СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2843/25
ун. № 759/2759/25
05 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт»; ПАТ «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги,
Позивач - ОСОБА_1 03.02.2025 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт»; ПАТ «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 року визначено головуючого суддю Святошинського районного суду м. Києва Ключника А.С.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справу слід направити за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення заяви без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Разом з тим, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України (ч. 9 ст. 187 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).
Верховний суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019 р. зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Предметом заявлених позивачем вимог є:
1) визнання договору про відступлення права вимоги від 24.11.2017 року №б/н, укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт» недійсним;
2) визнання договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 24.11.2017 року №б/н, укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт» недійсним.
Згідно договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 24.11.2017 року №б/н, укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт», предметом іпотеки є майнові права на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в Дарницькому районі м. Києва.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» і «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19) суд дійшов наступних висновків: «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт»; ПАТ «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги до Дарницького районного суду м. Києва.
Керуючись ст.ст. 4, 30, 31, 32, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія Гровінг Стейт»; ПАТ «Комерційний індустріальний банк», третя особа: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги, передати за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (вулиця Олександра Кошиця, 5-А, м, Київ, 02068).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ключник А.С.