"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4064/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від управління: не з'явився,
від відділу: Малога Д.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4064/24; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 05.11.2024 р.
Підготовче засідання, призначене на 05.11.2024 р., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 05.11.2024 р. по 08.11.2024 р. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 19.11.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 р.: з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 18 днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.12.2024 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 р. повідомлено сторони про те, що: судове засідання, призначене на 16.01.2025 р., не відбудеться у зв'язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 13.01.2025 р. по 17.01.2025 р. у відпустці у зв'язку з особистими обставинами; наступне судове засідання відбудеться 23.01.2025 р.
Представники позивача та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в жодне судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце їх проведення повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвал в електронний кабінет. При цьому позивачем подано заяву про розгляд справи без участі його представника.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 23.01.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Управління), Малиновського (на теперішній час - Хаджибейського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ), в якій просить: ,,Скасувати арешт, накладений постановою Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (ВП 49263272) (невизначене майно, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 листопада 2015 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис 26074821 від».
В ухвалі про залишення позову без руху від 30.09.2024 р. господарський суд звернув увагу позивача на те, що у випадку сплати судового збору слід доопрацювати прохальну частину позовної заяви, яка має незавершений вигляд. Між тим, назване зауваження залишено ОСОБА_1 без належного реагування.
В обґрунтування позову вказано на те, що державним виконавцем завершено виконавче провадження, але накладений арешт, який порушує право власності ОСОБА_1 , не знято, незважаючи на те, що на даний час відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна.
У відзиві на позовну заяву Відділ просить відмовити у задоволенні позову, оскільки:
- відсутні докази сплати позивачем боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тому не існує передумов для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, про що свідчить порядок, передбачений п.2 ч.4 ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження'' та п.16 розд.VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5. При цьому представнику ОСОБА_1 надавалась відповідь на заяву щодо зняття арешту з пропозицією здійснити названі платежі, проте остання проігнорована;
- ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, в рамках якого накладено оспорюваний арешт, з огляду на що мала б звертатися до суду зі скаргою, а не з позовною заявою;
- у разі, якщо ОСОБА_1 пред'явлено позов про звільнення майна з-під арешту, то нею визначено неналежних відповідачів, адже така вимога має пред'являтись до стягувача, в інтересах якого накладено арешт.
Представник Управління позицію по справі не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Маша і Мєдвєдь'' звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Костіної Н.І. про стягнення 73080,00 грн компенсації за порушення виключних авторських прав, здійснене шляхом незаконного щонайменше 4-х разового продажу товарів, на яких було розміщено зображення персонажів мультиплікаційного серіалу ,,Маша і Мєдвєдь''.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2015 р. по справі № 916/2444/14 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 р. рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2015 р. по справі № 916/2444/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Костіної Н.І. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Маша і Мєдвєдь'' 48720,00 грн компенсації за порушення авторських прав, а також 2740,50 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.
На виконання вказаної постанови видано відповідний наказ від 12.10.2015 р. № 916/2444/14, який пред'явлено до виконання Відділу.
Сторонами не заперечується, що в межах виконавчого провадження № 49263272 щодо виконання наказу від 12.10.2015 р. № 916/2444/14: 10.11.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 30.06.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження'' (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Відділом арештовано нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови від 10.11.2015 р. Інформація про вказані обтяження є актуальною і на теперішній час.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідачів із заявами про зняття арешту з майна, проте Відділ в листі від 02.09.2024 р. з посиланням на законодавство відмовив у знятті арешту в зв'язку з відсутністю доказів сплати боржником боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Посилаючись на невиконання державним виконавцем обов'язку щодо зняття арешту з майна позивача після провернення виконавчого документа, ОСОБА_1 , яка втратила статус ФОП, звернулась з позовом до Господарського суду Одеської області в рамках провадження у даній справі.
Відповідно до ст.339 ГПК України в редакції, чинній на момент подачі позову у даній справі та оформлення відмови Відділу про зняття арешту, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Аналогічне право закріплено в ст.339-1 чинної редакції ГПК України.
Господарський суд вказує, що саме на підставі наведеної норми ОСОБА_1 , будучи стороною виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт, повинна була оскаржувати бездіяльність Відділу, якщо вона не згодна з відмовою у знятті арешту.
Між тим, ОСОБА_1 безпідставно звернулась до суду в порядку позовного провадження, залишивши поза увагою передбачену законодавством належну форму правового захисту, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з огляду на обрання особою неналежного способу захисту її прав.
Окремо потрібно звернути увагу ОСОБА_1 на те, що в тексті її позову наявне посилання на ст.60 Закону України ,,Про виконавче провадження'', згідно із якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Господарський суд, по-перше, зазначає, що відповідна норма міститься в ст.59 чинної редакції Закону України ,,Про виконавче провадження'', а, по-друге, стверджує, що вона жодним чином на спірні правовідносини не розповсюджується з огляду на те, що ОСОБА_1 і є боржником за виконавчим документом, у той час як наведений припис законодавства містить правило поведінки для власника на випадок, коли виконавець помилково наклав арешт на майно іншої особи (не боржника), вважаючи, що воно належить останньому.
Доводи сторін з приводу того, чи правомірно вчинив державний виконавець, відмовивши у знятті арешту за зверненням ОСОБА_1 , господарський суд залишає без правової оцінки, т.я. обрання неналежного способу захисту порушеного права являється самостійною та достатньою передумовою для відмови у позові. При цьому законність бездіяльності державного виконавця повинна бути предметом дослідження під час розгляду скарги по справі № 916/2444/14.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені ОСОБА_1 , покладаються на неї.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 05 лютого 2025 р.
Суддя Л.В. Лічман