ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2025Справа № 910/9351/23
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення по справі
за позовом: Державного підприємства «Гарантований покупець»
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 4 389 616 149,13 грн, -
За участю представників:
від позивача: Прокопів Н.М.
від відповідача: Гарматін К.В., Казаренко Є.В.
Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в сумі 18 911 160 832,81 грн, пені в розмірі 9 175 662 404,01 грн, 3% річних в сумі 705 830 667,84 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 683 785 481,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем №2293/01/21/77-150-08-21-00393 в частині оплати вартості послуг за березень-грудень 2022 та січень-квітень 2023.
Ухвалою від 19.06.2023 відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.07.2023.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що на час дії воєнного стану змінено порядок проведення розрахунків за виконання спеціальних обов'язків, згідно з Положенням про ПСО. При цьому, у відзиві вказано, що частково розмір основного боргу було погашено Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". В обґрунтування відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилався на відсутність вини відповідача у прострочення оплати за надані послуги, дію обставин непереборної сили, а також на настанови, які було у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії». До того ж, відповідачем заявлено про невірність наведеного позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та наявності підстав для їх зменшення згідно ст.551 Цивільного кодексу України.
12.07.2023 до суду надійшли заяви відповідача про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору, Міністерства Енергетики України та Кабінет Міністрів України.
Розглянувши заяви відповідача, судом було зазначено, що за приписами ч.ч.1, 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Проте, за висновками суду, внаслідок вирішення спору щодо стягнення з відповідача заборгованості, пені 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, не буде змінено існуючих та не виникне нових прав та обов'язків у Кабінету міністрів України та Міністерства Енергетики України.
З огляду на викладене вище, заяви відповідача про залучення третіх осіб були залишені судом без задоволення у судовому засіданні 19.07.2023.
13.07.2023 позивачем було подано відповідь на відзив, в якій проти правової позиції відповідача було надано заперечення. Зокрема, позивачем зауважено, що наказ №132 від 21.03.2022 Міністерства енергетики України ніяким чином не змінює умов укладеного між сторонами правочину щодо порядку розрахунків. Позивачем до того ж, було наголошено на тому, що на рівні законів не визначено заборони на нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
19.07.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 06.09.2023.
31.08.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
05.09.2023 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 911/1359/22 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У судовому засіданні 06.09.2023 представником відповідача було підтримано раніше подане клопотання про зупинення провадження.
Ухвалою від 06.09.2023 зупинено провадження у справі № 910/9351/23 за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 32 476 439 385,95 грн. до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 911/1359/22 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 24.06.2024 судом було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.07.2024.
03.07.2024 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 18 911 160 832,81 грн.
24.07.2024 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої Державне підприємство "Гарантований покупець" просило стягнути з відповідача 3% річних в сумі 705 830 667,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 683 785 481,29 грн.
Ухвалою від 24.07.2024 прийнято заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про зменшення позовних вимог. Замінено відповідача у справі №910/9351/23 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» його правонаступником - Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
24.07.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024.
30.08.2024 відповідачем було подано заяву про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
Розглянувши у судовому засіданні 04.09.2024 клопотання відповідача, судом було відмовлено в його задоволенні в повному обсязі, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості повернення із стадії розгляду справи по суті до підготовочого провадження. Одночасно, згідно ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, а отже, зупинення провадження з підстави, яка визначена відповідачем, не вбачається за таке, що відповідає господарському процесуальному законодавству.
У судовому засіданні 04.09.2024 було оголошено перерву до 09.10.2024.
У судовому засіданні 09.10.2024 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представниками відповідача проти задоволення позову було надано заперечення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 позовні вимоги Державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено повністю. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3 % річних у розмірі 705 830 667,84 грн, інфляційні нарахування в розмірі 3 683 785 481,29 грн та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.
За даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» постановою від 15.01.2025 Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 змінено; викладено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 в редакції цієї постанови; викладено пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/9351/23 в такій редакції:
"1. Позовні вимоги Державного підприємства "Гарантований покупець" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 % річних в розмірі 705 830 667,84 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 3 683 785 481,29 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) 3 % річних у розмірі 694 933 013 (шістсот дев'яносто чотири мільйони дев'ятсот тридцять три тисячі тринадцять) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 300 961 493 (три мільярди триста мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 855 141 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок одна) грн 58 коп.
В іншій частині позову відмовити."; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) 101 110 (сто одну тисячу сто десять) грн 10 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
24.01.2025 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення.
В обґрунтування означеної заяви відповідач посилався на те, що дохід Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", до моменту окупації військовими рф найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час внаслідок окупації військами рф м. Енергодар та Запорізької АЕС Відповідачем втрачено виробничі потужності - 6 атомних енергоблоків, що забезпечували значну частину його доходу від реалізації електроенергії. Станом 2023-2024 роки, вперше за всю історію атомної енергетики, Запорізька АЕС недоступна українській енергосистемі через тимчасову окупацію. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2022 рік та збиток за 2023 рік в розмірі 11 256 369 млрд. грн., що підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2023. Відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Відповідач зобов'язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". В свою чергу стала робота енергетичних об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів. Наведені обставини свідчать про відсутність у Відповідача реальної можливості виконати рішення суду негайно і в повному обсязі, а примусове стягнення всієї суми такої заборгованості одночасно загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності товариства аж до вимушеного зменшення навантаження/зупинення діючих 9 атомних енергоблоків і, як наслідок, зменшення виробництва електричної енергії в масштабах усієї Об'єднаної енергетичної системи України під час дії воєнного стану в країні. Відповідач також просив суд врахувати відсутність вини Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у простроченні оплати за надані послуги внаслідок втрати виробничих потужностей в силу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а також відсутність дієвого механізму визначення на законодавчому рівні відповідної компенсації за виконання спеціальних обов'язків, що є джерелами фінансування витрат виробників відповідно до п. 16 Положення про ПСО.
Ухвалою від 29.01.2025 розгляд заяви було призначено на 05.02.2025.
04.02.2025 до суду надійшли заперечення позивача проти задоволення заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання судового рішення по справі №910/9351/23. У вказаних запереченнях позивачем наголошено на тому, що відповідачем, окрім як посилання на власні припущення, ніяким чином не обґрунтовано існування причинно-наслідкового зв'язку між фактичним виконанням судового рішення у цій справі та зменшенням виробництва електричної енергії діючими енергоблоками Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Також вказано, що на час подання відповідачем спірної заяви та її розгляду судом існує імперативна нормативно-правова заборона на здійснення будьяких дій у виконавчих провадженнях, у яких відповідач є боржником, у тому числі примусового стягнення з нього коштів, що свідчить про безпідставність заяви останнього про відстрочення в судовому порядку прийнятого у даній справі рішення. Зазначені відповідачем звіти про фінансові результати не стосуються часу виконання рішення суду в цій справі, а отже ніяким чином не можуть підтверджувати існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 чи роблять таке виконання неможливим.
У судовому засіданні 05.02.2025 представником заявника було надано усні пояснення по суті заяви, згідно яких її вимоги підтримано в повному обсязі.
Позивач проти задоволення заяви надав заперечення.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходив з такого.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
Правила та умови відстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:
- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;
- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;
- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;
- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;
- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У наведених висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.
У зв'язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.
У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо посилань заявника на спеціальний статус Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та роль останнього на ринку електричної енергії суд зазначає таке.
Дійсно, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року №1268. Цією постановою на ДП «НАЕК «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Проте, позивачем у справі є Державне підприємство "Гарантований покупець", який також виконує покладені державою спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії і приймає участь в забезпеченні соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів.
Згідно п. 5 Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а також протягом їх дії) до спеціальних обов'язків належить, зокрема надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками.
Тобто, означене вказує на те, що на обох сторін спору у справі покладено державою спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії.
До того ж, судом враховано, що Державне підприємство "Гарантований покупець" утворено на базі філії "Гарантований покупець" державного підприємства "Енергоринок" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" та є державним комерційним підприємством.
Підприємство є юридичною особою, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України (п.9 статуту Державного підприємства "Гарантований покупець", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 22 травня 2019 № 455).
Тобто, правовий статус та роль на ринку електричної енергії як позивача, так і відповідача у справі є значною, а отже, відповідна обставина не може бути покладена в основу рішення про відстрочення виконання рішення суду з урахуванням необхідності дотримання балансу обох сторін.
До того ж, судом враховано посилання позивача на те, що фактично інтереси відповідача, на якого державою покладено спеціальні обов'язку на ринку електроенергії, захищено.
Зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 (у редакції від 26.04.2022 № 413), згідно з пп. 16 п. 1 якої видано обов'язкові до виконання настанови Регулятора про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Одночасно, суд критично ставиться до посилань заявника на окупацію частини виробничих потужностей і як наслідок зниження прибутковості відповідача у період, що був спірним у межах справи, тобто, у період фактичного виникнення заборгованості, що стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі обставини ніяким чином не доводять наявності ускладнень у виконанні рішення на теперішній час.
Відповідачем не представлено до матеріалів справи жодного доказу, який би свідчив про наявність фінансових ускладнень у діяльності Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», які б мали місце на теперішній час та ускладнюють виконання судового рішення по справі.
Суд критично ставиться до посилання заявника на дані балансу (Звітів про фінансовий стан) за 2022, 2023 роки, оскільки останні не відображають фінансового стану товариства станом на теперішній час, а отже, і обґрунтованості заяви не доводять.
Наразі, суд зазначає, що більша частина доводів заявника, які викладено у заяві та висловлено відповідачем у судовому засіданні, зводиться до пояснення причин несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, що і стали підставою для нарахування 3% річних і інфляційних втрат, стягнутих згідно рішення у справі.
В контексті означеного суд звертає увагу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на те, що ступінь вини боржника це лише одна з численних складових, які підлягають дослідженню у вирішенні питання щодо відстрочення судового рішення, а отже, не є вирішальною.
Одночасно, оцінюючи посилання заявника на те, що примусове стягнення всієї суми такої заборгованості одночасно загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності товариства аж до вимушеного зменшення навантаження/зупинення діючих 9 атомних енергоблоків і, як наслідок, зменшення виробництва електричної енергії в масштабах усієї Об'єднаної енергетичної системи України під час дії воєнного стану в країні, судом враховано як прийнятні твердження позивача про те, що існує імперативна нормативно-правова заборона на здійснення будьяких дій у виконавчих провадженнях, у яких відповідач є боржником.
Зокрема, слід зазначити, що відповідно до абз. 12 п. 10-2 р. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101 , встановлено процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Пунктом 9 вказаного Порядку передбачено, що Мінстратегпром розглядає пакет документів та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ.
Наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95, який наразі є чинним, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101.
Загальновідомою є обставина того, що воєнний стан в Україні на теперішній час триває.
Отже, наведене фактично вказує на неможливості виконання судового рішення у примусовому порядку згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження», що спростовує оцінювані доводи заявника.
До того ж, суд критично ставиться до тверджень заявника у судовому засіданні 05.02.2025 про оскарження у порядку адміністративного судочинства вказаного вище наказу Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95, оскільки, як повідомлено обома представниками дію цього наказу не зупинено.
Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних та достатніх обставин необхідних для відстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання судового рішення підлягає залишенню судом без задоволення.
Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання судового рішення по справі №910/9351/23.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.02.2025.
Суддя В.В. Князьков