Справа № 591/3706/24
Провадження № 1-кп/591/132/24
05 лютого 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України кримінальне провадження № 22023200000000128 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ), гр-на РФ, не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,
Ст.ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року, визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, РФ та інші країни підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до п.п. 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в СНД від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, РФ зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Відповідно до розділу І Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України).
Відповідно до ст. 5 Конституції - Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який відповідно до ст. 72 Конституції України призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Водночас ст. 1 Закону України від 04 листопада 1991 року № 1777-ХІІ «Про Державний кордон України» визначено, що державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: АР Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, АР Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
21 лютого 2022 року РФ визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами, 22 лютого 2022 року президент РФ направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено, а 24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні та РФ незаконно вторглась на територію Україну та здійснила збройний напад, застосовуючи свої збройні сили.
Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушення принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науково-технологічній); у невитоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво-важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх вказаних вище сферах життєдіяльності держави.
Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.
Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами.
Так, у гр-на РФ ОСОБА_5 , як публічної особи (російського політика, пропагандиста, члена центральної ради політичної партії «Справедливая россия - Патриоты - За правду»), виник злочинний умисел підтримати дії керівництва РФ, виправдати їх, створити у громадян хибне уявлення про дійсний стан справ та переконати їх у законності дій керівництва РФ, а також, що це вимушений захід, який направлений на захист росіян та мешканців тимчасово окупованих територій України.
З цією метою ОСОБА_5 , усвідомлюючи явну злочинність власних дій та, розуміючи, що він порушує державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення геополітичного впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, перебуваючи в м. Москва РФ, через російську державну мультимедійну онлайн-платформу «Смотрим», що об'єднує контент всіх активів холдингу, зокрема федеральні канали «Россия-1», «Россия 24», «Россия-культура» та ін., регіональне сповіщення 79 філіалів по всій території РФ, радіостанції «Радио России», «Маяк», «ВестиFM» та ін., вирішив публічно під час своїх виступів у ЗМІ висловити заклики до широкої аудиторії вказаної російської онлайн-платформи «Смотрим» до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, 11.05.2022 року ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 12 год. 06 хв., публічно, тобто звертаючись до невизначеного, але значного кола осіб, виступив в прямому ефірі на радіостанції «ВестиFM Москва 97,6» (адреса: РФ, м. Москва, 5-та вулиця Ямського Поля, 19-21) з ведучим ОСОБА_6 у власній програмі «Железная логика», відеоматеріал якої, того ж дня о 12 год. 06 хв. був розміщений на зазначеній російській державній мультимедійній онлайн-платформі «Смотрим» з назвою випуску « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 (тривалістю 42 хв. 27 сек.). Під час даного виступу, останній акцентував увагу на тому, що територія України, або її частина, належить РФ і має входити до її складу.
Так, в об'єктивному змісті своїх висловлювань даного ефіру ОСОБА_5 наголошував на тому, що:
- державний кордон України, після виходу її із СРСР визначено за адміністративними межами УРСР, які не є міжнародно визнаними, оскільки: «административные границы СССР никто в мире не признавал никогда», і демаркації кордону між РФ та Україною не відбулося, а відтак кордон між цими країнами існує лише де-факто, але не де-юре;
- «Будапештский меморандум», який гарантує безпеку Україні у зв'язку з приєднанням до Договору про непоширення ядерної зброї, не визначає лінії державного кордону між Україною та РФ;
- територія України історично належить РФ, оскільки немає жодних історичних підстав для визнання державності України, а отже, і її державних кордонів: «никаких оснований исторических, для того что бы признавать украинскую государственность...нету», «Не было никогда никакой такой Украины в таких границах, которые, ... появились в девяносто первом году...»;
- територія Криму належить РФ, оскільки вона була передана УРСР незаконно, з порушенням офіційно встановленої процедури;
Крім цього, в своїх висловлюваннях ОСОБА_5 :
- виправдовував збройну агресію РФ проти України, акцентуючи на тому, що її мета полягає в зміні меж території України, зокрема поверненні її території, або частини територій, до складу РФ, мотивуючи це тим, що «с ...Украины исходила угроза», яка визначалася тим, що через невизначеність кордонів між державами, Україна претендує на території РФ - «националисты говорили о том, что Ростовская область - это украинская территория, что Белгородская область - это украинская территория, что Кубань, как бы, Краснодар - это, как бы, тоже, значит, потенциально украинская территория, почему, потому что там «Гакают»;
- окреслював перспективи позитивного вирішення росією територіальних претензій, у тому числі й через збройну агресію: «побеждает тот, кто сильнее ...кто сильнее, тот и будет решать, какая территория украинская, а какая российская...»;
- підкреслював, що збройна агресія РФ була спровокована, власне, Україною, оскільки: «Украйна могла существовать как государство только в ситуации, ну, как минимум, дружественной РФ или хотя бы нейтральной», «внеблоковый статус Украины был гарантией того, что вот дэ-факто РФ признает эти границы», натомість Україна порушила відповідні домовленості - «А когда Украина занесла себе в конституцию вот эти вещи...Все! Вообще, даже устные договоренности по этому поводу, они фактически стали бессмысленными».
Згідно з висновком експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 1344 від 14.09.2023 року, у мовленні ОСОБА_5 , з вищевказаного відеоматеріалу, розміщеного на онлайн-платформі «Смотрим» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (час розміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 год. 06 хв.) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 міститься висловлювання, виражене у формі публічного заклику, в основі об'єктивного змісту якого йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії російської онлайн-платформи «Смотрим» підтримувати інформацію про те, що між Україною та РФ немає офіційно визначених кордонів і територія України, або її частина, належить РФ.
Встановлений мовленнєвий акт виражений лексико-граматичними засобами в таких реченнях: «...международного признания конкретной линии границы, в том числе между РФ и Украиной, нету!», «На самом деле. границы между Украиной и РФ. если говорить о вот таком международном признании, она вообще не существует...», «... Ну Крым, даже по советским законам, был передан незаконно, как бы да. Процедура, даже по советским законам, была нарушена с передачей Крыма, это самое. УСРСР».
В подальшому, не зупиняючись на скоєному, підтримуючи агресивну політику керівництва РФ, маючи на меті виправдати його, створити у громадян хибне уявлення про дійсний стан справ та переконати їх у законності дій керівництва РФ, а також, що повномасштабне вторгнення РФ в Україну це вимушений захід, який спрямований на захист росіян та мешканців тимчасово окупованих територій України, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, діючи повторно, 23.05.2023 року, знаходячись в м. Москва РФ за невстановленою слідством адресою, в період часу, з 19 год. 09 хв. до 20 год. 57 хв. (за московським часом) виступив у прямому ефірі у власній авторській програмі «Михеев говорит!» з ведучим ОСОБА_7 , відеоматеріал якого тривалістю 1 год. 47 хв. 24 сек. в подальшому був розміщений на зазначеній російській державній мультимедійній онлайн-платформі «Смотрим» з назвою випуску «Михеев говорит! Откуда на Украине столько злости, цинизма и обмана. Эфир от 23.05.2023» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Під час даного ефіру ОСОБА_5 в об'єктивному змісті своїх висловлювань виправдовував збройну агресію РФ проти України, мотивуючи це тим, що:
-історично Україна є невід'ємною частиною РФ («это наша земля! Наша общая земля!...», «это общая русская земля»), й РФ має повернути території, що їй історично належали («... это была русская земля, там были русские государства, русские князья, русское княжество...», «И эта земля исторически наша!»), за які ведуться «сейчас ... бои ожесточенные и кровавые»;
-війна між РФ та Україною («навязанная нам гражданская война») була спровокована країнами Заходу - «наших общих врагов», які мають на меті знищити РФ, а Україна для них є лише засобом досягнення цієї мети - «расходным материалом»;
- в Україні на державному рівні реалізується політика шовінізму, расизму, відкрита терористична диктатура, репресивний режим проти певних груп населення, міжнародна політика вибудовується на ідеології переваги однієї нації над усіма іншими, підтримується ідея національної зверхності - «"западенский", так сказать, "неонацизм"», а також висловив думку про те, що для України найкращою пропозицією в ситуації, що склалася, є пропозиція увійти до складу РФ - «суверенной, цивилизации, осознающей себя вершителем судеб...».
Згідно висновку експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 1344 від 14.09.2023 року, у мовленні ОСОБА_5 , з вищевказаного відеоматеріалу, розміщеного на онлайн-платформі «Смотрим» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 містяться висловлювання у формі публічного заклику, в основі об'єктивного змісту якого йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії російської онлайн-платформи «Смотрим» підтримати інформацію про те, що Україна історично є частиною держави РФ і необхідно повернути територію Україну до її складу.
Установлений мовленнєвий акт виражений лексико-граматичними засобами у таких реченнях: «...это наша земля! Наша общая земля! ...Пора вернуть эту землю себе... И эта земля исторически наша! Исторически наша!».
Згідно позиції сторони захисту, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину не доведена, оскільки в зібраних та поданих доказах відсутнє підтвердження ознак публічності та поширення зазначених в обвинуваченні матеріалів обвинуваченим.
Проте, на думку суду, вина ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, переконливих підстав для недовіри яким, чи щодо неналежності та недопустимості яких суду не було наведено, зокрема:
-матеріалами доручень та протоколами оглядів (т. 1 а.с. 114-159, 168-182) та дослідженими відеозаписами, якими підтверджено здійснення ОСОБА_5 наведених вище в обвинуваченні висловлень, їх зміст, публічне розповсюдження, спрямованість та очевидність закликів щодо вчинення умисних дій з метою зміни меж території України, про які йде мова в обвинувальному акті;
-висновком спеціаліста та висновком судової лінгвістичної експертизи (т. 1 а.с.163, 191), якими підтверджено, що зміст згаданих в обвинуваченні висловлень містить публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України;
-протоколом огляду ресурсу з мережі «Інтернет», яким встановлені дані про особу обвинуваченого та його публічна діяльність.
В свою чергу подані стороною обвинувачення докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними та такими, що підтверджують цілком переконливо та беззаперечно публічність висловлення ОСОБА_5 закликів до вчинення дій з метою зміни меж території України.
При цьому, суд зважає на те, що характеристики досліджених відеозаписів, місце вчинення таких дій (при веденні публічної передачі в мережі «Інтернет», а не під час приватної бесіди) - на ресурсі, відкритому для невизначеного та значного кола осіб, тобто на широкий загал, свідчить про публічність та поширення відповідних закликів.
До того ж, оскільки доступ до мережі «Інтернет», зокрема, до ресурсів, на яких розповсюджувалось наведене в обвинуваченні відео, не обмежений, сам факт поширення записів на різних сайтах, свідчить про його розповсюдження та доведення змісту до значного та невизначеного кола осіб, тому суд знаходить непереконливими твердження сторони захисту про відсутність ознак публічності та поширення наведених записів, а приймаючи участь в записі відповідних програм, висловлюючи свою позицію при цьому, яка наведена в обвинуваченні, ОСОБА_5 , який, до речі, є публічною особою, не міг не усвідомлювати, що діє публічно, не міг не усвідомлювати значення своїх висловлень, їх вплив на свідомість значного кола осіб та виникнення у них бажання подальшої участі в збройній агресії проти нашої країни, яка спрямована саме на захоплення територій, тобто на спонукання тієї чи іншої особи на вчинення дій на зміну меж території України
Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити і про те, що з наданих матеріалів, зокрема з судових рішень, оголошень, вбачається, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, зокрема, здійснювались його виклики, вживались заходи для встановлення його місцезнаходження та сповіщення, він був забезпечений захисником.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_5 наведеного кримінального правопорушення суд вважає доведеним, зазначені обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 110 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, які виразились у здійсненні публічних закликів до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчиненими повторно, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 110 КК України.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_5 суду не наведено.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, характер та значний ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, який підсилюється в умовах війни, беручи до уваги цинічний та відверто агресивний та негативний по відношенню до України характер висловлень обвинуваченого, який може спонукати та виправдовувати участь в війні проти України невизначеного та значного кола осіб на боці країни агресора, що може призвести до ще більших людських втрат та до захоплення територій, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вік обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки саме це покарання сприятиме досягненню мети провадження та попередженню вчинення інших кримінальних правопорушень (підтвердження наявності у обвинуваченого майна на території України суду не наведено, як і стосовно наявності такого майна за кордоном).
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження та підтверджені довідкою, слід стягнути з обвинуваченого.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обраний ОСОБА_5 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слід залишити без змін.
На підставі ч. 2 ст. 110 КК України, керуючись ст.ст. 323, 368, 374, 375 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 110 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з моменту його затримання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 19118,4 гривень.
Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити (надіслати) захиснику та прокурору.
Опублікувати інформацію про цей вирок в засобах масової інформації: в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційних веб-сайтах суду та органів прокуратури.
Виконання вироку в частині здійснення публікацій в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора покласти на прокурора.
Суддя ОСОБА_1