вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2025 р. Справа № 910/8531/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з'явилися;
відповідача - Чернюшок М.І.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 (повне рішення складене 26.11.2024)
у справі №910/8531/24 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними і скасування пунктів рішення.
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про:
- визнання недійсним та скасування п. 2 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №2-р/тк від 30.04.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №209/60/59-рп/к.22, яким визнано дії позивача, що полягають у встановленні до замовників у технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- визнання недійсним та скасування п. 3 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №2-р/тк від 30.04.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №209/60/59-рп/к.22, яким за порушення, вказане в п. 2 резолютивної частини цього рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 3000000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №2-р/тк є неправомірним, оскільки приймаючи вказане рішення відповідач неправильно застосував норми матеріального права, не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а висновки відповідача у рішенні не відповідають обставинам справи №209/60/59-рп/к.22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8531/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 (повне рішення складене 26.11.2024) у справі №910/8531/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи скаржника в цілому зводяться до наступного:
- судом першої інстанції безпідставно застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, а саме ч. 1 ст. 13 та п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- суд прийшов до помилкового висновку, що спірний період, у який позивач ніби-то зловживав монопольним становищем, був сталим, тобто жодних змін на ринку послуг не відбувалося і нормативно-правова база не змінювалася;
- відповідачем невірно визначено часові межі ринку, оскільки у період з січня 2020 року по серпень 2023 року існувало дві редакції Кодексу газорозподільних систем, а саме до 18.11.2021 та після 18.11.2021, які зовсім по різному врегульовували спірні правовідносини; контексті зазначеного скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/20850/20;
- судом залишено поза увагою те, що вартість встановлення та закупівлі вузла обліку включається в плату за приєднання до мереж, як окремий елемент, який збільшує її вартість, і, фактично, вартість встановлення та закупівлі вузла обліку, зокрема загальнобудинкового, є окремою оплатною роботою в рамках приєднання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8531/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8531/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 27.12.2024 у встановлений процесуальний строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/8531/24, призначено її до розгляду на 04.02.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
До суду 20.01.2025 Антимонопольним комітетом України подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
30.01.2025 від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою від 30.01.2025 задоволено.
04.02.2025 від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Приходька С.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю взяти участь в судовому засіданні, оскільки останній братиме участь у слідчих діях в рамках кримінального провадження.
У призначене засідання суду 04.02.2025 з'явився представник відповідача. Натомість, представники позивача у судове засідання не з'явилися, хоча Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Присутній представник відповідача вирішення питання щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.
Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
У клопотанні про відкладення зазначено, що представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Приходько С.В. братиме участь у слідчих діях, проте жодних доказів на підтвердження викладеної обставини останній не надав та не повідомив суд про надання йому строку для подання доказів неможливості бути присутнім у засіданні суду.
Поряд з цим колегія суддів також відмічає, що згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У клопотанні про відкладення не зазначено про неможливість прийняти участь у судовому засідання інших представників позивача або ж забезпечити самопредставництво юридичної особи у порядку ст. 56 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» не доведено суду неможливості забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника, а також факту неможливості розгляду справи без участі скаржника, оскільки свої доводи щодо суті ухваленого рішення скаржник виклав в апеляційній скарзі. До того ж, явка у призначене судове засідання представників учасників справи обов'язковою не визнавалася.
З огляду на викладене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника позивача.
Після розгляду клопотання представник відповідача надав пояснення по суті апеляційної скарги, після чого судом досліджено докази та заслухано виступ представника у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що рішенням відповідача №2-р/тк від 30.04.2024:
- визнано, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у період з січня 2021 року по серпень 2023 року включно займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» з часткою 100%, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку (п. 1 резолютивної частини рішення);
- визнано дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», які полягають у встановленні до замовників у технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 резолютивної частини рішення);
- за порушення, вказане в п. 2 резолютивної частини рішення №2-р/тк, на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» накладено штраф у сумі 3000000,00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення).
Рішенням №2-р/тк, прийнятим за результатами розгляду матеріалів антимонопольної справи №209/60/59-рп/к.22, встановлено наступні обставини.
Відділенням за результатами розгляду заяв встановлено, що громадянин ОСОБА_1 (далі - заявник-1, замовник-1) є одним із засновників та керівником ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» (далі - заявник-2, замовник-2), який є забудовником об'єкта, розташованого за адресою у місті Ірпінь, кадастрові номери земельних ділянок: 3210900000:01:141:0001/0002/0003/0004/0005/0006/0007/0008/0009/0010/0012/0013/0014/0015/0017/0018/0019/0020/0022/0023/0024/0025/0026/0028/0029/0030/0032/0033/0034/0035/0038/0039/0040/0041/0042/0044/0045/0048/0050/0051/0052/0053/0054/0055, та який буде налічувати 520 квартир (далі - об'єкт газифікації).
Заявник-1 звернувся до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» з заявою №3Кп-9478-81010-0721 від 27.07.2021 про надання послуги з приєднання до газорозподільної системи (далі - ГРМ) зазначеного об'єкта будівництва.
Товариством були видані технічні умови нестандартного приєднання до газорозподільної системи №724-15 (810-Туп-2062-0821) від 04.08.2021 (далі - ТУ-1), у яких, зокрема, в абз. 6 п. 1 розд. III зазначено про необхідність встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (загальнобудинкового приладу обліку природного газу).
Відповідно до положень підп. 2 п. 1 розд. III Методології встановлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем, затвердженої постановою НКРЕКП №3054.від 24.12.2015 (далі - Методологія), в плату за приєднання включається вартість будівництва газових мереж зовнішнього газопостачання (будівництва газових мереж від місця забезпечення потужності до точки приєднання). Розділ III ТУ-1 має назву «Вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього газопостачання», тобто встановлення єдиного вузла обліку віднесено товариством до газових мереж зовнішнього газопостачання, будівництво яких має оплачувати замовник. Отже, згідно з ТУ-1 саме замовник має оплатити встановлення єдиного вузла обліку для багатоквартирного житлового будинку (об'єкта газифікації).
Замовник-1 звертався до товариства з заявами від 11.05.2021 (вх. №Л-083 від 11.05.2021) та 21.05.2021 (вх. №Л-88 від 21.05.2021) з проханням врахувати під час розробки проекту технічних умов, що він не бажає організовувати і встановлювати загальнобудинковий вузол обліку та не готовий оплачувати організацію і встановлення загальнобудинкового вузла обліку для об'єкта газифікації.
Проте, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» видало замовнику-1 ТУ-1 з вимогою встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (загальнобудинкового приладу обліку природного газу), ігноруючи заяви замовника-1 від 11.05.2021 та 21.05.2021 в частині відсутності бажання організовувати і встановлювати загальнобудинковий вузол обліку та не готовності оплачувати організацію і встановлення загальнобудинкового вузла обліку для об'єкта газифікації.
Позивач листом №810-Лв-22636-0823 від 15.08.2023 повідомив відповідача, що технічні умови на приєднання до газорозподільної системи об'єкта, які видані Миколайчуку М.В., були скореговані в частині «встановлення єдиного вузла обліку газу для житлових будинків/житлового комплексу» на підставі його заяви від 21.05.2021, про що останнього повідомлено листом №810-Сл-6468-0521 від 26.05.2021.
Однак, така інформація не відповідає дійсності, оскільки ТУ-1 видані 04.08.2021, а лист товариства №810-Сл-6468-0521 зареєстрований 26.05.2021, тобто раніше, ніж видані самі ТУ-1, і не містить інформації щодо коригування ТУ-1 в частині «встановлення єдиного вузла обліку газу для житлових будинків / житлового комплексу».
18.11.2021 набрали чинності зміни до Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), які уточнили порядок приєднання до ГРМ.
З огляду на зазначене, враховуючи, що всі земельні ділянки були переоформлені на ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп», ОСОБА_1 прийнято рішення отримувати нові технічні умови саме на ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» та частинами (не на всі будинки одразу, а на кожен будинок окремо) з метою зменшення необхідної вільної потужності.
Відтак, ОСОБА_1 надіслав товариству заяву без номера і дати (вх. №ЗГ-25335-81010-1221 від 07.12.2021) про розірвання договору на приєднання до газорозподільної системи й анулювання ТУ-1.
При цьому, ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» подало товариству заяву №3Кп-124-81010-0122 від 05.01.2022 про надання послуги з приєднання до ГРМ.
Товариство видало проект технічних умов приєднання до газорозподільної системи №013-1 (810-Туп-88-0122) від 13.01.2022 (далі - ТУ-2).
Абзацом 5 п. 1 розд. III ТУ-2 передбачено встановлення єдиного вузла обліку газу для багатоквартирного житлового будинку (об'єкт газифікації) при проектуванні газових мереж зовнішнього газопостачання, будівництво яких має оплатити замовник будівництва - ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп», тобто аналогічно до умов ТУ-1.
Разом з тим, в опитувальному листі до заяви №3Кп-124-81010-0122 від 05.01.2022 замовник-2 передбачив встановлення в кожній квартирі індивідуального опалювального котла та газової поверхні, що свідчить про встановлення поквартирних засобів вимірювальної техніки і, як наслідок, розрахунки зі споживачами за спожитий газ будуть виконуватися за показниками індивідуальних засобів вимірювальної техніки.
Позивач листами №81001-Лв-6068-0323 від 07.03.2023 та №810-Лв-10686-0423 від 28.04.2023 повідомив відповідача, що законодавством не передбачено обов'язку встановлювати загальнобудинковий вузол обліку (далі - ВОГ) у разі встановлення поквартирних засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ).
Однак, у виданих ТУ-1 та ТУ-2 товариство вимагало встановлення заявником-1 та заявником-2 комерційного вузла обліку природного газу (загальнобудинкового приладу обліку природного газу).
Заявники пов'язують відповідні дії товариства, які полягають у нав'язуванні додаткових умов приєднання та ущемленні інтересів споживачів послуги, з обранням як виконавця проектно-будівельних робіт не позивача (який також може надавати відповідну платну послугу), а іншого суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ», «...оскільки інші забудовники, які обрали виконавцем проектно-будівельних робіт AT «Київоблгаз» таких проблем не мають».
Слід зазначити, що заява Миколайчука М.В. була подана в період, коли Кодекс ГРМ, затверджений постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, діяв у редакції до 18.11.2021, а заява ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» була подана після введення в дію зазначених вище змін до Кодексу ГРМ.
У вимозі №60-02/8839 від 02.10.2021 відділення АМК вимагало від товариства, зокрема, надати ґрунтовні пояснення щодо визначення в ТУ-1 необхідності встановлення єдиного вузла обліку газу для житлових будинків без урахування заяви замовника-1 від 11.05.2021 стосовно небажання останнім організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку, вказати, хто був ініціатором щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в ТУ-1, та за чий рахунок вона має бути здійснена, а також чи за рахунок плати за приєднання замовника забезпечується оператором ГРМ встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу (закупівля, монтаж та прийняття в експлуатацію).
Товариство у відповіді на зазначену вимогу не надало відповіді на поставлені питання, аргументуючи це тим, що сторони дійшли згоди розірвати договір №03F810-17362-21 від 04.08.2021 з 07.12.2021.
Також відділенням в ході розгляду справи на адресу позивача надіслано вимогу №60-02/692 від 13.02.2023 про надання інформації, хто був ініціатором щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в ТУ-1 та ТУ-2, а також вказати, за рахунок кого мав/має бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.
Проте, товариство не надало відповіді на зазначені питання, процитувавши п. 10 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ.
Відділення на адресу товариства додатково надіслано вимогу №60-02/1616 від 05.04.2023 про надання інформації, зокрема, з аналогічними питаннями, зазначеними у вимозі від 13.02.2023.
У відповідь на вказану вимогу позивач повідомив, що ініціатором щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в ТУ-1 та ТУ-2, є замовники, а також зазначив, що організація та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу здійснюється за рахунок замовника послуги з приєднання, тобто замовником-1 та замовником-2.
Антимонопольним комітетом України встановлено, що враховуючи те, що: у заявах про приєднання у розділі «додаткова інформація» зазначено, що «розробку проекту зовнішнього газопостачання забезпечує замовник»; в опитувальних листах до заяв у п. 3 зазначено інформацію про необхідну потужність на будинок/в точці приєднання/в місці її забезпечення та кількість квартир (приміщень) у такому будинку з визначенням технічної потужності кожної квартири (приміщення); замовник-1 у заявах повідомляв, що він не бажає організовувати і встановлювати загальнобудинковий вузол обліку та не готовий оплачувати його встановлення та організацію; оскільки ініціатором встановлення загальнобудинкового вузла обліку є оператор ГРМ - то саме за його рахунок має здійснюватися плата за його встановлення та організацію, а не перекладатися на замовника. Тобто, товариство має право з власної ініціативи і за власний рахунок здійснити організацію та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.
За наявною у відділення АМК інформацією НКРЕКП у своїй постанові №2670 від 17.12.2021 «Про накладення штрафу на AT «Київоблгаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» за результатами розгляду аналогічних питань, порушених у заявах, зобов'язало позивача у зв'язку з виявленими порушеннями положень п. 1 гл. 5 розд. ІХ Кодексу ГРМ врегулювати відносини з ОСОБА_2 , зокрема, в частині організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу.
Право на приєднання до газових мереж об'єктів замовників має газорозподільне (газотранспортне) підприємство, у власності якого перебувають газові мережі, до яких здійснюється приєднання. Тобто право на приєднання до газових мереж, які перебувають у власності, користуванні, господарському віданні чи експлуатації товариства, та видачу технічних умов приєднання до газорозподільної системи має виключно товариство.
Товариство повідомило відділення АМК, що приєднання об'єкта газифікації до газорозподільної системи відповідно до заяви не відбулося, оскільки ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» не повернуло товариству ТУ-2 (абз. 10 п. 2 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ передбачено, що договір на приєднання та технічні умови приєднання набувають чинності з дати повернення їх оператору ГРМ підписаними замовником та за умови оплати вартості послуг з надання замовнику, договору на приєднання та технічних умов приєднання, якщо вона передбачена чинним законодавством).
При цьому, наведені дії ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» обумовлені тим, що умовами ТУ-2 були передбачені встановлення єдиного вузла обліку газу для багатоквартирного житлового будинку при проектуванні газових мереж зовнішнього газопостачання, будівництво яких має оплатити замовник будівництва.
На виконання вимоги відділення АМК №60-02/1616 від 05.04.2023 про надання інформації позивач повідомив, що звернень від ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» стосовно встановлення комерційного вузла обліку природного газу (загальнобудинкового приладу обліку природного газу) до товариства не надходило.
Враховуючи наведене, ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» не ініціювало питання організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку для багатоквартирного будинку та, відповідно, не планувало оплачувати послуги з його організації та встановлення.
Позивач листом №810-Сл-24746-0923 від 18.09.2023 повідомив, що ТУ-2 були скореговані за власною ініціативою в частині «встановлення єдиного вузла обліку газу для житлових будинків/житлового комплексу», виданих на приєднання до газорозподільної системи об'єкта, проте скореговані технічні умови приєднання до газорозподільної системи ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп» не направлялися.
Разом з тим, ненаправлення (або недоведення до відома в інший спосіб) технічних умов позбавляє можливості замовника приєднання здійснювати (проводити, замовляти) проектні роботи з приєднання за умовами, визначеними оператором ГРМ у технічних умовах приєднання.
З метою дослідження системності дій товариства з порушеного питання відділенням АМК надіслано на адреси інших замовників послуг з приєднання до газорозподільної системи листи про надання інформації щодо умов приєднання об'єктів до ГРМ. Замовники послуги повинні були, зокрема, вказати хто був ініціатором щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу (єдиного вузла обліку газу для житлових будинків/житлового комплексу), передбаченого в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи й опитувального листа та, у разі, якщо ініціатором був замовник послуги, надати підтверджуючі документи.
Відділення АМК надіслало товариству вимогу №60-02/3296 від 28.07.2023 про надання інформації, відповідно до якої товариство повинне було надати, зокрема, копії документів (заяви замовників послуг з приєднання тощо), які підтверджують, що ініціатором встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) (загальнобудинкового приладу обліку природного газу) був саме замовник послуги з приєднання до ГРМ.
Позивач листом №810-Лв-22636-0823 від 15.08.2023 повідомив, що ініціатором встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) (загальнобудинкового приладу обліку природного газу) були замовники послуги з приєднання до ГРМ згідно з поданими заявами.
Під час аналізу зазначеної відповіді товариства відділення АМК встановило, що товариство не надало копії документів (заяви замовників послуг з приєднання, тощо), які підтверджують, що ініціатором встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) (загальнобудинкового приладу обліку природного газу) був саме замовник послуги з приєднання до ГРМ.
Крім того, заяви-приєднання, опитувальні листи та технічні умови приєднання, які були видані товариством замовникам приєднання до ГРМ, не містять відомостей та інформації щодо виявлення ними ініціативи на встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) (загальнобудинкового приладу обліку природного газу).
Також, повідомлена товариством інформація про те, що ініціаторами на встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) були, зокрема, ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Гранд Білдінг Груп», не відповідає дійсності, оскільки зазначені замовники приєднання, як встановлено за результатами аналізу матеріалів поданих ними заяв та у ході проведеного розслідування під час розгляду справи, не зверталися з будь-яким заявами/листами до оператора ГРМ, які б виражали їхню ініціативу з порушеного питання.
Натомість ОСОБА_1 у заяві від 21.05.2021 повідомляв, що він не бажає організовувати і встановлювати загальнобудинковий вузол обліку і не готовий оплачувати його встановлення та організацію.
На виконання вимоги відділення АМК №60-02/2520 від 07.06.2023 про надання інформації замовники приєднання повідомили, зокрема, наступне:
- ПрАТ «Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона-15», ТОВ «БК Модус груп», ТОВ «Білгородбуд», ТОВ «Фундамент БТС Девелопмент», ТОВ «Онлівілл», ТОВ «Рівербанк» та ТОВ «Вотерфронт» повідомили, що ініціатором стосовно організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи, було Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»;
- ПАТ «Гравіс», ОК «Горизонт Сервіс» та ТОВ «Тайм Ріелті» повідомили, що не були ініціаторами щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи;
- ТОВ «Відважних» та ТОВ «Інвестиційна група «Молодість» повідомили, що організація та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, передбаченого в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи, була обумовлена взаємною згодою вказаних юридичних осіб і товариства, проте документальне підтвердження цієї згоди відсутнє.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» повідомило відділення АМК про те, що в період з 2021 року по квітень 2023 року видало 263 технічні умови нестандартного приєднання до газорозподільної системи з вимогою щодо встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) за рахунок замовників послуг з приєднання. При цьому, деякі замовники послуги з приєднання до ГРМ, ознайомившись із технічними умовами приєднання до ГРМ, подавали до товариства заяви/звернення/листи щодо корегування технічних умов у частині «встановлення єдиного вузла обліку газу для житлових будинків/житлового комплексу», виданих на приєднання до газорозподільної системи об'єкта. Товариством станом на серпень 2023 року з 263 виданих технічних умов нестандартного приєднання до газорозподільної системи з вимогою щодо встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) за рахунок замовників послуг з приєднання скорегувало: за заявою замовника - 143; за власною ініціативою - 15.
Проте, позивач не надав пояснень щодо вибіркового підходу з корегування технічних умов нестандартного приєднання за власною ініціативою, а також не пояснив причин того, що з 263 виданих технічних умов, які містили вимогу про встановлення єдиного комерційного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) за рахунок замовників, станом на серпень 2023 року не було скореговано 95 технічних умов.
Враховуючи викладене, за висновками відповідача, висування товариством до замовників послуг з приєднання до газорозподільної системи в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків (об'єктів газифікації) за рахунок останніх призводить до ущемлення інтересів замовників послуг з приєднання до газорозподільної системи. Ущемлення інтересів замовників послуг з приєднання до газорозподільної системи в такому випадку полягає в тому, що при виконанні цієї вимоги товариства замовники послуги з приєднання до газорозподільної системи могли понести додаткові матеріальні витрати.
Таким чином, відповідач дійшов висновків про те, що дії позивача були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку, адже в такому випадку споживачі послуги з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства, мали б можливість обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця цих послуг. У випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку і, як наслідок, відсутності у споживачів альтернативи щодо отримання таких послуг, інакше ніж у товариства, зазначені вище дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів.
Отже, дії товариства, які полягають у встановленні для замовників у технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства, шляхом вчинення дій, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
При цьому, відповідачем також встановлено, що у зв'язку з прийняттям постанови НКРЕКП №1594 від 31.08.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої AT «Київоблгаз», якою зупинено позивачу дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача наразі не є триваючим.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що у взаємовідносинах товариства з замовниками йшлося виключно про встановлення загальнобудинкового вузла обліку, питання щодо встановлення якого регулюються гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ. Натомість, як вбачається із резолютивної частини рішення №2-р/тк, відповідачем було встановлено порушення, які полягали у встановленні товариством замовникам у технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків. Проте, питання щодо встановлення єдиного вузла обліку регулюються гл. 1 розд. Х Кодексу ГРМ. Таким чином, є підстави стверджувати, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке він взагалі не вчиняв, а відповідач при розгляді скарги замовника та прийнятті рішення застосував норми права, які не регулювали спірних правовідносин.
Також зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20, яке набрало законної сили, суди визнали обґрунтованими висновки Антимонопольного комітету України про те, що за результатами проведеного за заявою позивача дослідження не було виявлено обмежень конкуренції на ринку встановлення лічильників природного газу, що, у свою чергу, є підставою для відмови в порушенні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суди не встановили передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для скасування чи визнання недійсним рішення про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеної в листі комітету №128-29/07-2523 від 17.02.2020, у зв'язку з чим визнали позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та спростованими належним чином і в установленому законом порядку відповідачем.
З огляду на наведене, позивач вважає, що посилання в оспорюваному рішенні №2-р/тк на те, що товариство зловживає монопольним (домінуючим) становищем та порушує законодавство про захист економічної конкуренції на ринку встановлення лічильників природного газу, є безпідставними. Крім того, ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить такого визначення зловживання монопольним становищем як вчинення дій, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції ринку.
Відповідач, у свою чергу, заперечив щодо задоволення позовних та зауважив, що у прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції», висновки, викладені у рішенні №2-р/тк, відповідають фактичним обставинам справи №209/60/59-рп/к.22, відповідачем надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та притягнення позивача до визначеної відповідальності.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що доказами, зібраними відповідачем у справі №209/60/59-рп/к.22, доведені висновки відповідача про те, що позивач як суб'єкт господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, зловживав таким становищем, оскільки змушував контрагентів (замовників приєднання) за вимогами технічних умов приєднання встановлювати єдиний вузол обліку даних, тобто нести додаткові фінансові витрати, які мав нести саме позивач (оскільки саме оператор ГРМ є ініціатором його організації та встановлення), що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
З наведеними вище висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
У ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Статтею 13 вказаного закону передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 3.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 (далі - Методика), об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
Отже, суб'єктом господарювання, який є об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
Конкретною послугою, яка надається Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», є послуги з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства.
Пунктом 4.1 Методики передбачено, що перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).
Відповідно до п. 4.2 Методики визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється, з огляду на подібність, зокрема: споживчих характеристик, умов споживання, умов реалізації та цін.
Послуги з приєднання до газорозподільних систем не є взаємозамінними з будь-якими іншими послугами. Отже, товаром, відносно якого визначається монопольне (домінуюче) становище позивача, є послуги з приєднання до газорозподільних систем.
Згідно з п. 1.3 Методики споживач - це юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).
Основними споживачами послуги з приєднання до газорозподільних систем виступають фізичні особи, юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які на підставі відповідного договору замовляють в оператора газорозподільної системи відповідну послугу для підключення об'єктів до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача.
Пунктом 5.1 Методики передбачено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.
Позивач під час здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Київської області, де знаходилася його газорозподільна система, надавав послугу з приєднання до газорозподільних систем з метою забезпечення основної діяльності та задоволення потреб споживачів. При цьому, споживачі, які мають намір укласти договір на приєднання до газорозподільної системи, за звичайних умов не можуть перейти від споживання одного товару (послуги з приєднання) до споживання іншого.
Таким чином, товарними межами ринку є послуги з приєднання до газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
За положеннями підп. 1.3 п. 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №201 від 16.02.2017 (далі - Ліцензійні умови), місце провадження господарської діяльності - територія адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, село тощо), де знаходиться газорозподільна система ліцензіата, до якої підключено не менше 50000 точок приєднання суб'єктів ринку природного газу, щодо якої НКРЕКП прийнято рішення про надання права ліцензіату в її межах здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП №855 від 29.06.2017 (зі змінами) позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства.
Отримання послуги з приєднання до газорозподільних систем можливе лише в суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на певній території.
Отже, територіальними (географічними) межами ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем, враховуючи технологічні особливості здійснення позивачем господарської діяльності з розподілу природного газу на підставі ліцензійних умов, є територія Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства, тобто територія його ліцензійної діяльності.
Згідно з п. 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило, рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару зі сталою структурою.
Часовими межами ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, визначено період з січня 2021 року по серпень 2023 року включно (прийняття постанови НКРЕКП №1594 від 31.08.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої AT «Київоблгаз»), тобто проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.
Відповідно до п. 9.1 Методики потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.
Пунктом 1.3 Методики визначено, що бар'єри вступу на ринок - це обставини, які перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.
Згідно з п. 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).
Власники об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об'єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора ГРМ.
Договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Тобто, бар'єрами вступу на ринок послуг з приєднання до газорозподільних систем є адміністративні, економічні та організаційні обмеження, пов'язані з необхідністю отримання дозвільних документів (ліцензії), побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу.
При цьому, внаслідок технологічних особливостей ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем, конкуренція на ньому відсутня.
Відтак, як вірно встановлено в оспорюваному рішенні відповідача, позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який надавав послуги з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ.
Розділом V Кодексу ГРМ визначено порядок приєднання об'єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ.
Відповідно до положень п. 4 гл. 1 розд. І Кодексу ГРМ:
- вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - це сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством;
- газова мережа зовнішнього газопостачання - це газова мережа від місця забезпечення потужності до місця/точки приєднання об'єкта або межі земельної ділянки замовника;
- договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на приєднання - це письмова угода між оператором газорозподільної системи та замовником послуги з приєднання, яка укладається відповідно до вимог розд. V та за формою, наведеною в цьому кодексі, визначає їх правовідносини під час виконання приєднання об'єкта замовника до газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи;
- засіб вимірювальної техніки/ЗВТ - це технічний засіб, включаючи лічильник газу, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики;
- комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - це вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об'єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;
- лічильник газу - це засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку;
- приєднання до ГРМ - це сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуги розподілу природного газу, які здійснюються у зв'язку з підключенням об'єкта будівництва чи існуючого об'єкта замовника до газорозподільної системи;
- технічні умови приєднання - це документ, що визначає комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення приєднання об'єкта (земельної ділянки) замовника до газорозподільної системи і містить вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання, що створюються для потреб об'єкта замовника.
Ліцензійними умовами визначено, що відповідно до вимог Кодексу ГРМ ліцензіат зобов'язаний забезпечити доступ замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів.
Методологією (зокрема, у редакції, чинній до 18.11.2021) визначено, що приєднання об'єктів замовників до газотранспортної або газорозподільної системи здійснюється відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (зі змінами), або Кодексу ГРМ (зі змінами).
У Методології терміни вживаються в таких значеннях:
- замовник - це фізична або юридична особа або фізична особа-підприємець, яка на підставі договору про приєднання замовляє надання послуг з приєднання власного об'єкта (земельної ділянки) до газотранспортної або газорозподільної системи;
- договір про приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи(договір про приєднання) - це письмова угода між замовником приєднання та відповідним оператором газотранспортної або газорозподільної системи, яка укладається відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи або Кодексу газорозподільних систем та визначає правовідносини сторін під час приєднання об'єкта замовника до газотранспортної/газорозподільної системи;
- технічні умови приєднання - це документ, що визначає комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення приєднання об'єкта (земельної ділянки) замовника до газотранспортної або газорозподільної системи і містить вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання, що створюються для потреб об'єкта.
Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:
- газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;
- замовник - це фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG;
- оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
- приєднання - це сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуг транспортування чи розподілу природного газу, які здійснюються у зв'язку з підключенням об'єкта будівництва чи існуючого об'єкта замовника до газотранспортної або газорозподільної системи.
Згідно з положеннями Закону України «Про ринок природного газу» проектування та будівництво об'єктів газотранспортної системи або газорозподільної системи здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також технічних умов приєднання (які визначають вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання), передбачених Кодексом газотранспортної системи або Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків і об'єктів виробничого та невиробничого призначення (промисловість, бюджетна сфера, сфера соціально-побутового і культурного призначення тощо) з системами газопостачання здійснюється лише за наявності вузлів обліку природного газу.
Порядок приєднання об'єктів замовників до газорозподільної системи визначається розд. V Кодексу ГРМ, у п. 1 гл. 1 якого зазначено, що власники об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об'єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора ГРМ у порядку, визначеному цим розділом.
Технічні умови приєднання до газорозподільної системи оформлюються оператором ГРМ за типовою формою згідно з додатком 17 Кодексу ГРМ із визначенням типу приєднання та мають містити інформацію щодо: характеристики об'єкта (земельної ділянки) замовника, розрахункові параметри приєднання, вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього газопостачання, вихідні дані для проектування газових мереж внутрішнього газопостачання, а також вимоги до комерційного вузла обліку природного газу (зазначаються його технічні характеристики, рекомендований типорозмір, місце встановлення тощо).
Згідно з абз. 5 п. 2 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ вартість послуг з надання замовнику дозволу на приєднання, договору на приєднання та технічних умов приєднання визначається відповідно до Методології встановлення плати за приєднання, затвердженої Регулятором.
Відповідно до п. 7 розд. І Методології плата за приєднання передбачає відшкодування всіх витрат оператора газотранспортної або газорозподільної системи на розвиток газових мереж зовнішнього газопостачання (будівництво газових мереж від місця забезпечення потужності до точки приєднання), встановлення в точці вимірювання вузла обліку із забезпеченням його захисту від несприятливих погодних умов та несанкціонованого доступу, а також підключення газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання і пуск газу.
Пунктом 1 розд. III Методології передбачено, що граничний рівень плати за приєднання об'єктів замовників, що є нестандартним, визначається оператором газотранспортної/газорозподільної системи в договорі про приєднання з урахуванням вартості встановлення в точці вимірювання вузла обліку із забезпеченням його захисту від несприятливих погодних умов та несанкціонованого доступу, що визначається проектом зовнішнього газопостачання (або в передбачених Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем випадках проектом внутрішнього газопостачання) та його кошторисною частиною.
За наявною у відділення АМК інформацією в листі НКРЕКП №12637/16/7-20 від 26.11.2020 з аналогічних питань зазначалося, зокрема, таке.
Згідно з п. 1 гл. 1 розд. V Кодексу ГРМ у редакції, чинній до 18.11.2021, оператор ГРМ зобов'язаний здійснювати закупівлю необхідного обладнання (зокрема газового лічильника) для надання послуг з приєднання на конкурсних засадах відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, при наданні послуг з приєднання саме на оператора ГРМ було покладено обов'язок щодо закупівлі, встановлення та приймання в експлуатацію вузла обліку в точці вимірювання, а в подальшому здійснення заміни, ремонту та планової повірки такого вузла обліку.
Зазначений принцип забезпечував оптимізацію витрат оператора ГРМ на утримання, повірку, ремонт, заміну парку газових лічильників тощо, а також можливість безперешкодного доступу для зняття показів лічильника природного газу.
Тобто, при наданні послуг з приєднання об'єкта замовника оператор ГРМ забезпечує встановлення вузла обліку газу.
Крім того, листом №15554/16.4.2/7-21 від 31.12.2021 НКРЕКП надала Антимонопольному комітету України відповідні роз'яснення, в яких було зазначено, зокрема, таке.
Відповідно до п. 7 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ у редакції, чинній до 18.11.2021, оператор ГРМ за рахунок плати за приєднання забезпечує організацію комерційного вузла обліку в точці вимірювання та введення його в експлуатацію відповідно до вимог розділів ІХ та X цього кодексу. У такому випадку після введення в експлуатацію комерційного вузла обліку оператор ГРМ забезпечує за власний рахунок належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (ЗВТ), у тому числі проведення періодичної повірки.
Пунктом 3 розд. V Технічних умов приєднання до газорозподільної системи (додаток 17 до Кодексу ГРМ) (у редакції, чинній до 18.11.2021) передбачено, що закупівля, монтаж та прийняття в експлуатацію вузла обліку забезпечуються оператором ГРМ за рахунок плати за приєднання замовника.
Водночас, згідно з п. 7 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ у редакції, чинній після 18.11.2021, при наданні послуги приєднання організація та облаштування комерційного вузла обліку забезпечується оператором ГРМ за рахунок плати за приєднання в рамках договору про приєднання.
За ініціативою замовника (крім побутових споживачів) організацію та облаштування комерційного вузла обліку газу може бути здійснено суб'єктом господарювання, що має право на провадження відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства, за рахунок такого замовника, який стає власником цього вузла обліку. У такому разі вартість цих робіт не включається в розрахунок вартості послуги приєднання.
Приймання в експлуатацію комерційного вузла обліку газу здійснюється оператором ГРМ за рахунок плати за приєднання.
Організація комерційного вузла обліку в точці вимірювання та введення його в експлуатацію здійснюється відповідно до вимог розділів IX та X Кодексу ГРМ. Після завершення послуги з приєднання та введення в експлуатацію комерційного вузла обліку його власник у подальшому забезпечує за власний рахунок належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (ЗВТ).
Пунктом 11 гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ у редакції, чинній після 18.11.2021, передбачено, що якщо об'єктом замовника, який необхідно приєднати до ГРМ, є дво- або багатоповерховий будинок (крім випадку, коли відповідно до даних опитувального листа та/або заяви замовника зазначений будинок передбачається облаштувати загальнобудинковим комерційним вузлом обліку газу, за яким будуть здійснюватися комерційні розрахунки), то надання послуг з приєднання додатково передбачає наступне:
- замовник при поданні заяви на приєднання та заповненні опитувального листа оператора ГРМ повинен зазначити інформацію про необхідну потужність на будинок (визначається з урахуванням планового розміщення в будинку газового обладнання (плита, водонагрівач, котел тощо)), кількість квартир (приміщень) у такому будинку з визначенням технічної потужності кожної квартири (приміщення); з метою спрощення заповнення опитувального листа допускається вказувати технічну потужність на одну квартиру (приміщення) для однотипних квартир (приміщень) у цьому будинку із зазначенням їх кількості;
- оператор ГРМ у технічних умовах приєднання визначає: вихідні дані для проектування внутрішньобудинкової системи газопостачання дво- або багатоквартирного будинку; вихідні дані для проектування систем газопостачання квартир та приміщень у дво- або багатоквартирному будинку; вимоги до організації вузлів обліку газу, якими буде забезпечуватися комерційний облік газу квартир та інших приміщень дво- або багатоквартирного будинку; замовник передбачає організацію комерційного обліку газу у проекті внутрішнього газопостачання, який погоджується оператором ГРМ з урахуванням положень пункту 8 цієї глави;
- до пуску газу у дво- або багатоквартирний будинок замовник має передати оператору ГРМ копії технічної документації (копії виконавчої документації та копію проекту газових мереж внутрішнього газопостачання) та копію укладеного договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку;
- пуск оператором ГРМ газу до квартир (приміщень) дво- або багатоквартирного будинку здійснюється лише після укладення з власником (користувачем) квартири (приміщення) договору розподілу природного газу з урахуванням абзацу шостого пункту 9 цієї глави.
Для забезпечення підключення до ГРМ дво- або багатоквартирного будинку:
- замовник має надати оператору ГРМ підтверджуючі документи про введення в експлуатацію об'єкта будівництва;
- оператором ГРМ має бути забезпечено прийняття загальнобудинкового або поквартирних комерційних вузлів обліку газу в експлуатацію відповідно до вимог цього кодексу;
- між оператором ГРМ та замовником має бути складений та підписаний акт балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
При наданні послуги з приєднання дво- або багатоквартирного будинку оператор ГРМ має право здійснити заходи з унеможливлення несанкціонованого відбору природного газу на період до початку розподілу природного газу, у тому числі шляхом встановлення інвентарних заглушок та/або пломбування запірних пристроїв.
Так, будівництво та введення в експлуатацію газових мереж внутрішнього газопостачання забезпечується замовником. Проте, саме технічні вимоги визначають вихідні дані для проектування газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності до точки приєднання та вихідні дані для проектування й будівництва газових мереж внутрішнього газопостачання об'єкта замовника від точки приєднання до газових приладів і пристроїв замовника.
Технічні умови визначають комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, який приєднується до ГРМ, та які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо газопостачання і видаються оператором ГРМ.
Кодекс ГРМ не забороняє оператору ГРМ зазначати в технічних умовах на приєднання вимог до встановлення загальнобудинкового ВОГ або індивідуальних лічильників природного газу. Положення розділу V додатка 17 до Кодексу ГРМ повинні визначати вимоги до комерційного вузла обліку (загальнобудинковий та/або індивідуальний) природного газу.
Відповідно до абз. 2 п. 1 гл. 5 розд. IX Кодексу ГРМ балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.
Отже, якщо згідно з заявою на приєднання та доданими до неї документами (опитувальним листом до заяви) передбачається організація комерційного обліку на об'єкті замовника шляхом встановлення поквартирних лічильників газу, то в такому випадку улаштування загальнобудинкового вузла обліку здійснюється за рахунок його ініціатора, тобто в даному випадку - за рахунок оператора ГРМ.
За доводами позивача, у взаємовідносинах товариства з замовниками йшлося виключно про встановлення загальнобудинкового вузла обліку, питання щодо встановлення якого регулюються гл. 2 розд. V Кодексу ГРМ. Натомість, як вбачається із резолютивної частини рішення №2-р/тк, відповідачем було встановлено порушення, які полягали у встановленні товариством замовникам у технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків. Проте, питання щодо встановлення єдиного вузла обліку регулюються гл. 1 розд. Х Кодексу ГРМ. Таким чином, є підстави стверджувати, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке він взагалі не вчиняв, а відповідач при розгляді скарги замовника та прийнятті рішення застосував норми права, які не регулювали спірних правовідносин.
Разом з тим, особливості та порядок приєднання об'єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ визначені розділом V Кодексу ГРМ, а не розділом X, який стосується особливостей приладового обліку природного газу (глава 1 якого визначає загальні умови приладового обліку, а не «встановлення єдиного вузла обліку природного газу», як зазначив позивач).
Пунктом 1 гл. 1 розд. V Кодексу ГРМ передбачено, що власники об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об'єктів до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора ГРМ, у порядку, визначеному цим розділом.
При цьому, відповідно до п. 5 гл. 1 розд. X Кодексу ГРМ для визначення об'єму спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку газу ВОГ у оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти оператора ГРМ.
Крім того, згідно з п. 1 гл. 5 розд. IX Кодексу ГРМ за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.
Кодекс ГРМ, зокрема, положення, визначені у п. 4 гл. 1 розд. І, не розмежовують поняття «єдиний вузол обліку природного газу» та «загальнобудинковий вузол обліку природного газу».
Відповідач звертався до позивача з вимогою №60-02/1616 від 05.04.2023, у якій пропонував надати ґрунтовні пояснення з посиланням на нормативно-правові акти стосовно відмінностей понять «єдиний комерційний вузол обліку природного газу для житлових будинків», «загальнобудинковий прилад обліку природного газу/загальнобудинковий вузол обліку природного газу для житлових будинків», «єдиний вузол обліку природного газу для житлових будинків».
Товариство у листі №810-26-10686-0423 від 28.04.2023 навело поняття вузла обліку природного газу, комерційного (приладового) обліку природного газу та лічильника газу відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та зазначило, що формулювання єдиний комерційний вузол обліку використовується у нормі п. гл. 1 розд. X Кодексу ГРМ, але не є окремим терміном.
Предметом розгляду антимонопольної справи є приєднання об'єктів будівництва (багатоквартирних житлових будинків) до ГРМ. У свою чергу, порядок приєднання об'єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ визначений розділом V Кодексу ГРМ.
Тобто позивач, як суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, зловживає таким становищем, оскільки змушує контрагентів (замовників приєднання) за вимогами технічних умов приєднання встановлювати єдиний вузол обліку даних, тобто нести додаткові фінансові витрати, які має нести саме товариство (оскільки саме оператор ГРМ є ініціатором його організації та встановлення), що було б неможливе за умов існування значної конкуренції.
Відтак, такі дії позивача були кваліфіковані як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області.
Закон кваліфікує дії суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем у випадках, коли такі дії: призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачі, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (за загальною кваліфікацією ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Ущемлення інтересів замовників при приєднанні до газорозподільної системи полягає в тому, що, при виконанні вимоги стосовно встановлення єдиного вузла обліку природної газу, що встановлювалось товариством, замовники послуги з приєднання до газорозподільної системи могли понести додаткові матеріальні витрати.
Право на приєднання до газових мереж об'єктів замовників має газорозподільне (газотранспортне) підприємство, у якого перебувають газові мережі, до яких здійснюється приєднання.
Тобто, право на приєднання до газових мереж, які перебувають у власності, користуванні, господарському віданні чи експлуатації товариства та видачу технічних умов приєднання до газорозподільної системи протягом досліджуваного в антимонопольній справі періоду мало виключно товариство.
Наведені дії товариства були б неможливими за умови, якби воно зазнавало значної конкуренції на ринку, адже у такому випадку споживачі послуги з приєднання до газорозподільних систем в межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, мали б можливість обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця цих послуг.
У випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку і, як наслідок, відсутності у споживачів альтернативи щодо отримання таких послуг, інакше ніж у товариства, зазначені дії призвели до настання негативних для споживачів наслідків.
Також позивач зазначає про те, що 01.03.2020 він отримав лист комітету №128-29/07-2523 від 17.02.2020 про відмову в порушенні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в якому комітет вказав про неможливість встановити наявність чи відсутність ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях НКРЕКП та/або товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» оскаржило зазначений лист до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та постановою Верховного Суду від 22.04.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач вказує на те, що в межах розгляду спору у справі №910/6322/20 суди визнали обґрунтованими висновки комітету про те, що за результатами проведеного за заявою позивача дослідження не було виявлено обмежень конкуренції на ринку встановлення лічильників природного газу, що, в свою чергу, є підставою для відмови в порушенні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Суди не встановили передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для скасування чи визнання недійсним рішення комітету про відмову в розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеної в листі №128-29/07-2523 від 17.02.2020, у зв'язку з чим визнали позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та спростованими належним чином і в установленому законом порядку відповідачем.
З огляду на наведене позивач вважає, що посилання в оспорюваному рішенні №2-р/тк на те, що він зловживає монопольним (домінуючим) становищем та порушує законодавство про захист економічної конкуренції на ринку встановлення лічильників природного газу є безпідставними. Крім того, ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить такого визначення зловживання монопольним становищем як «вчинення дій, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції ринку».
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, по-перше, справа №910/6322/20 не стосується даного спору та не містить преюдиціальних обставин, а по-друге, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» чітко визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В даному контексті колегія суддів також звертає увагу на те, що наведена норма не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, і одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення кваліфікації (постанова Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №910/1109/21).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №910/2921/19 у розгляді справ зі спорів, пов'язаних зі зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у ст. 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.
Згідно з приписом ч. 1 ст. 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з Господарського кодексу України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», інших законодавчих актів.
До таких законодавчих актів належить і Закон України «Про захист економічної конкуренції», який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (ч. 1 ст. 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (ч. 2 цієї статті).
Як наслідок, згідно правомірних висновків місцевого господарського суду, зібраними відповідачем у справі №209/60/59-рп/к.22 доказами доведені висновки відповідача про те, що позивач як суб'єкт господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, зловживав таким становищем, оскільки змушував контрагентів (замовників приєднання) за вимогами технічних умов приєднання встановлювати єдиний вузол обліку даних, тобто нести додаткові фінансові витрати, які мав нести саме позивач (оскільки саме оператор ГРМ є ініціатором його організації та встановлення), що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
В апеляційній скарзі позивач також стверджує, що відповідачем невірно визначено часові межі ринку, оскільки у період з січня 2020 року по серпень 2023 року існувало дві редакції Кодексу ГРМ, а саме до 18.11.2021 та після 18.11.2021, які зовсім по різному врегульовували спірні правовідносини. В контексті зазначеного скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/20850/20, відповідно до яких Антимонопольний комітет України, визначаючи монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, мав визначити часові межі ринку, що відповідали б тим чи іншим умовам на ринку і, відповідно, визначали наявність чи відсутність монопольного становища окремо або сукупно для таких періодів.
Наведені аргументи спростовуються наступним.
Так, оскільки досліджуванні комітетом у справі №209/60/59-рп/к.22 обставини щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача мали місце у 2021 році, комітетом було визначено початком часових меж ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, саме січень 2021 року.
Враховуючи те, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача було триваючим і тривало до прийняття постанови НКРЕКП №1594 від 31.08.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої AT «Київоблгаз», закінченням часових меж ринку було визначено саме серпень 2023 року включно.
Тобто, комітетом було визначено саме такий період, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворювала ринок товару зі сталою структурою.
18.11.2021 набули чинності зміни до Кодексу ГРМ, які уточнили порядок приєднання до ГРМ. Проте, зазначені зміни до Кодексу ГРМ не вплинули на сталість ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області та, відповідно, на сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2022 у справі №910/20850/20, на яку посилається скаржник, чітко зазначив, що комітет, визначаючи монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, мав визначити часові межі ринку, що відповідали б тим чи іншим умовам на ринку і, відповідно, визначали наявність чи відсутність монопольного становища окремо або сукупно для таких періодів.
Згідно з даною постановою доводи відповідача про те, що структура ринку з 2017 року до квітня 2020 року була сталою, оцінені судами попередніх інстанцій критично, оскільки:
- у рішення АМКУ зроблено висновок, що частка третьої особи у загальному обсязі наданих позивачем послуг становила 99,6-99,8% (структура ринку є сталою). Однак частка 99,6% стосується обсягів надання послуг за 2017 рік, а 99,8% - за 2019 рік, що визначено у п. 36 рішення; відповідно висновок АМК про сталість структури товарного ринку стосується лише періоду 2017-2019 років;
- АМКУ, визначаючи монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, мав визначити часові межі ринку, що відповідали б тим чи іншим умовам на ринку і, відповідно, визначали наявність чи відсутність монопольного становища окремо або сукупно для таких періодів.
Отже, в даному випадку комітетом не було досліджено період 2020 року (січень - квітень) та не було встановлено товарно-грошових відносин позивача зі споживачами, що могло б свідчити про утворення ринку у цей період тому суд зробив саме такий висновок.
Тобто, посилання скаржника на зазначену постанову є недоречним, оскільки дана позиція суду стосується саме визначення органами комітету монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. Натомість, позивач в досліджуваний у справі №209/60/59-рп/к.22 період відносився до суб'єктів природніх монополій та, відповідно, не потребував визначення частки на ринку, оскільки він займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, і не мав жодного конкурента на цьому ринку.
Враховуючи усе вищезазначене, твердження позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, повністю спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/8531/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/8531/24 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №910/8531/24
4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 05.02.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко