ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2025Справа № 910/14820/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
За позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Озерянської Аліни Семенівни
про стягнення 9322,32 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Озерянської Аліни Семенівни про стягнення 9322,32 грн, з яких 7299,88 грн основного боргу, 973,91 грн штрафу, 634,93 грн пені, 81,22 грн 3% річних та 332,38 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №3524/19 від 16.11.2023.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14820/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 09.12.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору №3524/19 від 16.11.2023 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу відповідачу, як рекламорозповсюджувачу, надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу.
Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань у період з січня 2024 року по жовтень 2024 року оплату за користування місцем для розміщення реклами не здійснив, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 7299,88 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач на підставі п.7.2. та п.7.3. договору нарахував пеню у сумі 634,93 грн та штраф у сумі 973,91 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 81,22 грн та інфляційні втрати у сумі 332,38 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
16.11.2023 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган), та Фізичною особою-підприємцем Озерянською Аліною Семенівною (далі - рекламорозповсюджувач) укладений договір №3524/19 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (надалі - договір), згідно із умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).
У пункті 1.2. договору сторони погодили, що рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти у платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно, відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 207 від 05.02.2019, своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов цього договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно до п.2.2 договору, адресний перелік - це невід'ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дати початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п.5.2.3. договору, рекламорозповсюджувач зобов'язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.
У пункті 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (п.6.2 договору).
Відповідно до п.6.3 договору, підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цей договір.
Плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору (п.6.4 договору).
Пунктом 6.13 договору визначено, що розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Відповідно до п.6.14 договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів, нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Відповідно до п.7.2 договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому (п.8.1 договору).
Згідно із матеріалів справи відповідачу надано дозвіл №97647-23 на розміщення зовнішньої реклами (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі)) за адресою: Печерський р-н, вул. Михайла Грушевського, 3-а; Строк дії дозволу з 04.12.2023 по 03.12.2028.
Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком № 2 від 15.12.2023, підтверджується передання позивачем відповідачу права тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (тип РЗ: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі); розмір плати за місяць: 1614,38 грн).
Відповідно до п.3 Адресного переліку №2, права та обов'язки, передбачені умовами договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання з дати видання розпорядження про надання дозволу, в порядку, передбаченому ч.3 ст.631 ЦК України.
Цей перелік є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.4 Адресного переліку №2).
Позивачем до позовної заяви долучено рахунки на оплату за спірний період (№158226 від 09.01.2024, № 161597 від 12.02.2024, № 163751 від 14.02.2024, № 169158 від 14.03.2024, № 172433 від 12.04.2024, № 177470 від 13.05.2024, № 177474 від 13.05.2024, № 181319 від 13.06.2024, № 185046 від 12.07.2024, № 188398 від 13.08.2024, № 192840 від 13.09.2024, № 196910 від 14.10.2024) та розрахунки коригування до зазначених рахунків.
За розрахунками позивача, розмір заборгованості відповідача з плати за користування місцем за період з січня 2024 по жовтень 2024 включно становить 7299,88 грн.
На підставі п.7.2. та п.7.3. договору нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 634,93 грн та штраф у сумі 973,91 грн, а також згідно із ст.625 ЦК України - 3% річних у сумі 81,22 грн та інфляційні втрати у сумі 332,38 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст договору № 3524/19 від 16.11.2023 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, суд дійшов висновку, що договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).
Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком №2 від 15.12.2023 (додаток №2 до договору), який за своєю суттю є актом приймання-передачі у користування майна, підтверджується передання позивачем відповідачу у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламних засобів згідно адреси, визначеної у дозволі №97647-23 (строк дії дозволу з 04.12.2023 по 03.2.2028).
У адресному переліку № 2 від 15.12.2023 сторонами погоджено розмір плати за місяць користування місцем для розміщення рекламного засобу.
Згідно із рахунків на оплату за спірний період (№158226 від 09.01.2024, № 161597 від 12.02.2024, № 163751 від 14.02.2024, № 169158 від 14.03.2024, № 172433 від 12.04.2024, № 177470 від 13.05.2024, № 177474 від 13.05.2024, № 181319 від 13.06.2024, № 185046 від 12.07.2024, № 188398 від 13.08.2024, № 192840 від 13.09.2024, № 196910 від 14.10.2024), розрахунків коригування до зазначених рахунків та за розрахунками позивача розмір плати за користування місцем, яку відповідач зобов'язаний здійснити на виконання умов договору у період з 01.01.2024 по 31.10.2024 становить 7299,88 грн.
При цьому, відповідно до п. 6.14. договору факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати сторони погодили у п. 6.14 договору - не пізніше 20-го числа поточного місяця.
Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно із приписів ст.253, 254 Цивільного кодексу України та п.6.14 договору відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу плату за користування місцем протягом спірного періоду у такому порядку: за січень 2024 - до 22.01.2024 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 20 січня 2024 року припадало на вихідний день - суботу); за лютий 2024 - до 20.02.2024 включно; за березень 2024 - до 20.03.2024 включно; за квітень 2024 - до 22.04.2024 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 20 квітня 2024 року припадало на вихідний день - суботу); за травень 2024 - до 20.05.2024 включно; за червень 2024 - до 20.06.2024 включно; за липень 2024 - до 22.07.2024 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 20 липня 2024 року припадало на вихідний день - суботу); за серпень 2024 - до 20.08.2024 включно; ); за вересень 2024 - до 20.09.2024 включно; за жовтень 2024 року - до 21.10.2024 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 20 жовтня 2024 року припадало на вихідний день - неділю).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату за користування місцем у період з 01.01.2024 по 31.10.2024 не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 7299,88 грн. Заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцем за спірний період позивач суду не надав.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Невиконане відповідачем зобов'язання за договором у сумі 7299,88 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7299,88 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 7299,88 грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 973,91 грн штрафу, 634,93 грн пені, 81,22 грн 3% річних та 332,38 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів встановлена в п.7.2. договору.
Позивач здійснює нарахування пені у такому порядку: з 21.01.2024 по 20.07.2024 на суму 36,16 грн; з 21.02.2024 по 20.08.2024 на суму 807,2 грн; з 21.03.2024 по 20.09.2024 на суму 807,19 грн; з 21.04.2024 по 20.10.2024 на суму 807,19 грн; з 21.05.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.06.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.07.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.08.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.09.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.10.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн.
Однак, з огляду на встановлені вище строки оплати, нарахування пені слід здійснювати з 23.01.2024 по 20.07.2024 на суму 36,16 грн; з 21.02.2024 по 20.08.2024 на суму 807,2 грн; з 21.03.2024 по 20.09.2024 на суму 807,19 грн; з 23.04.2024 по 20.10.2024 на суму 807,19 грн; з 21.05.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.06.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 23.07.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.08.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 21.09.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн; з 22.10.2024 по 01.11.2024 на суму 807,19 грн.
За перерахунком суду розмір пені становить 631,87 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання внесення платежів за тимчасове користування більше 1 місяця, позивач обґрунтовано на підставі пункту 7.3. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 15% від простроченої суми, що становить 973,91 грн, а тому позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Розрахунок інфляційних втрат у сумі 332,38 грн є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 332,38 грн суд визнає обґрунтованими.
З огляду на правильні строки оплати, здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що обґрунтованими є 3% річних у сумі 80,28 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи-підприємця Озерянської Аліни Семенівни, а саме в частині стягнення 7299,88 грн основного боргу, 973,91 грн штрафу, 631,87 грн пені, 80,28 грн 3% річних та 332,38 грн інфляційних втрат.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Озерянської Аліни Семенівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний номер 41348526) основний борг у сумі 7299,88 грн, штраф у сумі 973,91 грн, пеню у сумі 631,87 грн грн, 3% річних у сумі 80,28 грн, інфляційні втрати у сумі 332,38 грн та судовий збір у сумі 3026,70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.02.2025.
Суддя С.О. Турчин