Справа № 361/1601/24
Провадження № 1-кс/361/143/25
05.02.2025 м. Бровари
Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши заяву про відвід судді у кримінальному проважженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області під головуванням судді ОСОБА_6 здійснюється розгляд справи № 361/1601/24 у кримінальному провадженні № 62023000000000535 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України.
Прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 30.01.2025 подано заяву про відвід судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 .. У своїй заяві прокурор посилається на те, що в підготовчому судовому засіданні, не призначивши обвинувальний акт до судового розгляд, прийняв рішення 14.11.2024 про надання тимчасового доступу до речей і документів, тим самим вийшов за межі своїх компетенцій, наданих у підготовчому судовому засіданні, що вказує на його упередженість, а тому вважає, що суддю слід відвести. При цьому посилається на п. 4 ст. 1 ст. 75 КПК України.
В призначене судове засідання прокурор не зявився. Належним чином повідомлявся до дату та час судового засідання.
Присутні в судовому засіданні захисники обвинуваченого та сам обвинувачений просили слідчого суддю відмовити у задоволенні заяви. При цьому посилаються на те, що твердження прокурора про те, що клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядається після призначення обвинувального акту до судового розгляду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки КПК України не містить таких вимог, та суперечить самій суті даного заходу забезпечення кримінального провадження. Рішення про надання тимчасового доступу, на яке посилається прокурор, було прийняте 14.11.2024 у підготовчому засіданні. Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Натомість заява про відвід, у порушення вимог вищезазначеної норми, була подана прокурором лише 16.01.2025, тобто зі спливом більше двох місяців, у день, коли було призначене судове засідання по даній справі, у зв'язку із чим воно не відбулося.
Таким чином захисник вважає, що прокурор ОСОБА_7 подала невмотивований відвід та порушила вимоги КПК України щодо порядку подання такої заяви. З огляду на зазначене вважають, що заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, а відтак не підлягає задоволенню.
З приводу заявлено відводу суд зазначає наступне.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положення ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною 1 статті 76 КПК України передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, разом з тим, у кримінальному процесуальному законодавстві відсутні імперативні норми щодо неможливості повторної участі слідчого судді у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ст. 78 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи підчас досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а підчас судового провадження -суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Отже, законом визначено підстави відводу чи самовідводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі " Мироненко і Мартиненко проти України"). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5 - 15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року, у справі №5 - 15п12).
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Суд звертає увагу на те, що до заяви про відвід заявником не було подано жодних докуметів, на підтвердження викладеного у відводі.
Вищевикладене дає суду підстави вважати, що заява про відвід судді ОСОБА_6 має формальний характер, оскільки, будь-які об'єктивні та переконливі докази, які підтверджують наявність підстав для відводу судді, передбачені ст.ст. 75, 76 КПК України, суду не представлені.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт упередженості та судді ОСОБА_6 не знайшов свого підтвердження, а відтак заява про відвід не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7, 75, 76, 80-82, 369-372, 376 КПК України, суддя, -
Заяву прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про відвід судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 від 30.01.2025 в рамках кримінального провадження №62023000000000535, справа № 361/1601/24 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України - залишити без розгляду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_8