Справа № 757/43432/23-а
Провадження № 2-а/761/214/2025
20 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У грудні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю від Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якій просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 195635 від 17.09.2023 р., закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що поліцейським ДОП ВП № 2 Бучанського РУП старшим лейтенантом поліції Свінцовим Станіславом Сергійовичем винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 195635 від 17.09.2023 року (далі по тексту - Постанова серія БАВ № 195635 від 17.09.2023), якою ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач або ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. Разом з тим, позивач не погоджується з винесеною Постановою серії БАВ № 195635 від 17.09.2023 та вважає її протиправною і незаконною, оскільки вона не відповідає вимогам закону і дійсним обставинам справи та була винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, щодо її змісту та процедури складання, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 05.10.2023 року матеріали адміністративної справи передані за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
Ухвалою суду від 21.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
01.02.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів відповідачем отримано, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 2 ст. 175 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 17.09.2023 р.. Поліцейським ДОП ВП № 2 Бучанського РУП старшим лейтенантом поліції Свінцовим Станіславом Сергійовичем винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 195635 від 17.09.2023 року (далі по тексту - Постанова серія БАВ № 195635 від 17.09.2023), якою ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач або ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.
У Постанові серії БАВ № 195635 від 17.09.2023 зазначено, що 17.09.2023 22 год. 40 хв., в смт. Коцюбинське вул. Пономарьова, 6, водій керував т/з SUZUKI GRAND VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права на керування чим порушив п. 2.1-А ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.
Вимоги пункту п.2.1«а» ПДР України встановлюють, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач в своєму адміністративному позові вказав, що 17.09.2023 близько 22 години 20 хвилин, він вийшов з будинку, що б зустрітися зі своїм товаришем ОСОБА_2 . Товариш Позивача на зустріч приїхав на автомобілі SUZUKI GRAND VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 , та припаркувався неподалік буд. 6 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське, Київської області. Позивач підійшов до вказаного припаркованого автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 та з нього вийшов його товариш ОСОБА_3 і вони почали спілкуватися. Також в цей час, повз них проходив, його знайомий ОСОБА_4 , який теж зупинився і почав з ними розмовляти. Під час розмови, його товаришеві ОСОБА_5 хтось зателефонував на мобільний телефон і після цього останній сказав Позивачу, що йому потрібно на хвилин десять відійти, що б поспілкуватися, ще зі своїм одним знайомим та попросив Позивача зачекати його. Позивач разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 сіли до вищевказаного автомобіля, на якому приїхав ОСОБА_3 та почали спілкуватися, слухати музику та чекати на товариша ОСОБА_3 В цей час на автомобілі під'їхали працівники поліції, та оскільки вже була пізня година попросили пред'явити документи, що посвідчують особу. На вимогу працівників поліції, Позивач пред'явив паспорт громадянина України, що був у нього в барсетці. Працівники поліції почали вимагати у Позивача пред'явити посвідчення водія, на що він повідомив, що вказаним автомобілем не керував, автомобіль не його, він просто сидів в автомобілі, на місці водія, зі своїм знайомим ОСОБА_4 і чекав на повернення товариша ОСОБА_3 , та у нього взагалі не має посвідчення водія. Після чого працівник поліції пішов до свого службового автомобіля, а через декілька хвилин повернувся та дав Позивачу на підпис вже винесену вказану постанову серії БАВ № 195635 від 17.09.2023. Також, працівник поліції не дав можливості Позивачу скористатися своїми правами на адвоката та надати свої пояснення та заперечення.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії БАВ № 195635 від 17.09.2023 вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.1-а Правил дорожнього руху: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП України передбачає відповідальність за керуванням транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. є водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом та для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт управління нею транспортним засобом.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб під керуванням особи, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передано керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, почав рухатися.
В той же час, позивач взагалі не керував транспортним засобом, а сам по собі факт перебування позивача в автомобілі, без підтвердження факту керування ним транспортним засобом, не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача суду не надавалось доказів вчинення позивачем правопорушення визначеного в оспорюваній постанові, в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначеної події технічними приладами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
Так, стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами факту керування позивачем транспортним засобом, що свідчило б про його обов'язок мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, стороною відповідача не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності дій посадової особи під час винесення відносно позивача оспорюваної постанови.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 195635 від 17.09.2023, винесену поліцейським ДОП ВП № 2 Бучанського РУП старшим лейтенантом поліції Свінцовим Станіславом Сергійовичем, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільний у виборі захисника своїх прав.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом. Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17.
Позивачем було понесені витрати на правничу допомогу в сумі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп., що підтверджується Договором (б/н) про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, Додатком № 1 до Договору (б/н) про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, а також Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.09.2023 року.
Таким чином, судові витрати, пов'язані із оплатою позивачем професійної допомоги у розмірі 7 500,00 грн., підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 536, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд-,
Адміністративним позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 195635 від 17.09.2023, винесену поліцейським ДОП ВП № 2 Бучанського РУП старшим лейтенантом поліції Свінцовим Станіславом Сергійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП України - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн. 00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: