ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/7213/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач", м. Київ
про стягнення 252 687,20 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Євстафєєв Ю.В. (адвокат за ордером серії АА№1233579 від 21.10.2024 року).
10.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач" (відповідач) суми коштів в розмірі 252 687,20 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору перевезення вантажу №19/12/19/1 від 19.12.2019 року.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 15.07.2024 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 15.07.2024 року міститься в матеріалах справи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 30.07.2024 року (включно).
25.07.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що факт знищення товару 07.03.2022 року через влучання ракет військових збройних сил російської федерації встановлений в межах об'єднаного кримінального провадження №4202211220000000054. Оскільки, як зазначає відповідач, його вини у знищенні товару немає, відсутні підстави для стягнення з нього коштів заявлених позивачем, при тому, що позивач не звертався протягом двох років до відповідача з претензій щодо вантажу.
Ухвалою від 14.08.2024 року розгляд справи було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.10.2024 року.
В засіданні 22.10.20024 року в справі оголошено перерву до 28.01.2025 року.
05.12.2024 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
В судовому засіданні 28.01.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
29.11.2019 року між ТОВ «Ставангер» (перевізник, позивач) та ТОВ «Напої плюс» (найменування змінено на ТОВ «Нові продукти Україна»» (замовник) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1, за умовами п. 1.1 якого замовник доручив, а перевізник прийняв на себе обов'язки з доставки ввірених йому вантажів, що належать замовнику автомобільним транспортом на території України.
Згідно з п. 1.2. Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1, кількість і вид вантажу, маршрути прямування, вантажовідправники, графік подачі транспорту, сума фрахту обумовлюються разовими заявками (додатками, що мають юридичну силу при виникненні спорів до підписання акта виконаних робіт) додатково перед кожним конкретним перевезенням.
Умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1 визначено, що перевезення здійснюються згідно "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту України від 23.03.98р. №90). Перевезення вантажів здійснюються Перевізником, на підставі замовлень здійснених засобами телефонного або факсимільного зв'язку.
Пунктами 3.3., 3.4, 3.5 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1 передбачено, що перевізник зобов'язаний, зокрема, підтвердити прийняття до виконання заявки Замовника; інформувати Замовника про затримки з доставкою вантажу; забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до моменту його здачі в пункті призначення.
Відповідно до п. 3.9 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення товарно-транспортних документів у встановленому порядку і відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 5.7 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1, у разі невиконання перевізником умов п.3.5. цього Договору (включаючи, але не обмежуючись, замерзанням Товару у процесі доставки), останній сплачує на користь Замовника 100% вартості недоставленого та/або пошкодженого вантажу, а також компенсує Замовнику всі документально підтверджені санкції з боку третіх осіб.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє постійно до факту письмового розірвання цього договору обома сторонами (п. 6.2 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1).
В подальшому, 19.12.2019 року між ПП «Будпостач» (перевізник, відповідач) та ТОВ «Ставангер» (замовник, позивач) було укладено Договір перевезення вантажу №19/12/19-1, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає перевезення вантажів, а перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити надані послуги перевезення.
Пунктами 3.1.4. та 3.1.6. Договору перевезення вантажу №19/12/19-1 встановлено, що перевізник зобов'язаний в письмовому вигляді негайно інформувати замовника у випадку виникнення причин, що не дозволяють виконати перевезення відповідно до умов, обумовлених в заявці, чи про проблеми, що виникли у процесі перевезення вантажу.
Пунктом 6.1. Договору перевезення вантажу №19/12/19-1 визначено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань по даному договору, зумовлених обставинами, які виникли не за бажанням сторін та які неможливо було передбачити або уникнути.
Свідоцтво, видане відповідною торговельно-промисловою палатою або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості нездоланної сили. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини зобов'язана невідкладно, із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору (пункти 6.2., 6.3. Договір перевезення вантажу №19/12/19-1).
