вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" січня 2025 р. Справа№ 910/287/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Нечасного О.Л.
у присутності представника ФОП Бондаренка М.А. адвоката Боднарчука А.М. згідно ордера (в режимі відеоконференції)
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Миколи Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року
у справі №910/287/24 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Крупи Романа Володимировича
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр Маркетплейс"
2. Фізичної особи-підприємця Бондаренка Миколи Анатолійовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1
про відновлення становища, яке існувало до порушення права та стягнення компенсації (разового грошового стягнення)
У січні 2024 року ФОП Крупа Р.В. (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" (далі - відповідач-1) та ФОП Бондаренка М.А. (далі - відповідач-2) про:
1) зобов'язання ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" відновити становище яке існувало до порушення шляхом унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/, що міститься за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, саме за наступними посиланнями:
- https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-600h600-mm1edf353a-41ba-6e60-a87b-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h800- mm-1edf353a-41d9-61f8-b3cb-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-500h700-mm1edf593c-bd56-6f94-a524-0f95491748b9.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h700- mm-11234472-1ee1a57b-f8c0-6ef8-a71f-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-3-1000h800-mm-1edf1b37-d0ad-6cd4- 8be4-4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-800h700-mm-1edf1b37-cf68-625c-9f26- 4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-600h800-mm-1edf3137- 2076-63b4-8fa8-afc960ccd85c.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-03-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-700h500-mm-11440584-1ee418d5-3414-6d28-b71a-e741f7cd817f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-1000h1000-mm1ee3ae8f-9623-6ba0-88fd-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-900h700-mm-11440584-1ee3ae94-ad02-65a6-9de7-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-500h500-mm-11440584-1ee3ae94-aaac-6662-9a92-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-maami-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h700-mm-11440584-1ee3ae8f-9beb-6b1e-a49c-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-550h550-mm-1ee3b404- de7b-68ba-9244-67f5db785839.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-600h600-mm-11440586-1ee2612e-4710- 6c2a-b380-13db50f77e4b.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-700h600-mm-11234476-1ee1a57b-f87d600e-876a-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-800h700-mm1edf593c-bc8a-6016-b889-0f95491748b9.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-550h550-mm1edf593c-be1d-6978-a1dd-0f95491748b9.html
2) стягнення з ФОП Бондаренка М.А. на користь ФОП Крупи Р.В. компенсацію (разове грошове стягнення) у розмірі 287 666,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-2 його майнових прав на належний йому об'єкт авторського права - фотографії дзеркал, розміщених без згоди позивача в мережі Інтернет на сайті https://epicentrk.ua/ за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/287/24 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 року залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - фізичну особу Сіроштана С.М.
За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24 провадження в частині зобов'язання ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/, що міститься за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, а саме посилання, перелічені в резолютивній частині даного рішення - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору; позовні вимоги ФОП Крупи Р.В. задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 115 064,00 грн. - компенсації та 4 753,96 грн. - судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи дане судове рішення, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем-2 майнових авторських прав позивача та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 компенсації, в той час як в частині вимог про зобов'язання ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/ за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/ провадження у справі закрито, оскільки під час розгляду даної справи та станом на дату винесення даного рішення відповідачем-2 були видалені з веб-сайту https://epicentrk.ua/ всі спірні фотографії дзеркал.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП Бондаренко М.А. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; покласти на скаржника судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11014,49 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 14.10.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Бондаренко М.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/287/24.
18.11.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/287/24/6608/24 від 15.11.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Бондаренка М,А. на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 16.01.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення , а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
06.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника скаржника надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
15.01.2025 року через систему "Електронний суд" безпосередньо від відповідача-2 надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року для розгляду справи №910/287/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 15.01.2025 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/287/24 за апеляційною скаргою ФОП Бондаренка М.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024, задоволено заяву представника відповідача-2 адвоката Боднарчука А.М. та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відмовлено у задоволенні заяви ФОП Бондаренка М.А. про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Представник скаржника в судовому засіданні 16.01.2025 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
16.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ФОП Крупа Р.В. здійснює свою комерційну діяльність по реалізації дзеркал на платформі https://epicentrk.ua/ за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/expert-dim/.
Об'єкт інтелектуальної власності у вигляді інтернет-сайту під доменним ім'ям epicentrk.ua використовує у своїй господарській діяльності ТОВ "Епіцентр Маркетплейс".
З метою покращення рівня продажу, для кращої візуалізації своїх товарів позивачем було замовлено у ФОП Сибидило А.Я. фотозйомку своїх товарів.
На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що 08.10.2022 між ФОП Сибидло А.Я. (далі - виконавець) та ФОП Крупою Р.В. (далі - замовник) було укладено договір № 01/10 про надання фото-послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати послуги, а замовник прийняти і оплатити послуги, згідно акту виконаних робіт.
Найменування послуг фотозйомка (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору, в результаті виконання робіт виконавець надає замовнику фотографії в електронному вигляді. Попередній відбір фотоматеріалу проводиться виконавцем самостійно виходячи з технічної якості і загально прийнятих правил.
Згідно п. 7.2. договору, приймання результатів робіт виконавця проводиться замовником протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичної передачі виконавцем всіх результатів робіт, а також підписаного зі свого боку акту здачі-приймання результатів виконаних робіт замовнику.
У п. 10 договору сторони погодили, що виконавець з розумінням чинного законодавства України, в тому числі Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права», визнає, що всі майнові права (в тому числі виключні майнові права) інтелектуальної власності на об'єкти авторського права (крім комп'ютерних програм) та інші об'єкти права інтелектуальної власності, які будуть створені у зв'язку з наданням виконавцем послуг, передбачених цим договором, в тому числі стосовно дизайну та творчих матеріалів (концептів та їх кінцевих варіантів), будуть після оплати замовником послуг щодо їх створення (розробки) відповідно до положень цього договору, повністю належати замовнику на праві приватної власності (чи будь-якій іншій особі, яку може призначити замовник).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року (п. 12.1 договору).
В подальшому, між ФОП Сибидло А.Я. та ФОП Крупою Р.В. складено та підписано акт №А-0810-1 від 08.10.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого замовнику була надана послуга - фотозйомка на суму 11 900,00 грн.
На підставі виставленого ФОП Сибидло А.Я. рахунку-фактури №01-10 від 08.10.2022 позивачем було сплачено 11 900,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.10.2022.
Таким чином, на підставі договору № 01/10 про надання фото-послуг від 08.10.2022 позивач набув виключні майнові права на 32 фотографії дзеркал, що також підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями фотографій з відомостями метаданих у кількості 32 шт.
Такі фотографії використовувалися позивачем на платформі https://epicentrk.ua/ для продажу товарів ФОП Крупи Р.В. за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/expert-dim/.
Проте, як вказує позивач, ним було виявлено, що невідомі особи на платформі https://epicentrk.ua/, а саме: продавець ІНФОРМАЦІЯ_2 https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/ використовує належні позивачу фотографії в цілях реклами та демонстрації своїх власних товарів, а саме:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-600h600-mm1edf353a-41ba-6e60-a87b-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h800- mm-1edf353a-41d9-61f8-b3cb-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-500h700-mm1edf593c-bd56-6f94-a524-0f95491748b9.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h700- mm-11234472-1ee1a57b-f8c0-6ef8-a71f-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-3-1000h800-mm-1edf1b37-d0ad-6cd4- 8be4-4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-800h700-mm-1edf1b37-cf68-625c-9f26- 4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-600h800-mm-1edf3137- 2076-63b4-8fa8-afc960ccd85c.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-03-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-700h500-mm-11440584-1ee418d5-3414-6d28-b71a-e741f7cd817f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-1000h1000-mm1ee3ae8f-9623-6ba0-88fd-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-900h700-mm-11440584-1ee3ae94-ad02-65a6-9de7-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-500h500-mm-11440584-1ee3ae94-aaac-6662-9a92-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-maami-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h700-mm-11440584-1ee3ae8f-9beb-6b1e-a49c-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-550h550-mm-1ee3b404- de7b-68ba-9244-67f5db785839.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-600h600-mm-11440586-1ee2612e-4710- 6c2a-b380-13db50f77e4b.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-700h600-mm-11234476-1ee1a57b-f87d600e-876a-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-800h700-mm1edf593c-bc8a-6016-b889-0f95491748b9.html
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-550h550-mm-1edf593c-be1d-6978-a1dd-0f95491748b9.html.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до ТОВ "Епіцентр К" з адвокатським запитом від 12.09.2023 з метою отримання відомостей про продавця під обліковим записом продавець ІНФОРМАЦІЯ_2 https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, на платформі https://epicentrk.ua/.
