04 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6680/23
Провадження № 22-ц/4815/218/25
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Красовський О.О.
Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено
повним текстом 21 жовтня 2024 року в м. Рівне
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - адвоката Істамової Ірини Володимирівни на додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
У грудні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") пред'явило до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості в розмірі 295 081,69 гривень.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, АТ КБ "Приватбанк" у задоволенні позову відмовлено.
Додатковою постановою Рівненської апеляційного суду від 19 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Шевчука В.С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, що понесені відповідачем під час апеляційного провадження справи.
Між тим, 28 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - підсистема "Електронний суд" ЄСІТС) представником ОСОБА_2 - адвокатом Шевчуком В.С. подавалась до суду першої інстанції заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування 20 000 гривень судових витрат, які понесені на правничу допомогу в цьому суді.
Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 07 лютого 2024 року між Адвокатським об'єднанням "Шевчука Віктора" та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №24-02/26. На виконання набутих зобов'язань адвокатом було забезпечено правовий супровід справи при розгляді її Рівненським районним судом Рівненської області. Понесені відповідачем витрати на правову допомогу підтверджувались: актом прийому-передачі послуг з правничої допомоги згідно з договором № 24-02/26 від 07 лютого 2024 року, розрахунком суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу, рахунком на оплату та копією квитанції.
В липні представником позивача до суду попередньої інстанції надіслано заперечення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Зазначалося, що відповідачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг) та витраченого часу по кожній послузі. Тому це є підставою для відмови в стягнення відповідних грошових коштів. Незважаючи на таку обставину, також покликався на необхідність зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки її розмір необґрунтовано завищений та не відповідає виконаній адвокатом роботі.
Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року заяву адвоката Шевчука В.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі задоволено повністю.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 20 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На додаткове рішення суду представником позивача - адвокатом Істамовою І.В. подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала про залишення судом попередньої інстанції клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягали розподілу між сторонами. Також судом не враховано відсутності детального розрахунку наданих послуг відповідачем. Покликалась й на те, що вирішена справа віднесена до категорії незначної складності, а тому заявлена до стягнення грошова сума непропорційна виконаній представником відповідача роботі.
З наведених підстав просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити відповідачу в повному обсязі в стягненні судових витрат.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча про таке право роз'яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, в Рівненському районному суді Рівненської області відповідачем ставилось процесуальне питання про стягнення з позивача понесених на правничу допомогу витрат саме в суді першої інстанції в розмірі 20 000 гривень.
Для вирішення питання суду були надані необхідні докази.
В суді попередньої інстанції, як і в апеляційній скарзі, АТ КБ "Приватбанк" зазначав про те, що понесені відповідачем на правничу допомогу витрати є необґрунтованими.
Викладаючи такі заперечення та наводячи загальні правові норми, що регулюють питання розподілу витрат на правничу допомогу, банк жодним чином не обґрунтовує та не конкретизує, які саме з наданих послуг (роботи) Адвокатського об'єднання "Шевчука Віктора" не відповідають наведеним засадам судочинства і в чому полягає ця невідповідність.
Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Всупереч аргументам автора апеляційної скарги, з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені ним витрати на правничу допомогу та погоджується з місцевим судом про необхідність покладення на позивача обов'язку їх компенсувати у відповідному розмірі.
Натомість відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України адвокат відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу належним чином не обґрунтував, неспівмірності витрат не довів.
Щодо посилань представника банку на те, що розрахунок суми гонорару був неналежним, то вони на увагу не заслуговують, зважаючи на правові висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Так, суд касаційної інстанції зазначив, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
В наданому до суду першої інстанції акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги вказано, що на складання відзиву на позову, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, складання інших процесуальних документів, адвокатом витрачено 16 годин часу, вартість кожної з яких 1 000 гривень, загалом 16 000 гривень. На представництво інтересів в суді та участь в судових засіданнях витрачено 2 годині часу, а загальна вартість таких послуг становить 4 000 гривень.
Самі по собі твердження представника позивача жодним чином не спростовують того факту, що представником відповідача здійснено відповідні роботи упродовж обумовленого часу.
Всупереч аргументам представника банку вирішений судом спір не був малозначним в розумінні ч.6 ст. 19 ЦПК України з огляду на ціну позову, яка склала 295 081,69 гривень.
Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість додаткового судового рішення на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - адвоката Істамової Ірини Володимирівни залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків