Справа №:755/19520/23
Провадження №: 2/755/8286/23
"05" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2933525 в розмірі 102 925,00 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2 684,00 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за вказаними договорами позивачем набуто право вимоги до боржника ОСОБА_1 , відповідно до укладених з попередніми кредиторами Договорів факторингу. Однак, відповідач в порушення умов даних договорів свої боргові зобов'язання не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», ні на рахунки попередніх кредиторів. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаних вище сум заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано:
- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» яким було здійснено перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору № 2933525 від 13.02.2022 у сумі 12 700,00 грн. Nо Транзакції в системі iPay.ua -137563934, на картку номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 ;
- у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що не згоден з позовом, заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки наданий Позивачем кредитний договір № від 13.02.2022 року не містить реального терміну на який було отримано споживчий кредит, а вказана загальна кількість днів користування кредитом разом з терміном прострочення платежу. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення рф на територію України, "ТОВ "Товлінеура України" самостійно без повідомлення мене, як сторони договору припинило нарахування відсотків за кредитним договором, і будь яких додаткових угод до кредитного договору я не підписувала, щодо продовження дії кредиту. Відповідача, як сторону кредитного договору №2933525 від 13.02.2022 року про відступлення права вимоги ТОВ «Ум Факторинг» повідомлено лише на момент подачі позову, будь яких електронних листів чи поштових відправлень про зміну кредитора відповідачка не отримувала, лише надіславши заяву до ТОВ «Лінеура Україна» про отримання договору споживчого кредиту 21.01.2024 року мене було повідомлено про відступлення права вимоги за ТОВ «Ум Факторинг» Звертаю увагу суду, максимальний термін на який можливо отримати кредит в ТОВ «Лінеура Україна» становить 30 днів, але ніяк не 357 днів, як вказує позивач в наданій до суду копії кредитного договору, також розрахунок за процентами здійснено лише поверхнево, в матеріалах справи відсутні детальні розрахунки щодо процентної ставки за кредитним договором, оскільки відсутній пункт з реальним терміном кредиту та окремого пункту щодо процентів за прострочення користування кредитом. Тож у відповідача наявні всі підстави вважати, що Позивачем у даній справі було змінено кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди з кредитором на подовження строку дії кредиту, відсутні додатки до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2933525 від 13.02.2022 року, в якому зазначена таблиця загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Адже саме у витязі із реєстру прав вимог №1 від 26.07.2023 року, а саме п.4, що сторони підтверджують, що при підписанні цього Реєстру прав вимог документи, що підтверджують право вимоги, а саме кредитні договори з додатками, передані Фактору в повному обсязі, шляхом направлення електронного листа на електронну пошту фактора. Позивач не є кредитором за спірним кредитним зобов'язанням оскільки він не надав Відповідачу жодної додаткової угоди до договору факторингу, в якій би було зазначено прізвище, ім'я та по батькові Відповідача як особи право вимоги відносно якої передано, а також де були б зазначені реквізити кредитного договору, право вимоги по якому передано. В договорі факторингу немає жодного посилання на Відповідачів. Що стосується начебто витягу з договору факторингу, яким Позивач хоче підтвердити ту обставину, що він отримав право вимоги відносно відповідача, то потрібно зазначити, що цей документ складений позивачем в односторонньому порядку, без будь яких відміток іншої сторони договору факторингу, а тому не може братися до уваги судом оскільки відповідно до ст. ЦПКУ є недопустимим доказом. Також, що стосується спірного витягу з договору факторингу, то потрібно зазначити, що він не підписаний жодною стороною, між якими було укладено договір факторингу. Також потрібно зазначити, що позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував дійсний розмір права вимоги відносно Відповідачів, яке було передано позивачу, а той розмір який вказаний в позовній заяві нічим не документально не підтверджений. . Умови договору про сплату позичальником на користь Позивача відсотків за кожен день прострочення платежу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. У кредитному договорі відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Також Позивач не надав окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Також не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Отже, в порушення вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" Позивач не надав ОСОБА_1 як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повну інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України «Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення». Вважаємо, що у випадку з даним позовом, коли сума кредиту становить 12700,00грн, а сума нарахованих відсотків за кожний день прострочення складає 90225,00 розмір даної виплати має бути зменшений судом. Позивач належним чином не довів, що Відповідач дійсно ознайомилась з Правилами надання споживчих кредитів та і з кредитним Договором, який підписувала в подальшому. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у наданих доказах домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Позивачем примірник Кредитного договору та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки, на думку відповідача, кредитний договір від 13.02.2022 р. не містить реального терміну на який було отримано споживчий кредит. Вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки в кредитному договорі № 2933525 від 13.02.2022 року, який наявний в матеріалах справи, в пункті 1.3 чітко прописаний строк на який укладено кредитний договір, а саме 357 днів. Окрім того зазначено, що до договору додається Графік платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Твердження відповідача про самостійне припинення ТОВ «Лінеура Україна» нарахування відсотків за кредитним договором нічим не підтверджується та не варто уваги суду. Відповідачем надано, як доказ, роздруківку з сайту «Кредит 7», що на думку відповідача підтверджує максимальний термін на який можливо отримати кредит становить 30 днів. Позивач, вважає що даний висновок передчасний та необґрунтований, так як зміна кредитору відбулась відповідно до договору факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року, який підписаний між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» та реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2023 року, витяг наявний в матеріалах справи. Вказаний договір Відповідачем не оскаржений, а тому має юридичну силу. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Відповідач також зазначає, що має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитору прав у зобов'язанні. Щодо цього питання позивач вважає за необхідне відзначити правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 р. у справі № 910/10963/19, відповідно до якої доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору, а тому їх не передання Новому Кредитором означає лише не виконання Первісним Кредитором додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором. Ні положення ст. 512 ЦК України, ні положення ст. 517 ЦК України не пов'язують факт виникнення у Нового Кредитора прав вимоги у зобов'язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов'язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів. Таким чином відповідач незвільнений від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором, щодо повернення коштів. На момент укладення кредитного договору відповідач не зверталась до товариства із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась з усіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що тепер оспорює. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, а тому її твердження про несправедливість умов кредитного договору та істотного дисбалансу договірних прав є безпідставними. Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідач не спростовує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, а навпаки підтверджує це, оскільки самостійно звернулась до директора ТОВ «Лінеура України» з заявою про надання кредитного договору з інформацією про реальний строк дії кредиту та окремого зазначення кількості днів прострочення, про що свідчить надані відповідачем скріншоти. Відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем не доведено дійсність ознайомлення відповідачем з Правилами надання споживчих кредитів та з кредитним Договором, який підписувала в подальшому. У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідач зареєструвалась на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://credit7.ua/ для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив особу шляхом фотофіксації особи з ідентифікаційним документом, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомилась з умовами надання кредиту, умовами Договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. В подальшому для здійснення підпису Відповідачу був направлений на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у повідомлення, та відповідно Відповідач ввела цей пароль у ІТС, чим надала своє підтвердження про ознайомлення, в тому числі, з Правилами надання споживчого кредиту. На підтвердження передачі грошей відповідачу, в матеріалах справи наявний доказ - лист від 18.08.2023 Вих. №2643_230818145330, відповідно до якого Відповідачу було перераховано 12 700,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 , Номер картки НОМЕР_1 . Позивач додатково наголошує, що про дійсність укладання договору про надання кредитних коштів відповідачу й свідчать дії самого відповідача, а саме факт витрачення коштів останнім на власні потреби. Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував вказані твердження позивача.
ОСОБА_1 направила до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем не заперечується факт отримання кредиту. А самого строку на який було надано кредит, тобто 357 днів, надані Відповідачем скріншоти з сайту Кредит 7 свідчать про те, що споживчий кредит №2933525 від 13.02.2022 року, міг бути наданий максимально на реальний термін користування кредитом на 30 днів, а в кредитному договорі, який надано до матеріалів справи вказано - 357 днів, отже варто зазначити що даний термін включає в себе не лише реальний строк на який було надано кредит, а й термін прострочення користування кредитом. Будь-які додатки до кредитного договору з графіками платежів, відсутні в примірнику, який було надіслано Відповідачу, так як зазначає Позивач, до матеріалів справи додано лише Паспорт споживчого кредиту. В кредитному договорі №2933525 від 13.02.2022 року, який надано Позивачем до позовної заяви відсутній реальний строк договору, на який було оформлено кредит, відсутній строк виконання зобов'язання і термін виконання зобов'язання, натомість вказано загальний строк кредиту. Щодо тверджень Позивача про передчасний та необґрунтований висновок Відповідача, щодо договору факторингу, яким відступлено право вимоги за кредитним договором 2933525 від 13.02.2022 року, варто зазначити, що в самому договорі відсутня інформація щодо Боржника, право вимоги, якого відступлено, а Витяг з реєстру прав вимоги, який начебто укладений між первісним кредитором та новим не підписаний жодною із сторін, лише містить печатку Товариства та підпис Директора біла напису «оригіналом», якщо ж такий витяг формувався в електронному вигляді та підписаний електронними цифровими підписами, то Позивачем мало б бути надано додатково витяг про те, що документ, підписано сторонами в електронному вигляді. Відповідно до вимог Цивільно-процесуального законодавства, Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути вчинений платіж. Будь-яких повідомлень, листів, електронних листів Відповідач не отримував від нового кредитора за договором факторингу. Щодо тверджень Позивача про не спростування Відповідачем та ненадання відповідних доказів про припинення нарахування відсотків за кредитним договором, Відповідач позбавлений можливості подати такі докази, адже доступу до особистого кабінету немає, оскільки відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором, і Відповідачу було заблоковано вхід в особистий кабінет.
Разом з тим, 08.02.2024 року ОСОБА_1 направила до суду додаткові пояснення по справі та заперечує щодо задоволення позову, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими в частині заборгованості за відсотками, посилаючись на відсутність з боку позивача додатків до кредитного договору, де було б детально розписано термін на який було отримано кредит, термін прострочення кредитного зобов'язання. Документи додані до позовної заяви не містять доказів, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався, або що до договору кредиту укладалися додаткові угоди, згідно з якими продовжувався строк користування кредитом. За умовами договору про надання фінансового кредиту № 2933525 та згідно з графіком платежів загальна вартість фінансового кредиту разом з процентами складає 102 925,00 грн., будь яких інших розрахунків якими б підтверджувалася сума боргу в розмірі 102 925,00 грн. позивачем до позовної заяви не надано, також в позовній заяві не зазначено будь яких інших пояснень на підставі яких розрахунків та тарифних ставок виник борг перед позивачем в зазначеній сумі. Таким чином, з урахуванням строку користування кредитом визначеного договором доказів про продовження договорів, як і детального розпису щодо строків кредиту Позивачем до суду не надано, а також відсутність підстав вважати, що при укладенні договорів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» дотрималась вимог, передбачених ч. 2 ст.11 Закону № 1023-ХІЇ про повідомлення споживача саме тих умов, які вважав узгодженими банк, тому враховуючи зазначене відповідачем вище обставин просить суд частково відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
04.03.2024 року позивачем було подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що відповідач посилається в усіх поданих документах на відсутність строку надання кредиту за Договором № 2933525 по надання коштів на умовах Споживчого кредиту від 13.02.2022 року укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеруа Україна», проте сам Договір містить відомості про строк саме в 357 днів. (п.1.3.), також посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12 стосуєьтся нарахованих відсотків після спливу строку кредитного договору відповідно до п. 91 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. Посилання відповідача на урахування кредитоспроможності Боржника (клієнта) є безпідставними. Відповідачем не надано до суду жодного належного доказу, тяжкого фінансового становища тощо, тому просить позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено доказами у справі, що 13.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 29-33525, який був підписаний відповідачем електронним підписом 13.02.2022 року о 11:01:19, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 12700,00 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданої позичальником.
Кредитні кошти надано на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2.).
Строк кредиту 357 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 17 днів (п. 1.3.).
За користування кредитом стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору (п. 1.4.1.).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою 102 924,61 грн. (п. п. 1.6, 1.6.1).
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1).
Відповідно до п. 2.1 - 2.5 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту; сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору; кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) реквізитами, згідно з п. 2.1. договору; кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежі їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного п. 4.3 Договору.
Відповідно до п. 4.4 договору у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачено Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом Р274 13.02.2022 року о 11:01:19 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (розділ 10).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 14.04.2023 року, ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого підписано позичальником електронним підписом 13.02.2022 року об 11:00:37.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2933525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2022 року в розмірі 102 924,61 грн., з яких: 12 700,00 грн. сума кредиту (тіло кредиту) та 90 224,61 грн. сума заборгованості за відсотками із розрахунку 357 днів х 1,99 % в день.
Встановлено, що інформаційною довідкою від 18.08.2023 року № 2643, наданою для ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012 року) та отримало ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-01 від 12.03.2019 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.02.2022 року 11:03:04 на суму 12 700,00 грн.,маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на виконання ухвали суду від 22.12.2023 року, на рахунок ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , було зараховано 13.02.2022 року грошові кошти у сумі 12 700,00 грн.
26.07.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 27072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «УМ Факторинг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «УМ Факторинг» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №1 від 26.07.2023 року додатку №1 до договору факторингу №27072023 від 26.07.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «УМ Факторинг» право вимоги заборгованостей до боржників позичальників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі, до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , номер кредитного договору 2933525.
24.08.2023 року ТОВ «УМ Факторинг» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 27072023 від 26.07.2023 року, про що свідчить платіжна інструкція № 302 від 24.08.2023 року.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Заперечуючи проти позові відповідач зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання споживчих кредитів та Кредитний договір розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи документи про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відповідно до п.9.9 Договору Клієнт підписуючи договір підтверджує, що перед укладання цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація та ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщені на Вебсайті та затверджені наказом № 67-ОД від 14.06.2021 року, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
З тексту паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Отже, з урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Також слід звернути увагу, що судом не приймаються заперечення відповідача в частині того, що кредитний договір не містить пункт з реальним терміном кредиту та окремого пункту щодо процентів за прострочення користування кредитом, оскільки п. 1.3., 1.4.1. чітко визначено строк кредиту та процентна ставка по кредиту.
Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, у неї виникла заборгованість.
Щодо заперечень відповідача щодо можливості невиконання свого обов'язку новому кредиторові, то з даними запереченнями суд також не погоджується виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження укладення договору факторингу надано наступні документи, а саме: реєстр прав вимоги №1 від 26.07.2023року до договору факторингу № 27072023 від 26.07.2023 року, ТОВ «Лінеруа Україна» було відступлено, а ТОВ «УМ Факторінг» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 и за договором кредиту № 2933525 від 13.02.2022 року на загальну суму заборгованості 137 203,00 грн.
Також, позивачем надано платіжну інструкцію на безготівковий переказ в національній валюті від 24.08.2023 року про переказ ТОВ «УМ Факторінг» на користь ТОВ «Лінеура Україна» на суму 137 203,00 грн.
Вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Доказів того, що договір факторингу визнаний в судовому порядку недійсним, матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Відтак, правові підстави для тверджень відповідача щодо можливості невиконання свого обов'язку новому кредиторові мають юридичної сили, відсутні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є новим кредитором за електронним договором споживчого кредитування від 13.02.2022 року № 2933525. До позивача, як нового кредитора, з 26.07.2023 року на підставі договору факторингу перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повного чи часткового повернення відповідачкою 12 700,00 грн. кредитних коштів, з яких позивач здійснив розрахунок суми боргу по процентам в сумі 90 224,61 грн. у межах строку дії договору, виходячи з процентної ставки 1,99 % на день за 357 днів.
Щодо заперечень відповідача про порушення процедури оформлення кредитного договору, то з даними запереченням суд не погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Р274 13.02.2022 року).
Відповідачка була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою, кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд приходить до висновку, що договір від 13.02.2022 року № 2933525 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача
Щодо заперечень відповідача щодо несправедливості умов договору та істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становища відповідача, то слід зазначити,
Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості становить 102 924,61 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 12 700,00 грн., заборгованість за відсотками 90 224,61 грн. Про цьому, позивач просить суд зменшити суму відсотків.
Згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання»
Згідно з умовами Кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. Договору. Пунктом 1.5.1 Договору визначена орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору, яка складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 25 915,00 % річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 100 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 12 700 ,00 грн.
Отже, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 700,00 грн. та заборгованість за відсотками 12 700,00 грн., а всього 25 400 грн.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Отже, ЦПК України передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача та/або відповідача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2023 року між адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівною та позивачем ТОВ «УМ Факторінг» був укладений договір № 18/09/Юр про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду акт від 25 вересня 2023 року прийняття-передачі наданих послуг № 87 до договору № 18/09/Юр про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, в якому зазначений перелік виконаних адвокатом робіт та їх ціна. Розмір витрат на оплату послуг адвоката за об'єм робіт становить 4000,00 грн., що складається з: підготовки позовної заяви ( в т.ч. з вивченням матеріалів справи, судової практики та збирання доказів) та подання позовної заяви до суду відносно ОСОБА_1 , які позивачем оплачено, згідно платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 28.09.2023 року.
Надані представником позивача документи відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами надання ТОВ «УМ Факторінг» професійної правничої допомоги.
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що представник позивача у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, і їх розмір не перебільшує суму, визначену умовами договору про надання правової допомоги,суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 660,27 грн.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" заборгованість за сумою кредиту в сумі 12 700 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" заборгованість за відсотками в сумі 12 700 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" понесені судові витрати по оплаті судового збору 660,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн. гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 05.02.2025 року.
Учасники справи:
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторингг», ЄДРПОУ 40274286, адреса реєстрації: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1.
Відповідач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.О. Яровенко