Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2097/24
Провадження № 2-з/553/2/2025
Іменем України
05.02.2025м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова Володимира Олександровича про забезпечення позову,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави знаходиться цивільна справа №553/2097/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів.
03.02.2025 року представник позивача Юхно Анастасії Миколаївни звернувся до Ленінського районного суду м. Полтава з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснювати списання коштів з рахунків Позивача відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме карткового рахунку НОМЕР_1 (договір SAMDNWFC00099189328 від 21.02.2024) та НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013) на погашення обов'язкового платежу по рахунку НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013) та нараховувати та списувати відсотки за користування кредитними коштами по рахунку НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013).
Вимоги мотивує тим, що 20.02.2024 року шляхом вчинення незаконних дій невідомими особами було здійснено шахрайські дії, а саме з її рахунку, без її відома та волевиявлення, було списано 86 000,00 грн. власних коштів та 60000,00 грн кредитних коштів, на які нараховуються відсотки та відбувається автоматичне списання банком її коштів в погашення боргу.
Станом на 03.02.2025 року відповідач здійснив безпідставне автоматичне списання на загальну суму 88095,35 грн.
09.09.2024 року позивач вчергове зверталася до відповідача з заявою про припинення списання коштів, але дана заява залишена без задоволення.
05.11.2024 року позивач вчергове зверталася до відповідача з заявою про припинення списання коштів, але дана заява залишена без задоволення.
Вважає, що відповідачем безпідставно нараховуються та списуються відсотки за користування грошовими коштами, а також інші операції проводяться без згоди позивача, збільшуючи таким чином неіснуючу заборгованість позивача. Зазначає, що у разі продовження вказаних дій відповідача, буде неефективний захист прав позивача.
Вивчивши матеріали справи приходжу до наступних висновків.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача.
При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Проаналізувавши доводи представника позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову та дослідивши подані до суду докази, суд дійшов до переконання, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності здійснення відповідачем банківських операцій зі списання з рахунків позивача грошових коштів та списання з позивачки кредитної заборгованості.
Так, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів у якій просила:
- Визнати транзакції від 20.02.2024 року (15:23 на суму 30050,00 грн.; 15:24 29750,00 грн.; 15:26 - 26200,00 грн.; 15:34 - 30049,00 грн.; 15:35 - 30000,00 грн.) щодо переказу/списання коштів з рахунків ОСОБА_3 з карткового рахунку НОМЕР_2 договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013 в розмірі 146049,00 грн. незаконними.
- Визнати транзакції від 29.03.2024 року (12:50 на суму 12833,33 грн.) та 26.04.2024 року (17:52 на суму 1418,10 грн.) щодо переказу/списання коштів з рахунків ОСОБА_3 з карткового рахунку НОМЕР_1 договір SAMDNWFC00099189328 від 21.02.2024 в розмірі 14251,43 грн. незаконними.
- Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 160300,43 грн. шляхом відновлення їх на рахунку НОМЕР_1 договір SAMDNWFC00099189328 від 21.02.2024.
- Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн;
- Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень).
Після чого, позивачем подавалося ще п'ять заяв про збільшення позовних вимог, щодо визнання певних транзакцій незаконними та повернення незаконно списаних коштів на рахунок позивача, в іншій частині первісні позовні вимоги залишалися без змін, що викликано щомісячним нарахуванням та списанням банком відсотків за користування кредитними коштами та обов'язкового платежу.
На звернення позивача до АТ КБ «Приватбанк» від 09.09.2024, 05.11.2024 щодо неправомірного списання з її картки власних та кредитних коштів, АТ КБ «Приватбанк» листами від 04.11.2024, 16.12.2024 відмовив у припиненні нарахувань відсотків за кредитом, списанні заборгованості та поверненні списаних грошових коштів. Позивачка зазначає, що кредитний договір «Кредит готівкою» від 20.02.2024 року є недійсним (неукладеним), оскільки кошти в розмірі 300000,00 грн. були зараховані на рахунок ОСОБА_1 , без її волевиявлення.
Окрім того, за заявою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) від 21.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України за №12024175460000038.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи представника позивача про необхідність забезпечення позову, суд дійшов висновків, що у разі задоволення позову позивач буде змушена ініціювати інший судовий процес аби повернути грошові кошти, які наразі стягуються відповідачем як нарахування відсотків за користування кредитним коштами та нарахування можливих штрафних санкцій. Тобто, у разі невжиття заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, існує ризик незабезпечення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача.
При цьому, суд вважає, що обраний представником позивача вид забезпечення позову є адекватним, пропорційним і співмірним з пред'явленими позовними вимогами.
Суд також зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову наявні, а, відтак, вона підлягає задоволенню.
При цьому, беручи до уваги те, що обраний представником позивача спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд доходить висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача адвоката Колеснікова Володимира Олександровича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача, - задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» здійснювати списання коштів з рахунків ОСОБА_1 відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме карткового рахунку НОМЕР_1 (договір SAMDNWFC00099189328 від 21.02.2024) та НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013) на погашення обов'язкового платежу по рахунку НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013) та нараховувати та списувати відсотки за користування кредитними коштами по рахунку НОМЕР_2 (договір SAMDNFFC000096789597 від 10.07.2013).
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Заявник (позивач): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце мешкання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. В. Фоміна