61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
у справі про банкрутство
про закриття провадження
05.02.2025 Справа № 905/532/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Левкович Ю.Р., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за заявою ініціюючого кредитора (заявника) гр. ОСОБА_1 , м.Маріуполь Донецької області
до боржника Колективного підприємства “ІНДОДЯГ», м.Маріуполь Донецької області
про банкрутство
Представники:
від кредиторів: не з'явилися
ліквідатор: не з'явився
Господарським судом Донецької області ухвалою за результатами підготовчого засідання від 06.02.2014 порушена справа про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» внаслідок його фінансової неспроможності; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введена процедура розпорядження майном боржника та розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Чернов В.І.
07.02.2014 на офіційному сайті судової влади України в мережі Інтернет за номером 865 оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ».
Ухвалою від 25.03.2014 за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів у складі єдиного ініціюючого кредитора гр. ОСОБА_1 .
Постановою від 15.04.2014 боржник Колективне підприємство “ІНДОДЯГ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці до 15.08.2014 та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чернова В.І.
16.04.2014 на офіційному сайті судової влади України в мережі Інтернет за номером 2698 оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
У зв'язку з проведенням на території міста Донецька та Донецької області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», матеріали справи №905/532/14 були втрачені.
Ухвалою від 05.02.2018 відновлено втрачену справу №905/532/14 про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» на стадії ліквідаційної процедури частково за наявними документами. Усунуто арбітражного керуючого Чернова Володимира Ігоровича від виконання обов'язків ліквідатора у справі №905/532/14 про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ». Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.
25.12.2024 ліквідатором - арбітражним керуючим Карауш Ю.В. до суду наданий звіт ліквідатора Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» про проведену роботу (з додатками) станом на 16.12.2024 та клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 06.01.2025 розгляд справи призначено на 05.02.2025.
Від ліквідатора до суду надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні 05.02.2025 без її участі у зв'язку з об'єктивною неможливістю бути присутньою в судовому засіданні.
31.01.2025 від ліквідатора до суду надійшла заява про припинення повноважень ліквідатора по справі.
Станом на 05.02.2025 від кредитора заяв або клопотань з процесуальних питань, в тому числі, про участь в судовому засіданні 05.02.2025 в режимі відеоконференції до суду не подано.
Суд зазначає, що учасники справи були повідомлені про місце, час та дату засідання суду засобам електронного зв'язку. Також, з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи, відповідне оголошення розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області у рубриці "Повідомлення для учасників процесу" розділу "Інше".
Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з матеріалами справи кредитор мав достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення своєї позиції щодо стану провадження у справі про банкрутство.
Поряд з цим суд зазначає, що процедури банкрутства, мають строковий характер. Відтак, всі учасники провадження у справі про банкрутство, мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених строків судових процедур, задля зменшення негативних наслідків надмірною тривалістю цих процедур як для кредиторів так і боржника.
Враховуючи належне повідомлення учасників про місце, час та дату засідання суду, не визнання явки учасників справи обов'язковою, поточну ситуацію щодо введення на території України воєнного стану, а також тривалість здійснення провадження у даній справі, підстави для відкладення чи оголошення перерви у судовому засіданні відсутні.
Дослідивши матеріали частково відновленої справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі з огляду на таке:
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - Кодекс України з процедур банкрутства, далі за текстом КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
На виконання вимог статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства в ході ліквідаційної процедури з метою встановлення належних банкруту всіх видів майнових активів (майна та майнових прав), які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та які в подальшому підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів та витрат, пов'язаних з процедурою ліквідації, ліквідатором вжито всіх можливих та необхідних заходів з пошуку, виявлення та повернення майнових активів банкрута.
Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором - арбітражним керуючим Карауш Ю.В. з метою перевірки складу майна банкрута здійснена перевірка відомостей, розміщених в інформаційно-довідкових системах та направлені запити до відповідних державних органів та установ, що здійснюють реєстрацію та облік рухомого і нерухомого майна, зокрема до: податкового органу, органу ДВС, Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
За результатами отриманих відомостей з'ясовано відсутність зареєстрованих за боржником на праві власності транспортних засобів, суден, інших механізмів та об'єктів. Відкриті виконавчі провадження щодо банкрута на виконанні органу ДВС не перебувають. Відкриті розрахункові рахунки в банківських установах відсутні. Відсутність у банкрута рухомого майна, що підлягає обов'язковій реєстрації, також підтверджується інформацією з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Також ліквідатором вжиті заходи з метою розшуку документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, однак за результатами вжитих заходів таких документів не виявлено.
Крім того, ліквідатором отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким встановлено, що банкрут КП «ІНДОДЯГ» був засновником КП «ІНДОДЯГ» (код ЄДРПОУ: 19380382). При цьому, юридичну особу КП «ІНДОДЯГ» (код ЄДРПОУ: 19380382) ліквідовано у 2009 році згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.03.2018, було встановлено наявність зареєстрованих об'єктів нерухомого майна банкрута, які включені ліквідатором до складу ліквідаційної маси. Водночас ліквідатором встановлено відсутність оригіналів документів, які посвідчують право власності на об'єкт нерухомості. Ліквідатором здійснено розшук таких документів, шляхом звернень до відповідних органів, проте за результатам вжитих заходів документи не виявлені.
Поряд із цим ліквідатором було прийнято рішення здійснювати продаж такого майна із залученням на конкурсній основі організатора аукціону ТБ «Межрегіональна українська біржа», яким укладено відповідний договір на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону). Однак, у зв'язку із неможливістю укладання договору купівлі-продажу майна внаслідок наявності в реєстрі архівних записів щодо одночасної реєстрації права власності на майна банкрута за іншими особами, на підставі заяви переможця аукціону та у відповідності до приписів процесуального закону, було прийнято рішення про анулювання результатів аукціону, про що опубліковано відповідне оголошення. Ліквідатором вживались заходи щодо усунення вказаних обставин, зокрема і в судовому порядку. Судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог було оскаржено ліквідатором в апеляційному порядку, проте апеляційна скарга повернута у зв'язку із несплатою судового збору внаслідок відсутності коштів.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно з матеріалами справи банкрут та ініціюючий кредитор зареєстровані в місті Маріуполь Донецької області, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, місто Маріуполь станом на теперішній час є територією, яка визначена як окупована рф, починаючи з 05.03.2022. Відомості про зміну місця реєстрації кредитора відсутні. Включене до складу ліквідаційної маси майно зареєстровано у місті Покровську Донецької області, яке включено до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.
В поясненнях ліквідатор вказує про те, що вказані обставини є перешкодою в проведенні подальних ліквідаційних заходів, в тому числі щодо погодження з кредитором умов продажу майна банкрута, як це визначено положеннями статей 63, 75, 79, 80 КУзПБ.
Суд зазначає, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Водночас КУзПБ закріплено принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство, який полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.
У відповідності до приписів статті 58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 15.04.2014, не може перевищувати 12 місяців. Тобто, ліквідаційна процедура у цій справі триває понад 10 років.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов'язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Боттацці проти Італії").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції".
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України", в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев'ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що “відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).
Норми статті 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то “відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Як встановлено судом у цій справі на час розгляду справи в судовому засіданні 05.02.2025 матеріали справи відновлені лише частково у зв'язка з неможливістю їх відновлення в повному обсязі.
Ініціюючий кредитор, який є єдиним кредитором у справі, втратив інтерес щодо стану проведення ліквідаційної процедури та подальшої долі банкрута. Так, протягом ліквідаційної процедури кредитор не наводить жодних аргументів та доводів щодо необхідності продовження ліквідаційної процедури за встановлених обставин, з огляду на невизначеність строку ліквідаційної процедури для виконання необхідних дій. Тоді як, будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому числі правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявами з процесуальних питань, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора, свідчить про відсутність у нього зацікавленості в ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.
У постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Також, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства боржників, майно яких перебуває наразі на тимчасово окупованій території України, у КУзПБ впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.
Так, у разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз. 2 частини 3 статті 65 КУзПБ).
Враховуючи наведене вище, зважаючи на тривалість ліквідаційної процедури впродовж більше ніж 10 років (15.04.2014 боржника визнано банкрутом), та безперспективність очікування завершення судових процесів, приймаючи до уваги можливість настання негативних наслідків в результаті довготривалості ліквідаційної процедури, відсутність прояву активних дій та пасивну поведінку кредитора, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №905/532/14 про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ», відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012.
Згідно із частиною 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Закриття провадження у цій справі не є підставою для погашення вимог кредиторів та виключення Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Керуючись статтями 2, 9, 28, 41, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 42, 77-79, 86, 231, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі №905/532/14 про банкрутство Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» (код ЄДРПОУ: 03053617).
Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» (код ЄДРПОУ: 03053617).
Припинити повноваження арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни в якості ліквідатора Колективного підприємства “ІНДОДЯГ» (код ЄДРПОУ: 03053617).
Копію даної ухвали надіслати боржнику, кредиторам, податковому органу, органу ДВС за місцезнаходженням боржника, державному органу з питань банкрутства, а також державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття 05.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ГПК України.
Суддя М.О. Лейба