Справа № 293/125/25
Провадження № 1-кп/293/116/2025
05 лютого 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12024060400003898 від 13.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
У провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024060400003898 від 13.12.2024 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України .
Ухвалою від 04.02.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 05.02.2025.
04.02.2025 за вх-641 на адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 діб.
Мотивуючи клопотання прокурор зазначає, що ризики, які мали місце при обранні запобіжного заходу та відповідно при продовженні дії строку запобіжного заходу під час досудового слідства, передбачені п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Вказує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує останньому у випадку визнання його винуватим, співставляючи негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, сторона обвинувачення вважає, що ризик переховування від суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, є високим (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Прокурор пояснює, що до моменту затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні ним тяжкого злочину, останній згідно ухвали Черняхівського районного суду від 12.02.2024 (справа №293/2194/19) перебував у розшуку у зв'язку з розглядом судового провадження по раніше висунутому ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 2 ст.389 КК України, оскільки останній жодного разу в судові засідання по цьому провадженню не з'являвся, що підтверджує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Сторона обвинувачення зазначає, що враховуючи неодноразове притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, є ризик того, що останній, перебуваючи на волі, буде продовжувати свою злочинну діяльність, спрямовану, зокрема, на вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, тобто вчиняти нові кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення підтверджується тією обставиною, що до вчинення діяння, яке йому наразі інкримінується стороною обвинувачення, він раніше вчиняв кримінальні правопорушення (довідка з УІАП ГУНП в Житомирській області від 23.12.2024 додається).
Крім цього, сторона обвинувачення вважає, що наявний ризик того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, яких сторона обвинувачення планує допитати вже під час судового розгляду (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Зважаючи на те, що свідки в судовому засіданні ще не допитувались, їх анкетні дані відомі обвинуваченому, прокурор вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде впливати на свідків та потерпілого шляхом умовлянь змінити показання чи здійснення з цією метою погроз.
Прокурор у судовому висловив думку щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, підстави для закриття або зупинення провадження по справі відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, розгляд справи повинен відбуватися у відкритому судовому засіданні з участю учасників судового провадження, суддею одноособово з викликом учасників.
Крім того, прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк 60 діб з викладених у клопотанні підстав.
Захисник та обвинувачений у судовому засідання не заперечили проти призначення справи до судового розгляду.
Водночас захисник у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, просив змінити його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зважаючи на те, що обвинувачений під час досудового розслідування свою вину визнав у повному обсязі та не має наміру ні переховувтись від суду ні впливати на свідків та потерпілого.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтримав думку захисника щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Потерпілий в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву, згідно якої просить проводити підготовчий розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Стосовно клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 то суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2024 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб до 10.02.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З урахуванням вимог частини 5 статті 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені раніше ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; та ризик втечі обвинуваченого, наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Згідно норм ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 та ч. 1 ст. 194 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею під час досудового слідства було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали і продовжують діяти на даному етапі розгляду кримінального провадження.
Так, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, який віднесений до категорії тяжких злочинів.
При цьому суд наголошує, що санкція ч.1 ст. 121 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку кримінально-карного діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та вказує на те, що розуміючи тяжкість покарання він може ухилитися від суду, що свідчить про наявний ризик, визначений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги, що тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про продовження існування в цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду. Зокрема, суд ураховує і обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , зокрема що обвинувачений на момент затримання перебував у розшуку за ухилення від явки до суду в межах іншого кримінального провадження.
Суд також дійшов висновку, що наявні і не зникли з часу обрання запобіжного заходу ризики, які передбачені п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, потерпілого.
При цьому, суд зауважує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказані ризики виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Належних гарантій, які б переважали б за наявними ризиками суду не надано.
Даних щодо неможливості за станом здоров'я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду також не надано.
Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Суд зазначає, що своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, та те, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 10.02.2025, об'єктивної можливості закінчити розгляд кримінального провадження до даної дати відповідно не має, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1ст.177 КПК України.
Доказів відсутності існування вищезазначених ризиків стороною захисту не надано.
При цьому, суд уважає, що наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та неповнолітніх дітекй на утриманні неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Отже, оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, з метою запобігання наведених ризиків, суд уважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, зокрема, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених ч. 3 ст.199 КПК України, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Водночас, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 а також те, що інкримінований злочин вчинено проти життя та здоров'я потерпілого, суд вважає за можливе не визначати розмір застави.
На думку суду, на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою обирався ОСОБА_5 не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, визначених п. п. 1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а інші більш м'які запобіжні заходи на переконання суду не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено та відповідно не надано відповідних доказів на підтвердження цього, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.
З огляду на викладене, суд уважає, що підготовка до судового розгляду завершена.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, вказане кримінальне провадження підсудне Черняхівському районному суду Житомирської області відповідно до вимог ст. 34 КПК України.
Відсутні підстави для прийняття рішень визначених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Кримінальне провадження здійснюється суддею одноособово відповідно, у відкритому судовому засіданні.
Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Усі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177,178,183, 314-316 КПК України, суд
1. Підготовче провадження закінчити.
2. Призначити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024060400003898 від 13.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Черняхівського районного суду Житомирської області на 12 лютого 2025 року об 11:00 год., зал судових засідань № 1.
3. Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
4. Викликати в судове засідання: прокурора, обвинуваченого, потерпілого, захисника.
5. Клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
6. Продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) діб з дня постановлення ухвали, тобто до 06.04.2025 (включно) без визначення розміру застави.
7. Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити СІЗО Державної установи "Житомирська УВП (№8)" .
Ухвала частині продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_6