вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5199/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПА І К» смт. Слобожанське
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Схід Агро» Синельниківський район, село Зоряне
про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп, пені в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп, 3% річних в розмірі 8024грн81коп, інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРУПА І К" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп, пені в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп, 3% річних в розмірі 8024грн81коп, інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару, одержаного на підставі договору поставки №01/02-2 від 01.02.2022.
Позивач вказав, що поставив відповідачу товар за видатковими накладними №640 від 19.07.2023 на суму 6300грн; №1357 від 18.12.2023 на суму 14576грн68коп; №52 від 26.02.2024 на суму 57797грн95коп; №130 від 25.03.2024 на суму 11424грн96коп; №137 від 26.03.2024 на суму 21097грн48коп; №138 від 26.03.2024 на суму 5712грн48коп; №156 від 02.04.2024 на суму 11424грн96коп; №217 від 18.04.2024 на суму 8037грн12коп; №237 від 22.04.2024 на суму 17188грн42коп; №263 від 30.04.2024 на суму 111092грн57коп; №268 від 01.05.2024 на суму 5168грн84коп; №269 від 01.05.2024 на суму 59832грн67коп; №283 від 02.05.2024 на суму 23398грн34коп; №332 від 16.05.2024 на суму 29784грн36коп; №341 від 20.05.2024 на суму 419грн90коп; №349 від 20.05.2024 на суму 3206грн26коп; №364 від 23.05.2024 на суму 6107грн87коп; №549 від 13.06.2024 на суму 25618грн37коп; №661 від 25.06.2024 на суму 45727грн70коп; №712 від 01.07.2024 на суму 15587грн52коп.
Позивач повідомив, що платіжною інструкцією №10 від 19.08.2024 відповідач перерахував 20498грн49коп для оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №661 від 25.06.2024. Несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 25229грн21коп.
За розрахунками позивача сума боргу за поставлений товар становить 459005грн96коп.
Пославшись на пункти 5.2, 5.3 договору, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 70971грн36коп за загальний період 25.07.2023 - 22.11.2024 та 20% штраф в розмірі 91801грн19коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 8024грн81коп за загальний період з 25.07.2023 по 22.11.2024 та інфляційні втрати в розмірі 30271грн97коп за загальний період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року.
Позивач вказав, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу дорівнює 50000грн. Документи щодо обсягу та кількості робіт, виконаних адвокатом, будуть надані протягом строку, встановленого частиною 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами.
На адресу суду 16.12.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву.
Відповідач стверджував про відсутність у тексті договору поставки істотних умов договору - строки (терміни) поставки товару, ціна товару. Сторони не підписували додаткову угоду або специфікацію, в яких могли бути присутні істотні умови договору в цілому та/ або щодо конкретної партії товару.
На думку відповідача, рахунки на оплату та видаткові накладні не є документами, в яких сторони узгодили істотні умови договору. Сторони не погоджували найменування, асортимент, кількість, ціну товару та строки його поставки. Таким чином є підстави визнавати договір поставки №01/02-2 від 01.02.2022 недійсним (неукладеним).
Відповідач вказав про відсутність у договорі строків оплати, тому неможливо встановити факт порушення відповідачем строків оплати товару, відсутні підстави для застосування відповідальності за порушення строків оплати товару.
Відповідач стверджував, що поставляючи товар без попередньої оплати з липня 2023року по липень 2024року, позивач зловживав правом.
Відповідач зазначив, що вимога позивача про одночасне стягнення пені та штрафу за порушення термінів оплати товару суперечить статті 61 Конституції України.
Відповідач звернув увагу, що загальна сума заявлених до стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат становить 201069грн33коп. Це дорівнює майже 1/2 частини суми боргу відповідача перед позивачем. Штрафні санкції та інфляційні втрати є надто великими та не співмірними у порівнянні із з сумою боргу відповідача перед позивачем. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Схід Агро» є підприємством аграрного сектора, 2024рік став збитковим для підприємства через об'єктивні обставини (посуха). Основна причина несплати за поставку товару є збитковість відповідача у 2023 - 2024 роках.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп та інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп.
Відповідач вказав, що розмір очікуваних витрат позивача на правничу допомогу (50000грн) не співмірні із складністю справи та ціною позову.
На адресу суду 23.12.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь позивача на відзив.
Позивач зазначив, що договір поставки №01/02-2 від 01.02.2022 укладений між сторонами з погодженням всіх істотних умов, передбачених статтею 180 Господарського кодексу України. Відповідач не заперечив поставку і прийняття товару за договором, не надав до суду доказів визнання недійсним договору поставки №01/02-2 від 01.02.2022.
Позивач послався на пункт 3.3 договору №01/02-2 від 01.02.2022 та вказав, що відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару протягом трьох банківських днів з дати кожної поставки товару, вказаної у видаткових накладних.
Позивач зазначив, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Позивач звернув увагу на те, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами настання форс-мажорних обставин. Відповідач не надав доказів збитковості товариства та посухи у 2024 році.
Позивач зазначив, що документи щодо обсягу та кількості робіт виконаних адвокатом будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРУПА І К» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Схід Агро» (далі - покупець) укладено договір поставки №01/02-2 від 01.02.2022 (далі - договір від 01.02.2022).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 01.02.2022 постачальник зобов'язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору.
Право власності на товар, що поставляється за договором, переходить від постачальника до покупця у момент передання товару, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної.
Пунктами 2.1 - 2.4 договору від 01.02.2022 визначено, що постачання товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, постачальник надає покупцеві рахунок і видаткову накладну, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару.
Постачання товару здійснюється на умовах ЕXW - склад постачальника, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 22, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. В окремих випадках постачання товару може здійснюватися компаніями-автоперевізниками, про що сторони узгоджують в специфікації.
Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх постачань, вказаних у видаткових накладних, з урахуванням ПДВ.
Датою постачання товару є дата виписки постачальником видаткової накладної.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору від 01.02.2022 покупець зобов'язаний здійснити оплату товару згідно з рахунком постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення на умовах 100% передплати за замовлену партію товару.
При проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають специфікацію до договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк, зазначений у відповідній специфікації до договору.
В пункті 3.3 договору від 01.02.2022 вказано, якщо товар поставлено без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору від 01.02.2022 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У разі, якщо від жодної із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення дії договору не надійде письмового повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах.
Суду не надані докази направлення стороною договору на адресу іншої сторони письмового повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити договір. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що договір діяв протягом спірного періоду.
Згідно з підписаними сторонами видатковими накладними №640 від 19.07.2023 на суму 6300грн; №1357 від 18.12.2023 на суму 14576грн68коп; №52 від 26.02.2024 на суму 57797грн95коп; №130 від 25.03.2024 на суму 11424грн96коп; №137 від 26.03.2024 на суму 21097грн48коп; №138 від 26.03.2024 на суму 5712грн48коп; №156 від 02.04.2024 на суму 11424грн96коп; №217 від 18.04.2024 на суму 8037грн12коп; №237 від 22.04.2024 на суму 17188грн42коп; №263 від 30.04.2024 на суму 111092грн57коп; №268 від 01.05.2024 на суму 5168грн84коп; №269 від 01.05.2024 на суму 59832грн67коп; №283 від 02.05.2024 на суму 23398грн34коп; №332 від 16.05.2024 на суму 29784грн36коп; №341 від 20.05.2024 на суму 419грн90коп; №349 від 20.05.2024 на суму 3206грн26коп; №364 від 23.05.2024 на суму 6107грн87коп; №549 від 13.06.2024 на суму 25618грн37коп; №661 від 25.06.2024 на суму 45727грн70коп; №712 від 01.07.2024 на суму 15587грн52коп на виконання договору від 01.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 479504грн45коп. Відповідач прийняв товар, зазначений у видаткових накладних, без зауважень та заперечень.
Платіжною інструкцією №10 від 19.08.2024 на суму 20498грн49коп відповідач частково сплатив вартість поставленого товару за видатковою накладною №661 від 25.06.2024.
Звертаючись з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп, позивач стверджував про порушення відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару у період з 19.07.2023 по 01.07.2024.
Щодо посилань відповідача на неукладеність (недійсність) договору від 01.02.2022 суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суду не надані докази визнання недійсним у судовому порядку договору від 01.02.2022.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить стаття 180 Господарського кодексу України.
В пункті 2.1 договору від 01.02.2022 сторони узгодили, що найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються у видатковій накладній.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень видаткові накладні №640 від 19.07.2023 на суму 6300грн; №1357 від 18.12.2023 на суму 14576грн68коп; №52 від 26.02.2024 на суму 57797грн95коп; №130 від 25.03.2024 на суму 11424грн96коп; №137 від 26.03.2024 на суму 21097грн48коп; №138 від 26.03.2024 на суму 5712грн48коп; №156 від 02.04.2024 на суму 11424грн96коп; №217 від 18.04.2024 на суму 8037грн12коп; №237 від 22.04.2024 на суму 17188грн42коп; №263 від 30.04.2024 на суму 111092грн57коп; №268 від 01.05.2024 на суму 5168грн84коп; №269 від 01.05.2024 на суму 59832грн67коп; №283 від 02.05.2024 на суму 23398грн34коп; №332 від 16.05.2024 на суму 29784грн36коп; №341 від 20.05.2024 на суму 419грн90коп; №349 від 20.05.2024 на суму 3206грн26коп; №364 від 23.05.2024 на суму 6107грн87коп; №549 від 13.06.2024 на суму 25618грн37коп; №661 від 25.06.2024 на суму 45727грн70коп; №712 від 01.07.2024 на суму 15587грн52коп, в яких сторонами узгоджені - найменування, асортимент, кількість і ціна товару.
Строк оплати товару визначений у пунктах 3.1 - 3.3 договору від 01.02.2022.
Наведене спростовує твердження відповідача про неукладеність договору від 01.02.2022.
В матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень або зауважень відповідача щодо кількості, вартості та якості поставленого товару з 19.07.2023 по 01.07.2024.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.3. договору від 01.02.2022 передбачено, якщо товар поставлений без попередньої оплати, а специфікацію про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній.
З огляду на пункт 3.3 договору від 01.02.2022 відповідач повинен був сплатити поставлений товар за видатковими накладними
- №640 від 19.07.2023 на суму 6300грн в строк до 24.07.2023включно;
- №1357 від 18.12.2023 на суму 14576грн68коп в строк до 21.12.2023 включно;
- №52 від 26.02.2024 на суму 57797грн95коп в строк до 29.02.2024 включно;
- №130 від 25.03.2024 на суму 11424грн96коп в строк до 28.03.2024 включно;
- №137 від 26.03.2024 на суму 21097грн48коп в строк до 29.03.2024 включно;
- №138 від 26.03.2024 на суму 5712грн48коп в строк до 29.03.2024 включно;
- №156 від 02.04.2024 на суму 11424грн96коп в строк до 05.04.2024 включно;
- №217 від 18.04.2024 на суму 8037грн12коп в строк до 23.04.2024 включно;
- №237 від 22.04.2024 на суму 17188грн42коп в строк до 25.04.2024 включно;
- №263 від 30.04.2024 на суму 111092грн57коп в строк до 03.05.2024 включно;
- №268 від 01.05.2024 на суму 5168грн84коп в строк до 06.05.2024 включно;
- №269 від 01.05.2024 на суму 59832грн67коп в строк до 06.05.2024 включно;
- №283 від 02.05.2024 на суму 23398грн34коп в строк до 07.05.2024 включно;
- №332 від 16.05.2024 на суму 29784грн36коп в строк до 21.05.2024 включно;
- №341 від 20.05.2024 на суму 419грн90коп в строк до 23.05.2024 включно;
- №349 від 20.05.2024 на суму 3206грн26коп в строк до 23.05.2024 включно;
- №364 від 23.05.2024 на суму 6107грн87коп в строк до 28.05.2024 включно;
- №549 від 13.06.2024 на суму 25618грн37коп в строк до 18.06.2024 включно;
- №661 від 25.06.2024 на суму 25229грн21коп в строк до 28.06.2024 включно;
- №712 від 01.07.2024 на суму 15587грн52коп в строк до 04.07.2024 включно.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Докази оплати відповідачем суми боргу в розмірі 459005грн96коп в матеріалах справи відсутні. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 459005грн96коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.2. договору від 01.02.2022 передбачено, що за порушення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми, за кожен день затримання платежу. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період затримки оплати.
На підставі пункту 5.2 договору від 01.02.2022 за порушення строку оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 70971грн36коп за загальний період 25.07.2023 - 22.11.2024.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Розрахунок пені виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.
Згідно з пунктом 5.3 договору від 01.02.2022, якщо затримка платежу триває понад 14 календарних днів, крім пені покупець додатково зобов'язується також сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Пеня та штраф сплачується покупцем незалежно від заподіяних постачальнику збитків (штрафна неустойка).
На підставі пункту 5.3 договору від 01.02.2022 за порушення строків оплати товару понад 14 календарних днів позивач нарахував та заявив до стягнення штраф в розмірі 91801грн19коп.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок штрафу. Розрахунок штрафу виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.
Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі №910/11944/18, від 02.04.2019 у справі №910/7398/18.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 8024грн81коп за загальний період з 25.07.2023 по 22.11.2024 та інфляційні втрати в розмірі 30271грн97коп за загальний період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3%річних та інфляційної складової. Розрахунки не порушують вимоги чинного законодавства та є арифметично правильними.
З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
В цій справі тривалість невиконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару становить понад 6місяців. В матеріалах справи відсутні докази неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару. Разом з відзивом відповідач не надав суду докази існування обставин, що ускладнювали виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару. Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України не передбачають зменшення судом розміру інфляційних втрат. Тому суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та інфляційних втрат.
З огляду на матеріали справи суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп, пені в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп, 3% річних в розмірі 8024грн81коп, інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Даний позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
При зверненні до господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7944грн81коп. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2, частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому належний розмір судового збору дорівнює 7920грн90коп ((660075грн29коп х 1,5%) х 08). Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 23грн91коп (7944грн81коп - 7920грн90коп).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На момент вирішення спору клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи задоволення позовних вимог повністю, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 7920грн90коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПА І К» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Схід Агро» про стягнення суми боргу в розмірі 459005грн96коп, пені в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп, 3% річних в розмірі 8024грн81коп, інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Схід Агро» (ідентифікаційний код: 30506220; місцезнаходження: 52910, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зоряне, вул. Центральна, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПА І К» (ідентифікаційний код: 39708062; місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Кримська, буд. 22) суму борг в розмірі 459005грн96коп, пеню в розмірі 70971грн36коп, 20% штрафу в розмірі 91801грн19коп, 3% річних в розмірі 8024грн81коп, інфляційних втрат в розмірі 30271грн97коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7920грн90коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова