Справа №760/808/25 1-кс/760/1501/25
30.01.2025 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №22023130000000227 від 23.03.2023р., у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора та захисника,
Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , подане в рамках кримінального провадження №22023130000000227 від 23.03.2023р., відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023130000000227, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2023, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.
Указані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв'язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Таким чином, «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» є стійкими об'єднаннями невизначеної кількості осіб, створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
7 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
13 квітня 2014 року, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року№ 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «днр» і «лнр» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України, Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому, Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний Указ затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 1? Закону № 1207-VII, окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія Луганської області відноситься до територій, які перебувають в тимчасовій окупації рф.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Так, представниками рф на тимчасово окупованих територіях, зокрема Луганській області, не пізніше квітня 2014 року (точної дати органом досудового розслідування на даний час не встановлено) створено підпорядковану, керовану та фінансовану рф окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління такою окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних рф самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території України, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на таких територіях. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
Так, на тимчасово окупованій території Луганської області незаконними збройними формуваннями т.зв. «луганської народної республіки» підконтрольної країні-агресору - Російській Федерації, у невстановлений досудовим розслідуванням дату, але не пізніше квітня 2014 року організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема Державного унітарного підприємства (далі ДПУ) луганської народної республіки «Единый программный центр» (ОГРН 1229400077840, адреса юридичної особи м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, буд. 3-А), який явлється провідним регіональним підприємством, яке проводить діяльність у сфері інформаційних техлноголій з 2014 року, ДПУ лнр «Единый программный центр» розробляє реалізує та обслуговує професійні ІТ-сервіси для державних, комерційних організацій та юридичних осіб.
Відповідно до постанови «Совета Министров лнр» від 12.03.2015 №02-04/61/15 «Об утверждении Положений о порядке предоставления платных услуг, оказываемых государственными унитарными пердприятиями, государственными учереждениями и исполнительными органами государственной власти лнр» затверджено перелік платних послуг, які надаютсья Державним унітарним підприємтвом т.зв лнр «Единый програмный центр».
Крім того, не пізніше 03.02.2023 посаду диретора Державного унітарного підприємства луганської народної республіки «Единый программный центр» (ОГРН 1229400077840, адреса юридичної особи м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, буд. 3-А) зайняв громадянин Украъни ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до своїх обов'язків:
- здійснює загальну організацію роботи очолюваного ним незаконно, створеного окупаційною владою органу влади на користь країни-агpecopa;
- здійсюнє підбір працівників, на ствоерні окупаційною владою пасади в органі яким керує;
- здійснює кадрову політику консультування з питань з питань інформатизації використання відповідного програмного забезпечення та питань управління компютерним обладнанням, з питань застосування програмного забезпечення розробленого спеціалістами Державного унітарного підприємства луганської народної республіки «Единый программный центр»;
- приймє учать в медійних заходах, які проводяться окупаційною адміністарцією представляючи Державне унітарне підприємство луганської народної республіки «Единый программный центр».
Так, ОСОБА_6 перебуваючи на займаній посаді, з моменту свого призначення та по даний час, усвідомлюючи протиправний характер своїх умисних дій, направлених на вчинення злочинів проти основ національної безпеки України та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи злочинні наміри та цілі, будучи наділеною організаційно-розпорядчими функціями, маючи вплив на осіб, які перебувають під його прямим підпорядкуванням здійснює загальну організацію роботи очолюваного ним незаконно, створеного окупаційною владою органу влади на користь країни-агpecopa.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ, не пізніше 03.02.2023 (точної дати органом досудового розслідування на даний час не встановлено) з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування до органів виконавчої влади т.зв. «лнр», добровільно прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації з метою впровадження так званого «законодавства ЛНР» та виконання службових обов'язків, покладених на нього окупаційною владою.
З цією метою, ОСОБА_6 , не пізніше 03.02.2023 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), будучи обізнаним про факт ведення рф агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, впровадження так званого «законодавства лнр» та виконання службових обов'язків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, - погодився добровільно зайняти посаду директора Державного унітарного підприємства луганської народної республіки «Единый программный центр», тобто посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
За таких обставин, ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду директора Державного унітарного підприємства луганської народної республіки «Единый программный центр» у незаконному органі виконавчої влади, створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Луганської області, з метою виконання рішень окупаційної адміністрації, спрямованих на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою-агресором частини території України, шляхом впровадження так званого «законодавства ЛНР».
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 , за викладених вище обставин обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
12.07.2024 належним чином повідомлено про підозру ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Того ж дня, у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик останньго на 16.07.2024, 17.07.2024 та 18.07.2024 опубліковані на сайті загальнодержавного засобу масової інформації - «Урядовий кур'єр», за результатами чого підозрюваний не з'явився.
Разом з цим, відповідно до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик останньго на 16.07.2024, 17.07.2024 та 18.07.2024 опубліковано на сайті «Офіс Генерального прокурора».
16.07.2024 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
17.07.2024 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
18.07.2024 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
Станом на 18.07.2024 місцезнаходження ОСОБА_6 невідомо, оскільки останній, усвідомлюючи протиправність свої дій, переховується від правоохоронних органів. Так, місцезнаходження останнього у ході проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановити не вдалося.
18.07.2024 старшим слідчим Київській області ОСОБА_7 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук, про що винесено постанову.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
-
У клопотанні поставлене питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи викладене, а також оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, слідчий суддя вважає можливим здійснювати розгляд клопотання за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, з огляду порушення права на захист та те, що підозра не була вручена його підзахисному належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В ході судового розгляду клопотання встановлено, що пред'явлена органами досудового розслідування ОСОБА_6 , підозра за ч. 5 ст. 111-1 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 276-278 КПК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_6 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: протокол огляду інтернет-ресурсу від 03.04.2022 а.с.27-31, лист щодо виконання доручення від 21.02.2024 а.с. 35-36, протокол огляду від 18.06.2024 а.с.37-44, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 04.04.2023 а.с.45-49, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.04.2023 а.с.50-52, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 02.07.2024 а.с.53-56, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2024 а.с.57-59, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.06.2024 а.с.60-62, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.06.2024 а.с.63-65, та інші докази, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, в ході судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у злочині за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній переховується від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення понесення покарання, також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 на даний час перебуває на території м. Луганськ, яка є тимчасово окупована.
Крім цього, після того, як ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про підозру та отримав повістки про виклик на допит у якості підозрюваного на 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, останній не з'явився та продовжує переховуватися від органів досудового розслідування.
При цьому, його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, майновий стан дозволяють переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що унеможливлює досягнення мети визначеної статтею 2 КПК України.
Під час судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та обґрунтовується тим, що у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення правопорушення, інших можливих епізодів вчинення аналогічних злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння злочину підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може самостійно, за допомогою інших причетних до протиправного механізму осіб, які на даний час перебувають на волі, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, протиправною діяльністю останній займається перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, одними із знарядь для вчинення протиправних дій використовував мобільні телефони та комп'ютерну техніку. Таким чином, без застосованого запобіжного заходу може здійснити спроби знищення комп'ютерної техніки, мобільних телефонів.
Під час судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 може вчинити дії щодо свідків у кримінальному провадженні, направлені на примушення до надання неправдивих свідчень.
Під час судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Маючи достатнє фінансове забезпечення може змінювати місця проживання, також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Слідчим суддею також підтверджено ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, який обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, адже відповідно до зібраних доказів підозрюваний ОСОБА_6 не збирався завершувати свою злочинну діяльність.
За таких обставин, слідчий суддя вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваного у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а також ту обставину, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого під час дії воєнного стану в Україні, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196,197, 199, 303, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у
м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22023130000000227 від 23.03.2023 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Київської обласної прокуратури.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1