ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2025Справа № 910/14571/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ"
до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА"
про стягнення 126 724,35 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про стягнення 126 724,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого відповідачу товару.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 дану позовну заяву залишено без руху.
05.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, яке за змістом є заявою про усунення недоліків.
Ухвалою від 09.12.2024 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14571/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 була направлена судом до електронного кабінету Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА".
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 09.12.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 09.12.2024.
Отже, згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2022 році поставив відповідачу мастильні матеріали на загальну суму 215647,11 грн.
Відповідачем поставлені мастильні матеріали оплачено частково на суму 88922,76 грн.
Оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов'язання у повному обсязі не виконав, оплату поставленого товару здійснив частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 126724,35 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно із матеріалами справи позивач поставив відповідачу товар на суму 126724,35 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними: №ДТ-10/05-13 від 05.10.2022 на суму 4914,00 грн; №ДТ-10/14-17 від 14.10.2022 на суму 4950,85 грн; №ДТ-10/24-13 від 24.10.2022 на суму 4989,60 грн; №ДТ-11/07-23 від 07.11.2022 на суму 2940,00 грн; №ДТ-11/07-26 від 07.11.2022 на суму 4992,00 грн; №ДТ-11/11-15 від 11.11.2022 на суму 103937,90 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: №ДТ-09/27-15 від 27.09.2022, №ДТ-10/07-10 від 07.10.2022, №ДТ-10/17-31 від 17.10.2022, №ДТ-10/24-13 від 24.10.2022, №ДТ-10/24-15 від 24.10.2022, №ДТ-10/31-07 від 31.10.2022.
Видаткові накладні містять посилання на вказані рахунки-фактури та містять відмітку про те, що до видаткової накладної додається відповідний рахунок-фактури та паспорт (сертифікат якості).
Видаткові накладні підписані Харченко А.М. та Зінченко В.О. без зауважень та заперечень.
На підтвердження повноважень зазначених вище осіб на прийом товару та підпису накладних позивачем долучено до матеріалів справи копії Наказів відповідача від 19.02.2019 № 15, з додатком та від 19.11.2021 № 249.
Позивач зазначає, що відповідач оплату товару, поставленого за видатковими накладними №ДТ-10/05-13 від 05.10.2022; №ДТ-10/14-17 від 14.10.2022; №ДТ-10/24-13 від 24.10.2022; №ДТ-11/07-23 від 07.11.2022; №ДТ-11/07-26 від 07.11.2022; №ДТ-11/11-15 від 11.11.2022 на суму 126724,35 грн не здійснив.
02.02.2024 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №01/04-01 від 01.04.2024, у якому просив терміново перерахувати кошти у розмірі 126724,35 грн. Вказаний лист відповідач отримав 05.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишив без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 126724,35 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем товару.
Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ДТ-10/05-13 від 05.10.2022; №ДТ-10/14-17 від 14.10.2022; №ДТ-10/24-13 від 24.10.2022; №ДТ-11/07-23 від 07.11.2022; №ДТ-11/07-26 від 07.11.2022; №ДТ-11/11-15 від 11.11.2022 на виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на суму 126724,35 грн.
Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача без зауважень та заперечень.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар за видатковими накладними в день прийняття товару за ними.
Ураховуючи наведене, з огляду на приписи ч.1 ст.692 ЦК України, строк оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за видатковими накладними №ДТ-10/05-13 від 05.10.2022; №ДТ-10/14-17 від 14.10.2022; №ДТ-10/24-13 від 24.10.2022; №ДТ-11/07-23 від 07.11.2022; №ДТ-11/07-26 від 07.11.2022; №ДТ-11/11-15 від 11.11.2022, як і не містять доказів повернення отриманого відповідачем товару позивачу.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на вище наведене, оскільки невиконане зобов'язання у сумі 126724,35 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не спростував, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126724,35 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про стягнення 126 724,35 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" (61068, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ТАРАСІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 33109845) 126 724,35 грн заборгованості та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.02.2025.
Суддя С.О. Турчин