ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 січня 2025 року Справа № 918/981/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гаврилюк Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 (суддя Качур А.М.) у справі № 918/981/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 3 055 086,00 грн
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" з вимогою про стягнення 3 055 086,00 грн заборгованості за договором поставки від 04.05.2023 № 53-122-01-23-13361.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/981/24 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" 3 055 086,00 грн заборгованості та 18 330,00 грн судового збору.
Від відповідача до Господарського суду Рівненської області 21.11.2024 надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення на шість місяців.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами країни - агресора, а саме Російської Федерації, та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.
В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами АТ "НАЕК "Енергоатом", до моменту окупації військовими країни-агресора найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС.
Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об'єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
За таких обставин, через втрату компанією значної частини своїх виробничих потужностей, був розбалансований фінансовий стан підприємства. Крім того, постійні ракетні атаки Російської Федерації на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проектному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему.
Представник стягувача проти задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення заперечує та вважає доводи, викладені у заяві, безпідставними і необґрунтованими. У разі задоволення судом такої заяви, будуть суттєво обтяжені фінансові спроможності стягувача щодо виплати заробітної плати працівниками, порушиться баланс стабільності у договірних відносинах із третіми особами з виконання грошових зобов'язань, що як результат може призвести до цілковитого зупинення господарської діяльності позивача, скорочення працівників та не сплати податкових зборів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 у справі № 918/981/24 у задоволенні заяви АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.
Судове рішення мотивоване недоведеністю наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та ухвалити нове рішення, яким розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/981/24 строком на 6 місяців з щомісячним рівномірним погашенням заборгованості з моменту набрання рішення законної сили.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що розстрочення виконання судового рішення не порушить інтереси сторін та матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін, унеможлививши при цьому надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача, про які вказано у поданій останнім заяві та не взято місцевим господарським судом до уваги. Додатково в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 АТ "НАЕК "Енергоатом" було включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, що також підкреслює важливість підприємства для безпеки держави.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта, вважає такі безпідставними та необґрунтованими, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 - без змін.
В судовому засіданні присутній представник апелянта підтримав доводи, викладені у поданих процесуальних документах та надав усні пояснення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Клопотанням від 20.01.2025 просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника ТОВ "Вікнарьофф Львів", підтримуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 918/981/24 та розглянувши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Статтями 129, 129-1 Конституції України передбачено, що обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у Господарському процесуальному кодексі України, а також Законі України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, частиною першою статті 18 ГПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 918/981/24, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Розстрочення рішення це надання можливості виконання судового рішення по заздалегідь визначених частинах у встановлені строки. Під час розгляду заяви щодо розстрочення виконання рішення суд виходить із міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме тих строків, які заявлені для відтермінування виконання рішення та можливості виконання рішення визначеними наперед частинами. Отже наявність підстави для відтермінування виконання рішення із застосуванням механізму розстрочення має бути доведена боржником.
Строки розстрочення, частини заборгованості, що мають сплачуватися у такі строки, знаходяться у прямій залежності від обставин, які викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання можливості поступового виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Суд має урахувати баланс інтересів сторін, застосовуючи зокрема принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції широко відображений у практиці Європейського суду з прав людини.
У вирішенні питання надання можливості поступового виконання рішення із застосуванням механізму розстрочки суд з'ясовує, чи існують насправді обставини, за яких виконання рішення неможливе, та чи перешкоджають безпосередньо такі обставини його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі, відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено й до тепер.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначав, що 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами країни - агресора, а саме Російської Федерації, та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації, посилаючись виключно на загальні обставини - стратегічне значення компанії, форс-мажорні обставини через воєнний стан, небезпеку завдання ракетних ударів, довгостроковий дефіцит платіжного балансу, що виник через покладені на нього державою спеціальних обов'язків учасника ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів.
Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі було стягнення боргу за невиконаними грошовими зобов'язаннями відповідача за договором від 04.05.2023, тобто після настання обставин, з якими боржник обґрунтовує необхідність розстрочення виконання рішення суду. Отже, на час укладення договору відповідач володів інформацією про своє фінансове становище, стан своїх активів, рівень власної платоспроможності та можливості виконувати грошові зобов'язання.
Відтак, подана заява не містить конкретних обґрунтувань та доказів складного фінансового становища боржника у 2024 році, тобто на час винесення судового рішення.
При цьому, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Колегія суддів зауважує, що наявність обставин безпідставної збройної агресії проти України не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки вказані обставини існують як для стягувача так і для боржника, адже всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за договором поставки № 53-122-01-23-13361 від 04.05.2023. Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин.
При цьому місцевим судом підставно враховано і ступінь вини відповідача у виникненні спору та виконанні грошових зобов'язань, а саме - невиконання грошових зобов'язань протягом тривалого часу (упродовж 16 календарних місяців) та невчинення будь-яких оплат протягом цього періоду.
Також приймається до уваги те, що заявник не зазначає конкретні місяці та суми для розстрочення стягнутої суми.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання розстрочки, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача суд вважає не обґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 03.12.2024 у справі № 918/981/24 ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03 грудня 2024 року у справі № 918/981/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/981/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "04" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Гудак А.В.