Справа № 357/15416/24
Провадження № 2/357/614/25
іменем України
05 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Махненко Б.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Біла Церква цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 570,01 гривень та судового збору в розмірі 2 422,40 гривень (а.с. 1-16).
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2024 року головуючим суддею по справі було визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду (а.с. 31-32).
Після здійснення запиту стосовно місця перебування та місця проживання відповідача по справі ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 29 жовтня 2024 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 25 листопада 2024 року (а.с. 37-38).
Розгляд справи декілька раз відкладалось у зв'язку із неявкою відповідача, останній раз до 05 лютого 2025 року.
В судове засідання позивач свого представника не направив, через систему «Електронний суд» від представника позивача Шабатин Наталії Анатоліївни, яка діє на підставі ордеру (а.с. 49), судом було отримано заяву, зареєстрована канцелярією суду 09.01.2025 за вх. № 1093, в якій остання просила закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору за кредитним договором та повернути сплачений судовий збір (а.с. 47-48).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд визнав можливим розглянути заяву про закриття провадження по справі без участі учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню зазначеного питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про закриття провадження по справі, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність полягає, в тому числі, у праві учасників справи розпоряджатися своїми правами щодо предмет спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: 1) неправомірність виникнення процесу, 2) неможливість його подальшого продовження, 3) недоцільність його продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Згідно висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 провадження № 61-3438сво21, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як встановлено з поданої заяви до суду з боку представника ТОВ «Споживчий центр» Шабатин Н.А., заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, тобто після пред'явлення даного позову, відповідачем в добровільному порядку відшкодовано кошти, тому між сторонами не залишилося неврегульованих питань, тобто предмет спору між сторонами відсутній, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а тому суд приходить до висновку, що заява представника позивача про закриття провадження у цивільній справі № 357/15416/24 є такою, що підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, оскільки підстав для відмови в прийнятті вказаної заяви не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Так, позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, що підтверджується Платіжною інструкцією № СЦ00017408 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 7).
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до Закону України «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловлену Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022 у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 у справі № 560/8629/21.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що слід повернути судовий збір позивачу.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 223, п. 2 ч. ч. 1, 2 ст. 255, 247, 353-355 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,-
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) зі спеціального фонду Державного бюджету України сплачений ними на підставі Платіжної інструкції № СЦ00017408 від 09 жовтня 2024 року судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Роз'яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 05 лютого 2025 року.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов