Справа № 755/689/25
Провадження №: 3/755/740/25
"05" лютого 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 03.12.2024 року о 00:41, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, передала керування транспортного засобу «Kia Sportage», н/з НОМЕР_2 , водію ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на приладі «DRAGER ALCOTEST» (результат огляду - 1,62 проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9Г ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з'явилася.
У судове засідання з'явилася представник ОСОБА_1 - адвокат Ан І.М., яка повідомила суд про те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає. До суду адвокат подала письмові пояснення по справі. У суді адвокат пояснила, що складений протокол є незаконним та необґрунтованим, а провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази обізнаності ОСОБА_1 про стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_2 , на відеозаписі з боді-камер працівників поліції відсутній факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, матеріали справи не містять протоколу щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а в матеріалах справи вже міститься постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаючи, що повторне провадження за цією нормою є неприпустимим.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.9г ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187414 від 03.12.2024 року, зі змісту якого вбачається порушення власником транспортного засобу ОСОБА_1 п. 2.9Г Правил дорожнього руху України. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП. Протокол ОСОБА_1 підписала.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП;
- копією акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.12.2024 року щодо ОСОБА_2 ;
- копією тесту приладу «DRAGER» № 4181 від 03.12.2024 року щодо ОСОБА_2 , результат огляду - стан алкогольного сп'яніння - 1,62 проміле; - відеозаписами з нагрудної камери патрульного поліцейського 473397, 767453, 473863, у яких підтверджуються обставини, викладенні у протоколі про адміністративне правопорушення та з яких вбачається, що працівниками поліції у водія ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом «Kia Sportage», н/з НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано останній пройти огляд на стан сп'яніння, на що остання спочатку відмовилася, а потім погодилася та добровільно пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER ALCOTEST» (результат огляду - 1,62 проміле), з результатом огляду погодилася, визнала що вживала алкогольні напої. Крім того, власник транспортного засобу ОСОБА_1 була на місці події та підтвердила, що передала право керування своїм автомобілем ОСОБА_2 , щоб остання сіла за кермо та відвезла її додому, оскільки вона вживала алкогольний напій, а саме випила віскі, а ОСОБА_2 випила - просеко. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що готова понести відповідальність за вчинене і просила не позбавляти прав керування ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що останній потрібно буде виїжджати за кордон (час відеозапису 01:10, 01:51).
Крім того, суд враховує постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕПР1 № 187415 від 03.12.2024 року.
Щодо доводів адвоката про те, що на відеозапису не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 транспортного засобу, то суд зазначає, що факт керування транспортним засобом у день події сама ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 , не заперечували на місці події, а також на відеозаписі в день події о 01:28 ОСОБА_2 сиділа за кермом транспортного засобу.
Доводи адвоката щодо необізнаності ОСОБА_1 про стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_2 спростовуються відеозаписом, переглянутим у судовому засіданні, зокрема на відеозаписі ОСОБА_3 повідомила працівникам поліції, що ОСОБА_2 вживала алкогольні напої.
Інші доводи сторони захисту у поясненнях є необґрунтованими.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, оскільки вбачає наявність в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими вищевказаними доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави. Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М.Омельян