ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2025Справа № 910/12638/24
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (м. Київ)
про стягнення 572 382,65 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 572 382,65 грн орендної плати за період користування майном з 24.07.2024 по 31.08.2024, за Договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
04.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти стягнення з нього орендної плати за період користування майном з 24.07.2024 по 31.08.2024, за Договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019, оскільки означений договір закінчився 23.7.2024, і з цієї дати нарахування орендної ставки за користування майном є безпідставним. При цьому відповідач зазначив, що він на підставі претензій позивача сплачує неустойку за порушення строків повернення майна з оренди згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України.
05.11.2024 позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що нарахування орендної плати за увесь час користування майном встановлено в п. 3.6. договору та є правомірним і не залежить від сплати неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України.
11.11.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
12.11.2024 позивачем подано додаткові пояснення по справі.
19.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 505 427,27 грн орендної плати за період користування майном з 24.07.2024 по 31.10.2024 за Договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про збільшення позовних вимог у справі №910/12638/24 повернуто заявнику без розгляду.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.07.2019 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме Майно загальною площею 3 242,0 кв. м, а саме: частину будівлі складального цеху (Літ. К-1, прим. №№ 1-1 - 1-4, 1-8 - 1-11) структурного підрозділу "Вагонне депо Кам'янське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", розташовану у м. Кам'янське за адресою: вул. Енергетиків, 28 б одноповерхового будинку загальною площею 3 267,5 кв. м (далі - Майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 99,2 % згідно з планом за поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору. Майно належить Орендодавцю на праві власності.
Відповідно до п. 2.1. Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, складеного згідно з формою, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (у разі наявності). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Орендар не пізніше останнього дня строку дії цього Договору зобов'язаний повернути, а Орендодавець прийняти Майно за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця, що складається Сторонами відповідно до форми (Додатку 2 до цього Договору). Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна без нанесення шкоди цьому Майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття Майна в оренду за Актом приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, з урахуванням його нормального зносу. У випадку погіршення стану Майна понад нормальний знос або його знищення Орендар повинен за вибором Орендодавця відновити Майно до відповідного стану або відшкодувати Орендодавцю вартість пошкодженого або знищеного Майна з вини Орендаря.
Згідно з п. 2.5. Договору майно вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (у разі наявності) (Додаток 2).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 (один) календарний місяць користування 1 кв. м. Майна 54,87 грн (п'ятдесят чотири грн 87 коп.), крім того ПДВ - 10,97 грн (десять грн 97 коп.), а всього з ПДВ - 65,84 грн (шістдесят п'ять грн 84 коп.).
Загальний розмір орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування Майном становить 177 883,00 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн, крім того ПДВ - 35 576,60 грн (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість грн 60 коп.), а всього з ПДВ - 213 459,60 грн (двісті тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн 60 коп.) (надалі - Орендна плата). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата щороку автоматично збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення Договору. При цьому Сторони погодилися, що така зміна розміру Орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.
Орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором (п. 3.4. Договору).
У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін з 24.07.2019 року і діє до 23.07.2024 року включно та до повного виконання зобов'язань у частині здійснення розрахунків (п. 11.1. Договору).
24.07.2019 сторони підписали Акт приймання-передачі майна.
24.07.2024 строк дії Договору закінчився, проте до теперішнього часу орендоване майно Орендарем Орендодавцю не поверталось, а орендна плата не сплачується відповідачем з 24.07.2024, що, за доводами позивача, є порушенням умов п. п. 2.4., 3.6. Договору.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ "Українська залізниця" стверджує, що ТОВ "Лемтранс" за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 має сплатити орендну плату в загальному розмірі 572 382,65 грн з ПДВ.
Відповідач проти задоволення позовних вимог повністю заперечує та зазначає про відсутність підстав для сплати орендної плати за Договором після закінчення його дії, оскільки відповідні зобов'язання між сторонами припинились.
При цьому відповідач вказує, що він за вимогами позивача сплачує неустойку, встановлену ч. 2 ст. 785 ЦК України, за несвоєчасне повернення майна з орендного користування.
Позивач проти таких доводів відповідача заперечує та зазначає, що сплата неустойки не спливає на обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату за увесь час користування майном, що сторонами погоджено в п. 3.6. Договору.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 11.7.2. Договору передбачено, що він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 24.07.2024, тож із цієї дати зобов'язання сторін, передбачені цим правочином, припинились, у тому числі в частині сплати орендної плати за користування майном.
Суд звертає увагу позивача на те, що чинне законодавство передбачає можливість застосування умов договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення. Натомість, можливості встановити застосування таких умов після припинення відповідного правочину законодавство не містить.
Отже, застосування умов пункту 3.6. Договору після закінчення строку дії цього правочину є безпідставним та не відповідає положенням чинного законодавства України.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача орендної плати за період користування майном з 24.07.2024 по 31.08.2024, після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-007/НКМ-дч від 24.07.2019.
Відтак у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко