адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000
адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607
тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову в забезпеченні позову
05.02.2025 м. Полтава Справа № 917/2414/24
Господарський суд Полтавської області, у складі судді Байдуж Ю. С., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Риндіна Дмитра Ілліча,
про забезпечення позову
у справі за позовною заявою 1) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); 2) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ); 3) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )
до Селянського (фермерського) господарства "Регіон", (код ЄДРПОУ 13944501, пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850)
про визнання недійсними рішень, статуту, скасування реєстраційних записів
без повідомлення (виклику) учасників справи,
ухвалив наступне:
Господарським судом Полтавської області розглядається справа № 917/2414/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Регіон" про визнання недійсними рішень, статуту, скасування реєстраційних записів.
04.02.25 на адресу суду звернувся один із позивачів у справі - ОСОБА_1 , який, у зв'язку з наявністю обставин, які можуть привести до банкрутства підприємства, право участі в якому позивач намагається відновити у цій справі, просить суд вжити забезпечувальні заходи на стадії розгляду справи, шляхом заборони СЕЛЯНСЬКОМУ (ФЕРМЕРСЬКОМУ) ГОСПОДАРСТВУ «РЕГІОН» (надалі -Господарство, відповідач) відчужувати належне йому рухоме майно.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ЗАЯВНИКА (ПОЗИВАЧА У СПРАВІ)
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачу стало відомо, що член Господарства та його голова вчиняють дії спрямовані на продаж автотранспорту та сільгосптехніки, що знаходиться у власності відповідача та не перебуває в заставі. Такі дії відповідача мають на меті привести Господарство до стану банкрутства, шляхом виведення з нього активів. А в такому випадку втрачається мета судового провадження у даній справі, якою є відновлення права учасника Господарства, що належить позивачу, оскільки реалізація цих прав у підприємстві - банкруті не буде мати ніякого сенсу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач вважає, що подана заява не обґрунтована, вказуючи про те, що деяке майно Господарства перебуває у розпорядженні позивачів, а транспортні засоби Господарства знаходяться у заставі АТ «Полтава-Банк» та внесені в реєстр обтяжень рухомого майна. Також на вказане майно накладено арешт у межах кримінального провадження. Зазначені обставини унеможливлюють вчинення відповідачем дій з відчуження майна Господарства.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21, у справі № 753/22860/17.
У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому законодавець не знімає з заявника тягар доведення перед судом обґрунтованості заяви про забезпечення позову та підтвердження наведених в ній доводів відповідними доказами.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, в тому числі співмірність зазначених вимог з предметом позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Суд має встановити наявність обставин, які свідчать, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19 та ін.).
Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Заявник зобов'язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (постанова Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Тобто, у даній справі заявник має, по-перше, надати докази, що дають підстави для висновку про те, що відповідач дійсно намагається вчинити дії, які стали підставою для подання даної заяви; по-друге, обґрунтувати співмірність обраного способу забезпечення позову зі співмірність заявлених ним позовних вимог.
В результаті чого суд міг би дійти до висновку про наявність обґрунтованого припущення, що в разі не вжиття заявлених заходів судом, ефективний спосіб захисту порушеного права позивача стане неможливим, в тому числі через неможливість або ускладнення виконання постановленого рішення у даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.
Вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову визначений частиною другою статті 136 ГПК України. Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 137 ГПК України).
Так, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Як вже зазначалося судом, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте цей тягар доведення зазначених обставин заявником не витриманий.
Заявником не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості доводів, які викладені в заяві про забезпечення позову.
За відсутності жодних доказів суд позбавлений можливості зробити хоча б скільки-небудь обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.
Суд зауважує, що не підтверджене доказами твердження позивача про абстрактну вірогідність вчинення відповідачем тих чи інших дій не є обґрунтованим припущенням. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу рішення суду, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у право власності відповідача. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Поза тим, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Так, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. За відсутності доказів з яких можливо встановити ці обставини суд також позбавлений можливості зробити певні висновки.
При ухвалені даного рішення, суд враховує висновки Верховного суду, які останній виклав у Постанові від 26.06.2024 по справі № 916/938/24, зокрема: у разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом позову є визнання недійсним рішень Загальних зборів Господарства, одноособового члена Господарства, визнання недійсним Статуту Господарства та скасування відповідних реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань. Предметом спору у даній справі є корпоративні права позивача на Господарство, які останній намагається відновити через звернення до суду з даним позовом.
Тож, суд погоджується з твердження заявника про те, що у випадку виведення активів з Господарства, наявність відновлених корпоративних прав не буде мати вагомого значення для позивача, що свідчитиме про неефективність відповідного захисту порушеного права.
Проте, суд виходить з того, що заявник не надав достатніх належних та допустимих доказів, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що відповідач намагається вчинити дії, в результаті яких ефективний спосіб захисту шляхом постановлення рішення у даній справі буде неможливим, ускладнить його чи унеможливить.
Поза тим, відповідач в свою чергу надав докази, які свідчать про обставини, що повністю суперечать твердженням заявника, та наразі є перешкодою для відчуження ним майна належного Господарству.
Зокрема, з Інформації щодо обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, рухоме майно, що належить Господарству перебуває у заставі згідно з Договором застави від 22.04.2022 № 5093. Термін дії обтяження майна становить до 26.02.2029. В переліку обтяженого заставою рухомого майна суд вбачає сільськогосподарську техніку.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що передбачені частиною другою статті 136 ГПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову наразі відсутні, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно викладеному, керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 1458 від 04.02.202025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Юлія БАЙДУЖ