ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 лютого 2025 року Справа № 918/747/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Грязнов В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Валерія Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 (повний текст - 05.11.2024) у справі №918/747/24 (суддя Войтюк В.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»
до Фізичної особи - підприємця Костюка Валерія Петровича
про стягнення 287370, 58 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 у справі №918/747/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Костюка Валерія Петровича про стягнення в сумі 287370 грн 58 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 275087 грн 48 коп. - основного боргу, 5163 грн 03 коп. інфляційних втрат, 3207 грн 24 коп. 3% річних, 3912 грн 83 коп. пені та 3448 грн 45 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Фізична особа-підприємець Костюк Валерій Петрович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Так, у своїй апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що згідно п. 3 розділу VI Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Тобто з даного пункту, на думку апелянта випливає, що саме на виконавця послуг покладається обов'язок укласти договір зі споживачем протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
До позовної заяви позивачем було долучено договір №1471 від 06.10.2014, всі рахунки на оплату за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 були виставлені з посиланням та на підставі Договору №1471 від 06.10.2014.
Всі довідки про кількість використаної теплової енергії на вводі «споживача» за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 містять посилання на договір №1471, дані у таких довідках заповнювалися вручну особисто представником позивача.
Досудова претензія №03-05/1522 від 16.05.2024 була висунута з посиланням на Договір №1471 від 06.10.2014, а розрахунок заборгованості за теплопостачання був здійснений з посиланням на договір № 1471 від 06.10.2014. В тому числі, у позовній заяві зазначено про період надання послуг з листопада 2021 року по березень 2024 року, натомість докази, які б підтверджували надання послуг з листопада 2021 року по грудень 2021 року відсутні в матеріалах справи.
Щодо довідок про кількість використаної теплової енергії Ж/Б Пересопницька, 58, то апелянт зазначає, що такі довідки не є належними та допустимими доказами, оскільки в останніх відсутня будь-яка інформація про відповідальну особу за знаття показів лічильника, в тому числі відсутній підпис споживача. Такі довідки містять посилання на Договір №1950020001, однак такий не був долучений до позову. Так же, такі довідки містять посилання на Положення про порядок прийняття лічильників т/е, що є внутрішнім документом позивача.
Згідно Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який розміщений на веб-сайті позивача в розділі «Для юридичних осіб», для категорії «інші», такий датується 2024 роком. Апелянт робить висновок, що Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який розміщений на веб-сайті позивача в розділі «Для фізичних осіб» та який долучений до позовної заяви, і яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги - не поширює свою дію на відповідача та останній не був приєднаний до його умов, починаючи з 01 листопада 2021 року.
Як випливає з довідок про кількість використаної теплової енергії на вводі «споживача» кількість використаної теплової енергії = 0,0 Гкал, покази теплового лічильника як на початок, так і на кінець розрахункового періоду були незмінні. Згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
3 01.05.2019 набув законної сили у повному обсязі Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), що істотно змінив принципи відносин у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також запровадив нову термінологію та класифікацію комунальних послуг, вніс зміни в організацію надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Також, Законом №2189-VIII чітко визначено умови перехідного періоду. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що будуть укладені за правилами, визначеними Законом №2189-VIII, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами «старого» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон № 1875-IV).
При цьому, звертає увагу на те, що старі договори зі споживачами не передбачають можливість застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
На думку апелянта, оскільки між сторонами і наразі діє Договір №1471, то відповідно розрахунки мають здійснюватися на умовах, що визначені таким договором, а саме згідно п. 5.4., яким передбачено, що розрахунки споживача з Підприємством за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Відтак, нарахування мінімальної частки споживання теплової енергії є протиправним.
Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення норми процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, подачі клопотання про приєднання до матеріалів справи завірені роздруківки з сайту позивача ТОВ «Рівнетеплоенерго». Апелянт вважає, що дані клопотання не містять жодних обгрунтувань щодо причин пропуску строків для подання додаткових доказів, а також прохання про поновлення та встановлення додаткого строку для подання таких доказів у справі.
З огляду на викладене просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 у справі № 918/747/24 та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.
26.11.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
05.12.2024 матеріали справи №918/747/24 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/747/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Грязнов В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №918/747/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк - до 27.12.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
27.12.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зокрема позивач звертає увагу суду на те, що правовідносини між Теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Так, Відповідачем було здійснено оплату наданих послуг 30.12.2021 року за період нарахувань листопад 2021 року та 11.02.2022 року за період нарахувань грудень 2021 року
Відповідач протягом 30 днів не повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього позивач не отримав. На думку позивача, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» та Фізичною особою - підприємцем Костюк Валерієм Петровичем вважається укладеним з 01.11.2021 року.
Позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Костюка Валерія Петровича.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Костюк Валерієм Петровичем (споживач) 06 жовтня 2014 року укладено Договір № 1471 про постачання теплової енергії (далі - договір).
Відповідно до п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Пересопницька, 58.
Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача (додаток № 2 до договору № 1471 від 06 жовтня 2014 року), що є невід'ємною частиною договору, загальна площа промислового магазину відповідача, за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58, становить 328,40 м2.
Відповідно до п.1.6. Договору тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Підприємства до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.
Пунктом 3.2.1. Договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Згідно з умовами пункту 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання.
У разі, якщо об'єкт теплоспоживання споживача, який не має приладів обліку, розташований у будинку (будівлі) обладнаному приладом обліку теплової енергії, що здійснює підсумовуючий облік, то обсяг спожитої теплової енергії споживачем визначається як різниця між загальним показником приладу обліку та показниками приладів обліку теплової енергії спожитої іншими споживачами, об'єкти теплопостачання яких обладнані індивідуальними приладами обліку, а отримана різниця розподіляється між споживачами, які не мають приладів обліку теплової енергії, пропорційно тепловому навантаженню (п. 4.9. Договору).
01 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03 грудня 2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" (далі - Закон № 1060).
Законом №1060 внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово- комунальні послуги", в редакції Закону № 1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії". Постанова опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур'єр" 2021, № 190 від 01 жовтня 2021 року.
Текст типового договору було розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" http://rivneteploenergo.com/ 28 вересня 2021 року.
Відтак, з набранням чинності постанови КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.
Вказані дії повністю узгоджуються з вимогами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону № 1060, якими визначено, що публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до п.5 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - типовий Договір), виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно п.6 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до п.4 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", актом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно п.11 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії", обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
У відповідності до п.30 Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначену відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 року, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але невище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.
Відповідно до пункту 31 Типового Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://rivneteploenergo.com/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 типового Договору передбачено: розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п.38 Договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
У розумінні статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Отже, з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та станом на 29 жовтня 2021 року не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з зиконавцями комунальних послуг, вважається укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022.
Якщо у фізичної особи, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору на поставку (купівлі - продажу) теплової енергії, укладеного відповідно до вимог Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року № 1198, одночасно має житлове чи/або нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, до яких поставляється теплова енергія за цим договором, такий договір вважається припиненим, в частині постачання теплової енергії, а замість нього вважатиметься укладеним типовий публічний договір приєднання про надання комунальної послуги постачання теплової енергії.
Новими договорами, які вступили в дію 01 листопада 2021 року, зміненопідхід до розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг, а саме передбачено застосування "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої Наказом Мінрегіонбуду № 315 від 22 листопада 2018 року. Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових:
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника;
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками);
- обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом). Співвласники будівлі повиннібрати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі.
Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
Відповідно до пункту 5.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею - гігакалорією (Гкал).
Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України "Про національну комісію", а з липня 2021 року дані повноваження передані до органу місцевого самоврядування.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12 жовтня 2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф - 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ).
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 127 від 21 грудня 2021 року, були внесені зміни до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12 жовтня 2021 року та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 151 від 28 жовтня 2022 року, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12 жовтня 2021 року для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 125 від 19 грудня 2023 року строком дії з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року установлено тариф для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 5 347,07 грн/Гкал (з ПДВ).
Також розрахунок вартості наданих Товариством послуг здійснюється "Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженою Наказом Мінрегіону № 315 від 22 листопада 2018 року.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншого особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Судом із фактичних обставин справи встановлено, що позивач на виконання умов Типового індивідуального договору "Про надання послуги з постачання теплової енергії" належним чином виконав свої зобов'язання щодо відпуску теплової енергії відповідачу у період з листопада 2021 року по березень 2024 включно на загальну суму 286 752 грн. 82 коп., що підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії (які наявні в матеріалах справи).
Позивачем для відповідача в інформативному порядку виставлялися рахунки про надання послуги з постачання теплової енергії (які наявні в матеріалах справи).
Отже, загальний розмір заборгованості склав 275 087 грн. 48 коп.
Посилаючись на п. 44 Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3 912 грн. 83 коп. - пені, 3207 грн. 24 коп. - 3% річних, 5 163 грн. 03 коп. - інфляційні втрати.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 цього Закону).
У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частиною 1 статті 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на умови Договору (п. 33), у відповідача з'являвся обов'язок здійснити оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивач виконав свої зобов'язання з постачання теплової енергії, а відповідач розрахунків не провів, позовні вимоги про стягнення 275087 грн. 48 коп. - основної заборгованості підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Перевіривши в матеріалах справи розрахунки, колегія суддів погоджується з місцевим судом про стягнення з відповідача 5 163 грн. 03 коп. - інфляційні втрати, 3 207 грн. 24 коп. - 3% річних.
Щодо стягнення пені, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Керуючись пунктом 44 договору позивач нарахував відповідачу 3912 грн 83 коп. - пені за період з січня 2024 року по травень 2024 року.
Здійснивши перерахунок суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені і така пеня підлягає стягненню.
Крім цього колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо правової позиції відповідача по справі та апелянта за апеляційною скаргою, зокрема зазначає наступне.
Стосовно аргументів відповідача щодо початку договірних взаємовідносин між сторонами з 01 листопада 2021 року, суд зазначає наступне.
Частина 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зазначає “...У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з поста чання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг..».
Позивач відповідно до ч.5 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» опублікувало на офіційному веб-сайті позивача у розділі “Новини» від 28.09.2021 р. інформацію про необхідність укладення договорів визначення типу договору та опубліковано на сайті усі моделі договорів для обрання споживачами у розділі “Споживачам»-“Укласти договір»-“Для юридичних осіб», а також в усіх дільницях ТОВ “Рівнетеплоенерго» з вересня 2021 року і по даний час на інформаційних стендах розміщена інформація про необхідність укладення договору з примірником договору
Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Правомірний є висносвок місцевого господарського суду, що даний Закон є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово- комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як встановлено Господарським судом Рівненської області, у офіційному виданні “Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189 ІІІ (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189 ІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1060-ІХ від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини між Теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, №315 про затвердження “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України “Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019 р, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату наданих послуг 30.12.2021 за період нарахувань листопад 2021 року та 11.02.2022 за період нарахувань грудень 2021 року.
Статтею 25 Закону України “Про теплопостачання», закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону. Частиною 4 статті 13 Закону “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги. якщо інше не передбачено цим Законом.
21.09.2021 ТОВ “Рівнетеплоенерго» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласника багатоквартирного будинку за адресою: м. Рівне, вул. Пересопницька 58 Фізичної особи - підприємця Костюк Валерія Петровича, не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Відповідач протягом 30 днів не повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього позивач не отримав.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго» та Фізичною особою - підприємцем Костюк Валерієм Петровичем вважається укладеним з 01.11.2021.
Відповідно до п 5. Типового індивідуального договору “Про надання послуги з постачання теплової енергії», виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Щодо посилання відповідача про неотримання послуги за подачу теплової енергії у лютому 2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 30 Типового договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.
Згідно з пунктом 5 договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з ч.2 ст.10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньо- будинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між всіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартири.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості за теплопостачання по договору № 1471, вказано роз'яснення до проведених розрахунків по періодам нарахування щодо об'єкту споживання, згідно котрого проводяться нарахування з зазначеним нарахуванням та методом нарахування, а саме: вул. Пересопницька б.58 (промисловий магазин) - площа приміщення 328,40 м2; нарахування відбувається по місцям загального користування (далі - МЗК) та мінімальна частка використаної теплової енергії від будинку.
Згідно Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від п.2 ст. 10 “Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22 листопада 2018 року № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (надалі “Методика...»), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства»; “МЗК - загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо)».
Відповідно до п.12 р.IV “Методики» “Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень» та п.8 р.ГУ “У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%» - власне за таким розрахунком проводяться нарахування по об'єкту споживача з 01.02.2022 року.
До 01.02.2022 нарахування проводились по об'єкту споживача відповідно до п.2 р.ІІІ “Методики» (в редакції від 22.11.2018) “У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: чотириповерхова - 14 %» та п. 2 р.У “Методики.» (в редакції від 22.11.2018) “Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %».
Промисловий магазин має індивідуальний лічильник, однак через передачу показів лічильника із “ 0» використанням теплової енергії» розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р.УІ “Методики.»
Відповідно до п.1 р. ГУ “Методики» “Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донанаховується обсяг спожитої теплової енергії».
Відповідно до довідок про кількість використаної теплової енергії, які надаються Відповідачем, кількість використаної теплової енергії з періоду 01.11.2021 року становить 0.
Отже, розрахунок мінімальної частки за проводився згідно п.1 р. ГУ “Методики.» за наступною формулою: (показник будинку-показник МЗК)/опал.площу*50%*площу приміщення промислового магазину-показник лічильника промислового магазину.
Щодо аргументів відповідача про нарахування мінімальної частки, МЗК, ФС є протиправним з огляду на те, що у даних правовідносинах Методика № 315, яка визначає порядок нарахувань, не підлягає застосуванню, суд апеляційної інстанції оцінює критично з наступних обставини.
Відповідно наданого до Позовної заяви розрахунку заборгованості за теплопостачання по договору №1471, а саме аркушу №2, вказано роз'яснення до проведених розрахунків по періодам нарахування щодо об'єкту споживання з зазначенням формул по проведеним нарахуванням, згідно котрого проводяться нарахування з зазначеним нарахуванням та методом нарахування, а саме: - вул. Пересопницька б.58 (промисловий магазин) - площа приміщення 328,40 м2; нарахування відбувається по місцям загального користування (далі - МЗК) та мінімальна частка використаної теплової енергії від будинку.