Задля здійснення перевезення відповідачем товару на виконання положень Договору перевезення вантажу №19/12/19-1, між Фізичною особою-підприємцем Шитліною Тамарою Григорівною (наймодавець) та ПП «Будпостач» (наймач, відповідач) 01.01.2022 року укладено Договір найму транспортного засобу №01/01/22-3, відповідно до якого наймодавець передав наймачу у тимчасове платне користування Вантажний автомобіль марки DAF, модель XF105.410, державний номер НОМЕР_1 .
22.02.2022 року позивачем та ТОВ «Нові продукти Україна» на виконання Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2911-1 було оформлено заявку на перевезення вантажу №78470 за наступним маршрутом: Жашків - Одеса; дата та час завантаження: 23.02.2022; дата та час розвантаження: 24.02.2022; номер автомобіля: DAF НОМЕР_1 ; номер напівпричіпа: НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 .
При цьому, на виконання умов Договору перевезення вантажу №19/12/19-1 та на виконання заявки на перевезення вантажу №78470 позивачем та відповідачем оформлено заявку на перевезення вантажу №СВ-230222-14 від 23.02.2022 року, відповідно до якої перевезення має бути за маршрутом: Жашків - Одеса; дата та час завантаження: 23.02.2022; дата та час розвантаження: 24.02.2022; номер автомобіля: DAF НОМЕР_1 ; номер напівпричіпа: НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 .
23.02.2022 ТОВ «Нові продукти Україна» сформовано накладну на внутрішнє переміщення №Прм-22849 зі складу-відправника: Склад готової продукції (дистрибуція) - Черкаська обл., м.Жашків, вул. Перемоги, 10, на склад отримувача: ТОВ «ТТ.» - м. Одеса, вул. Моторна, 6, такого товару: напою безалкогольного енергетичного сильногазованого «Піт-Буль» 0,5 л (12 П) НМ у кількості 29808 шт. на загальну суму 250387,20 грн; піддону Євро 1200х800 зворотня тара (ДСТУ 9557-87) у кількості 23 шт. на загальну суму 2300,00 грн, всього на загальну суму 252687,20 грн.
23.02.2022 згідно товарно-транспортної накладної №Прм-22849 від 23.2.2022, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Ставангер», водієм було прийнято до перевезення від вантажовідправника ТОВ «Нові продукти Україна» у пункті навантаження (Черкаська обл., м.Жашків, вул. Перемоги, 10) на адресу вантажоотримувача - ТОВ «ТТ.» (м.Одеса, вул. Моторна, 6) разом з видатковою накладною Прм-22849 від 23.02.2022 наступний вантаж: - напій безалкогольний енергетичний сильногазований «Піт-Буль» 0,5 л. (12 П) НМ на загальну суму 250387,20 грн та піддон Євро 1200х80 зворотня тара (ДСТУ 9557-87) на загальну суму 2300грн, всього на загальну суму 252 687,20 грн.
При цьому, автомобіль DAF НОМЕР_1 відповідач, як наймач, за Договором найму транспортного засобу №01/01/22-3 від 01.01.2022 року отримав у користування від Фізичної особи-підприємця Шитліної Тамари Григорівни, як наймодавця, про що зазначалось вище.
Як зазначено у позові, вантаж відповідачем доставлений не був.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2023 року №916/1269/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року, встановлено, у зв'язку з непоставкою позивачем товару ТОВ «Нові продукти Україна» до місця розвантаження з ТОВ «Ставангер» на користь ТОВ «Нові продукти Україна» було стягнуто вартість втраченого вантажу у розмірі 252 687,20 грн.
Суму вартості втраченого вантажу позивачем на користь ТОВ «Нові продукти Україна» було сплачено згідно платіжних доручень від 08.03.2024 року та від 13.03.2024 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки фактичним перевізником товару був саме відповідач за Договором перевезення вантажу №19/12/19-1, кошти за втрату вантажу в розмірі 252 687,20 грн мають бути стягнуті саме з останнього.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що товар було знищено пожежею, яка сталась в наслідок влучання ракет збройних сил російської федерації по приміщеннях складу, де знаходились автомобілі із майном, яке було передано на перевезення. Оскільки вини у втраті вантажу відповідача немає, останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 64 ЦК України (перевезення).
