Номер провадження 22-ц/821/258/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1684/24 Категорія: 304090000 Суходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
05 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді Василенко Л.І., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.11.2024 (повний текст складено 20.11.2024, суддя в суді першої інстанції Суходольський О.М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
у червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь договірну заборгованість у сумі 29 740,00 грн. В обґрунтування вимог вказано на те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20.11.2024 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка ним погашена не була.
Відповідач подав на вказане рішення суду 20.12.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вказано на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ініціювання з боку відповідача переказу коштів на його рахунок, а також те, що такий переказ завершено. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів про надання кредитних коштів відповідачу. Позивачем не надано виписок за картковими рахунками відповідача щодо кредитної заборгованості. Заборгованість по кредиту підтверджується розрахунками, складеними після укладення договору факторингу, отже такі докази є неналежними, адже розрахунків за період дії кредитного договору суду не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти обґрунтованості доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 740,00 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 12.05.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»» укладено договір позики №78694761, згідно п.1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Підписанням цього Договору позики ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п.20 Договору позики цей Договір укладений у вигляду електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно з п.24 Договору позики його укладено на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.
Згідно додаткової угоди №78694761 від 12.05.2023 до договору позики від 12.05.2023 сторонами змінено загальний розмір позики, який визначено в сумі 5500 грн.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»» передає (відступає) позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів»» права вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п.4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до реєстру боржників №12 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22000,00 грн. з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №78694761 в розмірі 22 000 грн.
Крім того, 25.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №40962-04/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
03.07.2023 на підставі Договору факторингу №3072023, укладеного між ТОВ «ФК» Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп», останнє стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов'язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору.
27.12.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27122023-2, у відповідності до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ«Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно п.4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27122023-2 від 27.12.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7740 грн. з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5740 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №40962-04/20223 в розмірі 7740 грн.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за договорами не виконує, що спричинило виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач, як новий кредитор, порушує питання у цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
У відповідності до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
в статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
За обставин цієї справи порядок укладення кредитного договору в електронній формі та його зміст відповідає вищенаведеним вимогам законодавства та відповідний під сумнів при апеляційному перегляді скаржником не ставиться.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості: за договором позики від 12.05.2023 у сумі 22 000 грн. та за кредитним договором від 25.04.2023 у сумі 7740 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме відповідними примірниками договорів, укладених з відповідачем, як позичальником, та розрахунками заборгованості, виконаним на підставі погоджених позичальником умов кредитування.
При цьому сума заборгованості належним чином корелюється з умовами кредитування (позики), а саме величиною відсоткової ставки, строку кредитування (позики) та суми коштів, переданих як кредити відповідачу.
Скаржником обґрунтованість нарахування заборгованості як по тілу кредиту (позики) так і по відсоткам у аспекті правильності математичних розрахунків та підстав їх проведення під сумнів не ставиться.
Одночасно апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ініціювання з боку відповідача переказу коштів на його рахунок, а також те, що такий переказ завершено, так як такі фактичні обставини підтверджуються самостійним введенням позичальником в електронну систему кредитора отриманого на індивідуальні засоби зв'язку одноразового ідентифікатора, який наведено у примірниках договорів.
При цьому отримання такого ідентифікатора відповідачем відбувається після повідомлення ним своїх персональних даних, зокрема, ПІБ, РНОКПП, електронної пошти та зареєстрованого місця проживання, а також контактного номеру телефону, що свідчить про цілеспрямовану діяльність особи з метою отримання кредитних коштів.
У аспекті викладеного вище відсутність первинних бухгалтерських документів та виписок по картковим рахункам позичальника, на що звертає увагу скаржник, за умови дійсності договорів, за якими у відповідача виникла заборгованість, що вбачається з приписів ст. 204 ЦК України, сама по собі не може свідчити про відсутність між сторонами справи правовідносин щодо отримання позики чи кредиту.
Аргументи скаржника про те, що заборгованість по кредиту підтверджується розрахунками, складеними вже після укладення договору факторингу, а не під час дії кредитних договорів, апеляційним судом відхиляються адже вони ґрунтуються на відповідних умовах кредитування, погоджених відповідачем.
Хто саме виконав розрахунок заборгованості, якщо його підтверджено умовами відповідного договору, правового значення не має, оскільки відповідач не позбавлений можливості здійснити самостійні контр розрахунки суми наявних у нього грошових зобов'язань.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказів принаймні часткового виконання поз читальником своїх договірних зобов'язань, яке б не було враховане кредитором, скаржником суду надано не було.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.11.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.11.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05.02. 2025.
Суддя-доповідач
Судді