Згідно Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від п.2 ст.10 “Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22 листопада 2018 року № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (надалі “Методика...»), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства»; “МЗК - загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо)».
Відповідно до п.12 р. IV “Методики» “Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень» та п. 8 р. ГУ “У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %» - власне за таким розрахунком проводяться нарахування по об'єкту споживача з 01.02.2022 року.
До 01.02.2022 нарахування проводились по об'єкту споживача відповідно до п. 2 р. ІІІ “Методики.» (в редакції від 22.11.2018) “У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: чотириповерхова - 14 %» та п. 2 р.У “Методики.» (в редакції від 22.11.2018) “Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %».
Промисловий магазин має індивідуальний лічильник, однак через передачу показів лічильника із “0» використанням теплової енергії» розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р.УІ “Методики.»
Відповідно до п.1 р.ГУ “Методики» “Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії».
Відповідно до довідок про кількість використаної теплової енергії, які надаються відповідачем, кількість використаної теплової енергії з періоду 01.11.2021 року становить 0.
Тобто розрахунок мінімальної частки за проводився згідно п.1 р.IV “Методики» за наступною формулою: (показник будинку-показник МЗК)/опал.площу*50%*площу приміщення промислового магазину-показник лічильника промислового магазину.
Загальна площа по будинку обраховується позивачем, відповідно від усіх об'єктів Споживачів, котрі знаходяться в будинку (житлова та комерційна нерухомість, прибудови до будинку), зі змінами про котрі споживачі інформують позивача.
Опалювальна площа по будинку обраховується приміщеннями у будівлі/будинку, які забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Позивач відповідно до укладених договорів, отриманих копій технічних паспортів/ проектів/актів та іншої передбаченої законодавством України документації котру надають Споживачі послуги, проводить нарахування за спожиті послуги.
Що ж, стосується загальної кількості теплової енергії отриманої житловим будинком за адресою вул. Пересопницька 58 у м. Рівному, згідно якого проводяться розрахунки послуг за місцями загального користування та мінімальної частки, то звертаємо увагу, що до позовної заяви долучені “Довідки про кількість використання теплової енергії Ж/Б Пересопницька, 58».
Відповідно до пояснень позивача, за адресою будинку у м. Рівне, вул. Пересопницька 58, встановлений ультразвуковий компактний лічильник енергії "SHARKY 775", що дозволяє без втручання людини отримувати показники використаної теплової енергії по вказаному будинку. Покази з даного приладу передаються автоматично до програми позивача без втручання людини (ч. 2 ст.11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву зазначається “...В тому числі, у позовній заяві зазначено про період заборгованості з листопада 2021 року по березень 2024 року, натомість докази, які б підтверджували надання послуг з листопада 2021 року по грудень 2021 року взагалі відсутні. Сума боргу у розмірі 4558,50 грн станом на 01.01.2022, інформація про яку міститься в рахунку №1471 від 31.01.2022 не підтверджена жодними доказами.».
Згідно позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 287370,58 грн за період утворення з січня 2022 року по березень 2024 року, включно.
Заборгованість у сумі 4558,50 грн. станом на 01.01.2022 року, згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за теплопостачання по договору №1471 оплачена у січні 2022 року (11.01.2022) за період надання послуг грудень 2021 року, а відповідно не є предметом позову.
Також суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відхилення аргументів відповідача, про те, що відповідно до Акту експлуатаційної перевірки приладів обліку теплової енергії від 22.01.2022 р. вказано, що на час проведення експлуатаційної перевірки запірна арматура на ВОТЕ знаходиться в закритому положенні.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
До майнових обов'язків власника належать, зокрема, договірні зобов'язання майнового характеру, зобов'язання з утримання тощо, обов'язки з відшкодування шкоди, а також обов'язки щодо вчинення певних дій стосовно майна, передбачених законом або договором, та на інших підставах (наприклад, обов'язок щодо знесення самочинного будівництва).
Позивач не несе прав та обов'язків щодо майна відповідача, а тому право відкриття та закриття вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) належить на пряму відповідачу.
Щодо твердження відповідача, що долучені позивачем довідки про кількість використаної теплової енергії Ж/Б Пересопницька, 58 не є належним та допустимими доказами, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1,2 ст.11 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
За адресою будинку у м.Рівне, вул.Пересопницька 58, встановлений ультразвуковий компактний лічильник енергії "SHARKY 775", що дозволяє без втручання людини отримувати показники використаної теплової енергії по вказаному будинку. Покази з даного приладу передаються автоматично до програми позивача без втручання людини.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 у справі №918/747/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Валерія Петровича - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Костюка Валерія Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2024 у справі №918/747/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.02.2025
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Грязнов В.В.