вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5364/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 132 750,60 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовом, в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" заборгованість у розмірі 132 750,60 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі - 48 170, 38 грн, 3 % річних у розмірі 4 993, 99 грн, інфляційних втрат у розмірі 23 660, 38 грн, пені у розмірі 55 925, 85 грн; а також просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з 2422,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на надання правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - АТ "Криворізький залізорудний комбінат" своїх зобов'язань по договору поставки від 18.02.2021 №288 в частині внесення оплати за поставлену позивачем продукцію в порядку та розмірах, передбаченим зазначеним договором.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару на підставі видаткових накладних № 165 від 15.04.2021 на суму 4 950,18 грн з ПДВ; № 171 від 22.04.2021 на суму 52 794,28 грн з ПДВ.
Товар був прийнятий Відповідачем без зауважень, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на видаткових накладних.
Позивачем були виставлені рахунки № 184 від 15.04.2021 на суму 4 950,18 грн з ПДВ та № 191 від 22.04.2021 на суму 52 794, 28 з ПДВ.
Позивач зазначає, що з урахуванням пункту 5 Специфікації № 1 до договору № 288 оплата товару за видатковою накладною № 162 від 15.04.2021 мала відбутися 14.06.2021 включно; видатковою накладною № 171 від 22.04.2021 - 21.06.2021 включно.
На виконання умов Договору та вимог чинного законодавства позивачем 30.04.2021 та 14.05.2021 було подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021, однак квитанціями в Єдиному реєстрі податкових накладних сформованими та відправленими за допомогою "Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.7.16, Позивачу було зупинено реєстрацію податкових накладних № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021 в зв'язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою (справа № 160/14730/21). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023, якою відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачем не отримано податкові накладні з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі яких в видаткових накладних визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, позивач вважає за потрібне зменшити суму заборгованості відповідача за отриману якісну продукцію за видатковою накладною № 162 від 15.04.2021 у розмірі 4 950,18 грн на суму ПДВ, що складає 825, 03 грн; за видатковою накладною № 171 від 22.04.2021 у розмірі 52 794, 28 грн на суму ПДВ від зазначеної суми, що складає 8 799, 05 грн., відповідно, сума, що підлягає стягненню з Відповідача за поставлену якісну продукцію складає 48 170,38 грн без ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
07.01.2025 від представника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" надійшли додаткові пояснення у справу в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "ДІОМ" у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що пунктом 5 Специфікації № 1 від 18.02.2021 передбачений порядок оплати за товар - протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар.
Відповідач зазначає, що ним не був оплачений товар через ненастання обставини, з якою був безпосередньо пов'язаний обов'язок оплати. Так, в позові позивач визнає факт нереєєстрації ним податкових накладних, тому, виходячи зі змісту домовленостей між сторонами, умова, яка є обов'язковою для оплати товару до теперішнього часу не настала. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав стверджувати про порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, визначених договором та застосовувати до відповідача наслідки порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідач посилається на те, що в даному випадку договір сторонами укладено в добровільному порядку, позивач не оспорював умови цього договору в судовому порядку, договір не визнавався недійсним (як в цілому, так і за окремими умовами).
Звертає увагу, що позивач вказує на наявність остаточного судового рішення в адміністративній справі № 160/14730/21, яке набуло законної 25.11.2022, однак, як вказує позивач реєстрація податкових накладних, складених на покупця - АТ "Кривбасзалізрудком" за спірними операціями з поставки товару № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021, була зупинена. Це означає, що враховуючи абз.7 п.198.6 Податкового кодексу, починаючи з 25.11.2022 позивач мав можливість зареєструвати податкові накладні, реєстрація яких була зупинена через віднесення постачальника до категорії ризикових платників податку. Тим не менш до теперішнього часу податкові накладні, реєстрація яких була зупинена, не були зареєстровані.
Також відповідач посилається на не співмірність нарахованих штрафних санкцій, однак вважає вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та суми пені такими, що задоволенню не підлягають через відсутність підстав вважати, що покупцем порушений строк розрахунків за поставлений товар. А проти вимог позивача в частині оплати вартості поставленого товару відповідач не заперечує, але вважає такі вимоги передчасними.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2025 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" у строк до 20.01.2025 надати до Господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення на додаткові пояснення Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", в тому числі й пояснення щодо дати реєстрації спірних податкових накладних.
16.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач отримав товар та первинну документацію, тому у нього виник обов'язок з оплати товару за фактом отримання товару.
Також позивач не погоджується із твердженнями що отримавши товар, первинні документи на нього, у останнього обов'язок по його оплаті не виник з підстав відсутності зареєстрованих податкових накладних.
За доводами позивача права відповідача, в разі нездійснення первісним позивачем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання відповідачем, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії первісного позивача. У цьому випадку, податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення, або ж звернутися до суду з вимогою відшкодування завданих ТОВ "Компанія "Діом" збитків, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та як наслідок неотримання податкового кредиту.
Також позивач не погоджується із доводами відповідача щодо не співмірності нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами, що нараховані позивачем штрафні санкції невиправдано обтяжливі або непосильні для відповідача. Зазначено, що умови договору в частині нарахування штрафних санкцій містять обмеження розрахунку таких санкцій.
22.01.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що спір між сторонами є господарським і прив'язка умови оплати товару до реєстрації податкової накладної, а також аргументи відповідача щодо невиконання постачальником свого обов'язку, передбаченого податковим законодавством, не змінює господарського характеру спору, що виник між сторонами.
Звертає увагу, що пеня нарахована з порушенням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав наданим законом права на подання відзиву на позов та доказів, позивачем подано відповідь на відзив, відповідачем надані додаткові пояснення, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
18.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (постачальник) був укладений договір поставки № 288 від 18.02.2021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором.
Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до цього договору (пункт 3.2 договору).
Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2021.
18.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (постачальник) узгоджено та підписано Специфікацію №1, якою узгоджено поставку товару на загальну суму 64 036,28 грн., строк поставки: 1-2 квартал 2021 року, протягом 10 календарних днів з дня підписання договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" зазначає. що на а виконання умов договору поставило, а Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" прийняло товар за видатковими накладним № 165 віл 15.04.2021 на суму 4 950,18 грн з ПДВ, № 171 від 22.04.2021 на суму 52 794,28 грн з ПДВ.
На оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" виставлені Публічному акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" рахунки № 184 від 15.04.2021 на суму 4 950,18 грн з ПДВ та № 191 від 22.04.2021 на суму 52 794,28 з ПДВ.
Згідно з пунктом 4.3 договору розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України.
Оплата здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до цього договору (пункт 4.4 договору).
За згодою сторін, оплата може здійснюватись іншим способом, яким не суперечить діючому законодавству України (пункт 4.5 договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору покупець має право затримати оплату товару в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок,невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та / або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та / або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних).
Пунктом 5 Специфікації № 1 від 18.02.2021 сторони передбачений порядок оплати за товар: протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар (постачальник обов'язково зазначає в податковій накладній код УКТ ЗЕД товару).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" зазначає, що на виконання умов договору та вимог чинного законодавства позивачем 30.04.2021 та 14.05.2021 було подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021, однак квитанціями в Єдиному реєстрі податкових накладних сформованими та відправленими за допомогою "Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.7.16, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" було зупинено реєстрацію податкових накладних № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021 в зв'язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою (справа №160/14730/21). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 25999 від 03.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" зазначає, що оскільки Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" не отримано податкові накладні з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі яких в видаткових накладних визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, вважає за потрібне зменшити суму заборгованості за отриману якісну продукцію за видатковою накладною № 162 від 15.04.2021 у розмірі 4 950,18 грн на суму ПДВ, що складає 825,03 грн; за видатковою накладною № 171 від 22.04.2021 у розмірі 52 794, 28 грн на суму ПДВ від зазначеної суми, що складає 8 799, 05 грн., відповідно, сума заборгованості за поставлену якісну продукцію складає 48 170,38 грн без ПДВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" посилається на несплату Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" за договором поставки № 288 від 18.02.2021, отриманого на підставі видаткових накладних № 162 від 15.04.2021 та № 171 від 22.04.2021 у сумі 48 170,38 грн. (без ПДВ), Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" не заперечує факт отримання товару та обов'язку здійснити його оплату, однак посилається на те, що згідно з пунктом 5 Специфікації № 1 від 18.02.2021, строк оплати за товар не настав, тому позовні вимоги є передчасними, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 48 170,38 грн заборгованості, 4 993, 99 грн 3 % річних, 23 660,38 грн інфляційних втрат, 55 925, 85 грн пені.
Предметом доказування у справі є обставини укладання поставки № 288 від 18.02.2021, факт поставки товару на підставі видаткових накладних № 162 від 15.04.2021 та № 171 від 22.04.2021, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару, наявність / відсутність підстав для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі у 48 170,38 грн. (без ПДВ) за договором поставки № 288 від 18.02.2021 за товар, отриманий на підставі видаткових накладних № 162 від 15.04.2021 та № 171 від 22.04.2021.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Відповідно до пункту 4.4. договору оплата здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до цього договору.
Пунктом 5 Специфікації № 1 від 18.02.2021 сторони передбачений порядок оплати за товар: протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар (постачальник обов'язково зазначає в податковій накладній код УКТ ЗЕД товару).
Таким чином, умовами договору сторони погодили строк та порядок оплати отриманого товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар.
Матеріалами справи підтверджується, що товар на підставі видаткових накладних № 162 від 15.04.2021 та № 171 від 22.04.2021 отриманий відповідачем без зауважень.
За приписами статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 17 від 15.04.2021 та № 38 від 22.04.2021 зупинені у зв'язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 25999 від 03.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року.
Між тим, станом на час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" не надано до суду доказів реєстрації податкових накладних.
Також, матеріали справи не містять доказів Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відмови від прийняття товару або відмови від договору та повернення товару.
Натомість, Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" у листі, адресованому позивачу (надісланий електронною поштою 11.03.2022) та у пояснення, наданих до суду погоджується із тим, що у нього є обов'язок з оплати прийнятого товару.
Відповідно до пункту 6.3 договору покупець має право затримати оплату товару в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок,невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та / або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності - розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та / або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних).
Таким чином за приписами пункту 6.3 договору покупець право затримати оплату товару в частині суми податку на додану вартість (у тому числі й у разі не реєстрації податкових накладних).
Разом з тим, позивач не заявив вимог про стягнення заборгованості з урахуванням податку на додатну вартість.
Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку сторони правил здійснення господарської діяльності - невиконання господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у особи саме на підставі податкового законодавства.
Водночас, зазначення у договорі про обов'язок сторони здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 913/272/18, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17).
Отже, обов'язок особи зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед стороною договору, хоча невиконання цього обов'язку і може завдати їй збитків. Обов'язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.
Навіть у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, це жодним чином не нівелює обов'язок відповідача зі сплати виконаних позивачем на його користь робіт у повному обсязі та у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи у визначений договором строк.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі №904/5458/23.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.6 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 993, 99 грн 3 % річних за загальний період з 15.06.2021 по 05.12.2024, 23 660,38 грн інфляційних втрат за період з червня 2021 року по грудень 2024 року, 55 925, 85 грн пені за загальний період з 15.06.2021 по 05.12.2024.
Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" не погоджується з притягненням до відповідальності у вигляді застосування до нього наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань, оскільки несплата за товар була зумовлена невиконанням постачальником своїх зобов'язань. Водночас, посилається на приписи статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України щодо співмірності / не співмірності нарахованих штрафних санкцій. Також у додаткових поясненнях звертає увагу на нарахування позивачем пені з порушенням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, наводить контррозрахунок пені.
З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.
До того ж договір поставки №288 укладений 18.02.2021, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства. Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.
У той же час, як зазначено судом вище встановлений карантин скасовано 30.06.2023.
З урахуванням вищевикладеного пеня підлягає нарахуванню з моменту виникнення прострочення (з 15.06.2021 та з 22.06.2021 відповідно) по 30.06.2023 на загальну суму 34 106,94 грн.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін (сума 3% річних, інфляційних витрат та пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 130,29% суми заборгованості, сума 3% річних та інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 59,49% суми заборгованості, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 70,80% суми заборгованості), дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 80 % та стягнення пені у розмірі 6 821,39 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 132 750,60 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, тупик Прохідний, будинок 2, оф. 9, код ЄДРПОУ 41853226) 48 170,38 грн заборгованості, 4 993, 99 грн 3 % річних, 23 660,38 грн інфляційних втрат, 6 821,39 грн пені, 2 024,25 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.02.2025
Суддя Ю.А. Бажанова