майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1521/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Стретович Н.К.
розглянувши скарги боржника ТОВ "Екоагроферма" на дії (бездіяльність) приватного виконавця від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/3/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/5/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/9/25 від 03.01.2025) у справі
за позовом: Акціонерного товариства " ОТП Банк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма"
2. фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 16 746 743, 84грн солідарно
за участю представників сторін:
від позивача/стягувача: не прибув
від відповідача/боржника: Андрієвська Г.В., адвокат, ордер серії АМ №1113508 від 15.01.2025.
взяв участь: Дідківський А.С., приватний виконавець, посвідчення №0763 від 13.10.2021
Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.03.2024 стягнув солідарно з ТОВ "Екоагроферма" (код ЄДРПОУ 42596815) та фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь АТ "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ 21685166): 15 000 000,00 грн заборгованості по кредиту; 1 746 743,84 грн заборгованості по відсоткам. Цим рішенням Суд стягнув на користь АТ "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ 21685166) з ТОВ "Екоагроферма" (код ЄДРПОУ 42596815) та з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у рівних частинах у розмірі 125600,58 грн.
На примусове виконання рішення суду видано накази № 906/1521/23 від 25.03.2024
03 січня 2025 через систему "Електронний суд" надійшла скарга боржника ТОВ "Екоагроферма" на дії (бездіяльність) приватного виконавця (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025) (тут і далі за текстом - Скарга на дії приватного виконавця від 03.01.2025).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 03.01.2025 за №2/2025 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (заяви), зазначено, що згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/1521/23 перебувала в провадженні судді Соловей Л.А., яка згідно табеля обліку робочого часу з 25.12.24 по 09.01.25 перебуває у відпустці. На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 342 ГПК України, керуючись п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 02.04.2015р. (із змінами і доповненнями) та п. 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених зборами суддів від 20.04.2016р. (із змінами), здійснено повторний автоматизований розподіл скарги на дії приватного виконавця у справі №906/1521/23.
У Скарзі на дії приватного виконавця від 03.01.2025 заявник просить Суд:
- за результатами прийняття скарги до розгляду - зупинити передачу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1823787800:06:005:0001 на реалізацію у виконавчому провадженні №75211367;
- за результатами прийняття скарги до розгляду - витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1823787800:06:005:0001, складений 11.12.2024 року суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем;
- за результатом розгляду скарги - визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича щодо використання під час здійснення виконавчого провадження №75211367 звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1823787800:06:005:0001 складеного 11.12.2024 суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою Багровим Дмитром Олеговичем;
- за результатами розгляду скарги - зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича не використовувати під час здійснення виконавчого провадження №75211367 звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1823787800:06:005:0001 складеного 11.12.2024 суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою Багровим Дмитром Олеговичем.
Аналогічні за змістом скарги подано боржником ТОВ "Екоагроферма" за №01-19/3/25 від 03.01.2025, №01-19/5/25 від 03.01.2025, №01-19/9/25 від 03.01.2025.
Суд ухвалою від 07 січня 2025 об'єднав скарги боржника ТОВ "Екоагроферма" від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/3/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/5/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/9/25 від 03.01.2025) на дії (бездіяльність) приватного виконавця в одне провадження та ухвалив розглядати їх спільно у межах розгляду скарги на дії приватного виконавця від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025) (далі - Скарги на дії приватного виконавця, Боржник).
Цієї ухвалою Суд призначив Скарги на дії приватного виконавця до розгляду в засіданні суду 15.01. 2025 р. о 14:30.
Правом висловити заперечення (міркування, аргументи) по суті Скарг на дії приватного виконавця скористався приватний виконавець Дідківський А.С. та стягувач АТ "ОТП Банк" (далі - Стягувач, Приватний виконавець).
