципу гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 2073 особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно виплинути на право, свободу чи інтерес заінтересованої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 2073 особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Відповідно до абз. абз. 1-2 ч. 1 ст. 63 Закону № 2073 учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.
Однак у спірних правовідносинах ГУ ПФУ у Київській області не лише не вжило заходів офіційного з'ясування обставин, а й позбавило позивача можливості бути вислуханим, надати пояснення, додаткові докази тощо.
Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов'язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред'явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта, зокрема в заключній частині рішення пенсійний орган не вказав строки і порядок його оскарження, найменування і місцезнаходження адміністративного органу, який є суб'єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позову.
Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.
Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Згідно з ч. 3 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.
Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).
Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.
Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.
Мотивування (обґрунтування) рішення від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-2 не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. п. 2, 3, 4, 5 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутнє посилання на фактичні обставини справи; зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин; відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу.
В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ у Київській області не навело чітких висновків про відсутність підстав перерахунку страхової виплати з посиланням на докази та конкретні правові норми, якими воно керувалося при цьому.
Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:
1) прийнятий адміністративним органом, що:
а) не мав на це повноважень;
б) використав дискреційні повноваження незаконно;
2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;
3) порушує норми матеріального права;
4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).
Оскільки рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-2 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням)» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на отримання щомісячної страхової виплати в розмірі, обчисленому з дотриманням вимог законодавства, суд вважає за необхідне також застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячної страхової виплати від 20 серпня 2024 року, зареєстрованої за № 618393, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
При повторному розгляді заяви ОСОБА_1 . ГУ ПФУ у Київській області має врахувати висновок суду про те, що розмір його щомісячної страхової виплати має бути обчислений відповідно до п. 12 Порядку № 1266 виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на день настання права на страхову виплату.
Відтак, при повторному розгляді заяви позивача ГУ ПФУ у Київській області має отримати за його місцем роботи, де стався страховий випадок, інформацію про розмір тарифної ставки (посадового окладу) за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на ділянці, дільниці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності, встановлену на день настання права на страхову виплату.
Після отримання цих відомостей ГУ ПФУ у Київській області має прийняти рішення за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 серпня 2024 року, з дотриманням вимог Закону № 1105, Порядку № 1266 та Закону № 2073.
Разом з цим з мотивів, які були наведені вище, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині покладання на ГУ ПФУ у Київській області обов'язку провести перерахунок щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) із застосуванням його середньої заробітної плати, визначеної довідкою ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» від 25 червня 2024 року № 57 за період з травня 2021 року по лютий 2022 року.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 18 жовтня 2024 року).
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28 серпня 2024 року № 10001-65388083-2024-2 «Про відмову у перерахунку страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2024 року, зареєстровану за № 618393, про перерахунок щомісячної страхової виплати з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко