Справа № 755/688/25
Провадження №: 3/755/739/25
"05" лютого 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 , 25.12.2024 року о 02:50, у м. Києві, по вул. Гетьмана Павла Полуботка, 1А, керував автомобілем «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд особи на стан сп'яніння проводився за згодою водія на місці зупинки за допомогою приладу «DRAGER ALCOTEST» (результат огляду - 1,69 проміле). Своїми діями водій порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судові засідання, призначенні на 29.01.2025 року та 05.02.2025 року, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з'явилася. Крім того, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи було розміщено на офіційній веб-сторінці Дніпровського районного суду м. Києва. При цьому особою клопотання про відкладення судового засідання не подано, причини неявки не повідомлені. У зв'язку з тим, що суд вжив всіх заходів щодо повідомлення особи про розгляд справи та прибуття її у судове засідання, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність. Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі «Трух проти України», від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», від 26.04.2007 у справі «Шевченко проти України», відповідно до яких в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема: - даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 204535, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також про проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП. Протокол водій підписав. У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП; - тестом приладу «DRAGER» № 4929 від 25.12.2024 року, результат огляду - стан алкогольного сп'яніння - 1,69 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- довідкою про визначення повторності ПДР; - картками обліку адміністративного правопорушення; - постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2024 року (№359/11700/24), відповідно до якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік; - відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського 471848, з якого вбачається, що 25.12.2024 року на місці події водій ОСОБА_1 визнав, що сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, потім о 03:04 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER ALCOTEST» (результат огляду - 1,69 проміле), з результатом огляду погодився. Крім того, повідомив, що щодо до нього є постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, суд враховує доданий доказ, а саме: постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3724190 від 25.12.2024 року. Згідно з пунктів 4, 5 розділу VIІ Інструкції №1395 поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 2 та 3 статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як «повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті», тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та яка повторно протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення будь-якого з порушень, передбаченого ч. 1 цієї статті, оскільки вбачає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими вищевказаними доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні. Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. При цьому, суд не вбачає обґрунтованих підстав для конфіскації транспортного засобу, оскільки транспортний засіб належить іншій особі. Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М.Омельян