Так, у відзиві на Скарги на дії приватного виконавця Приватний виконавець просить відмовити у задоволенні Скарги та зазначає таке:
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2024 номер за АСВП 75211367 направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження";
- в межах виконавчого провадження встановлено відсутність грошових коштів на рахунку боржника для виконання судового рішення;
- отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника, а саме права оренди земельних ділянок, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- постановою про арешт коштів боржника від 18.07.2024 накладено арешт на майнові права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передані боржнику;
- ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.08.2024 у справі №906/1521/23 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Екоагроферма" на дії приватного виконавця Дідківського А.С. щодо винесення постанови від 18.07.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75211367, якою накладено арешт права оренди на 538 земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
- постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.08.2024 описано права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передані боржнику, яка направлена боржнику до відома;
- постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 15.11.2024 для участі у виконавчому провадженні для оцінки арештованого майна відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" призначено суб'єктом оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Багрова Дмитра Олеговича, (сертифікат виданий 25.07.2024 за №348/2024, Фондом державного майна України, з спеціалізацією оцінки майна нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них;
- 18.12.2024 відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" повідомлено сторони виконавчого провадження про вартість арештованого майна, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0001 на дату оцінки 11.12.2024 становить 7886,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0002 на дату оцінки 11.12.2024 становить 7856,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0003 на дату оцінки 11.12.2024 становить 7927,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0005 на дату оцінки 11.12.2024 становить 16899,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0006 на дату оцінки 11.12.2024 становить 20606, 00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0007 на дату оцінки 11.12.2024 становить 53843,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:0005:0008 на дату оцінки 11.12.2024 становить 57510,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0013 на дату оцінки 11.12.2024 становить 3803,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0014 на дату оцінки 11.12.2024 становить 14912, 00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0017 на дату оцінки 11.12.2024 становить 51205,00грн, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823787800:06:005:0020 на дату оцінки 11.12.2024 становить 8021,00грн;
- стягувач АТ "ОПТ Банк" не є банком щодо якого введено тимчасову адміністрацію, або щодо якого здійснюється ліквідація відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому виконавцем при залученні суб'єкта оціночної діяльності не застосовувалися положення абзацу другого частини четвертої ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження";
- процедура визначення вартості права оренди земельної ділянки передбачена постановою КМУ від 11 жовтня 2002 №153 "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок", а тому заперечення боржника щодо різниці у вартості майна визначеного суб'єктом оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Багровим Дмитром Олеговичем, пояснюється по-перше, різною площею земельних ділянок, по-друге, різним строком дії договору оренди на який він укладено, а не цільовим призначенням та характеристиками земельної ділянки.
У відповіді на відзив на Скарги на дії приватного виконавця від 28.01.2025 Боржник наголошує на такому:
- згідно п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки, тоді як в дійсності ФОП Багров Д.О. не здійснював натурний візуальний огляд земельних ділянок, не дослідив усіх обставин, що можуть виплинути на ринкову вартість права оренди, вказавши, тим самим, у звіті недостовірну інформацію щодо об'єкта оцінки;
- оцінювачем не було дотримано вимог стандарту також через те, що останній не зібрав усієї необхідної інформації для проведення оцінки, зокрема, не врахував, що вищезазначені ділянки перебувають в суборенді, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1823787800:06:005:0001 перебуває у суборенді в ФГ Кавецького на підставі договору суборенди від 01.02.2024, який зареєстрований в реєстрі речових прав 11.07.2024; земельна ділянка з кадастровим номером 1823787800:06:005:0003 з 01.02.2024 перебуває в суборенді в ФГ Кавецького на підставі договору суборенди від 01.02.2024, який зареєстрований в реєстрі речових прав 11.07.2024; земельна ділянка з кадастровим номером 1823787800:06:005:0006 перебуває в суборенді в ФГ Кавецького на підставі договору суборенди від 01.02.2024, який зареєстровано в реєстрі речових прав 11.07.2024; земель на ділянка з кадастровим номером 1823787800:06:005:0014 перебуває в суборенді в ФГ Кавецького на підставі договору суборенди від 01.02.2024, який зареєстровано в реєстрі речових прав 11.07.2024, що підтверджується актуальною інформацією про державну реєстрацію іншого речового права;
Приватний виконавець у запереченні від 03.02.2025 на відповідь Боржника стверджує таке:
- суб'єкт оціночної діяльності проводив оцінку права оренди земельних ділянок, а не самих земельних ділянок ;
- відповідно до п. 2.2. наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 09 січня 2003 №2 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.05.2003 №396/7717 "Про затвердження Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок", проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок включає: обстеження земельної ділянки, попереднє вивчення ситуації, обстеження об'єкта оцінки;
- суб'єкту оціночної діяльності приватним виконавцем було надано договір оренди земельних ділянок та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, і такі документи давали можливість оцінювачу здійснити вивчення наявної правової, технічної та кадастрової документації щодо місця розташування земельних ділянок, їх правового статусу, меж та розміру, складу угідь та земельних поліпшень, існуючого функціонального використання, а також визначення оцінюваних прав щодо земельних ділянок;
- при визначенні вартості арештованого права оренди земельної ділянки суб'єктом оціночної діяльності застосовано методичний підхід, що ґрунтується на капіталізації рентного або чистого операційного доходу, що передбачено п. 2.6. Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;
- в зв'язку з оскарженням Боржником оцінки арештованого майна приватним виконавцем 17.01.2025 укладено договір №18/25 на рецензування звіту про незалежну оцінку;
- відповідно до рецензії на звіт про оцінку права оренди земельної ділянки виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Багровим Д.О., рецензентом зроблено висновок що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Стягувач у запереченні на Скаргу на дії Приватного виконавця від 14.01.2025 просить Суд відмовити у її задоволенні , оскільки :
- абз. 2 ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначає який саме банк є стягувачем - банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", доводить, що АТ "ОТП Банк" тимчасова адміністрація не була введена, банк не перебуває на стадії ліквідації, підстави застосування відповідної норми у Боржника відсутні;
- Боржник не зазначив конкретні порушення, допущені при складанні звітів про оцінку та не довів факт неможливості ознайомлення з його повним текстом через відмову Приватного виконавця надати таку можливість;
- Боржник не довів, що намагався узгодити вартість права оренди земельних ділянок зі Стягувачем;
- Боржник сам зазначає про те, що не може виконати рішення суду про примусове стягнення заборгованості на користь Стягувачав, однак зберігає за собою речове право оренди на земельні ділянки за відсутності фінансової можливості їх використання за цільовим призначенням згідно договорів оренди;
- Боржник не надав Приватному виконавцю інформацію щодо дійсних користувачів земельних ділянок та правових підстав такого користування.
В судовому засіданні представник Боржника підтримала доводи Скарги з підстав, у ній наведених, просить Суд їх задовольнити. Приватний виконавець вважає вчинені виконавчі дії правомірними, а доводи Скарги безпідставними.
Розглянувши Скаргу на дії Приватного виконавця, дослідивши подані в межах цієї стадії судового процесу, Суд дійшов висновку задовольнити її частково. Мотиви Суду.
Згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (частина друга цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання , про що виносить постанову (п. 15 ч. 3 ст. 18, ст.20 Закону).
Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені ст. 57 Закону № 1404-VIII.
За змістом ч.ч. 1 та 2 цієї статті Закону визначення вартості майна боржника насамперед здійснюється сторонами виконавчого провадження за взаємною згодою . У разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Законодавець не визначає алгоритм дій щодо порядку реалізації ч.ч. 1 та 2 ст. 57 Закону, однак , на думку Суду, саме боржник має ініціювати питання визначення вартості майна, яке підлягає продажу та погодити таку вартість зі стягувачем. Окрім того, боржник повинен повідомити приватного виконавця про досягнуті домовленості.
Законодавець встановив 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника для повідомлення приватного виконавця про досягнення/недосягнення згоди щодо вартості майна, яке підлягає продажу.
Суд встановив, що постановою про арешт коштів боржника від 18.07.2024 накладено арешт на майнові права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передані Боржнику. Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.08.2024 описано права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передані Боржнику.
За матеріалами Скарги на дії приватного виконавця Судом встановлено, що ч.ч. 1 та 2 ст. 57 Закону сторонами виконавчого провадження реалізовані не були.
У ч.ч. 3, 4 ст. 57 Закону передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Згідно з п. 18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.
Аналіз ст. 57 Закону дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін, про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
Суд встановив, що постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 15.11.2024 для участі у виконавчому провадженні для оцінки арештованого майна призначено суб'єкта оціночної діяльності Багрова Дмитра Олеговича, (сертифікат виданий 25.07.2024 за №348/2024), а 18.12.2024 повідомлено сторони виконавчого провадження про вартість арештованого права оренди земельних ділянок.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанови від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, від 20.03.2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).
Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої ч.4 ст. 57 Закону № 1404-VIII передбачає лише один варіант поведінки, який є обов'язковим для виконавця - залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що положення ст. 57 Закону № 1404-VIII не зобов'язують виконавця самостійно з'ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому.
Здійснивши аналіз статті 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-III, в сукупності зі статтями 1 та 57 Закону № 1404-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення Закону № 2658-III поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні у частині, що їй не суперечать.
Порядок призначення оцінювача - суб'єкта оціночної діяльності передбачений ч. 2 ст. 10 Закону № 2658-III не стосується порядку призначення такого суб'єкта у виконавчому провадженні, оскільки таке призначення відбувається на підставі постанови виконавця. Закон №2658-III розповсюджується на правовідносини у виконавчому провадженні лише у частині, що не суперечить Закону №1404-VIII, який щодо виконавчих процедур є спеціальним законом.
За наявності заперечень щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні заінтересована особа може реалізувати свої право в порядку ст. 13 Закону №2658-III шляхом подачі заяви про рецензування звіту про оцінку майна або у порядку ч. 5 ст. 57 № 1404-VIII.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.
Велика Палата Верховного Суду також висновує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов'язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження (див. постанову від 11.09.2024 у справі № 554/154/22).
Статті 177,178 та 190 ЦК України права встановлюють спільний режим правового регулювання для речей та майнових прав. Речі та майнові права охоплюються спільним родовим поняттям майно, є об'єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином ( див. постанову ВП ВС від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012).
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 3 Закону № 2658-III у цьому законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном визнано сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до абз. 7 п. 2 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності.
У постанові від 18 березня 2020 у справі № 904/968/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
"Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об'єкт. Адже наведені вище положення ст. 18 Закону № 1404-VIII наділяють виконавця правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди як речового права.
Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди) і з приписів ст. 56 Закону № 1404-VIII, оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у п. 1 ч.1 ст. 10 Закону № 1404-VIII, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення «майно (майнові права) боржника».
Водночас у чинному законодавстві встановлені також спеціальні норми, які передбачають звернення стягнення на певні майнові права та їх арешт. Так, за ч. 10 ст. 56 Закону № 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Втім відповідно до абз. 7 п. 2 ст. 4 Закону України від 01.07. 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності. Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об'єкт. Адже наведені вище положення ст.18 Закону № 1404-VIII наділяють виконавця правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди як речового права.
Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди) і з приписів ст. 56 Закону № 1404-VIII, оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIII, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення «майно (майнові права) боржника».
Водночас у чинному законодавстві встановлені також спеціальні норми, які передбачають звернення стягнення на певні майнові права та їх арешт. Так, за ч. 10 ст. 56 Закону № 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Тож визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону № 1404-VIII слід застосовувати у їх системному зв'язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
Спеціальні норми, що регулюють відносини з обігу земельних ділянок, містяться у ЗК України, за ст. 2 якого об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно із ч.1 ст. 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і стаття 1 Закону України «Про оренду землі».
З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абз. 7 п. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна.
Тому ч.5 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об'єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом».
Також за абз. 3 ч. 2 ст. 135 ЗК України «продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів». Тож спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки.
За абз. 4 ч.2 ст. 135 ЗК України звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.
Однак у процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об'єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.
За статтею 5 цього Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Повноваження щодо використання орендованої земельної ділянки чи права на неї як і виключення стосовно окремих повноважень (суборенда земельної ділянки, якщо передбачено договором або за згодою орендодавця; перехід права на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди; відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності лише за певних умов; право на обмін права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення за певних умов) врегульовано ст. ст. 8, 8-1, 8-2, 25 Закону України «Про оренду землі».
За ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря.
Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.
Умови і підстави укладення договору оренди землі, зміна умов такого договору врегульовані положеннями ст. ст. 16 та 30 Закону України «Про оренду землі», які передбачають згоду орендодавця та орендаря на укладення чи зміну умов договору, незалежно від форми власності на земельну ділянку, без будь-яких застережень. Серед підстав укладення договору оренди земельної ділянки названі цивільно-правові договори або спадкування (ч. 3 ст. 16 цього Закону).
Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.
Тож ст. 31 Закону України «Про оренду землі», що визначає підстави припинення договору оренди землі, зокрема для орендаря, не вказує серед них на можливість припинення такого договору у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, тоді як, наприклад, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем відноситься до таких підстав.
Частиною десятою цієї статті передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, проте жодним іншим законом не передбачено випадків припинення таких договорів у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки.
Отже, з аналізу ст.ст. 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.
Рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежно від визначеного суб'єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку.
Положеннями абз. 4 ч. 2 ст.135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, не врегульовано порядку звернення стягнення, а робиться лише відсилання до спеціального закону.
Тож системний аналіз статті 19 Конституції України, ст.ст. 10, 18, 56 Закону № 1404-VIII, ст. 3 Закону № 2658-III вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об'єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.
Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник".
Таким чином, приватний виконавець Дідківський А.С. при здійсненні виконавчого провадження № 75211367 неправомірно вчинив дії з арешту права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006, 1823787800:05:005:0014 та призначення його оцінки суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Скарги боржника ТОВ "Екоагроферма" від 03.01.2025 на дії приватного виконавця Дідківського А.С. підлягають задоволенню в частині визнання їх неправомірними.
Щодо вимог скарг на дії приватного виконавця зобов'язати останнього не використовувати звіти про оцінку права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006, 1823787800:05:005:0014.
За змістом ГПК України термін "провадження" застосовується також до виконавчого провадження. Останнє є завершальною стадією судового процесу, на якій завершується відновлення порушених прав учасників такого процесу (подібні висновки викладено у постанові ОП КЦС у складі ВС від 18.05.2020 у справі № 643/5556/14-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 виклала висновки, які на думку Суду, є застосовними також на стадії виконавчого провадження, і зокрема:" У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася. Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом".
З врахуванням викладеного, скарги Боржника в частині зобов'язання Приватного виконавця утриматися від вчинення дій з використання звітів про оцінку права оренди земельних ділянок задоволенню не підлягають, оскільки Боржник не просив Суд зобов'язати Приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006, 1823787800:05:005:0014 та постанови про призначення оцінки такого права.
У зв'язку з частковим задоволенням Скарги на дії приватного виконавця відсутні підстави для виклику у судове засідання оцінювача ФОП Багрова Дмитра Олеговича.
Керуючись ст.ст. 234-235, 340-342 ГПК України, господарський суд
1. Скарги боржника ТОВ "Екоагроферма" від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/3/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/5/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/9/25 від 03.01.2025) на дії приватного виконавця Дідківського А.С. задовольнити частково.
2.Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича щодо використання під час здійснення виконавчого провадження № 75211367 звітів про експертну грошову оцінку права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006, 1823787800:05:005:0014, складених 11.12.2024 року суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем.
3. Відмовити в частині вимог скарги зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича не використовувати під час здійснення виконавчого провадження № 75211367 звіти про експертну грошову оцінку права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006, 1823787800:05:005:0014, складених 11.12.2024 року суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем.
Ухвала набрала законної сили 04.02.2025 та може бути оскаржена. Повний текст ухвали складено та підписано 05.02.2025 року.
Суддя Машевська О.П.
1- у справу
2- стягувачу (через Ел. суд)
3- боржнику ТОВ "Екоагроферма" (через Ел. суд)
4- боржнику Авраменко О.А. (через Ел. суд)
5-приватному виконавцю Дідківському А.С. (через Ел. суд)