Листом від 22.09.2023 №1186/12 ТОВ "Епіцентр К" надано відповідь на вищезазначений запит, в якому повідомлено, що ліцензію на використання об'єкта інтелектуальної власності у вигляді Інтернет сайту, розміщеного під доменним ім'ям epicentrk.ua, надано ТОВ «Епіцентр Маркетплейс» (код ЄДРПОУ 44661744). Зазначено, що відповідно до умов ліцензійного договору ТОВ «Епіцентр Маркетплейс» вправі самостійно укладати договори, за якими надає третім особам послуги з доступу до особистого кабінету на онлайн-платформі для розміщення/ пропонування та/або продажу товарів та/або послуг на інтернет-сайті epicentrk.ua.
Тож, позивачем було направлено ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" заяву про припинення порушення авторських прав в порядку передбаченому ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 10.10.2023, в якій позивач просив відповідача-1 у визначений Законом України «Про авторське право та суміжні права» строк унеможливити доступ до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/ за посиланням hhttps://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/.
Листом від 20.10.2023 за № 117/07 ТОВ «Епіцентр Маркетплейс» надано відповідь на вищезазначену заяву позивача, в якому повідомлено контактні дані продавця ІНФОРМАЦІЯ_2 - https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, а саме: ФОП Бондаренко Микола Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ), тел,. НОМЕР_2 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також, у вказаному листі відповідач-1 повідомив позивача, що продавці на платформі які реалізовують товари співпрацюють з ТОВ «Епіцентр Маркетплейс» на підставі субліцензійного договору - таке співробітництво є відносинами незалежних контрагентів, тому у разі виникнення питань щодо фотоконтенту в картах товарів, представлених на платформі іншими продавцями, запропоновано позивачу звернутися безпосередньо до таких продавців.
У зв'язку з цим, вимоги позивача про унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/, що міститься за посиланням hhttps://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/ за відповідними посиланнями, залишилися без задоволення.
Таким чином, наведене вище стало підставою для звернення позивача з даним позовом, в якому останній вказує, що не надавав відповідачу-2 жодних прав на використання належних йому фотографій, внаслідок чого майнові права позивача на належний йому об'єкт авторського права - фотографії дзеркал порушуються в мережі Інтернет на сайті https://epicentrk.ua/ за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, при цьому, відповідачем-1 на вимогу позивача не припинено доступ до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема: фотографічні твори.
Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майнові права на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням (крім твору, спеціально створеного як елемент комп'ютерної програми), належать його автору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або об'єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі договору про створення за замовленням і використання об'єкта авторського права або об'єкта суміжних прав.
Як встановлено судом вище, на підставі договору № 01/10 про надання фото-послуг від 08.10.2022 позивач набув виключні майнові права на 32 фотографії дзеркал.
Факт виконання вказаного договору підтверджується актом №А-0810-1 від 08.10.2022 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжною інструкцією від 08.10.2022.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у позивача наявні вказані фотографії з відомостями метаданих, що засвідчують як дату створення таких фотографій, так і обладнання яке було використано для їх створення, а також інші технічні відомості про створення кожної фотографії.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено належність позивачу виключних майнових авторських прав на 32 фотографії дзеркал, що відповідно спростовує протилежні доводи апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.
Способами використання твору є: відтворення; включення до складеного твору; включення до іншого твору, крім складеного твору; розповсюдження примірників твору; імпорт примірників твору; здавання в найм або в позичку примірників твору; публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено що публічне сповіщення - поширення в ефір для сприйняття публікою бездротовими засобами або за допомогою кабельної мережі чи супутника тощо об'єктів авторського права та/або суміжних прав.
Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як зазначає позивач, відповідачем-2 в Інтернет-магазині (платформі), що знаходиться на сайті https://epicentrk.ua/ за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, здійснюється відтворення, публічне сповіщення та розповсюдження продукції з порушенням майнових авторських прав позивача, а саме відповідач-2 використовує належні позивачу фотографії дзеркал з цілях реклами та демонстрації своїх власних товарів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо.
Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися, зокрема суб'єкти авторського права або суб'єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав; особи, яким надано виключне право на використання об'єктів авторського права та/або об'єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об'єктів авторського права та/або об'єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб'єктом авторського права або суб'єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди.
Частиною 2 ст. ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: визнання авторського права або суміжних прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права; відшкодування моральної шкоди; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об'єктів авторського права та/або об'єктів суміжних прав тощо; опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.
Відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності. Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Судом вірно встановлено, що ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" надає послуги щодо розміщення інформації про товари та послуги користувачів (продавців) на веб-сайті https://epicentrk.ua/ (портал, електронний маркетплейс) на умовах, визначених у публічній оферті, а саме Договорі-оферті про надання послуг.
Судом також встановлено, що відповідач-2 (ФОП Бондаренко М.А.), як продавець ІНФОРМАЦІЯ_2 https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, пропонував до продажу та продавав в Інтернет-магазині на платформі https://epicentrk.ua/ продукцію - дзеркала з використанням належних позивачу фотографій вказаних дзеркал в цілях реклами та демонстрації власного товару, чим порушив авторські майнові права позивача на фотографії, які були замовлені позивачем з метою продажу свого товару на вказаному маркетплейсі.
Враховуючи те, що Інтернет-магазин за посиланням https://epicentrk.ua/ є доступним для перегляду потенційним користувачам на стаціонарних комп'ютерах, ноутбуках, планшетах і смартфонах, використання спірних об'єктів авторського права відповідає визначенню «публічне сповіщення» (доведення до загального відома), яке наведене у статті 1 Закону (передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль, у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву, вказує, що фотографії на веб-сторінці у маркетплейсі Епіцентр були ним розміщені на підставі авторського договору №111222 від 11.12.2022, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 , за яким відповідач-2 отримав фотографії в форматі JPG та TIFF у кількості 70 (сімдесят) штук, на яких зображені дзеркала, що підтверджується актом прийому-передачі твору від 11.12.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2022 між ФОП Бондаренко М.А. та фізичною особою ОСОБА_1 (автор) було укладено авторський договір №111222, відповідно до якого автор, який є автором фотографічних творів в форматі JPG та TIFF у кількості 70 (сімдесят) штук (далі - твір) передає замовнику, а замовник приймає від автора всі належні автору майнові права на твір, зокрема: виключне право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права автора твору, встановлені законом.
Виключне право на використання твору включає в себе право використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (п. 2 договору).
Згідно п. 5 договору, за домовленістю сторін строк дії договору складає 10 (десять) років з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до п. 6 договору, автор заявляє та гарантує, що: він дійсно є автором твору і єдиним власником майнових прав на твір; він не має жодних обмежень щодо розпорядження майновими правами, на момент укладення цього договору майнові права на твір не передані іншим особам, питання авторства та належності їй майнових прав на твір не є предметом судового розгляду, будь-які права третіх осіб щодо майнових прав на твір відсутні. Твір не порушує будь-яким чином авторських прав третіх осіб і не містить у собі жодних запозичень та/або інших елементів, що можуть розглядатися як порушення прав третіх осіб.
Крім того, 11.12.2022 між ФОП Бондаренко М.А. та фізичною особою ОСОБА_1 (автор) складено та підписано акт приймання-передачі твору, відповідно до якого автором передано фотографічні твори в форматі JPG та TIFF, та всі майнові права автора, у кількості 70 (сімдесят) штук на яких зображені дзеркала.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування «вірогідності доказів».
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Верховний Суд неодноразово зазначав, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Проте, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з наданого відповідачем-2 авторського договору №111222 від 11.12.2022 не вбачається підстави набуття ОСОБА_1 авторських прав на фотографічні твори-дзеркала, враховуючи що договір укладений 11.12.2022, тобто після укладення позивачем договору №01/10 про надання фото-послуг від 08.10.2022 з ФОП Сибидло А.Я..
При цьому, з укладеного договору також не вбачається надання ОСОБА_1 відповідачу-2 метаданих на такі фотографії на підтвердження авторських прав Сіроштана С.М. на такі фотографії.
Поряд з викладеним, судова колегія критично ставиться до твердження місцевого господарського суду про те, що відовідач-2 фактично не заперечує проти заявлених позовних вимог з тих мотивів, що у відзиві на позовну заяву вказує про те, що розміщуючи фотографії на власній веб-сторінці у маркетплейсі https://epicentrk.ua/ вважав, що у нього наявні всі права на розміщення таких фотографій та після ознайомлення з позовною заявою та матеріалами справи відповідачем-2 протягом 48 годин було видалено всі спірні фотографії із веб-сторінки.
В даному випадку спірні фотографії було видалено відповідачем-2 протягом 48 годин із веб-сторінки саме з підстав виникнення спору щодо цих фотографій в суді.
Разом з цим, наведені вище обставини не призвели до прийняття судом помилкових висновків, оскільки встановлено факт порушення відповідачем-2 майнових авторських прав позивача.
Посилання скаржника на неотримання від позивача заяви про припинення порушення авторських прав до звернення позивача з даним позовом до суду в порядку приписів ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права», колегією суддів відхиляються, оскільки наведеною нормою визначено право, а не обов'язок, суб'єкта авторського права при порушенні будь-якою особою авторського права вчиненому з використанням мережі Інтернет, звернутися до власника веб-сайту (особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, або реєстранта відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувача послуг хостингу (за відсутності доказів іншого), та/або власника веб-сторінки (особи, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує цифровий контент в межах такої веб-сторінки), на якому (якій) розміщено або в інший спосіб використано відповідний цифровий контент, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав.
За відсутності обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту та/або веб-сторінки невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, з урахуванням частини четвертої цієї статті, зобов'язаний унеможливити доступ до цифрового контенту, щодо якого подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи відповідно до вимог цієї статті (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
У даному випадку із відповідною заявою позивач звертався до ТОВ Епіцентр Маркетплейс".
Таким чином судом першої інстанції правомірно встановлено, а скаржником протилежного не спростовано, що розміщення фотографій продукції - дзеркал з використанням належних позивачу фотографій вказаних дзеркал в цілях реклами та демонстрації власного товару на сайті Інтернет-магазину, розміщеному за посиланням https://epicentrk.ua/, порушувала авторські права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із даним позовом.
В той же час, як вбачається із відзиву відповідача-2, що не заперечувалось представником позивача під час розгляду даної справи, та перевірено місцевим судом станом на дату винесення рішення у даній справі, відповідачем-2 були видалені з веб-сайту https://epicentrk.ua/ всі спірні фотографії дзеркал.
З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №910/287/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині зобов'язання ТОВ "Епіцентр Маркетплейс" відновити становище яке існувало до порушення шляхом унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті https://epicentrk.ua/, що міститься за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/, а саме за наступними посиланнями:
- https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-600h600-mm1edf353a-41ba-6e60-a87b-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h800- mm-1edf353a-41d9-61f8-b3cb-813d958e7124.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-500h700-mm1edf593c-bd56-6f94-a524-0f95491748b9.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-obigrivom-600h700- mm-11234472-1ee1a57b-f8c0-6ef8-a71f-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-3-1000h800-mm-1edf1b37-d0ad-6cd4- 8be4-4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-800h700-mm-1edf1b37-cf68-625c-9f26- 4354f144132f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-600h800-mm-1edf3137- 2076-63b4-8fa8-afc960ccd85c.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-03-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-700h500-mm-11440584-1ee418d5-3414-6d28-b71a-e741f7cd817f.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-vankuver-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h450-mm-11440584-1ee418d7-14eb-6242-96ad-ff74cba299e7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-vankuver-l-sr-z-led-pidsvitkou-1000h1000-mm1ee3ae8f-9623-6ba0-88fd-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-900h700-mm-11440584-1ee3ae94-ad02-65a6-9de7-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-500h500-mm-11440584-1ee3ae94-aaac-6662-9a92-076bec89528e.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-maami-z-led-pidsvitkou-ta-elektricnimpidigrivom-450h700-mm-11440584-1ee3ae8f-9beb-6b1e-a49c-29e82763ee26.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-z-led-pidsvitkou-550h550-mm-1ee3b404- de7b-68ba-9244-67f5db785839.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-600h600-mm-11440586-1ee2612e-4710- 6c2a-b380-13db50f77e4b.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-5-700h600-mm-11234476-1ee1a57b-f87d600e-876a-8f071aeba2b7.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-majami-z-led-pidsvitkou-800h700-mm1edf593c-bc8a-6016-b889-0f95491748b9.html;
- https://epicentrk.ua/ua/shop/mplc-dzerkalo-l-sr-sunlight-z-led-pidsvitkou-550h550-mm1edf593c-be1d-6978-a1dd-0f95491748b9.html, за відсутністю предмету спору.
Щодо вимоги позивача про стягнення з ФОП Бондаренко М.А. на користь ФОП Крупи Р.В. компенсації (разового грошового стягнення) у розмірі 287666,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права та/або суб'єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення про:
1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав;
3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб'єкта авторського права та/або суб'єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об'єкта авторського права або об'єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об'єкта, з приводу якого виник спір.
Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об'єктивні обставини;
5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав.
Позивач просив стягнути з відповідача-2 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 287 666, 00 грн., виходячи із наступного розрахунку: 3028,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 5 * 19 (за кожен окремий випадок порушення прав позивача, яких зафіксовано 19 - посилання у мережі Інтернет на фото дзеркал).
Відповідно до п. 51.2. та п. 51.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Під час визначення розміру компенсації, що підлягає стягненню з відповідача суд враховує тривалість порушення відповідних авторських прав позивача, а також те, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем-2 саме умисного порушення авторських прав позивача на фотографії.
Також судом враховано, що після звернення позивача із даним позовом до суду, відповідачем-2 були вчинені дії, спрямовані на припинення порушення авторських прав позивача, а саме: видаленні всі фотографії з веб-сайту https://epicentrk.ua/, що містилися за посиланням https://epicentrk.ua/ua/merchant/ІНФОРМАЦІЯ_2/.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ефективний та справедливий розмір компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права, тобто 115 064,00 грн., розраховані судом наступним чином: 3028,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 2 * 19 (посилання у мережі Інтернет на фото дзеркал).
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП Бондаренка М.А. і скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд стягнути з ФОП Бондаренка М.А. на користь ФОП Крупи Р.В. судові витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано Договір про надання правової допомоги №АБ-01/199 від 07.12.2024, довіреність, свідоцтво про право на надання адвокатської діяльності, ордер на надання правової допомоги, рахунок на оплату №122 від 10.12.2024 на суму 6000,00 грн. та платіжну інструкцію №331 від 10.12.2024 на суму 6 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідаа-2 витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачу.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою позивачем наданих йому послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачу не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача-2, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача-2.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі №922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Крім того, правомірність зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги з власної ініціативи суду за відсутності відповідного клопотання іншої сторони по справі також підтверджується постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №873/137/21.
Дослідивши матеріали справи, а також додані до відзиву докази, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 6 000,00 грн. не є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, судом встановлено, що згідно рахунку на оплату №11 від 10.12.2024, виконавцем здійснено наступні роботи (надано послуги): підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу та подання його до суду у кількості 5 годин на суму 5 000,00 грн., а також судовий супровід справи: подання процесуальних заяв, клопотань, отримання рішення суду та виконавчі листи, а також забезпечення представництва шляхом участі у відеоконференціях у кількості 2 години на суму 1 000,00 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано суду лише відзив на апеляційну скаргу.
В той час, як жодних інших процесуальних документів представником позивача суду не подавалось, участі у судовому засіданні 16.01.2025 року, в тому числі і в режимі відеоконференції, представник позивача не брав, тобто жодним чином не здійснював судовий супровід справи, як наслідок витрати позивача у розмірі 1 000,00 грн. в даному випадку не підтверджені, не мають характер необхідних, а їх розмір не є розумним та виправданим, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною.
За таких обставин, керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд вважає справедливим та співрозмірним призначення відшкодування ФОП Крупі Р.В. відповідних витрат у розмірі 5 000,00 грн. шляхом їх стягнення з ФОП Бондаренка М.А.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про авторське право і суміжні права", Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренка Миколи Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року у справі №910/287/24 залишити без змін.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Миколи Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Крупи Романа Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/287/24 в суді апеляційної інстанції.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 05.02.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
В.О. Пантелієнко