У статті 919 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок перевізника доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (частина друга статті 919 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
При цьому, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Як вже встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2023 року №916/1269/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року, «23.02.2022 вантажовідправником - ТОВ «НОВІ ПРОДУКТИ УКРАЇНА» видано перевізнику - ТОВ «СТАВАНГЕР» товар з видатковою накладною Прм-22894 від 23.02.2022, про що свідчить оформлена ТТН № Прм-22849 на перевезення товару - «Піт-Буль» напій безалкогольний енергетичний сильногазований 0,5 л. (12 П) НМ в кількості 29 808 штук за ціною одиниці товару 8,40 грн. без ПДВ, на загальну суму 250 387,20 грн. без ПДВ. та піддон євро 1200х80 зворотня тара (ДСТУ9557-87) у кількості 23 штуки вартістю 100 грн за одиницю, на загальну суму 2 300 грн.
Зазначений факт підтверджують підписи відповідальної особи вантажовідправника у графі «здав» та водія у графі «прийняв» у ТТН № Прм-22849 від 23.02.2022.»
В подальшому, на підставі Договору перевезення вантажу №19/12/19-1 (на виконання заявки на перевезення вантажу №78470) та заявки на перевезення вантажу №СВ-230222-14 від 23.02.2022 року зазначений в рішенні Господарського суду Одеської області від 09.08.2023 року №916/1269/23 товар передано позивачем відповідачу для доставки отримувачу автомобілем DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що товар отримувачу доставлено не було.
Обґрунтовуючи відсутність вини у нездійсненні доставки товару отримувачу відповідачем до матеріалів справи долучено Протокол огляду місця події від 14.06.2022 року, складений прокурором Макарівського відділу Києво-Святошинської окружної прокуратури Шабановим Є.С., яким встановлено, що вибуховою хвилею, пожежею та руйнацією знищено, зокрема, транспортний засіб сідловий тягач DAF НОМЕР_1 з причіпом Samro, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується також актом про пожежу від 14.05.2022 року, складеним начальником ВОПР Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області Кириченка Ю.О.
Відповідно до Експертного висновку №І-314/1 від 16.06.2022 року, складеного Київською торгово-промисловою палатою, внаслідок збройної агресії російської федерації ПП «Будпостач» зазнало матеріальних збитків, в результаті знищення товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 1 146 080 649,19 грн та в результаті знищення основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів на суму в розмірі 38 615 865,72 грн.
У вказаному висновку, зокрема зазначено, що знищено транспортний засіб сідловий тягач DAF НОМЕР_1 з причіпом Samro, номерний знак НОМЕР_2 .
ПП «Будпостач» було залучено в якості потерпілого до кримінального провадження №42022112200000054 постановою про залучення потерпілого у кримінальному провадженні від 27.09.2022 року, складеною старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Андрійчук А.М.
Таким чином, урахуванням того, що вантаж не виданий одержувачеві протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, то прийнятий до перевезення відповідачем вантаж вважається знищеним згідно зазначених вище доказів.
Приписами частин першої, другої статті 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно із частинами першою, третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Суд, оцінивши докази в їх сукупності та проаналізувавши наявність підстав для відповідальності відповідача за наявну шкоду, дійшов висновку про стягнення з відповідача суми збитків на загальну суму 252 687,20 грн, розмір яких є доведеним, зокрема рішенням в межах справи 916/1269/23.
При цьому, відповідач зазначав, що його вини у знищенні товару немає оскільки обставини, що мали місце не залежали від волі відповідача.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Пунктом 6.2. та пунктом 6.3. Договору перевезення вантажу №19/12/19/1 від 19.12.2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем визначено, що свідоцтво, видане відповідною торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом є достатнім підтвердженням наявності та тривалості нездоланної сили. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору.
Відповідачем не надано до Суду сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по Договору перевезення вантажу №19/12/19/1 від 19.12.2019 року.
Таким чином, заперечення відповідача в цій частині є такими, що не можуть бути взятими судом в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9-Е, кім. 314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» (ідентифікаційний код 38697652, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 18) суму коштів в розмірі 252 687,20 грн (двісті п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 20 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 790,31 грн (три тисячі сімсот дев'яносто гривень 31 копійка).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 03.02.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