Справа № 283/2838/24
Провадження №2/283/274/2025
04 лютого 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В.,за участю відповідача, її представника - адвоката Тимошенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», Дідух Є.О., звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 12.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4133969. Відповідач отримала кредит у розмірі 24500 гривень строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,1 % від суми кредиту за кожен день користування у період з 12.11.2023 по 11.12.2023, та з 12.12.2023 і до завершення строку кредитування - по 2% від суми кредиту за кожен день користування.
26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4133969 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.11.2023 перейшло до позивача.
Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом станом на 06.11.2024 відповідно до розрахунку заборгованості становить 185217,72 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 24499,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором - 110247,75 грн, проценти, нараховані в межах строку кредитування позивачем - 50469,98 грн.
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором № 4133969 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.11.2023 станом на 06.11.2024 в розмірі 185217,72 грн, суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 02.01.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 04.02.2025, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з AT КБ «Приватбанк».
14.01.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація.
30.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 04.02.2025 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково: в розмірі заборгованості за тілом кредиту 24499,99 грн та 100% від заборгованості за тілом кредиту в якості відсотків за користування кредитними коштами, тобто 24499,99 грн відсотків.
Відповідач підтвердила, що через фінансові проблеми оформила кредит на суму 24500 грн. При його оформленні частково, на власний розсуд, ознайомилася з умовами кредитування. Про розмір відсотків за користування кредитними коштами була обізнана, але сподівалась швидко погасити кредит за рахунок відчуження нерухомого майна. Однак, через проблеми з документами, не змогла вчасно здійснити продаж та виконати зобов'язання. Здійснила погашення заборгованості у розмірі 8575 грн.
Представник відповідача, посилаючись на те, що розмір відсотків за користування кредитом є непомірним тягарем для відповідача, просив зменшити суму заборгованості за відсотками до 100% суми заборгованості за тілом кредиту. При цьому зазначив, що суд має право зменшити загальний розмір відсотків на підставі правової позиції, визначеної у постанові ВП ВС від 18.03.2020 № 902/417/18. Крім того представник зазначив, що сума витрат позивача на правничу допомогу є неналежно обґрунтованою та завищеною, оскільки представником позивача не надано суду детального опису робіт з розрахунком витраченого часу. Представник вважає, що справа є незначної складності, а тому достатнім розміром відшкодування витрат на правничу допомогу є 2500 грн.
Встановлені судом обставини
12.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4133969 (а.с.48-57).
Відповідно до умов паспорту споживчого кредиту позичальнику надано кредит в розмірі 24500 грн, строк користування кредитом - 360 днів, відсоткова ставка - у розмірі 1,1 % від суми кредиту за кожен день користування у період по 11.12.2023, та стандартна - 2% від суми кредиту за кожен день користування, річна відсоткова ставка 730,00% (а.с.43-44).
Кредитні кошти були перераховані відповідачу 12.11.2023 на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «Приватбанк»(а.с. 96).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань ОСОБА_1 за розрахунком первісного кредитора станом на 26.07.2024 її заборгованість становила 134747,74 гривень, яка складається з: 24499,99 грн заборгованість за кредитом; 110247,75 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.86-91).
26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого та згідно з витягом з реєстру боржників до вказаного договору, право вимоги за договором № 4133969 від 12.11.2023 перейшло до позивача (а.с. 22-27, 60).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно із ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами між ТОВ «Лінеура Україна», право вимоги від якого перейшло до позивача, та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту у електронній формі шляхом підписання електронним підписом. Відповідач підтвердила, що ознайомилася з умовами договору, принаймні в частині розміру відсотків за користування кредитом, та отримала в кредит кошти у сумі 24500 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» є новим кредитором за кредитним договором № 4133969 від 12.11.2023.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На доводи відповідача у відзиві та представника відповідача у судовому засіданні щодо права суду зменшити розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зауважує наступне.
Так, проценти, які є предметом даного спору, нараховані первісним кредитором та фактором в межах строку дії кредитного договору на підставі частини першої статті 1048 ЦК України за правомірне користування ОСОБА_1 кредитними коштами. В той же час на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України нараховуються проценти за порушення боржником зобов'язань щодо повернення коштів після завершення строку кредитування, тобто за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору).
У постанові ВП ВС, на яку посилається сторона відповідача, йде мова про те, що суд має право зменшити загальний розмір відсотків, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відтак посилання сторони відповідача на правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 18.03.2020 № 902/417/18, не є релевантним до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не дотрималася умов, передбачених договором №4133969 від 12.11.2023 та допустила заборгованість.
Розподіл судових витрат
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу.
Оскільки позовні вимоги підлягає задоволенню в повному обсязі, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати зі сплати судового збору, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн наступними документами: договором №01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання юридичних послуг (а.с.40-41); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.42); актом приймання-передачі наданих послуг №4133969 від 11.12.2024 (а.с. 59), детальним описом робіт ( а.с. 73).
При цьому суд зауважує, що в детальному описі робіт визначено три пункти: підготовка та направлення адвокатського запиту, підготовка та направлення клопотання про витребування доказів, підготовка та направлення до суду позовної заяви, а в акті приймання передачі замовник прийняв від виконавця лише один вид послуг - підготовка та подача позовної заяви, вартість якої оцінено у 10000 грн.
Зважуючи на це, а також враховуючи, що сторона відповідача просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу через те, що справа є не складною, розглядається у спрощеному провадженні, представник позивача участі у судовому засіданні не брав, обмежившись клопотанням про розгляд справи без його участі, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю спірних правовідносин та непропорційно великими щодо вчинених представником позивача дій по наданню правничої допомоги.
Отже, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279,354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором № 4133969 від 12.11.2023, в сумі 185217 (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті сімнадцять) гривень 72 копійки, а також судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 05.02.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. М. Хомич