ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 лютого 2025 року Справа № 924/848/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024
(ухвалене о 16:02 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 26.11.2024)
у справі № 924/848/24 (суддя Шевчук О.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
про стягнення 313 069 грн 41 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Піун С.П.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення заборгованості в сумі 313 069 грн 41 коп., з яких: 225 348 грн 88 коп. основного боргу; 58 292 грн 81 коп. пені; 9 583 грн 88 коп. 3% річних; 19 843 грн 84 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 225 348 грн 88 коп. основного боргу, 29 146 грн 41 коп. пені, 9 583 грн 88 коп. 3% річних; 19 843 грн 84 коп. інфляційних втрат та 3 756 грн 83 коп. витрат зі сплати судового збору. В стягненні 29 146 грн 40 коп. пені відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивач на виконання умов Договору постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 049 902 грн 60 коп., з яких відповідачем фактично сплачено 1 824 533 грн 72 коп.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення 58 292 грн 81 коп. пені суд, враховуючи заявлене відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру пені, користуючись правом передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %, з огляду на те, що відповідач частково виконав зобов'язання, припинення права відповідача на здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством, передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", а також скрутний фінансовий стан відповідача, його поведінку та негативні наслідки стягнення неустойки з відповідача, які можуть настати для нього та третіх осіб, зокрема трудового колективу.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції застосував відповідні положення ст. ст. 3, 11, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 656, 663, 664, 691, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 175, 193, 199, 218, 229, 231, 232, 343 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", у якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 скасувати в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. пені та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Пунктом 7.2 Договору постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 визначено, що в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов'язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
До матеріалів справи відповідачем надані баланс та звіт про фінансові результати за І півріччя 2024 року, що не відноситься до періоду виникнення правовідносин сторін, а саме, квітень 2023 по січень 2024 та жодним чином не відображає майновий стан, наявність/відсутність коштів на рахунках, фінансову та балансову звітність тощо в цей період.
Фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзив, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника.
Таким чином, документи, які поданні відповідачем, не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки не відображають фінансовий стан протягом ведення боржником господарської діяльності.
Судом було проігноровано ту обставину, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на 3 роки та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 ЦК України, не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
За наведеного позивач вважає, що рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, у якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, з таких підстав.
Наявними у спірних правовідносинах є підстави для зменшення, заявленої до стягненні пені, які враховані судом першої інстанції:
- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання та поведінка відповідача, яка полягає в погашенні суми боргу, та свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання;
- поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, а саме основним джерелом доходу відповідача є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів, в тому числі від населення та бюджетних установ, зокрема, у період дії воєнного стану в Україні; заборгованість споживачів, як фізичних осіб, так і теплопостачальних організацій, за надані послуги з розподілу природного газу;
- скрутний фінансовий стан відповідача та відсутність понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором;
- стягнення пені не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
- відповідач не є кінцевим споживачем послуг з транспортування природного газу і на підставі відповідної ліцензії до 01.10.2023 здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Хмельницької області;
- відповідач є підприємством, фінансування якого здійснюється лише за рахунок платежів споживачів послуги розподілу природного газу, ліцензія відповідача на здійснення розподілу природного газу якого з 01.10.2023 зупинена;
- позивачем не подано доказів понесення конкретних збитків в результаті дій відповідача з несвоєчасного виконання умов Договору.
Станом на сьогодні на розрахункових рахунках АТ "Хмельницькгаз" відсутні вільні грошові кошти, що на даний час ставить під загрозу отримання навіть заробітної плати працівниками товариства.
З 01.10.2023 АТ "Хмельницькгаз" не може здійснювати ліцензовану діяльність з розподілу природного газу та отримувати кошти передбачені структурою тарифу за рахунок надання послуг розподілу природного газу.
Єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами заборгованості з вартості розподілу природного газу, яка виникла до 01.10.2023.
При відсутності джерел надходження коштів, зумовлених зупиненням дії ліцензії, АТ "Хмельницькгаз" має надзвичайно велику кредиторську заборгованість, зокрема, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги згідно балансу на 30.06.2024 року складає 713 899 тис. грн. (на початок періоду - 999 346 тис. грн), непокритий збиток 477 677 тис. грн.
Відповідач має заборгованість щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими так і непобутовими споживачами в розмірі понад 24 млн грн, що оплачується товариством по мірі надходження коштів в першу чергу.
Враховуючи викладене відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 03.02.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення, в частині зменшення пені, було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснила, що у цьому випадку відсутні підстави для зменшення пені, яка нарахована позивачем правомірно. З огляду на вказане, просила рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 скасувати в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. пені та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.
В судове засідання 03.02.2025 представник відповідача не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 181 на звороті), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 30.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (споживач) було укладено договір постачання природного газу (рамковий) №22/ПГ-4052-К (далі - Договір; а. с. 18-22), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачання газу споживачу здійснюється протягом періоду дії цього договору на підставі підписаних сторонами додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами. В додаткових угодах зазначається періоди та обсяги постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.
Перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.2.5 Договору).
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість (п.2.6 Договору).
Відповідно до п.2.9 Договору постачальник направляє споживачу два примірники підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Споживач протягом 2 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п.2.10 Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт вважається підписаним, а обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору (п. 2.11 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1000 куб. м газу, що постачається постачальником споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначається в окремих додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної додатковими угодами до договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи. Тарифи на транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи встановлюються відповідними постановами НКРЕКП та зазначаються у додаткових угодах до даного договору, згідно з якими споживач замовляє обсяг газу на відповідний газовий місяць.
Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ (в тому числі оплата вартості місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу (п.3.6 Договору).
Датою оплати за цим договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.9 Договору).
Відповідно до п.7.2 Договору в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2023, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання (п.11.1 Договору).
Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
В подальшому, сторони вносили зміни в Договір, зокрема щодо ціни та кількості товару, шлях укладання Додаткових угод, а саме: № 1 від 31.03.2023; № 2 від 26.04.2023; № 3 від 23.05.2023; № 4 від 23.06.2023; № 5 від 24.07.2023; № 6 від 25.08.2023; № 7 від 22.02.2024; № 8 від 22.02.2024 (а. с. 22 на звороті, 23-28, 34).
Матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі природного газу підтверджено, що позивачем передано відповідачу природного газу на загальну суму 2 049 902 грн 60 коп. (а. с. 11-16).
Листом №16/2-09/48183/2024 від 18.04.2024 АТ "Ощадбанк" на запит ТОВ "ГК "Нафтогаз України" надано інформацію про надходження від АТ "Хмельницькгаз" коштів на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за період з 01.10.2021 по 16.04.2024 (а. с. 38-58).
Відповідно до вказаного листа на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" платежі за газ за договором постачання природного газу №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 надходили від АТ "Хмельницькгаз" 04.04.2023 в сумі 491 772 грн 06 коп., 02.05.2023 - в сумі 273 599 грн 50 коп., 12.05.2023 - в сумі 2 262 грн 96 коп., 21.06.2023 - в сумі 273 645 грн 36 коп., 28.06.2023 - в сумі 276 084 грн 02 коп., 28.07.2023 - в сумі 307 189 грн 82 коп., 07.03.2024 - в сумі 200 000 грн.
Враховуючи, що відповідач за поставлений товар розрахувався не своєчасно, не в повному обсязі, з порушенням строку визначеного умовами Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 225 348 грн 88 коп. Також, позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 58 292 грн 81 коп. пені, 9 583 грн 88 коп. 3% річних та 19 843 грн 84 коп. інфляційних втрат.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що скаржник фактично оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. пені, з підстав її зменшення судом першої інстанції на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України, то апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Хмельницької області встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору постачання природного газу (рамковий) №22/ПГ-4052-К від 30.03.2023 на виконання якого постачальник мав поставити замовнику товар, однак виконав такі зобов'язання з порушенням строків, в зв'язку із чим замовник нарахував та заявив до стягнення, зокрема, пеню.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просило стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" 58 292 грн 81 коп. пені.
Суд першої інстанції встановив, що розрахунок пені є законним, обґрунтованим та арифметично вірним.
Проти вказаного, не заперечує ні позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ні відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз".
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні правила також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов'язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 та від 24.09.2024 у справі № 915/1037/23 у подібних правовідносинах.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції, у відзиві на позов, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 99%.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач за первісним позовом посилався на:
- належність до об'єктів критичної інфраструктури, у період виникнення заборгованості;
- дебіторську заборгованість, яка виникла унаслідок несплати за спожиті послуги від населення та юридичних осіб;
- стягнення пені у повному розмірі погіршить фінансово-економічне становище відповідача;
- позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних та інфляційні, а пеня не є основним боргом відповідача перед позивачем.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що в силу положень статті 3 Цивільного кодексу України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. При цьому визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Зменшення розміру пені є не обов'язком, а правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань нарахування та стягнення неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, з огляду на: ту обставину, що відповідач не є кінцевим отримувачем природного газу; ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання (89%); припинення права відповідача на здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775, що має наслідком втрату прибутку товариством, передачу грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"; скрутний фінансовий стан відповідача; поведінку відповідача та негативні наслідки стягнення неустойки з відповідача, які можуть настати для нього та третіх осіб, зокрема трудового колективу, то апеляційний господарський суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, а відповідно, стягнення із відповідача на користь позивача пені в сумі 29 146 грн 41 коп.
Таке зменшення пені цілком відповідає засадам цивільного законодавства, завданню та засадам господарського судочинства, а також буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що зменшення розміру пені (у цьому випадку на 50%) не є тотожним звільненню відповідача від відповідальності за допущене порушення зобов'язання, поза як боржник несе перед кредитором відповідальність за таке порушення, однак у зменшеному розмірі.
Окрім того, суд зазначає, що за оскарженим рішенням суду першої інстанції підлягають до стягнення в повному обсязі суми основного боргу, відсотків річних, а втрати позивача від знецінення національної валюти компенсовані внаслідок стягнення із відповідача інфляційних втрат також у повному обсязі.
За наведеного вище, апеляційний господарський суд погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. пені.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2024 у справі № 924/848/24 в частині відмови в стягненні 29 146 грн 40 коп. - без змін.
2. Справу № 924/848/24 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "05" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.