вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/6909/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024
у справі № 910/6909/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
до Громадської організації "Екостолиця"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
на стороні позивача: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (третя особа 1);
на стороні відповідача: депутат Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 (третя особа 2)
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,
Обставини, що передували постановленню оскаржуваної ухвали.
У червні 2024 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Екостолиця" (далі - ГО "Екостолиця", відповідач) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням комунальної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним створенням відповідачем перешкод у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 49,5 кв. м по вул. Татарській, 3/2 у м. Києві, оскільки останній не повернув це приміщення у зв'язку із закінченням 07.11.2019 строку дії Договору №549/1 оренди про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (в новій редакції), продовжив неправомірно використовувати майно територіальної громади міста Києва, порушуючи при цьому право власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у даній справі від 10.06.2024 залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - третя особа 1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа 2).
ГО "Екостолиця" у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву заперечила заявлені позовні вимоги з посиланням на приписи статті 784 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) та частини 4 статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки протягом місяця після закінчення дії Договору оренди (в період з 12.02.2023 по 12.03.2023) ні позивач, ні третя особа 1 не заявляли вимог про припинення дії цього Договору, тому він вважається продовженим на той же самий строк та на тих же самих умовах, тобто на наступні 1094 дні (до 10.02.2026).
Поряд з цим, відповідач у відзиві на позов вказав на те, що у 2021 та 2024 роках КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надавалися рахунки для сплати орендної плати та акти наданих послуг, що підтверджує бажання підприємства-балансоутримувача в продовженні орендних правовідносин з відповідачем та ОСОБА_1 .
Звертаючи увагу на умови пункту 1.1 Договору оренди, з якого слідує, що фактичним користувачем нерухомого майна є ОСОБА_1 (орендоване приміщення передане для розміщення громадської приймальні депутата Київської міської ради ОСОБА_1 ), відповідач наголошує на тому, що ним не створюється перешкод ні позивачу, ні третій особі 1 у користуванні спірним майном, так як він не має до нього самостійного доступу, тому виконати вимоги позивача не може. Отже, ГО "Екостолиця" у даних спірних правовідносинах, на думку останнього, не є належним відповідачем.
05.07.2024 до суду першої інстанції від депутата Київської міської ради VII та VIII скликань ОСОБА_1 надійшла позовна заява, подана ним в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій останній просить: 1) замінити статус ОСОБА_1 у справі №910/6909/24 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, 2) визнати договір №549/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04 листопада 2016 року продовженим на той самий строк, тобто до 10 лютого 2026 року, і на тих самих умовах.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що 04.11.2016 між позивачем, відповідачем та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" укладено Договір №549/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, який 13.02.2020 викладено сторонами в новій редакції з визначенням строку його дії на 1094 дні, тобто до 11.02.2023 (далі - Договір оренди). За цим Договором ГО "Екостолиця" (відповідач у даній справі) в оренду передавалось нерухоме майно площею 49,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого розміщення там громадської приймальні ОСОБА_1 як депутата Київської міської ради. ОСОБА_1 у позові вказує, що з 04.11.2016 ним фактично використовується спірне приміщення в якості приймальні громадян для надання їм консультацій, отримання скарг та вирішення проблемних питань, що викладені в таких скаргах; за весь цей час відповідач та заявник належним чином користувались орендованим майном, сплачували орендну плату та комунальні платежі, за виключенням орендної плати за 2022 та 2023 роки на підставі рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022, яким орендарі звільнені від її сплати на період дії воєнного стану.
Оскільки Договір оренди діяв до 11.02.2023 і протягом місяця після цієї дати ні позивач, ні третя особа 1 не заявляли вимог про припинення його дії у порядку, передбаченому положеннями статтею 764 ЦК України та частини 4 статті 284 ГК України, тому цей Договір, за твердженням ОСОБА_1 , вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, тобто на наступні 1094 дні (до 10.02.2026). А отже наявні всі підстави для подання заявником, як фактичним користувачем майна орендованого за Договором, позову про визнання Договору продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6909/24 повернуто позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 і додані до неї документи.
Обґрунтовуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції з посиланням на норми статей 4, 20, 49, 162, 164, 172, 173, 174, 180 ГПК України встановив, що у даному випадку позов подано фізичною особою, яка не є підприємцем, щодо речового права на нерухоме майно територіальної громади, отже даний спір не може бути розглянутим у межах господарського судочинства, а має бути розглянутим за правилами Цивільного процесуального кодексу України судами загальної юрисдикції, позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, депутат Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 26.07.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24 скасувати та направити на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції позовну заяву депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору оренди продовженим.
Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до такого:
-оскільки справа №910/6909/24 вже розглядається в порядку господарського судочинства, тобто суд першої інстанції визначив її такою, що входить до юрисдикції господарських судів, тому розгляд позовної заяви третьої особи у цій справі також підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;
- ОСОБА_1 подана позовна заява саме як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а не стороною у справі (позивачем чи відповідачем) стосовно якої за вимогами статей 4, 20 ГПК України при розгляді справ у спорах щодо речового права на майно для фізичних осіб передбачена обов'язкова наявність статусу підприємця;
-фактичне користування нежитловим приміщенням, щодо якого заявляються позовні вимоги за первісним позовом, здійснюється саме ОСОБА_1 , тому в разі задоволення позову Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації скаржник втратить можливість користування спірним приміщенням, а отже подання позову в межах справи №910/6909/24 є єдиним способом захисту ним своїх прав та інтересів.
Поряд з цим, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржувану ухвалу ним отримано поштою 22.07.2024, що підтверджується матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6909/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24 до надходження матеріалів справи.
15.08.2024 матеріали справи № 910/6909/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та ОСОБА_2
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 поновлено депутату Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6909/24; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії у встановлені судом строки.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 справу № 910/6909/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24, розгляд справи № 910/6909/24 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 28.01.2025.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 справу № 910/6909/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/6909/24, розгляд справи № 910/6909/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція інших учасників справи.
02.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ГО "Екостолиця" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці з 02.09.2024 по 15.09.2024 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відзив ГО "Екостолиця" на апеляційну скаргу у даній справі повернуто заявнику без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України, оскільки він не містить власноручного підпису уповноваженої особи (відзив не підписаний), а також ГО "Екостолиця" не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю №3874767.
08.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ГО "Екостолиця" повторно надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з пропуском строку, встановленого судом для його надання, без заяви про продовження цього строку в порядку, визначеному частиною 2 статті 119 ГПК України.
У відповідності до вимог статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 20.08.2024, яку, як підтверджується матеріалами справи, позивач отримав 22.08.2024.
Однак, зазначене відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи із меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про повернення фізичній особі ОСОБА_1 поданої ним позовної заяви з доданими до неї документами як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на підставі частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Так, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив:
-у даній справі, провадження в якій відкрито за правилами загального позовного провадження з предметом спору про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, фізична особа ОСОБА_1 , будучи залученим до участі у цій справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (третя особа 2), подав в порядку статті 49 ГПК України позовну заяву до позивача (Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) про визнання Договору оренди спірного нежитлового приміщення продовженим;
-позовні вимоги обґрунтовані використанням спірного приміщення територіальної громади для розміщення громадської приймальні депутата Київської міської ради VII та VIII скликань Кутняка С.В.;
-на дату подання позовної заяви заявник не є посадовою особою Київської міської ради і виступає виключно як фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- за правилами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін;
- до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 ГПК України;
- отже позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, як і зустрічна позовна заява, подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову і повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України; до позовної заяви, поданої з порушенням цих вимог застосовуються положення статті 174 цього Кодексу;
- аналізуючи положення частини 2 статті 4, частини 1 статті 20 ГПК України та встановивши факт подання фізичною особою, яка не є підприємцем, позову щодо речового права на нерухоме майно територіальної громади, суд першої інстанції виснував, що даний спір не може бути розглянутим у межах господарського судочинства, оскільки має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України судами загальної юрисдикції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду із зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх помилковими з огляду на таке.
За приписами частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 3 статті 2 цього Кодексу визначено основні засади (принципи) господарського судочинства, серед яких, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення.
Реалізуючи покладені на суд завдання у межах визначених засад господарського судочинства при ухваленні рішення суд вказує, зокрема, і в резолютивній частині рішення результати розгляду кожного з позовів у випадку подання первісного і зустрічного позовів чи позову третьої особи з самостійними вимогами (пункт 4 частини 1 статті 237, пункт 1 частини 5, частина 8 статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами частин 1, 2, 7 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1);
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6).
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції повернув позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подану в порядку статті 49 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін; про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу; треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача; до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Стаття 180 ГПК України визначає порядок пред'явлення зустрічного позову.
Так, за приписами цієї норми зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина 2). Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина 3). Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (частина 4). До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частина 5). Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина 6).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Саме посилаючись на приписи частини 1 статті 20 ГПК України, якою визначені справи, які відносяться до юрисдикції господарських судів, суд першої інстанції констатував, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), яке (права на яке) є предметом спору, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Оскільки у даному випадку позов подано фізичною особою, яка не є підприємцем, щодо речового права на нерухоме майно територіальної громади, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена особа не може бути стороною цього спору, а отже не має процесуальної дієздатності для пред'явлення цього позову до господарського суду.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач (стаття 45 ГПК України).
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, за приписами статті 41 ГПК України мають статус учасників процесу, а не сторони, та відповідно до вимог частини 3 статті 49 цього Кодексу користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
З наведеного слідує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково застосував положення частини 1 статті 20 ГПК України в частині неможливості віднесення до юрисдикції господарських судів справ у спорах щодо речового права на нерухоме майно, стороною у яких є фізична особа, яка не є підприємцем, до поданого у даній справі позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання Договору оренди продовженим, оскільки така третя особа не є стороною у даній справі, а після вступу у справу набуває статусу учасника справи і, відповідно, може користуватися усіма правами і нести усі обов'язки позивача.
Щодо визначення процесуальної дієздатності колегія суддів звертається до статті 44 ГПК України. Так, відповідно до цієї норми усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
З наведеного убачається, що для особистої участі у господарській справі недостатньо володіти тільки правоздатністю, необхідна ще й процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Таким чином, змістом господарської процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Це означає, що наявність господарської процесуальної дієздатності необхідна саме для самостійного ведення процесу. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття, а також юридичними особами.
Положення статті 49 ГПК України не містять будь-яких обмежень в процесуальній дієздатності фізичних осіб при поданні ними позовів та вступу у справи, провадження у яких вже відкрито, в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, не ставлять в залежність їх право на звернення з позовом до господарського суду від того чи є вони підприємцями чи ні.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви з доданими до неї документами, поданої фізичною особою ОСОБА_1 як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у даній справі у відповідності до приписів пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України.
Також неправомірним є висновок суду першої інстанції щодо віднесення даного спору за поданим фізичною особою позовом до юрисдикції загальних судів з огляду на положення частини 14 статті 30 ГПК України.
Так, згідно з цією нормою процесуального законодавства зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов. Підстав для не застосування зазначеного правила судом апеляційної інстанції у даному спірному випадку не встановлено.
Крім того, суд апеляційної інстанції також наголошує, що відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ має застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) цим судом визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Беллет проти Франції" від 04.12.1995).
Суворе тлумачення національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").
Отже, допущені судом першої інстанції процесуальні порушення статей 4, 20, 30, 41, 44, 45, 49 Господарського процесуального кодексу України призвели до безпідставного повернення позовної заяви та до постановлення цим судом незаконної ухвали у цій справі, дійшовши помилкового висновку про наявність передбачених частиною 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у зв'язку з відсутністю у цієї особи процесуальної дієздатності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на наведене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви і доданих до неї документів не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки такий висновок зроблено судом без належної оцінки відповідних обставин справи та з неправильним застосуванням норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі з направленням її до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства та зважаючи, що у даному випадку судом першої інстанції не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наявні недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, прийнята судом першої інстанції ухвала - скасуванню, а подана в порядку статті 49 ГПК України позовна заява - передачі для розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу.
Судові витрати.
Витрати зі сплати судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті за загальними правилами, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6909/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6909/24 скасувати.
3. Справу №910/6909/24 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду поданої в порядку статті 49 ГПК України позовної заяви депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_1 .
4. Матеріали справи №910/6909/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статями 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 30.12.2024 по 03.12.2025 включно, з 06.01.2025 по 10.01.2025 включно, з 13.01.2025 по 17.01.2025 включно, з 20.01.2025 по 24.01.2025 включно, повний текст постанови складено 05.02.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко