Справа № 755/5860/24
Провадження № 2/755/2320/25
"05" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Мартюк К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2021 року
№ 23043154 в розмірі 39 085,97 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 223043154. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого сторони продовжували до
31 грудня 2022 року. Відповідно до умов договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, право грошової вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 23043154, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 39 085,97 грн, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу 05/0820-01, строк дії якого продовжено до 30 грудня 2024 року. Відповідно до умов договору факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, право грошової вимоги за кредитним договором від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 39 085,97 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 39 085,97 грн, перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 у розмірі 39 085,97 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 9 328,10 грн, сума заборгованості за відсотками - 29 757,87 грн.
На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 у розмірі 39 085,97 грн.
Додатково наголошує, що всі нарахування заборгованості за кредитним договором від
28 серпня 2021 року № 223043154 здійснювалися первісним кредитором до дати отримання ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року задоволено клопотання ТОВ «Юніт Капітал» про витребування доказів, витребувано у АТ «Таскомбанк», документи бухгалтерського обліку за 28 серпня 2021 року, що підтверджують списання коштів із рахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування їх на картковий рахунок
№ НОМЕР_1 хххх хххх 3267, що належить ОСОБА_1 , зокрема: 1) банківську випуску, що підтверджує переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 хххх хххх 3267 та/або 2) платіжні доручення/інструкції на підтвердження переказу грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 хххх хххх 3267.
01 травня 2024 року до суду надійшла витребовувана інформація від АТ «Таскомбанк», зокрема, відповідно до листа АТ «Таскомбанк» 28 серпня 2021 року банком перераховано кошти у сумі 10 250,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . При цьому, банк не володіє інформацією щодо належності зазначеної банківської картки ОСОБА_1 . В АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 рахунки не відкривалися. БІН «5168 75», - ідентифікатор, в якому зашифрована інформація про банк-емітент платіжної картки, не належить АТ «Таскомбанк».
20 травня 2024 року представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І., через систему «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів, зокрема, з метою підтвердження здійснення переказу з рахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку ОСОБА_1 , а саме інформації та документів в АТ «Таскомбанк» та АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено, у зв'язку із пропуском строку подачі клопотання про витребування доказів, необґрунтованістю причин неможливості заявити повторно подане клопотання у такій редакції при подачі позовної заяви, а також відсутністю доказів вжиття заходів для самостійного отримання цих доказів та (або) причин неможливості самостійного отримання таких доказів.
27 травня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання ТОВ «Юніт Капітал» про долучення доказів, а саме: доказів надання правничої допомоги.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверти з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлялися за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду неврученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Також, 09 квітня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/5860/24 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідачеві роз'яснено процесуальні права.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
28 серпня 2021 року на підставі заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 28 серпня 2021 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 223043154, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно пункту 1.3 кредитного договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 10 250,00 гривень одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 27 вересня
2021 року.
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 27 вересня 2021 року. При цьому, сторони погодили, що вказаний строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (пункт
1.7, 1.8 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.9 кредитного договору, дисконтна процентна ставка становить - 686,20 % річних або 1,88 % від суми кредиту за кожен день користування (застосовується також у випадку продовженя дисконтного періоду у порядку, передбаченому пунктом 1.8 кредитного договору); за користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду встановлено процентну ставку у розмірі - 722,70 % річних або 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування (за весь період користування кредитним коштами). Базова процентна ставка за користування кредитом застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно пункту 1.11 Основна суму кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак, при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знов відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.12.1 кредитного договору). З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.12.2. кредитного договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за дисконтною процентною ставкою - 16 031,00 грн, що включає проценти за користування кредитом - 5 781,00 грн та суму кредиту у розмірі 10 250,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна у дисконтному періоді - 22 978,83 % річних. У випадку застосування базової процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 16 338,50 грн, що включає проценти за користування кредитом - 6 088,50 грн та суму кредиту у розмірі
10 250,00 грн (пункт 1.14.1 кредитного договору). Проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України (пункт 4.3 кредитного договору).
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, і позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розумію, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний (пункт 4.4 кредитного договору). Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 4.15 кредитного договору).
Відповідно до довідки від 09 листопада 2023 року щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV962DY 28 серпня 2021 року. Дій на продовження дисконтного періоду позичальником не вчинялося.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 28 серпня 2021 року
№ 223043154 станом на 22 березня 2024 року сума заборгованості складає 39 085,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 328,10 грн, прострочені відсотки - 29 757,87 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір кредитної лінії від 28 серпня 2021 року № 223043154 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем не спростовано факту укладення договору кредитної лінії від 28 серпня
2021 року № 223043154, власного розрахунку заборгованості не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від
23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада
2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до якого клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося відступити фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 19 до вказаного договору, строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором,
Із копії Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до вказаного договору, вбачається, що сторони договору дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме: згідно пункту
8.2 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 строк цього договору закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-яком уразі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно наданої позивачем копії реєстру прав вимоги від 02 листопада 2021 року № 158, на виконання договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило факторові ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 у розмірі 24 353,03 грн, з яких: 9 328,10 грн - заборгованість по основному боргу, 15 024,93 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним від 28 серпня 2021 року № 223043154 станом на 02 листопада 2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 24 353,03 грн, з яких: 9 328,10 грн - залишок заборгованості за основним боргом, 15 024,93 грн - залишок заборгованості за відсотками. Розрахунок проведено за період з 28 серпня 2021 року по 02 листопада 2021 року (включно).
З наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що 31 серпня 2021 року
ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором внесено грошові кошти у сумі 1 500,00 грн, з яких на погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано - 921,90 грн, за нарахованими відсотками - 578,10 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувався відступити факторові ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. Згідно з пунктом 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Позивачем також надано копії додаткових угод до договору факторингу від 05 серпня
2020 року, а саме: додаткову угоду від 05 серпня 2020 року та від 10 серпня 2020 року, якими текст договору викладено у нових редакціях, а також копію додаткової угоди від 03 серпня 2021 року
№ 2, де зазначено про продовження строку дії Договору до 31 грудня 2022 року та копію додаткової угоди від 30 грудня 2022 року № 3, де зазначено про продовження строку дії Договору до 31 грудня 2024 року.
Суд враховує, що до матеріалів справи не долучено відповідного Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами договору факторингу, про передачу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами, а також відповідного акту приймання-передачі відповідного Реєстру прав вимоги.
Однак, до матеріалів справи долучено копію Реєстру прав вимоги від 30 жовтня 2023 року
№ 1, відповідно до якого, на виконання укладеного договору факторингу від 30 жовтня 2023 року
№ 30/1023-01, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 28 серпня 2021 року № 223043154, на загальну суму 39 085,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 328,10 грн, заборгованість за відсотками - 29 757,87 грн.
При цьому, відповідного договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01, акту приймання-передачі відповідного Реєстру прав вимоги, доказів здійснення фінансування за договором факторингу до матеріалів справи не долучено.
З матеріалів справи встановлено, що відповідного реєстру прав вимоги про передачу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154, до договору від факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», не долучено.
Відповідного акту приймання-перадачі реєстру боржників за договором факторингу від
05 серпня 2020 року № 05/0820-01 матеріали справи також не містять
При цьому, з наданого розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 складає 39 085,97 грн, з яких: тіло кредиту - 9 328,10 грн, нараховані проценти - 29 757,87 грн. Розрахунок здійснено за період з 03 листопада 2021 року по 25 грудня 2021 року (включно), до
30 жовтня 2023 року не змінювався.
06 березня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти ща користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до умов пункту 1.2 вказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 06 березня 2024 року до Договору факторингу від
06 березня 2024 року № 06/03/24, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39 085,97 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 9 328,10 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам - 29 757,87 грн.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором від 28 серпня 2021 року
№ 223043154, розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 39 085,97 грн, з яких: прострочене тіло (заборгованість за тілом кредиту) - 9 328,10 грн, прострочені відсотки - 29 757,87 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154.
В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, внаслідо чого право вимоги до відповідача за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Після чого, 06 березня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 06/03/24, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 серпня 2021 року № 223043154.
Таким чином, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від
28 серпня 2021 року № 223043154 на суму 39 085,97 грн, з яких 9 328,10 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29 757,87 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов'язань за договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 позивачем надано копію платіжного доручення від 28 серпня
2021 року про «переказ коштів згідно договору № 223043154 від 28.08.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахувння на платіжну картку № НОМЕР_4 хх-хххх-3267, без ПДВ», на ім'я ОСОБА_1 на суму 10 250,00 грн.
Відповідно до наданої Акціонерним товариством «Таскомбанк» інформації, на підставі договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», АТ «Таскомбанк» надано послуги з обробки та передачі даних в міжнародну платіжну систему з використанням параметрів картки одержувача - фізичної особи, зокрема 28 серпня 2021 року перераховано кошти в сумі 10 250,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Банк не володіє інформацією щодо належності зазначеної картки
ОСОБА_1 , при цьому, ОСОБА_1 рахунки в АТ «Таскомбанк» не відкривалися. На підтвердження також надано реєстр переказу коштів.
Суд враховує, що переказ грошових коштів вчинено АТ «Таскомбанк» на зазначений ОСОБА_1 у тексті кредитного договору картковий рахунок. Заперечень стосовно належності вказаної банківської картки відповідачем не заявлено, факт перерахування грошових коштів на банківську картку не спростовано.
Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором від 28 серпня 2021 року № 223043154 утворилась заборгованість у розмірі 24 075,05 грн, з яких: 9 328,10 грн - заборгованість по основному боргу, 15 024,93 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період з 28 серпня 2021 року по 01 листопада 2021 року.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 28 серпня 2021 року № 223043154, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що заборгованість складає 39 085,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 328,10 грн, заборгованість за відсотками - 29 757,87 грн Розрахунок проведено за період з 02 листопада 2021 року по 25 грудня 2021 року (до 30 жовтня 2023 року розмір заборгованості не змінено).
При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором внесено грошові кошти у сумі 1 500,00 грн, з яких на погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано
- 921,90 грн, за нарахованими відсотками - 578,10 грн.
Факт внесення платежів на погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про визнання відповідачем факту укладення кредитного договору від 28 серпня 2021 року № 223043154, отримання суми кредиту за таким договором та наявності зобов'язання з повернення отриманих коштів.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9 328,10 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Як уже зазначалося раніше, сторони погодили такий строк кредитування, а саме 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, тобто, до 27 вересня 2021 року (пункт 1.7 кредитного договору) та встановили ставку відсотків, що нараховуються за користування кредитними коштами.
Однак, згідно пункту 1.11 Основна суму кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак, при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знов відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. (пункт 1.12.1 кредитного договору). З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.12.2 кредитного договору).
Таким чином, сторони встановили, що строк кредитування може бути продовжено на
90 календарних днів після завершення дисконтного періоду, внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, максимальний строк кредитування, та як наслідок, нарахування відсотків за користування кредитними коштами складає
120 календарних днів (30 днів дисконтного періоду та 90 календарних днів можливої пролонгації).
Отже, враховуючи зміст кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами нараховано відповідно до умов кредитного договору. Тому на користь позивача підлягають стягненню нараховані відсотки у розмірі 29 757,87 грн.
При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості за відсотками не спростовано, власного розрахунку не надано. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом останній не скористався.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті
79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Тараненком А.І., до матеріалів справи долучено: довіреність від
22 лютого 2024 року на представництво ТОВ «Юніт Капітал», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, договір про надання правничої допомоги від 22 лютого 2024 року № 22/02/24-02, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» з додатком № 2, що становить протокол погодження вартості послуг до договору, Додаткову угоду від 06 березня 2024 року № 7 до договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2024 року № 22/02/24-02, Додаткову угоду від 20 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2024 року № 22/02/24-02.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження
№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 28 березня 2024 року № 1971 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 257, 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії від 28 серпня 2021 року № 223043154, а саме заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 9 328,10 грн (дев'ять тисяч триста двадцять вісім гривень 10 копійок), заборгованість за відсотками у розмірі 29 757,87 грн (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 87 копійок), що разом складає - 39 085,97 грн (тридцять дев'ять тисяч вісімдесят п'ять гривень 97 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні
40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 05 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Хромова